Рішення

від 09.10.2020 по справі 914/1972/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2020 Cправа № 914/1972/20

За позовом: Приватного підприємства Сом-плюс , м. Львів,

до відповідача: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування, м. Львів,

про стягнення 20'166,98 грн. заборгованості.

Суддя Яворський Б.І.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Сом-плюс до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування про стягнення 20'166,98 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.08.2020 справу № 914/1972/20 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2020 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

31.08.2020 відповідач подав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№25464/20), у якому зазначив, що виникла не із-за прямої вини відповідача. Зокрема, відповідач посилається на те, що через несвоєчасне проведення у 2018 році платежів з бюджету за виготовлену підприємством у 2017 році продукцію, на початку 2018 року утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати, кредиторська заборгованість з обов`язкових платежів перед постачальниками матеріалів та сировини, перед постачальниками комунальних послуг. Фінансове становище відповідача погіршилося ще й тим, що з 05.08.2019 р. по 29.11.2019 р. Залізничним ВДВС м. Львів ГУТЮ у Львівській області було накладено арешт на кошти підприємства, внаслідок чого відповідач не мав об`єктивної можливості здійснювати будь-які платежі для погашення заборгованості перед позивачем.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Сторонами у справі укладено у спрощений спосіб договір, за умовами якого позивач зобов`язався поставити товар, а відповідач - прийняти і оплатити його.

Упродовж вересня-жовтня 2018 року ПП Сом-плюс поставило Львівському казенному експериментальному підприємству засобів пересування та протезування обумовлений товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №1346 від 10.09.2020 на суму 5'400,84 грн. № 1395 від 17.09.2018 на суму 549,00 грн.; №1396 від 17.09.2018 на суму 3'642,24 грн.; №1440 від 26.09.2018 на суму 3'344,58 грн.; №1502 від 04.10.2018 на суму 2'970,00 грн.; №1505 від 04.10.2018 на суму 2'127,90 грн.; №1641 від 31.10.2018 на суму 3'298, 86 грн.; №1642 від 31.10.2018 на суму 3'876,12 грн. Загальна сума поставки складає 25'209,54 грн. Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Як стверджує позивач, відповідач оплати вартості поставленого товару в повному обсязі не здійснив, відтак, на думку позивача, станом на момент його звернення з позовною заявою заборгованість становить 20'166,98 грн., яку він просить стягнути з відповідача. Вказана заборгованість підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків на І півріччя 2020 року.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2 ст. 640 ЦК України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо поставки товару та її оплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення у розмірі 20'166,98 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №421 від 29.07.2020 на суму 2'102,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 2'102,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування (79052, м. Львів, вул. Рудненська, 10; ЄДРПОУ 03187714) на користь Приватного підприємства Сом-плюс (79020, м. Львів, вул. Малоголосківська, 9; код ЄДРПОУ 31527310) 20'166,98 грн. заборгованості за поставлений товар та 2'102,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б.І. Яворський