Рішення

від 05.10.2020 по справі 910/9078/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2020Справа № 910/9078/20

Господарський суд міста Києва у складі : судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/9078/20

За позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр обслуговування абонентів

про стягнення 327321,04 грн

Представники учасників сторін:

від позивача: Єгоров В.С. довіреність №14-183 від 13.05.2019;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр обслуговування абонентів (далі - відповідач) про стягнення 327321,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про переведення боргу №41/10/19 від 17.10.2019 відповідачем не в повному обсязі та не своєчасно сплачена сума заборгованості, яка існувала у первісного боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Акважитлосервіс , у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 261128,23 грн, пеню у розмірі 48387,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 8517,11 грн та 3% річних у розмірі 9287,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 відкрито провадження у справі №910/9078/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.07.2020.

В судовому засіданні 21.07.2020 суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладання підготовчого засідання на 04.08.2020, у зв`язку з неявкою відповідача.

В судовому засіданні 04.08.2020, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.08.2020.

В судовому засіданні 17.08.2020, враховуючи подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з проведенням переговорів між сторонами, розгляд справи відкладено на 11.09.2020.

Судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, на 11.09.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 призначено розгляд справи по суті на 05.10.2020.

В судовому засіданні 05.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

В свою чергу, відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позовну заяву не подав, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, 2.

Втім ухвали суду були повернуті органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали про повідомлення про час, дату та місце розгляду справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом враховано, що 17.08.2020 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, а отже був обізнаний про розгляд даної справи, однак своїм правом участі в судовому засіданні шляхом направлення уповноваженого представника відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.10.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством Нафтогаз України (нова назва Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Акважитлосервіс (споживач) було укладено договір №2704/18-КП-41 постачання природного газу, в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018, відповідно до умов п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 договору).

Сторони погодили у пункті 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №6, що постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 40,800 тис. куб. метрів у такому розрахунку: жовтень 2018 року - 1,038 тис. куб. метрів; листопад 2018 - 7,735 тис. куб. метрів; грудень 2018 - 9,733 тис. куб. метрів; січень 2019 року - 11,545 тис. куб. метрів; лютий 2019 року - 8,076 тис. куб. метрів та березень 2019 року - 3,673 тис. куб. метрів.

Пунктом 3.8 договору установлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна природного газу погоджена сторонами у розділі 4 договору. Так пунктами 4.2, 4.3 договору визначено, що ціна 1000 м3 газу, становить 6235,51 грн, крім того ПДВ - 20%. Разом до сплати з ПДВ - 7482,61 грн. Усього разом з ПДВ - 7 482,61 грн. Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 5.1 договору).

У розділі 7 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п`ять років (п. 9.3 договору).

Відповідно до п.11.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині реалізації природного газу до 30 квітня 2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач передав споживачеві природний газ на загальну суму 314855,43 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 9849,20 грн; від 30.11.2018 на суму 57878,00 грн; від 31.12.2018 на суму 72828,26 грн; від 31.01.2019 на суму 86386,75 грн; від 28.02.2019 на суму 60429,58 грн та від 31.03.2019 на суму 27483,64 грн., які підписані уповноваженими особами без заперечень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку споживача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, споживач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати поставленого газу, оплату належним чином не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість за поставлений газ в сумі 261128,23 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 договору, в редакції додаткової угоди №4, сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Втім, як встановлено судом, споживач, у встановлені договором строки, оплату отриманого газу в повному обсязі не здійснив.

Тоді як ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами газу та факт порушення споживачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого газу, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 261128,23 грн основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2 договору, в редакції додаткової угоди №4, сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, оскільки споживач допустив прострочення оплати поставленого газу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.2 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 48387,97 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 9287,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 8517,11 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також є обґрунтованими та законними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, то вони є обґрунтованими частково в сумі 8494,66 грн., оскільки в розрахунку позивача допущені арифметичні помилки в розрахунках.

При цьому судом встановлено, що 17 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , Товариством з обмеженою відповідальністю Акважитлосервіс (далі - первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр обслуговування абонентів (далі - відповідач/ новий боржник ) укладено договір №41/10/19 про переведення боргу, відповідно до умов п. 1.1 якого, за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором постачання природного газу від 11.10.2018 №2704/18-КП-41 (далі - зобов`язання), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні.

Розділом 2 договору про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання договору дорівнює 261128,23 грн та передбачили, що сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін (п 2.2 договору).

Згідно пункту 3.1 договору до нового боржника переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконання первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 11.10.2018 №2704/18-КП-41.

Пунктом 4.1 договору визначено, що новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірах передбачених договором постачання природного газу від 11.10.2018 №2704/18-КП-41.

Відповідно до п. 6.1 договору - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що боржник у зобов`язанні замінений відповідачем у даній справі шляхом переведення боргу за згодою кредитора, стягнення основної суми боргу в розмірі 261128,23 грн, пені в розмірі 48387,97 грн, 3% річних в розмірі 9287,73 грн та інфляційних втрат в сумі 8494,66 грн, які визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, підлягає з нового боржника, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр обслуговування абонентів .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр обслуговування абонентів про стягнення 327 321,04 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр обслуговування абонентів (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2, ідентифікаційний код 39337583) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) суму основного боргу у розмірі 261128 (двісті шістдесят одна тисяча сто двадцять вісім) грн 23 коп., пеню у розмірі 48387 (сорок вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн 97 коп., 3% річних у розмірі 9287 (дев`ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 8494 (вісім тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 4909 (чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) грн 48 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.10.2020.

Суддя Т.В. Васильченко