Рішення

від 01.10.2020 по справі 911/2781/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2020Справа № 911/2781/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Швецової Алли Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Консалтинг Груп"

про стягнення 236 661,09 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Глибченко Ю.В. (дов. № 51 від 17.01.2020);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Швецова Алла Володимирівна звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Консалтинг Груп" про стягнення 236 661,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором на виготовлення та постачання продукції № 1103/1 від 11.03.2019 в частині своєчасного виготовлення та поставки продукції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Швецової Алли Володимирівни передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

04.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №911/2781/19.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 справу № 911/2781/19 передано на розгляд судді Стасюку С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2781/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2020.

21.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без руху, витребування копії позовної заяви з додатками та направлення її відповідачеві.

У судовому засіданні 23.01.2020 представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 23.01.2020 суд відмовив у заявленому клопотанні про залишення позову без руху та задовольнив клопотання в частині зобов`язання позивача направити позовну заяву з додатками, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 27.02.2020.

26.02.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивачем не додано до позовної заяви доказів настання події (обставини), з якою сторони узгодили настання обов`язку з виготовлення продукції. За твердженням відповідача, позивач ухилився від надання технологічної заявки на виробництво, що дало б можливість відповідачу виконати умови Договору на виготовлення та постачання продукції № 1103/1 від 11.03.2019 належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2020 не з`явився.

27.02.2020 підготовче засідання по справі відкладено на 17.03.2020.

17.03.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.03.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.03.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.04.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання, призначене на 16.04.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 призначено справу № 911/2781/19 до розгляду по суті на 10.09.2020.

Представник відповідача у судове засідання 10.09.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 10.09.2020 розгляд справи відкладено на 01.10.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

У судове засідання 01.10.2020 представник відповідача не з`явився.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем змінено місцезнаходження на: 04128, місто Київ, проспект Берковецька, будинок 6Д.

Згідно з ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2019 між Фізичною особою - підприємцем Швецовою Аллою Володимирівною (надалі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіка Консалтинг Груп" (надалі по тексту - відповідач) укладено Договір на виготовлення та постачання продукції № 1103/1 (надалі за текстом - Договір), предметом якого, згідно пункту 1.1. Договору є довгострокове співробітництво сторін по виготовленню відповідачем, як виконавцем, та реалізації позивачу, як замовнику, продукції виробничого призначення та інші супутні комплектуючі до нього.

Пунктом 1.1. Договору також визначено, що номенклатура, кількість та модель продукції зазначається сторонами у Специфікації на кожну окрему партію замовленої продукції. Специфікація на кожну окрему партію продукції є невід`ємною частиною даного Договору та укладається сторонами в двох автентичних примірниках.

Підпунктом 1.1.1. Договору сторони узгодили, що виконавець за цим Договором зобов`язується виготовити, на підставі наданої замовником технологічної заявки на виробництво, із зазначенням кількості, моделі, найменування та інших технічних характеристик на дану продукцію, а виконавець зобов`язується після виготовлення продукції поставити її замовнику, а замовник прийняти її і оплатити в термін, визначений цим Договором. Поставка продукції здійснюється за рахунок замовника, якщо інший порядок та спосіб додатково не буде визначено сторонами.

Згідно пункту 1.4. Договору обговорена в пункті 1.1. даного Договору продукція відвантажується виконавцем замовнику у строки визначені у відповідній Специфікації на кожну окрему партію продукції з моменту здійснення авансового платежу передбаченого пунктом 7.2. даного Договору.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, сторони узгодили, що ціна на продукцію, яка виготовляється виконавцем згідно даного Договору визначається у відповідних Специфікаціях на продукцію.

Розрахунки за продукцію здійснюються у безготівковому порядку, наступним шляхом:

Авансовий платіж у розмірі 24% вартості готової продукції протягом трьох календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури виконавцем.

24% від вартості готової продукції протягом семи календарних днів з моменту здійснення першого авансового платежу.

22% від вартості готової продукції протягом семи календарних днів з моменту здійснення другого авансового платежу.

20% від вартості готової продукції протягом трьох календарних днів з моменту повідомлення виконавця про завершення виготовлення замовленої продукції. Повідомлення має бути виконано в письмовій формі та передано замовнику по факсу або по електронній пошті.

