Рішення

від 05.10.2020 по справі 910/10442/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020Справа № 910/10442/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолсі"

про стягнення 196 549,26 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тектоніка 2006 про стягнення 196549,26 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання щодо повної оплати товару за Договором поставки № 75 від 01.09.2016, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 186685,92 грн та пеню у розмірі 9863,34 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/10442/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, судом встановлено зміну найменування відповідача та адреси його місцезнаходження.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКТОНІКА 2006" перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЛСІ", а також відбулась зміна місцезнаходження вказаної юридичної особи (61082, м. Харків, пр. Московський, 198).

При цьому, суд зазначає, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи, тому, в даному випадку відсутні підстави для процесуального правонаступництва.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Враховуючи, що справа № 910/10442/20 прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, а зміна адреси місцезнаходження юридичної особи відповідача відбулася після відкриття провадження у справі, дана справа має бути розглянута Господарським судом міста Києва.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тектоніка 2006 (у подальшому перейменовано в ТОВ "Фолсі") (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 75 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначається в накладних (далі за текстом - накладні), що є невід`ємною частиною цього договору. Сторони, підписуючи цей договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.

Здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця на складі покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу яка уповноважена покупцем на підписання накладної. Після здачі-прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару постачальником не розглядаються. (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.3.1. Договору якщо постачальник доставляє товари у меншій кількості, ніж зазначено в узгодженому ним замовленні, Покупець має право відмовитись від приймання такої партії товару або прийняти її частково. У випадку часткового приймання партії товару уповноважені представники Сторін скаладають Акт розбіжностей. В Акті Сторонами вказується: асортимент та кількість товару, що вказаний в товарній накладній; асортимент та кількість товару, що був фактично прийнятий Покупцем; асортимент та кількість товару, що був недопоставлений Пастачальником чи/або асортимент та кількість неякісного товару з обов`язковим зазначенням виявлених недоліків такого товару. Даний Акт підписується уповноваженими представниками Сторін та є невід`ємною частиною видаткової накладної, про що робиться відмітка в товарних (видаткових) накладних (на обох примірниках накладних) "Дана товарна накладна дійсна тільки з актом розбіжностей" (вказати номер акту та дату його складання).

Пунктами 4.1, 4.2. Договору передбачено, що сторони підписуючи цей договір дійшли до згоди, що загальна сума (ціна) даного договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які сторони підписують у продовж строку дії договору. Ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних.

Відповідно до п. 5.2. Договору, остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару на банківський рахунок постачальника (п/р № НОМЕР_1 в Акціонерному банку Південний , МФО 328209) складає 45 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а у частині розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. У разі, якщо жодна із сторін не повідомила за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово іншу сторону про небажання продовжувати договірні стосунки, договір вважається пролонгованим на один рік. (п. 7.1., 7.2. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору, за порушення строків розрахунків, передбачених, даним договором покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Судом встановлено, що 01.09.2016 позивачем та відповідачем було підписано протокол розбіжностей до Договору поставки № 75 від 01.09.2016, а 01.11.2016 укладено додаткову угоду до Договору поставки № 75 від 01.09.2016, які є невід`ємною частиною Договору.

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов Договору здійснив ряд поставок товару відповідачу на загальну суму 214843,08 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 58872 від 05.12.2019 на суму 44071,02 грн.; № 63276 від 25.12.2019 на суму 1809,90 грн.; № 63453 від 25.12.2019 на суму 44312, 22 грн.; № 474 від 04.01.2020 на суму 51956,46 грн.; № 2864 від 18.01.2020 на суму 26000,88 грн.; № 5569 від 31.01.2020 на суму 46692,60 грн.

Позивач зазначає, що відповідач виконав зобов`язання з оплати поставленого товару частково, а саме у розмірі 28157,16 грн., які позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості за накладною № 58872 від 05.12.2019.

Матеріали справи містять Акт звіряння взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, відповідно до якого станом на 29.02.2020 сальдо на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" складає 186685,92 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару на підставі договору поставки № 75 від 01.09.2016 в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 186685, 92 грн., пеню у розмірі 9863,3 4 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 01.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Тектоніка 2006 був укладений договір поставки № 75 , відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 5.2. Договору, остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару на банківський рахунок постачальника (п/р № НОМЕР_1 в Акціонерному банку Південний , МФО 328209) складає 45 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов Договору здійснив ряд поставок товару відповідачу на загальну суму 214843,08 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 58872 від 05.12.2019 на суму 44071,02 грн.; № 63276 від 25.12.2019 на суму 1809,90 грн.; № 63453 від 25.12.2019 на суму 44312, 22 грн.; № 474 від 04.01.2020 на суму 51956,46 грн.; № 2864 від 18.01.2020 на суму 26000,88 грн.; № 5569 від 31.01.2020 на суму 46692,60 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, станом на дату ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів оплати вартості товару за Договором, а строк виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару за вищевказаними накадними є таким, що настав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 186685,92 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9863,34 грн. пені.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.1. Договору, за порушення строків розрахунків, передбачених, даним договором покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Так, перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено період початку прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару за кожною з шести вищевказаних накладних.

Зробивши перерахунок, суд вказує, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає до стягнення з відповідача за накладною № 58872 є 1174,34 грн. (період з 20.01.2020 по 02.06.2020 щодо суми 15913,00 грн. (як визначено позивачем у позові)); за накладною № 63276 - 109,03 грн. (період з 09.02.2020 по 02.06.2020 щодо суми 1809,00 грн. (як визначено позивачем у позові)); за накладною № 63453 є 2670,83 грн. (період з 09.02.2020 по 02.06.2020 щодо суми 44312,00 грн. (як визначено позивачем у позові)); за накладною № 474 - 2819,25 грн. (період з 19.02.2020 по 02.06.2020 щодо суми 51956,00 грн. (як визначено позивачем у позові)); за накладною № 2864 є 1192,02 грн. (період з 04.03.2020 по 02.06.2020 щодо суми 26000,00 грн. (як визначено позивачем у позові)); за накладною № 5569 є 1786,03 грн. (період з 17.03.2020 по 02.06.2020 щодо суми 46692,00 грн. (як визначено позивачем у позові)).

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 9863,34 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 9751,50 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фолсі (61082, м. Харків, пр. Московський, 198; ідентифікаційний код: 40730468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (03056, м. Київ, бульвар Чоколівський, 19; ідентифікаційний код: 37310549) основний борг у розмірі 186685 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн 92 коп., пеню у розмірі 9751 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят одну) грн 50 коп., та судовий збір у розмірі 2946 (дві тисячі дев`ятсот сорок шість) грн 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева