Рішення

від 09.10.2020 по справі 911/1998/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2020 р. Справа № 911/1998/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокор Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Літарм»

про стягнення 100 000,00 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокор Трейд» (далі - ТОВ «Інфокор Трейд» /позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Літарм» (далі - ТОВ «Торговий дім «Літарм» /відповідач) про стягнення 100 000,00 гривень, перерахованих позивачем в якості попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не посвідчено нотаріально договір купівлі-продажу №29-11/19 від 29.11.2019, що, за доводами позивача, свідчить про неукладення вказаного договору та відсутність правових підстав для утримання відповідачем отриманих від позивача коштів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2020 у справі №911/1998/20 відкрито провадження в справі, постановлено розглядати вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також, зокрема, зобов`язано відповідача до 27.08.2020 надати суду, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, належні та допустимі докази повернення позивачу 100 000,00 грн попередньої оплати.

Ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі судом надіслано на юридичну адресу сторін згідно наявних в ЄДР відомостей. Зокрема конверт з відповідно надісланою відповідачу кореспонденцією повернуто до суду органом поштового зв`язку із зазначенням причини такого повернення - адресат відсутній за вказаною адресою . Відомості ж про засоби зв`язку з відповідачем за іншими адресами в матеріалах справи відсутні.

До того ж, ухвала про відкриття провадження у даній справі офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Однак відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі, у тому числі витребуваних судом у порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокор Трейд» , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Літарм» , як продавцем, підписано договір купівлі-продажу №29-11/19 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує маневровий тепловоз ЧМЭ-3, заводський номер 5330, 1986 року випуску (далі - тепловоз). Тепловоз некомплектний, відсутні колісні пари, тяговий електродвигун та дизель-генератор.

Відповідно до підп. 2.4.1. п. 2.4. та п. 9.1. договору оплата за тепловоз здійснюється наступним чином, зокрема передплата у розмірі 100 000,00 грн, з урахування ПДВ, від вартості тепловоза в термін 3 (трьох) банківських днів після підписання цього договору.

Сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу тепловозу в строк не більше семи календарних днів з дати отримання продавцем передоплати, зазначеної в п. 2.4.1. цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 січня 2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Копія вказаного вище договору наявна в матеріалах справи.

Згідно викладених позивачем доводів 29.11.2019 ним перераховано відповідачу 100 000,00 грн попередньої оплати, в підтвердження чого суду надано копію банківської виписки по рахунку.

Однак, як зауважив позивач, станом на 11.12.2019 договір не було посвідчено нотаріально, а тому в силу ст. 639 Цивільного кодексу України відповідний договір не може вважатись укладеним, як наслідок відповідач утримує сплачені позивачем 100 000,00 грн безпідставно.

Вказані вище обставини позивач вважає підставами для примусового стягнення з відповідача коштів у розумінні ст. 1212 ЦК України, а тому звернувся до суду із відповідним позовом та вимогою про стягнення з відповідача 100 000,00 грн попередньої оплати.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому як із дій сторін зобов`язання, так і з дій третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий вимагає повернути йому річ, визначену родовими ознаками (грошові кошти) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказана вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №910/4919/19.

Приписами ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 4 ст. 639, ч. 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно із статтею 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Так, в матеріалах справи відсутні докази нотаріального посвідчення підписаного між сторонами договору, зокрема текст такого правочину, копія якого наявна в матеріалах справи не містить відповідного посвідчувального напису.

Отже, оскільки умови договору про його нотаріальне посвідчення не дотримано, суд дійшов висновку, що відповідний договір є неукладеним, як наслідок не є підставою виникнення між сторонами відповідних правовідносин.

З огляду наведеного, оскільки договір, за яким позивач перерахував відповідачу кошти, не укладений, як наслідок підстава для отримання відповідачем таких коштів відпала, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно позивача - грошові кошти, без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов`язана повернути позивачу це майно (кошти).

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Однак доказів на підтвердження обставин повернення позивачу 100 000,00 грн попередньої оплати суду не надано, відтак відповідач не надав доказів, що спростовують посилання позивача про неповернення першим заявлених до стягнення сум в добровільному порядку, а тому суд дійшов висновку, що такі події (неповернення коштів) є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не повернув позивачу сплачені останнім кошти, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 100 000,00 грн попередньої оплати підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Літарм» (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 117, ідентифікаційний код 42794099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокор Трейд» (36008, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 2/9, корп. 38, оф. 210, ідентифікаційний код 41346157) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 09.10.2020.

Суддя В.А. Ярема