10% від вартості готової продукції протягом одного календарного дня, з моменту поставки продукції на виробничі потужності замовника та після завершення всіх необхідних пусконалагоджувальних робіт, які необхідні для даного виду продукції.

Відповідно до пункту 1 Специфікації №1 від 11.03.2019, яка є невід`ємною частиною Договору, сторони узгодили, що виконавець передає, а замовник приймає наступну продукцію: "Лінія гранулювання з охолодженням виробничою потужністю 500 кілограмів на годину", у кількості 1 одинця, вартістю 210 000,00 грн. та "Бункер накопичувач з калібратором виробничою потужністю 500 кілограмів на годину", у кількості 1 одиниця, вартістю 25 000,00 грн.

У пункті 3 Специфікації №1 від 11.03.2019, яка є невід`ємною частиною Договору, сторони визначили, що строк виготовлення продукції становить 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту сплати авансового платежу передбаченого пунктом 7.2. Договору.

12.03.2019 позивачем на виконання умов Договору, було здійснено авансовий платіж, на розрахунковий рахунок відповідача, у сумі 56 400,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1 від 12.03.2019 із вказанням у графі призначення платежу: "Аванс 24% за продукцію згідно Специфікації №1 до Договору 1101/1 від 11 березня 2019. Без ПДВ".

19.03.2019 позивачем було здійснено другий авансовий платіж, на розрахунковий рахунок відповідача, у сумі 56 400,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №4 від 19.03.2019 із вказанням у графі призначення платежу: "Аванс 24% за продукцію згідно Специфікації №1 до Договору 1101/1 від 11 березня 2019. Без ПДВ".

29.03.2019 позивачем було здійснено третій авансовий платіж, на розрахунковий рахунок відповідача, у сумі 56 400,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №5 від 29.03.2019 із вказанням у графі призначення платежу: "Аванс 24% за продукцію згідно Специфікації №1 до Договору 1101/1 від 11 березня 2019р.".

Також, 12.04.2019 позивачем було здійснено платіж, на розрахунковий рахунок відповідача, у сумі 42 300,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №6 від 12.04.2019 із вказанням у графі призначення платежу: "Аванс 19% за продукцію згідно Специфікації №1 до Договору 1101/1 від 11 березня 2019р.".

Здійснення позивачем вказаних платежів на розрахунковий рахунок відповідача підтверджується також наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача, наданої Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ за період з 01.01.2019 по 04.09.2019.

Всього, за період з 12.03.2019 по 12.04.2019 позивачем, на виконання умов Договору, щодо здійснення авансових платежів, було перераховано відповідачу грошову суму у розмірі 211 500,00 грн. ( 91% вартості продукції) про що останній не заперечує.

02.09.2019 позивачем було надіслано відповідачу письмову претензію, в якій позивач вказує, що незважаючи на виконання позивачем умов Договору щодо здійснення авансових платежів, відповідач умов Договору не виконує, про порядок виконання робіт не інформує, а директор товариства уникає зустрічей та спілкування. У зв`язку з цим, зважаючи, що станом на 13.05.2019 продукція не виготовлена, про результати роботи не повідомлено, позивач розриває Договір на виготовлення та постачання продукції № 1103/1 від 11.03.2019 та вимагає повернути сплачені кошти у сумі 211 500,00 грн.

У відповіді на претензію, яка датована 04.11.2019 вих.№04/11, відповідач вказує на відсутність "технологічної заявки" на виробництво із зазначенням кількості, моделі, найменування та інших технічних характеристик продукції, яка не була надана станом на 04.11.2019, що зумовило неможливість подальшого виконання взятих відповідачем зобов`язань.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання із виготовлення та постачання продукції та не повернув грошові кошти, сплачені позивачем в якості авансу, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 211 500,00 грн. та нарахованої неустойки в розмірі 25 161,09 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

З положень статті 15 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і законного інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 211 500,00 грн. здійснених авансових платежів та неустойки в розмірі 25 161,09 грн. Правовими підставами позову є норми законодавства, які регулюють виконання зобов`язань, розірвання договору, недоговірні зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та відповідальності суб`єктів господарювання за порушення зобов`язань.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно укладеного між сторонами Договору відповідач має виготовити та передати позивачу продукцію: "Лінія гранулювання з охолодженням виробничою потужністю 500 кілограмів на годину", у кількості 1 одинця та "Бункер накопичувач з калібратором виробничою потужністю 500 кілограмів на годину", у кількості 1 одиниця, протягом 45 календарних днів з моменту сплати авансового платежу передбаченого пунктом 7.2. Договору.

