Рішення

від 05.10.2020 по справі 914/1868/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020 справа № 914/1868/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., розглянувши по суті без повідомлення учасників справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Тетра-Агро , м. Червоноград Львівської області, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Рудківська цегла Еліт , с. Вітровичі Самбірського району Львівської області, про: стягнення 96'188,68 грн (з яких: 92'000,00 грн - заборгованість, 2'524,68 грн - три відсотки річних та 1'664,00 грн - інфляційні втрати). 1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Тетра-Агро до товариства з обмеженою відповідальністю Рудківська цегла Еліт про стягнення 96'188,68 грн (з яких: 92'000,00 грн - заборгованість, 2'524,68 грн - три відсотки річних та 1'664,00 грн - інфляційні втрати).

1.2. Ухвалою суду від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Вказану ухвалу суду позивач отримав 11.08.2020, що підтверджується перевіркою відстеження поштового повідомлення (7901413345483), відповідач - 08.08.2020 (трекінг поштового відправлення - 7901413345475). Реєстр згрупованої поштової кореспонденції, згідно з яким судом направлялись поштові конверти, долучено до матеріалів справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді, та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій, щодо належного повідомлення учасників процесу.

1.3. Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

1.4. Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

1.5. Отже, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві ТзОВ Тетра-Агро (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання ТзОВ Рудківська цегла Еліт (Відповідач у справі) своїх договірних зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим в останнього виник борг у загальному розмірі 96'188,68 грн (з яких: 92'000,00 грн - заборгованість, 2'524,68 грн - три відсотки річних та 1'664,00 грн - інфляційні втрати.

2.2. Відповідач - ТзОВ Рудківська цегла Еліт відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, хоч був належним чином повідомленим про розгляд справи судом.

3. Обставини справи.

3.1. 25 жовтня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю Тетра-Агро (надалі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Рудківська цегла Еліт (надалі - Покупець) укладено Договір поставки № 10-251/19 (надалі - Договір). У відповідності з даним Договором, Продавець зобов`язується передати у власність вугілля (далі Товар), а Покупець прийняти і своєчасно оплатити, на умовах і в строки, визначені цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, Ціна однієї тони вугілля складає 2'950,00 грн без нарахування ПДВ (згідно з п. 45 підрозділу 2 Розділу XX ПКУ за кодом товару 14060521).

Згідно з п. 5.2. Договору, Розрахунок за вугілля здійснюється шляхом 100 відсоткової попередньої оплати.

3.2. Так, на виконання взятих на себе Договірних зобов`язань Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 236'000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0010251 від 25.10.2019, № РН-0010311 від 31.10.2019, № РН-0011061 від 06.11.2019 та № РН-0011222 від 22.11.2019 кожна з яких на суму 59'000,00 грн.

Станом на час звернення з даним позовом до суду, свій обов`язок з оплати Відповідач виконав частково в розмірі 144'000,00 грн.

3.3. Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.05.2020 підписаним із сторони Позивача, у Відповідача наявна кредиторська заборгованість у загальному розмірі 92'000,00 грн.

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.2. Договору, Розрахунок за вугілля здійснюється шляхом 100 відсоткової попередньої оплати.

Як з`ясовано судом, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано Відповідачем, останній отримав від Позивача Товар на загальну суму 236'000,00 грн, з яких оплатив 144'000,00 грн. Інших доказів до матеріалів справи не долучено.

За таких умов, суд розглянувши заявлені позовні вимоги про стягнення 92'000,00 грн заборгованості, дійшов висновку, що такі є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

4.2. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення 2'524,68 грн - трьох відсотків річних та 1'664,00 грн - інфляційних втрат, перевіривши наданий розрахунок, зазначає, що розрахунок трьох відсотків річних є правильним, незважаючи на недоцільно обраний спосіб нарахування (правильним є нарахування відсотків річних на суму боргу по кожній видаткової накладні, але не на загальну суму боргу, яка поступово формується). Розрахунок інфляційний втрат є частково правильним.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 03.01.2020 - 16.07.2020 92000 1.014 1288.22 93288.22 Таким чином, заявлені вимоги про є обґрунтованими у розмірі 2'524,68 грн - трьох відсотків річних та 1'288,22 грн - інфляційних втрат, в іншій частині інфляційних втрат безпідставно.

4.3. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати.

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 2'093,80 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.2. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 13 липня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю Тетра-Агро (надалі - Клієнт) та адвокатом Гавриченко Жанною Володимирівною (надалі - Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги. За умовами цього Договору Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу, тобто здійснювати захист, представництво або надавати Клієнту інші види правничої допомоги погоджені Сторонами у Замовленні (далі по тексту - Правова допомога), а Клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору, на умовах і в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. Договору про надання правової допомоги, Гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості наданої правової, відповідно до Актів наданих послуг.

Відповідно до Акту про прийняття-передачу наданих послуг від 13.07.2020, Виконавець надає, а Замовник приймає послуги згідно Договору про надання правової допомоги від 13 липня 2020 року, а саме: зустріч, попередня консультація з правових питань, роз`яснення прав передбачених господарським та цивільним законодавством України щодо захисту прав ТзОВ Тетра-Агро пов`язаних з невиконанням ТзОВ Рудківська цегла ЕЛІТ у місті Львів умов договору поставки № 10-251/19 від 25.10.2019; роз`яснення та надання Клієнту переліку необхідних для звернення до суду; опрацювання законодавчої бази та судової практики, яка регулює правовідносини поставки; вивчення документів, наданих Клієнтом, формування позиції у справі; здійснення розрахунку штрафних санкцій; написання позовної заяви. 2. Вартість послуг становить 6'000,00 грн.

Платіжним дорученням № 6786 від 16.07.2020 Позивач здійснив оплату у розмірі 6000,00 грн за надання правової допомоги згідно з Договором від 13.07.2020.

Так, Позивач просить стягнути з Відповідача вказану вище суму коштів як відшкодування витрат на послуги правової допомоги.

З огляду на викладені обставини, враховуючи право суду передбачене у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача 5'976,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи також і пропорційність задоволених позовних вимог.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Рудківська цегла Еліт ( 81434, Львівська область, Самбірський район, село Вістовичі, вулиця Берегова, будинок 26; ідентифікаційний код 40312415) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Тетра-Агро ( 80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця, Будівельна, будинок 5, квартира 35; ідентифікаційний код 33775353) 92'000,00 грн - заборгованості, 2'524,68 грн - три відсотки річних, 1'288,22 грн - інфляційних втрат та 2'093,80 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 5'976,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.П. Трускавецький