Рішення

від 22.09.2020 по справі 911/1316/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/1316/19

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Броварської місцевої прокуратури Київської області (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137) в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15, код ЄДРПОУ 35278561)

та Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліська, буд. 22, код ЄДРПОУ 00992088)

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550)

та Приватного нотаріуса Гладкової Оксани Петрівни ( АДРЕСА_1 , свідоцтво №5859)

про визнання недійсним рішення №32676557 від 01.12.2016,

за участю представників:

прокурор: Дутчин І.М.;

позивача-1: не з`явився;

позивача-2: Яременко З.І.;

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №3982вих-19 від 26.04.2019 Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" до Головного управління держгеокадастру у Київській області; Приватного нотаріуса Гладкової Оксани Петрівни про визнання недійсним рішення Приватного нотаріуса Гладкової Оксани Петрівни №32676557 від 01.12.2016.

Згідно ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2019 відкрито провадження усправі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 15.07.2019, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.06.2019 через канцелярію суду від Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" надійшов відзив на позовну заяву №289 від 10.06.2019.

25.06.2019 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву №04-15/1582 від 20.06.2019.

01.07.2019 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву №258/01-16 від 26.06.2019.

11.07.2019 від відповідача-1 до суду надійшли додаткові пояснення б/н від 05.07.2019.

11.07.2019 до суду від позивача-2 надійшла заява №336 від 08.07.2019 про розгляд справи без участі представника.

У підготовчому судовому засіданні 15.07.2019 суд встановив позивачам строк для надання відповідей на відзиви до наступного судового засідання (ухвала занесена до протоколу судового засідання). Поряд з тим, суд в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 29.07.2019. Також, судом з метою додержання процесуальних строків, відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

До суду 29.07.2019 від Броварської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив Головного управління держгеокадастру у Київській області №5553вих19 від 26.07.2019.

Також 29.07.2019 від Броварської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив Приватного нотаріуса Гладкової Оксани Петрівни Головного управління Держгеокадастру у Київській області №5554вих19 від 26.07.2019.

У підготовчому судовому засіданні 29.07.2019 судом встановлено, що станом на 29.07.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутній повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Оскільки, як у справі № 911/1316/19, так і у справі № 587/430/16-ц правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави є подібними, суд ухвалою від 29.07.2019 зупинив провадження у справі № 911/1316/19 до складення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

30.08.2019 до суду від Броварської місцевої прокуратури до суду надійшла заява про зміну предмета позову №35-6147вих-19 від 27.08.2019.

04.11.2019 до суду від Броварської місцевої прокуратури надійшло клопотання №35-7232вих-19 від 31.10.2019 про поновлення провадження у справі.

Суд ухвалою від 04.11.2019 поновив провадження у справі №911/1316/19 та призначив проведення підготовчого засідання на 18.11.2019.

У підготовчому судовому засіданні 18.11.2019 суд прийняв заяву Броварської місцевої прокуратури Київської області №356147вих-19 від 27.08.2019 про зміну предмета позову до розгляду разом з позовною заявою та вирішив розглядати позовні вимоги у новій редакції, а саме: 1) Визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Гладкової Оксани Петрівни ( АДРЕСА_1 , свідоцтво №5859) №32676557 від 01.12.2016; 2) Визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.12.2015 №10-10879/36-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства Сонич Юрію Івановичу на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області; 3) Визнати незаконним та скасувати п. 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.03.2018 №10-2090/15-18-СГ, в частині віднесення земельної ділянки, загальною площею 103,2903 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області; 4) Судові витрати, сплачені прокуратурою Київської області, за даною позовною заявою стягнути з відповідача на користь прокуратури Київської області на р/р 35216008015641, МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ, ЄДРПОУ 02909996.

У зв`язку з цим, суд надав відповідачам строк дня надання відзиву з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову до наступного судового засідання. Поряд з тим, у підготовчому судовому засіданні 18.11.2019 суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.12.2019.

22.11.2019 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшов відзив вх. №22421 від 22.11.2019 на заяву про зміну предмета позову.

У судовому засіданні 03.12.2019 судом до оголошення про відкриття судового засідання з розгляду справи по суті встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року, в якій, зокрема поставлені питання щодо того, чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду тощо. У зв`язку з тим, що дана справа та справа № 912/2385/18 пов`язані між собою, позаяк в останніх представництво інтересів держави здійснює прокурор, суд, з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики зупинив провадження у даній справі до моменту перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

06.12.2019 до суду від Броварської місцевої прокуратури надійшла відповідь №35-7813вих -19 від 03.12.2019 на відзив на заяву про зміну предмету позову.

20.12.2019 до суду від Броварської місцевої прокуратури надійшло клопотання №35-8078вих-19 від 18.12.2019 про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.12.2019 відмовлено Броварській місцевій прокуратурі у задоволенні клопотання №35-8078вих-19 від 18.12.2019 про поновлення провадження у справі №911/1316/19.

13.08.2020 до суду від Прокуратури Київської області надійшов лист №05/09/2-1138вих-20 від 12.08.2020 щодо поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.08.2020 поновлено провадження у справі №911/1316/19 та Повідомилено учасників справи про дату та час судового засідання з розгляду справи по суті, яке відбудеться 07.09.2020.

У судове засідання 07.09.2020 представники з належним чином підтвердженими повноваженнями на представництво не з`явились, у зв`язку з цим судом відкладено проведення судового засідання з розгляду справи по суті на 22.09.2020. Також, судом доведено до відома сторін, що представництво у суді здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога) або особисто (самопредставництво).

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.09.2020 представник прокуратури та представник позивача-2 підтримали текст позовної заяви, відповідачі у судове засідання не з`явились, судом ухвалене рішення у справі.

Позов обгрунотовано наступним:

- 01.12.2016 приватним нотаріусом Гладковою Оксаною Петрівною прийнято рішення №32676557, на підставі якого за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області зареєстровано право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002, площею 103,2903 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1102943832220);

- Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП Іванківське лісове господарство та незаконно вибула з володіння підприємства, що свідчить про наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі ДП Іванківське лісове господарство , як постійного користувача землями лісового фонду. При цьому як і ДП Іванківське лісове господарство так і Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є установами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у даних спірних правовідносинах.

- згідно листа Українського державного проектного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 14.02.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 частково накладається на землі лісового фонду, а саме на квартал №39 Розважівського лісництва державного підприємства Іванківське лісове господарство ;

- землі лісового фонду, на які накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 належать на праві постійного користування ДП Іванківське лісове господарство . При цьому, ДП Іванківське лісове господарство не надавалось погодження на вилучення земель, які розташовані в межах кварталу №39 Розважівського лісництва, а також, у зв`язку з цим не здійснювався розрахунок втрат лісогосподарського виробництва. Також, межі та конфігурація кварталу №39 Розважівського лісництва з моменту державної реєстрації права власності ГУ Держгеокадастру у Київській області на спірну земельну ділянку не змінювались;

- таким чином, з ГУ Держгеокадастру у Київській області зареєстровано право державної власності на землі лісового фонду із зміною їх цільового призначення;

- рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб, органами державної влади не приймались.

Відтак, у зв`язку з наведеним, позивач просить суд визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Гладкової Оксани Петрівни №32676557 від 01.12.2016 про реєстрацію права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002, площею 103,2903 за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, землі якої частково накладаються на землі лісового фонду.

Крім того, Прокуратурою під час розгляду справи було змінено предмет позову та доповнено резолютивну частину позовної заяви іще двома вимогами: 1. Визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.12.2015 №10-10879/36-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області; 2. Визнати незаконним та скасувати п. 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.03.2018 №10-2090/15-18-СГ, в частині віднесення земельної ділянки, загальною площею 103,2903 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Заперечуючи проти позову відповідач-1, зокрема, зазначає, що твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки будь-які відомості про відведення в постійне користування земельних ділянок ДП Іванківське лісове господарство , з якими, як стверджує позивач, існує накладка земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002, у державному земельному кадастрі відсутні, кадастрові номери земельним ділянками не присвоювались, рішення органу виконавчої влади про передачу земельних ділянок у постійне користування ДП Іванківське лісове господарство не приймалось, а право постійного користування ДП Іванківське лісове господарство відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України не реєструвалось.

Відповідач-2, зокрема, стверджує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, позаяк державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 приватним нотаріусом Гладковою О.П., на підставі наданих документів, було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства зокрема Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень в редакції від 06.10.2016 року, п. 3 та п. 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , та п. 4 ст. 122 Земельного кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 160236033 від 20.03.2019, земельна ділянка за кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1102943832220) належить на праві державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер: 32676557, виданий 01.12.2016, видавник ПН Гладкова О.П. Києво-Святошинський районний нотаріальний округ, Київська область.

В матеріалах справи наявний наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10879/36-15-СГ від 30.12.2015 пунктом 1 якого затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області

Також, в матеріалах справи наявний наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-2090/15-18-СГ від 16.03.2018, пунктом 2 якого віднесено земельну ділянку загальною площею 103,2903 га (кадастровий номер 3222085600:01:003:0002) до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Приватним нотаріусом Гладковою Оксаною Петрівною прийнято спірне рішення №32676557, на підставі якого за Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області зареєстровано право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002, площею 103,2903 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Позивач, зазначає про неправомірність прийнятого нотаріусом вказаного рішення з підстав того, що землі лісового фонду, на які частково накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 належать на праві постійного користування ДП Іванківське лісове господарство та не можуть бути вилучені у останнього. Крім того, вказані дії призвели до зміни цільового призначення частини спірної земельної ділянки, що накладаються на землі лісового фонду.

Також, позивач, зокрема, стверджує про порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області законодавства під час прийняття наказу №10-2090/15-18-СГ від 16.03.2018 та №10-10879/36-15-СГ від 30.12.2015 в частинах затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області та віднесення земельної ділянки загальною площею 103,2903 га (кадастровий номер 3222085600:01:003:0002) до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області.

З цих підстав, позивач просить суд визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Гладкової О.П. №32676557 від 01.12.2016, а також визнати незаконними та скасувати п. 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10879/36-15-СГ від 30.12.2015 та п. 2 наказу №10-2090/15-18-СГ від 16.03.2018.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також Цивільним кодексом України. При цьому суд зауважує, що ним застосовується законодавство чинне на момент винесення приватним нотаріусом оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 5 ЛК України встановлено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Приписами ст. 7 ЛК України встановлено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно перших пунктів статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до п. 5 ст. 27 ЛК України Кабінет Міністрів України передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Згідно положень статті 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Між тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Зокрема, за приписами ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому статтею 142 ЗК України встановлено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Згідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

При цьому відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення , що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Так, з планшету лісовпорядкування №4 від 2003 (інф. ном. 3206/04/04) вбачається, що землі лісового фонду, які перебувають на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області, зокрема квартал №39 перебувають у користуванні Іванківського держлісгоспу Розважівського лісництва.

Разом з тим, відповідно до Довідки №02-26-034 від 26.02.2014 виданої Управлінням Держземагенства у Іванківському районі про те, що згідно статистичної звітності (форми 6-зем, яка наявна в матеріалах справи) за державним підприємством ДП Іванківське лісове господарство на території Іванківського району обліковуються земельні ділянки загальною площею 43621,7003 га. Земельні ділянки ДП Іванківський лісгосп відносяться до категорії земель - землі лісогосподарського призначення.

Водночас, відповідно до Акту №232 від 08.10.2014 (Додаток №6 до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Іванківське лісове господарство Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства №123 прим. №1 від 2015 року вбачається, що площа ДП Іванківський лісгосп в межах Іванківського району складає 43622 га (сорок три тисячі шістсот двадцять два) га.

Поряд з тим, суд вважає за необхідне зазначаити, що відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

А відтак при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14, від 21 січня 2015 року усправі № 6-224цс14 та Верховним Судом у постанові від 01.07.2020 у справі № 297/829/17.

Відповідно до фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу №39 Розважівського лісництва ДП Іванківський лісгосп (лісовпорядкуваня 2014 року, який надано ВО Укрдержліспроект відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами листом №62 від 14.02.2019 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 частково накладається на землі лісового фонду (квартал №39 Розважівського лісництва ДП Іванківський лісгосп ).

Крім того, з наведеного фрагменту з публічної кадастрової карти України можна встановити, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 накладається на ділянку №4 та частково на ділянку №6 кварталу №39.

Відтак з поданих доказів вбачається та встановлено судом, що має місце накладання частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 на землі лісового фонду в районі ділянок №4 та №6 кварталу №39, що перебувають на праві постійного користування у ДП Іванківський лісгосп .

Так, пунктом 2 спірного наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області №10-2090/15-18-СГ від 16.03.2018 віднесено земельну ділянку загальною площею 103,2903 га (кадастровий номер 3222085600:01:003:0002) до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Між тим, з зазначених вище положень Земельного та Лісового кодексів України вбачається, що вилучення земель (лісів), які належать до лісового фонду здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України. Крім того, зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності здійснюється за погодженням Кабінетом Міністрів України.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що площа, межі чи конфігурація кварталу №39 Розважівського лісництва були змінені на момент реєстрації права власності ГУ Держгеокадастру у Київській області на спірну земельну ділянку, тобто доказів того, що межі кварталу №39 та межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 приведені у відповідність та не накладаються одна на одну не надано. Натомість, судом встановлено факт накладання (включення) до земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 земель лісового фонду без дотримання визначеної законом процедури вилучення та зміни цільового призначення лісових земель.

Крім того, відповідно до Листа Секретаріату Кабінету Міністрів України №6657/0/2-19 від 28.03.2019 (наявний в матеріалах справи) судом встановлено, що Кабінетом Міністрів рішень про вилучення та/або погодження зміни цільового призначення земельної ділянки, розташованої на території Термахівської сільської ради Іванківського району в межах 39 кварталу Розважівського лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДП Іванківський лісгосп не приймалося.

Разом з тим, ДП Іванківський лісгосп як постійним землекористувачем не надавалось погодження на вилучення земель, які розташовані в межах кварталу №39 Розважівського лісництва, а також не здійснювався розрахунок втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку з можливим потенційним вилученням вказаних земель.

Відтак, судом встановлено, що згідно планшетів лісовпорядкування наданих до матеріалів справи спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні ДП «Іванківський лісгосп» , є земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної форми власності, вилучення та змін площ до 2016 року (на день прийняття нотаріусом спірного рішення) не здійснювалося, погодження на вилучення земельної ділянки не надавались.

Так, суд, в межах повноважень наданих процесуальним законодавством встановив і те, що ДП «Іванківський лісгосп» , як постійний землекористувач частини земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка знаходиться в межах встановлених кадастровими картами земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002, у відповідності до положень ст. 141 ЗК України не вчиняв дії щодо добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою.

Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що ліси не можуть передаватися в користування інакше як спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Отже, з наведеного прослідковується те, що з підстав не врахування накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 на землі лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області безпідставно віднесено земельну ділянку з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 до земель запасу сільськогосподарського призначення, оскільки вказані дії вчинені відповідачем поза межами законодавчо-визначеної компетенції, позаяк змінюють цільове призначення також і земель лісового фонду, які безпідставно включені в межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002.

Між тим, суд констатує, що під час встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002 були допущені істотні порушення земельного законодавства, позаяк накладення меж земельних ділянок одна на одну з різними цільовими призначеннями, суперечить як принципам земельного законодавства так і принципам раціонального використання земель України в цілому.

При цьому Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не надано суду належних та допустимих доказів (рішень органів виконавчої влади щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, документів, які затверджують нові межі земельної ділянки тощо) в спростування доводів позивача, водночас, останній посилається на ч. 4 ст. закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності яка визначає, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Суд не погоджується з твердженням відповідача-1 з тих підстав, що дана норма встановлює повноваження саме передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а не наділяє Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів повноваженнями щодо зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, зокрема, земельної ділянки лісогосподарського призначення у №39 кварталі Розважівського лісництва, що належить позивачу на праві постійного користування.

Відтак, вбачається, що рішенням приватного нотаріуса щодо оформлення Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області у державну власність спірної земельної ділянки (з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002), фактично було позбавлено ДП Іванківський лісгосп права користування частиною земельної ділянки лісового фонду у кварталі №39 Розважівського лісництва на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області, у зв`язку з частковим накладенням частини вказаної земельної ділянки на землі лісового фонду у кварталі №39 Розважівського лісництва на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи планшетами лісовпорядкування.

