Рішення

від 24.09.2020 по справі 910/4939/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020Справа № 910/4939/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Риба 2019"

про стягнення 208 650, 00 грн.

Представники:

від позивача: Сербуль О.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Риба 2019" (далі -відповідач) про стягнення коштів у розмірі 208 650, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем використані у своїй господарській діяльності об`єкти авторського та суміжного права без укладення з організацією колективного управління відповідного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.05.2020.

07.05.2020 до суду надійшла заява позивача щодо роз`яснення повноважень акредитованої організації (надіслана на електронну пошту суду), в якій позивач, зокрема зазначає, що Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" визначена акредитованою у сфері розширеного та обов`язкового колективного управління.

Також, 07.05.2020 до суду надійшла заява позивача (надіслана на електронну пошту суду), в якій Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" зазначає, що заявлятиме про судові витрати на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у цій справі.

Крім того, 07.05.2020 до суду надійшли пояснення позивача щодо виду позову (надіслана на електронну пошту суду), в яких він зазначає, що позивач, звернувшись до суду з вказаним позовом захищає своє право на отримання коштів, оскільки організації колективного управління від свого імені укладають з користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та договори про виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав.

07.05.2020 до суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (надіслана на електронну пошту суду), в якій позивач просить суд надати можливість участі у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/4939/20 призначено на 18.06.2020.

У судовому засіданні 18.06.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 06.08.2020.

22.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву щодо права обирати ефективний спосіб захисту.

Також, 22.06.2020 позивач подав до суду заяву щодо статусу Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" як акредитованої організації колективного управління.

У судовому засіданні 06.08.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 24.09.2020.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.08.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 06.08.2020.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 06.08.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.09.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019 наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (яке перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) супровідним листом № 2301-07/23003-07 від 03.06.2019.

Як зазначає позивач, актами фіксації № 03/01/20 від 09.01.2020 та № 09/02/20 від 19.02.2020, складеними представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні ресторану Камбуз , розташованому за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Риба 2019", вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, а саме: Give it all you got у виконанні ОСОБА_7; ІНФОРМАЦІЯ_7 у виконанні ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6; ІНФОРМАЦІЯ_5 у виконанні ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 у виконанні ОСОБА_4; ІНФОРМАЦІЯ_6 у виконанні ОСОБА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 у виконанні ОСОБА_4;; ІНФОРМАЦІЯ_4 у виконанні ОСОБА_5.

Позивач звертався до відповідача з листом № 27/12/19/1 від 27.12.2019, в якому пропонував відповідачу врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у закладі відповідача шляхом отримання дозволу від Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", який можна отримати підписавши з позивачем договір про використання фонограм та зафіксованих у них виконань, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 27.12.2019.

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, договір з позивачем не уклав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем використані у своїй господарській діяльності об`єкти авторського та суміжного права без укладення з організацією колективного управління відповідного договору, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу винагороди у розмірі 208 650, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав набрав чинності з 22.07.2018, тож, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли після 22.07.2018, суд застосовує при вирішенні спору норми Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Користувач - будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" вимагають отримання згоди від суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління; здійснюють інші функції, визначені цим Законом та статутом.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , добровільне колективне управління майновими авторськими та суміжними правами може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, у яких здійснюється розширене або обов`язкове колективне управління.

Частиною 5 ст. 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав визначено, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

Розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах: 1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; 3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; 4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції.

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. У випадку існування зазначеного конфлікту інтересів, Комісія визначає за критеріями та в порядку, визначеними частинами 4-10 статті 15 цього закону, додаткову акредитовану організацію для цієї сфери з-поміж організацій, які здійснюють діяльність переважно в інтересах відповідної іншої категорії правовласників. Юридично-правовий статус додаткової акредитованої організації означає, що ця організація не має права самостійно здійснювати збір доходу від прав з користувачів у відповідній сфері, але водночас має повноваження вимагати та отримати з акредитованої організації частку доходу від прав в цій сфері, яка належить категорії правовласників, в інтересах яких діє додаткова акредитована організація, для подальшого розподілу та виплати такої частки правовласникам цієї категорії. Правовласники відповідної категорії мають право відкликати свої права з додаткової акредитованої організації відповідно до розширеного колективного управління.

Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.

При цьому положення ч. 6 ст. 16 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав визначають, що організація колективного управління може бути акредитована у відповідній сфері, якщо вона є репрезентативною, тобто:

- має договори з істотною кількістю правовласників - резидентів України, які в порядку, передбаченому цим Законом, задекларували належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які фактично використовуються в Україні;

- має договори про представництво з аналогічними іноземними організаціями, договори з іноземними правовласниками (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які передбачають управління найбільшою кількістю належних правовласникам - нерезидентам України прав на об`єкти авторських і (або) суміжних прав, які фактично використовуються в Україні.

Статтею 17 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав встановлено, що установа є держателем та адміністратором і забезпечує ведення Реєстру організацій колективного управління, до якого постійно забезпечується вільний доступ. Технічне забезпечення функціонування реєстру здійснює Установа. На вимогу заявника Установа безоплатно надає витяг з Реєстру організацій колективного управління протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.05.2019 № 912 Про акредитацію організації колективного управління акредитовано організацію колективного управління Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" у сфері розширеного колективного управління - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строком на три роки.

Отже, Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019 наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (яке перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) супровідним листом № 2301-07/23003-07 від 03.06.2019.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено що Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем творів ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_7; ІНФОРМАЦІЯ_7 у виконанні ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6; ІНФОРМАЦІЯ_5 у виконанні ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 у виконанні ОСОБА_4; ІНФОРМАЦІЯ_6 у виконанні ОСОБА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 у виконанні ОСОБА_4;; ІНФОРМАЦІЯ_4 у виконанні ОСОБА_5 у приміщенні ресторану Камбуз , розташованому за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Риба 2019", позивачем надано відеозапис публічного виконання, акти фіксації № 03/01/20 від 09.01.2020 та № 09/02/20 від 19.02.2020, оформлені у приміщенні ресторану Камбуз , а також фіскальними чеками від 09.01.2020 та від 19.02.2020 виданими ТОВ "Риба 2019".

У судовому засіданні 24.09.2020 судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем суміжних прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні ресторану Камбуз , розташованому за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, в якому зафіксовано звучання музичних творів під назвою Give it all you got у виконанні ОСОБА_7; ІНФОРМАЦІЯ_7 у виконанні ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6; ІНФОРМАЦІЯ_5 у виконанні ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 у виконанні ОСОБА_4; ІНФОРМАЦІЯ_6 у виконанні ОСОБА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 у виконанні ОСОБА_4;; ІНФОРМАЦІЯ_4 у виконанні ОСОБА_5.

Суд зазначає, що особа, яка має намір використати об`єкти суміжних прав, повинна до початку такого використання укласти відповідний договір з особою, яка має виключне право дозволяти використання визначеного об`єкта суміжного права.

Проте, доказів укладення відповідачем відповідного договору суду не надано.

Суд зазначає, що наказом Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912 позивача, як організацію колективного управління, акредитовано у сфері розширеного колективного управління, а саме - права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строком на три роки.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів втрати чинності чи визнання недійсним наказу від 29.05.2019 № 912, а натомість, втрата чинності наказом Мінекономрозвитку від 04.01.2019 № 8 свідчить про іншу обставину - що Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління вже не діє.

А відтак, суд зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - використання відповідачем 09.01.2020 та від 19.02.2020 фонограм музичних творів, у приміщенні ресторану Камбуз , розташованому за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, в якому відповідач здійснює власну господарську діяльність, позивач був єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління, діяльність якої стосується, зокрема, надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих в них виконань.

При цьому, як зазначалося вище, відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 12 Закону №2415-VIII визначено, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами

Отже, з матеріалів справи вбачається відсутність у відповідача дозволу правовласника на здійснення використання (публічного виконання) спірних музичних творів, відповідні належні докази відповідачем не вказані та до матеріалів справи не долучені.

Таким чином, судом за наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Також суд зазначає, що Організація має право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань , за яким, суб`єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Таким чином, Організація наділена правом фіксувати факти комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , організації колективного управління повинні будувати відносини з користувачами на засадах неупередженості, справедливості, обґрунтованості тарифів, вільного доступу до інформації. Умови надання дозволів на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав повинні базуватися на об`єктивних і недискримінаційних критеріях. Збирання організаціями колективного управління винагороди з користувачів здійснюється згідно із сферою, за якою організація зареєстрована і (або) акредитована та внесена до Реєстру організацій колективного управління.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , користувачі зобов`язані до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Процедура оскарження у судовому порядку тимчасових тарифів чи затверджених тарифів, опублікованих Установою, не може бути підставою для ухиляння користувачів від укладення договору. У разі якщо договір між користувачем та організацією колективного управління укладено на основі тимчасового тарифу, він має бути переукладений (шляхом підписання нового договору або укладення сторонами додаткової угоди) після оприлюднення Установою затвердженого тарифу.

У разі укладення користувачем договору з акредитованою організацією колективного управління та виконання ним передбачених таким договором зобов`язань користувач звільняється від будь-яких інших претензій щодо даної категорії прав, виду об`єкта авторського права і (або) суміжних прав і способу його використання згідно зі сферою акредитації організації колективного управління, з якою він уклав договір, крім тих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких на загальнодоступному веб-сайті даної організації колективного управління зазначено, що вони не охоплюються договором. У разі надходження таких претензій вони вирішуються організаціями колективного управління.

