Рішення

від 09.10.2020 по справі 910/10525/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2020Справа № 910/10525/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ФРАХТ"

про стягнення 196899,98 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ФРАХТ" про стягнення 196899,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №ОД/НХ-17-730НЮ від 19.06.2017 щодо реєстрації податкової накладної у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим позивач втратив право на відшкодування податкового кредиту.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10525/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

07.10.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшли документи по справі.

У відповідності до ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 27.07.2020 про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місяця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Страсбург, 03.04.2008), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії Регіональної філії "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "Українська залізниця", (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДГОНА", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ФРАХТ" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №ОД/НХ-17-730НЮ (далі - договір).

Відповідно до п.1.1., 1.2 договору постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - "товар"), які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в договорі. Найменування товару: запчастини до дизель-поїздів Д1.

На виконання умов договору, 26.06.2017 відповідач поставив позивачу товар на суму 1181399,88 грн, у тому числі ПДВ 196899,98 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 26.06.2017.

Відповідно до п.7.2 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 7 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Позивачем на виконання умов договору у повному обсязі здійснено оплату поставленого відповідачем товару на суму 1181399,88 грн, що підтверджується платіжним дорученням №374178 від 13.07.2017.

Згідно з пунктом 15.5. договору постачальник зобов`язаний у день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ (за операціями із цього договору) скласти в електронній формі податкову накладну з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку складання та форми податкових накладних та зареєструвати її у встановлені законом строки в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.15.6. договору передбачено, що у разі порушення терміну складання податкової накладної та/або строків її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 15.5 цього договору, замовник має право в односторонньому порядку зменшити розмір своїх зобов`язань з оплати поставленого товару на відповідну суму ПДВ, в рахунок відшкодування збитків, понесених в результаті втрати права на податковий кредит.

Про одностороннє зменшення своїх зобов`язань замовник повідомляє постачальника шляхом направлення на його адресу, зазначену у договорі, відповідного письмового повідомлення.

У разі, коли на момент прийняття рішення про зменшення розміру своїх грошових зобов`язань за договором (з підстав, визначених в абзаці 1 цього пункту), останні є виконані замовником у повному обсязі, постачальник зобов`язаний протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідного повідомлення від замовника повернути йому сплачені кошти у розмірі ПДВ, право на віднесення якого до податкового кредиту було втрачено.

Відповідно до пункту 16.2. договору, термін дії договору з моменту його підписання до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилається на те, що відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України день виникнення податкових зобов`язань для ТОВ "РАДГОНА" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ФРАХТ") настав 26.06.2017, відповідно видаткової накладної №РН-0000001 від 26.06.2017 на суму 1181399,88 грн.

Відповідачем були складені дві податкові накладні від 26.09.2017 на суми 829679,88 грн та на 351720,00 грн відповідно, які як стверджує позивач згідно із п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України є помилково складеними, оскільки дата складання податкових накладних не відповідає даті оформлення первинного документа - видаткової накладної №РН-0000001 від 26.06.2017 року.

Позивач вказує, що оскільки 26.09.2017 між сторонами не проводились господарські операції, то позивач не має можливості включити суму 196899,98 грн до податкового кредиту.

Позивач звернувся до відповідача із листом вих.№НХ09/2940 від 30.06.2020 у якому просив здійснити розрахунок коригування податкових накладних від 26.09.2017 на суми 829679,88 грн та на 351720,00, відповідно із зазначенням вірної дати складання 26.06.2017 згідно із п.192.1. Податкового кодексу України.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що порушення відповідачем вимог п.187.1 ст.187, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України призвело до неможливості використання податкового кредиту по ПДВ по операціям з ТОВ "РАДГОНА" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ФРАХТ") та відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 196899,98 грн, у зв`язку із чим позивач посилаючись на ст.224 ГК України ст.22 ЦК України звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 196899,98 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору поставки №ОД/НХ-17-730НЮ від 19.06.2017 відповідач згідно із видатковою накладною № РН-0000001 від 26.06.2017 поставив позивачу товар на суму 1181399,88 грн, у тому числі ПДВ 196899,98 грн, а позивач платіжним дорученням №374178 від 13.07.2017 здійснив оплату поставленого позивачем товару.

У пункті 15.5. договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний у день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ (за операціями із цього договору) скласти в електронній формі податкову накладну з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку складання та форми податкових накладних та зареєструвати її у встановлені законом строки в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом пункту 15.6. договору у разі порушення терміну складання податкової накладної та/або строків її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 15.5 цього договору, позивач має право в односторонньому порядку зменшити розмір своїх зобов`язань з оплати поставленого товару на відповідну суму ПДВ, в рахунок відшкодування збитків, понесених в результаті втрати права на податковий кредит.

У разі, коли на момент прийняття рішення про зменшення розміру своїх грошових зобов`язань за договором (з підстав, визначених в абзаці 1 цього пункту), останні є виконані замовником у повному обсязі, відповідач зобов`язаний протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідного повідомлення від замовника повернути йому сплачені кошти у розмірі ПДВ, право на віднесення якого до податкового кредиту було втрачено.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної (далі - Наказ № 1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України" (п.3 Наказу №1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, відповідач був зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну відповідно до законодавства, на дату виникнення податкових зобов`язань, тобто 26.06.2017.

Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем були складені дві податкові накладні від 26.09.2017 на суми 829679,88 грн (сума ПДВ 138279,98 грн) та на 351720,00 грн (сума ПДВ 58620,00 грн).

Разом з тим, як зазначено судом вище, згідно із п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України відповідач був зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну відповідно до законодавства, на дату виникнення податкових зобов`язань, тобто 26.06.2017.

Отже, відповідачем складено податкові накладні іншою датою, ніж дата відвантаження товарів (поставка товару здійснена 26.06.2017 згідно із видатковою накладною № РН-0000001 від 26.06.2017).

Разом з тим податкова накладна, складена з помилковою датою, у розумінні наведених вище приписів Податкового кодексу України не дає можливості ідентифікувати період здійснення операції з постачання товарів, у зв`язку із чим, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що оскільки між сторонами не проводились господарські операції 26.09.2017, то позивач не має можливості включити суму 196899,98 грн ПДВ до податкового кредиту.

Докази на підтвердження реєстрації податкової накладної на поставку товару на суму 1181399,88 грн згідно із видатковою накладною № РН-0000001 від 26.06.2017 та у відповідності до вимог п.187.1 статті 187, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у матеріалах справи відсутні. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту у позивача виникає з дати реєстрації в ЄРПН податкової накладної, з огляду на наведені вище норми Податкового кодексу України, невиконання відповідачем зобов`язань щодо оформлення та реєстрації податкової накладної з господарської операції за 26.06.2017, наведене позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у розмірі 196899,98 грн до податкового кредиту позивача.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача, відшкодування яких передбачено п.15.6. договору.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 грудня 2018 року у справі №908/76/18.

За таких обставин, з огляду на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 196899,98 грн є обґрунтованими.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ФРАХТ" про стягнення 196899,98 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОН-ФРАХТ" (03045, місто Київ, ВУЛИЦЯ НОВОПИРОГІВСЬКА, будинок 50, ідентифікаційний код 38071738) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, Одеська обл., місто Одеса, Приморський район, ВУЛИЦЯ ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКА, будинок 19, код ЄДРПОУ ВП: 40075815) грошові кошти у сумі 196899,98 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2953,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.10.2020.

Суддя С.О. Турчин