Зважаючи на те, що зобов`язання позивача із авансування за продукцію були здійснені у повному обсязі 29.03.2019, останнім терміном виконання зобов`язання відповідача з виготовлення та передачі продукції є 13.05.2019.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обумовлених Договором робіт у повному обсязі та у передбачений договором строк.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 11.5 Договору визначено, що якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору. Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій Додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Разом з тим, чинним законодавством України, а саме положеннями статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

За змістом частини 2 статті 320 Господарського кодексу України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитись від договору підряду у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене. (Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 04.09.2019 №922/3079/18, та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17).

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі повинні бути наступні обставини: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику авансу. (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у претензії від 02.09.2019 повідомив відповідача про розривання Договору на виготовлення та постачання продукції № 1103/1 від 11.03.2019 у зв`язку з тим, що підрядник не береться своєчасно за його виконання.

Зазначена претензія була отримана відповідачем 10.10.2019, про що відповідач заявляє у наявній в матеріалах справи відповіді на претензію, яка датована 04.11.2019 вих.№ 04/11.

Стосовно посилання відповідача на неможливість виконання своїх зобов`язань у зв`язку з ненаданням позивачем технологічної заявки на виробництво із зазначенням кількості, моделі, найменування та інших технічних характеристик продукції, суд зазначає, що питання прострочення кредитора не входить до предмету доказування у спорі про застосування наслідків припиненого правочину (повернення авансу за договором підряду).

Проте, суд звертає увагу, що у пункті 1 Специфікації № 1 до Договору, яка є його невід`ємною частиною, сторонами узгоджені характеристики та одиниці виміру продукції.

Також, оскільки Договором не передбачена обов`язкова форма технологічної заявки та порядок її подання, вона могла бути узгодженою сторонами усно в процесі переговорів.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Сторони узгодили, що продукція має бути виготовлена протягом 45 календарних днів з моменту сплати авансового платежу, тобто, до 13.05.2019, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача, протягом вказаного періоду, до позивача з вимогою про надання технологічної заявки. Отже, суд дійшов висновку, що на момент укладення Договору, визначення остаточної ціни продукції у певній комплектації та здійснення позивачем авансових платежів між сторонами вже була досягнута згода щодо кількості, моделі, найменування та інших технічних характеристик продукції, яка мала бути виготовлена та поставлена відповідачем позивачу.

Враховуючи, що відповідач у строк передбачений Договором, не виконав підрядні роботи, Договір на виготовлення та постачання продукції № 1103/1 від 11.03.2019 є розірваний внаслідок односторонньої відмови позивача від даного Договору.

З припиненням дії Договору, грошова сума у розмірі 211 500,00 грн. втрачає ознаки авансу та стає майном, набутим відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 211 500,00 грн.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення 25 161,09 грн. неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.4. Договору сторони визначили, що за несвоєчасне виконання робіт та відповідно постачання продукції, виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої/непоставленої продукції за кожен день такого прострочення.

За несвоєчасне виконання робіт позивачем за період з 14.05.2019 по 03.09.2019 нараховано відповідачу неустойку на загальну суму 25 161,09 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки суд вважає його вірним, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 25 161,09 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позов Фізичної особи-підприємця Швецової Алли Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Консалтинг Груп" про стягнення 236 661,09 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Швецової Алли Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Консалтинг Груп" про стягнення 236 661,09 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіка Консалтинг Груп" (04128, місто Київ, проспект Берковецька, будинок 6Д, ідентифікаційний код 40281707) на користь Фізичної особи-підприємця Швецової Алли Володимирівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 211 500 (двісті одинадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп. сплачених авансових платежів, 25 161 (двадцять п`ять тисяч сто шістдесят одна) гривня 09 коп. неустойки та 3 549 (три тисячі п`ятсот сорок дев`ять) гривень 93 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 07.10.2020

Суддя С. В. Стасюк