Суд зазначає, що Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" затверджені Тарифи щодо сфери право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою , які також розміщені на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України http://me.gov.ua/,

Так, відповідно до п. 3 Тарифів, при використанні особою у своїй господарській діяльності фонограм та/або виконань без дозволу (без договору з акредитованою організацією колективного управління) застосовуються наступні тарифи для їх подальшого закріплення у договорі із акредитованою організацією колективного управління щодо періоду в якому такою організацією було зафіксоване зазначене порушення.

Тариф за використання однієї фонограми та/або одного виконання без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) складає: 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання.

Так, враховуючи зазначені тарифи та факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності фонограм музичних творів, розширене управління правами власників яких здійснює позивач, як кредитована організація колективного управління, позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману суму в розмірі еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 208 650, 00 грн (4173, 00 грн (розмір мінімальної заробітної плати на початок 2019) х 50 = 208 650, 00 грн).

Зокрема, в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 2 ч. 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції, які закріплюють, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації та шляхом укладання відповідних договорів згідно вимог ч. 3 ст. 20 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , що є належним засобом захисту прав, зокрема, авторів та виконавців фонограм і зафіксованих у них виконань.

Тож, враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставним посилання позивача на приписи статті 22 Цивільного кодексу України, що визначають поняття збитків, а також відповідні роз`яснення, що містяться в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 05.10.2017 за № 01-06/147/17, оскільки в даному випадку позивач, як організація колективного управління не є суб`єктом, який поніс збитки, а є особою, яка виступає на захист прав правовласників - виробників фонограм і зафіксованих у них виконань.

Як зазначено судом вище, позивач просить суд стягнути з відповідача недоотриману суму в розмірі, еквівалентному 50 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 208 650, 00 грн (4173, 00 грн (розмір мінімальної заробітної плати на початок 2019) х 50 = 208 650, 00 грн).

Згідно преамбули Тарифів, в разі якщо користувач вже розпочав використовувати фонограму (фонограми) та/або виконання (певну кількість виконань), то неподання користувачем акредитованій організації колективного управління показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок свідчитиме про те, що договір мав би бути укладеним за базовим тарифом, який дорівнює 50 (п`ятдесяти) мінімальним місячним заробітним платам в розмірі передбаченому законом на початок календарного року, в якому користувач розпочав зазначене використання.

Разом із тим, пунктом 3 Тарифів (Тарифи щодо використання фонограм та/або виконань без дозволу акредитованої організації колективного управління) визначено, що при використанні особою у своїй господарській діяльності фонограм та/або виконань без дозволу (без договору з акредитованою організацією колективного управління) застосовуються наступні тарифи для їх подальшого закріплення у договорі із акредитованою організацією колективного управління щодо періоду в якому такою організацією було зафіксоване зазначене порушення. Тариф за використання однієї фонограми та/або одного виконання без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) складає: 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання.

Відтак, з аналізу вказаних положень Тарифів вбачається, що положення, які викладені у преамбулі стосуються правовідносин позивача, як акредитованої організації колективного управління та користувачів фонограм, в процесі узгодження показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок та визначає відповідальність у вигляді 50 (п`ятдесяти) мінімальних місячних заробітних плат, як базовий тариф для користувача, який підлягає застосуванню у разі неподання користувачем означених показників.

При цьому п. 3 Тарифів містить вказівку на відповідальність користувача за використання фонограми без дозволу (укладання договору із позивачем) у розмірі 10 мінімальних місячних заробітних плат, що є характерним для спірних правовідносин сторін, тож враховуючи, що суду не надано доказів на підтвердження факту того, що між сторонами виникли правовідносини щодо узгодження показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок, про які зазначено у преамбулі Тарифів, відтак, суд приходить до висновку, що при розрахунку винагороди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає застосуванню положення п. 3 Тарифів.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2020 року становить 4 723, 00 грн. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої винагороди підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені винагороди, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2 102, 00 гривні.

Отже, при визначенні розміру відповідної винагороди слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 2 102, 00 грн.

Так, Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" заявлено до стягнення з відповідача 208 650, 00 грн. (виходячи з розрахунку 50 мінімальних заробітних плат).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем під час визначення суми винагороди застосовано невірну розрахункову величину, а саме мінімальну заробітну плату замість прожиткового мінімуму працездатних осіб та не враховано, що необхідно використовувати відповідну розрахункову величину (у даному випадку прожитковий мінімум) на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання. За розрахунком суду згідно тарифів позивача за використання однієї фонограми без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) сплачується 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання, що розраховується за наступною формулою: 2 102, 00 грн (прожитковий мінімум)*10*8 (фонограм) та за розрахунком суду становить 168 160, 00 грн.

За таких обставин, враховуючи факт неправомірного (бездоговірного) використання музичних творів, вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити винагороду за використання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) підлягають задоволенню частково у визначеному судом розмірі - 168 160, 00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож, позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Риба 2019" (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код - 43023340) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, група прим. 57, офіс 7, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 42502769) 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. - винагороди та 2 522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков