Рішення

від 08.10.2020 по справі 910/7885/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/7885/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп"

(Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32 Г, прим. 249; ідентифікаційний код: 34716807)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОРТ"

(Україна, 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10; ідентифікаційний код: 42189360)

про стягнення 22 750,53 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОРТ" (далі - відповідач) про стягнення 22 750,53 грн, з яких 14 850,00 грн основного боргу, 475,53 грн пені та 7 425,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № ПМ-3778 на проведення рекламної(их) кампанії(й) від 09.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

17.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, вказує, що введення режиму надзвичайного стану в місті Києві вплинуло на можливість якісного виконання позивачем зобов`язання, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості надати вмотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі робіт та послуг і надіслати її на адресу позивача. Крім того, відповідач заперечує щодо одночасного стягнення штрафу та пені за одне і те саме порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

09.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ОРТ" (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір № ПМ-3778 на проведення рекламної(их) кампанії(й) (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого виконавець зобов`язується протягом строку дії Договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов`язується прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.5 Договору рекламна кампанія - це роботи та послуги виконавця по розповсюдженню (розміщенню й експонуванню) реклами (рекламного матеріалу), отриманого від замовника на заброньованих поверхнях спеціальних конструкцій протягом строку, погодженого сторонами у Додатках до Договору, а також інші роботи та послуги виконавця, передбачені умовами Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що з метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується Додаток до Договору - Акт бронювання.

За умовами підпункту 3.4.5 пункту 3.4 Договору замовник зобов`язався здійснювати розрахунки з виконавцем особисто відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість рекламної кампанії залежить від кількості заброньованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і зазначається сторонами у Додатках до Договору. Вартість кожної рекламної кампанії включає податки, передбачені чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору від 18.02.2019) оплата здійснюється замовником не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні місяця проведення рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі Додатків до Договору. Якщо день оплати припадає на вихідний або святковий, неробочий день замовник здійснює оплату останнього робочого дня, що передує вихідному або святковому, неробочому дню. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактура може виставлятися замовнику шляхом надсилання скан-копії на електронну адресу з наступним наданням оригіналу.

У пункті 4.6 Договору сторони домовились, що після надання рекламних послуг виконавцем, передбачених кожним окремим Додатком до Договору, виконавець протягом 5 (п`яти) робочих днів направляє замовникові для підписання 2 (два) екземпляри Акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця або надсилає на електронну адресу замовника скан-копію Акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою виконавця. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати одержання акту підписує його та надсилає виконавцю один екземпляр Акту з іншою необхідною документацією або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Непідписання замовником акту протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його надсилання виконавцем та не отримання виконавцем мотивованої відмови від підписання, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов`язань та відсутності претензій.

Договір є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно (пункт 6.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 до Договору від 17.10.2019).

У Додатку № 23 до Договору сторони погодили Акт бронювання від 04.11.2019, зокрема, у пунктах 4, 16 вказаного Акту: рекламна поверхня - (Od1020) Одеса, Добровольського пр., 122/1, біля супермаркета "Billa", з центру; тип спеціальної конструкції - щит; строк проведення рекламної компанії - квітень 2020; вартість рекламної кампанії - 7 425,00 грн; рекламна поверхня - (Zht1089) Житомир, Вітрука, вул. 13 / вул. Корольова, ТЦ "Молодіжний" супермаркет "Квартал"; тип спеціальної конструкції - щит; строк проведення рекламної компанії - квітень 2020; вартість рекламної кампанії - 4 950,00 грн.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № У-1199 від 16.03.2020 на суму 14 850,00 грн.

За твердженнями позивача, ним виконано свої зобов`язання щодо надання послуг за Договором, про що свідчить Акт надання послуг № Б-1447 від 30.04.2020 на суму 14 850,00 грн, який було надіслано на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист, накладної №0113332425756 від 03.06.2020 та фіскального чеку від 03.06.2020.

30.04.2020 на електронну адресу відповідача позивачем було відправлено претензію вих. № 7220 від 24.04.2020 про стягнення заборгованості з оплати рекламної кампанії за квітень 2020 в розмірі 14 850,00 грн, 217,47 грн пені та 7 425,00 грн штрафу, яка, як зазначає позивач, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 14 850,00 грн основного боргу, 475,53 грн пені та 7 425,00 грн штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Суд встановив факт надання позивачем передбачених Договором послуг на суму 14 850,00 грн, що підтверджується належним чином засвідченою копією Акту надання послуг № Б-1447 від 30.04.2020, який було надіслано на адресу відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії опису вкладення у цінний лист, накладної № 0113332425756 від 03.06.2020 та фіскального чеку від 03.06.2020.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та/або відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання вказаного Акту надання послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов Договору суду не надано.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження надання відповідачем у встановлений пунктом 4.6 Договору строк мотивованої відмови від підписання Акту надання послуг № Б-1447 від 30.04.2020, що, відповідно до умов Договору, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем договірних зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору від 18.02.2019, обов`язок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг мав бути виконаний не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні місяця проведення рекламної кампанії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Посилання відповідача у відзиві на введення режиму надзвичайного стану в місті Києві Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 324-р, що, на його думку, вплинуло на можливість якісного надання позивачем послуг за Договором, судом відхиляються як безпідставні, оскільки послуги за Договором надавались позивачем у м. Одесі та м. Житомирі, тоді як вказаним розпорядженням було установлено режим надзвичайної ситуації для територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту м. Києва.

При цьому, за висновком суду, в будь-якому разі вищевказані обставини не свідчать про неможливість якісного надання позивачем послуг за Договором і не спростовують обов`язку відповідача щодо їх оплати.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14 850,00 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 475,53 грн пені та 7 425,00 грн штрафу.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до підпункту 7.2.2 пункту 7.2 Договору при порушенні замовником зобов`язань з оплати замовник зобов`язаний заплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення, без додаткової вимоги виконавця.

Судом перевірено розрахунок пені за заявлений позивачем період та встановлено, що розрахунок пені відповідає вищевказаним положенням чинного законодавства України, а також умовам Договору, та є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 475,53 грн пені визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 Договору за прострочення оплати рекламної кампанії більше, ніж на 10 (десять) робочих днів, замовник на вимогу виконавця сплачує додатково штраф у розмірі 50 % від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено оплату вартості наданих позивачем послуг на понад 10 (десять) робочих днів, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 50 % від вартості розміщення реклами, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 425,00 грн (14 850,00 грн х 50%) також є обґрунтованою.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо неможливості одночасного стягнення штрафу та пені за одне і те саме порушення судом відхиляються як безпідставні, оскільки такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 14 850,00 грн заборгованості, 475,53 грн пені та 7 425,00 грн штрафу.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Оскільки у позовній заяві позивач просить суд вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу адвоката після ухвалення рішення по суті позовних вимог, розподіл вказаних витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОРТ" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10; ідентифікаційний код: 42189360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32 Г, прим. 249; ідентифікаційний код: 34716807) 14 850 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. заборгованості, 475 (чотириста сімдесят п`ять) грн 53 коп. пені, 7 425 (сім тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 00 коп. штрафу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.10.2020

Суддя О.В. Нечай