Між тим, відповідачем не подано до суду будь-яких доказів наявності правових підстав як зміни цільового призначення спірної земельної ділянки (в частині її накладення на землі лісового фонду) так і доказів її вилучення з земель лісового фонду.

Відтак, встановивши, що спірна земельна ділянка (з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002) частково накладається на землі лісового фонду (квартал №39 Розважівського лісництва ДП Іванківський лісгосп ) та з огляду на те, що вказані землі лісового фонду не вилучались з постійного користування ДП Іванківський лісгосп , уповноваженим органом державної влади не приймалось рішення щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки лісового фонду на яку накладається спірна земельна ділянка, суд вважає підставними вимоги прокуратури в цій частині, оскільки вказана реєстраційна дія порушує законне право постійного землекористувача щодо володіння та користування земельною ділянкою, яка незаконно включена Держгеокадастром до земельної ділянки з кадастровим номером 3222085600:01:003:0002.

Отже, з наведених вище підстав суд вважає за доцільне визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Гладкової Оксани Петрівни №32676557 від 01.12.2016.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. 10 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на встановлені судом обставини вбачається, що під час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наказу №10-2090/15-18-СГ від 16.03.2018 в частині віднесення земельної ділянки 103,2903 га (кадастровий номер 3222085600:01:003:0002) до земель запасу сільськогосподарського призначення, останнім не було враховано обставин щодо накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні позивача, а відтак було не додержано положень статей 20, 149, ЗК України та статей 27 та 57 ЛК України.

Відтак, суд встановивши, що наказ Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області №10-2090/15-18-СГ від 16.03.2018 прийнятий з порушенням чинного законодавства, вважає правомірною вимогу прокуратури щодо скасування пункту 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-2090/15-18-СГ від 16.03.2018 в частині віднесення земельної ділянки 103,2903 га (кадастровий номер 3222085600:01:003:0002) до земель запасу сільськогосподарського призначення.

Поряд з тим, стосовно вимоги позивача про скасування п. 1 наказу Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області №10-10879/36-15-СГ від 30.12.2015 в частині затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області суд зазначає, що вказаний пункт наказу носить індивідуальний характер та на даний час не порушує будь-яких прав позивача чи третіх осіб та є таким, що втратив свою актуальність, позаяк на даний момент вже є скасований тим самим органом, що його прийняв та є таким, що вичерпав свою дію, отже, визнання незаконним та скасування вказаного пункту наказу №10-10879/36-15-СГ від 30.12.2015 є недоцільним та таким, що не буде мати юридичних наслідків. З цих підстав суд відмовляє позивачу у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Принагідно, суд стосовно твердження відповідача щодо відсутності законних підстав для представництва інтересів держави органом прокуратури, зазначає наступне.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18).

Відповідно до Листа №3393вих-19 від 22.04.2019 адресованого Київському обласному та по м. Києву управлінню лісового та мисливського господарства та ДП Іванківський лісгосп Прокуратурою повідомлено, що останнім підготовлено позовну заяву, яку буде подано до Господарського суду Київської області.

У відповідь на вказаний лист Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (Управління) листом №06-46/923 від 03.05.2019 (наявний в матеріалах справи), зокрема, повідомило Прокуратуру, що Управління неодноразово при формуванні бюджетного запиту планувалися кошти на сплату судового збору, які на зазначені цілі не виділялись, у зв`язку з чим, у останнього не було можливості вжити заходів щодо повернення лісових ділянок у державну власність.

Отже, в контексті зазначених вище положень судової практики повідомлення Прокуратури про те, що Управління за наявності відповідних підстав (наявності лісових ділянок, які безпідставно вибули з його фактичного користування) самостійно не звернулося до суду з позовом в інтересах держави - є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокуратури у даній справі.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно від задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Гладкової Оксани Петрівни ( АДРЕСА_1 , свідоцтво №5859) №32676557 від 01.12.2016.

Визнати незаконними та скасувати п. 2 Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.03.2018 №10-2090/15-18-СГ, в частині віднесення земельної ділянки, загальною площею 103,2903 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Термахівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) на користь Прокуратури Київської області (Україна, 01601, місто Київ, бульв. Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 3842,00 грн витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз