Рішення

від 28.09.2020 по справі 915/1041/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 915/1041/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор» , вул. Журналістів, 5-а, м. Дніпро, 49051 (код ЄДРПОУ 25523816)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо 2015» , вул. Одеська, 11, офіс 4, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500 (код ЄДРПОУ 39772630)

про стягнення коштів в сумі 3 104, 90 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор» з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо 2015» заборгованості у сумі 14 560, 45 грн., яка складається з: 12 473, 35 грн. - основна сума заборгованості; 1 469, 55 грн. - сума неустойки; 295, 90 грн. - інфляційні втрати; 321, 65 грн. - 3 % річних.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.07.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор» (вх. № 7791/20 від 30.06.2020 року) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо 2015» про стягнення коштів в сумі 14 560, 45 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.07.2020 року роз`єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо 2015» заборгованості за договорами поставки товарів № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року та № 06.07-19/19 від 06.07.2019 року у розмірі 14 560, 45 грн., виділивши в самостійні провадження позовні вимоги, а саме:

1) позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо 2015» заборгованості згідно договору поставки товарів на умовах відстрочення оплати № 06.07-19/19 від 06.07.2019 року (видаткова накладна № 5684/19 від 23.07.2019 року) у розмірі 11 455, 55 грн., яка складається з: 9 506, 27 грн. - основна сума заборгованості; 1 469, 55 грн. - сума неустойки (пені); 239, 42 грн. - інфляційні втрати; 240, 31 грн. - 3 % річних розглядати у справі № 915/886/20 ;

2) позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо 2015» заборгованості згідно договору поставки товарів на умовах відстрочення оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року (видаткова накладна № 4072/19 від 30.05.2018 року) у розмірі 3 104, 90 грн., яка складається з: 2 967, 08 грн. - основна сума заборгованості; 56, 48 грн. - інфляційні втрати; 81, 34 грн. - 3 % річних виділити в самостійне провадження .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.07.2020 року прийнято до провадження судді Олейняш Е. М. справу № 915/1041/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор» про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо 2015» заборгованості згідно договору поставки товарів на умовах відстрочення оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року (видаткова накладна № 4072/19 від 30.05.2018 року) у розмірі 3 104, 90 грн., яка складається з: 2 967, 08 грн. - основна сума заборгованості; 56, 48 грн. - інфляційні втрати; 81, 34 грн. - 3 % річних за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем в позовній заяві та письмових поясненнях (вх. № 10574/20 від 28.08.2020 року) зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов не підписаного відповідачем договору поставки товарів на умовах відстрочки оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року, а саме: зобов`язань щодо оплати за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, та, як наслідок, на суму заборгованості позивачем нараховано втрати від інфляції та 3%. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 610, 625, 655 ЦК України, ст. 174, 193, 229, 232, 266 ГК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 03.07.2020, від 28.07.2020 року, від 30.07.2020, надіслані на адресу відповідача ТзОВ «Тріо 2015» , вул. Одеська, 11, офіс 4, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою (арк. 28-42).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача ТзОВ «Тріо 2015» , вул. Одеська, 11, офіс 4, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Підставою позову у даній справі в позовній заяві позивачем зазначено про неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товарів на умовах відстрочки оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року, який "в оригіналах був направлений ТзОВ "Тріо 2015" для дооформлення, але до теперішнього часу цей договір так і не був повернений позивачу".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.07.2020 по даній справі судом було зобов`язано позивача подати суду:

- договір поставки товарів на умовах відстрочення оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року;

- докази направлення відповідачу ТзОВ Тріо 2015 оригіналу договору поставки товарів на умовах відстрочення оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року (для підписання як вказано в позовній заяві);

- письмових пояснень щодо наявності/відсутності підписаного сторонами договору поставки товарів на умовах відстрочення оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року;

- докази надіслання вищевказаних документів на адресу відповідача.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано суду письмові пояснення (вх. № 10574/20 від 28.08.2020 року), в яких позивач зазначив, що одночасно з першою поставкою 19.01.2018 року відповідачу був направлений для дооформлення договір поставки товарів на умовах відстрочки оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року. Проте, відповідач не повернув договір оформлений належним чином, хоча здійснював оплату поставок товару з посиланням на даний договір.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів підписаного обома сторонами договору поставки товарів на умовах відстрочки оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року, як і не подано доказів направлення відповідачу ТзОВ Тріо 2015 договору поставки товарів на умовах відстрочення оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року (для підписання як вказано в позовній заяві).

Відсутність укладеного та підписаного сторонами договору поставки товарів на умовах відстрочки оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року унеможливлює встановлення судом як факту укладення договору, так і встановлення погоджених умов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір поставки товарів на умовах відстрочки оплати № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року між сторонами не укладено.

Судом також встановлено, що для проведення оплати за товар позивачем виставлено відповідачу рахунок № С114/19 від 28.05.2018 року на суму 16 467, 08 грн. (арк. 11).

В подальшому позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 16 467, 08 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 4072/19 від 30.05.2018, яка підписана сторонами та скріплена штампом позивача (арк. 9).

Підставою поставки у вищевказаній видатковій накладній зазначено договір поставки № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року. Через кого: довіреність № 33 29.05/07.06.2018 року.

Товар отримано представником відповідача директором Багачевим Олександром Андрійовичем на підставі довіреності № 33 від 29.05.2018 року (строк дії довіреності до 07.06.2018 року) (арк. 10).

Відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар на загальну суму 13 500, 00 грн., що підтверджується банківською випискою (останній платіж здійснений 12.07.2019) (арк. 13-14). Підставою для оплати в призначенні платежів зазначено "оплата за матеріали, згідно рахунка № С114/19 від 29.05.2018".

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 967, 08 грн. (16 467, 08 грн. - 13 500, 00 грн.).

Позивачем 16.01.2020 року на адресу відповідачу направлено Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 16.01.2020 року за договором № 17/01-18/19-4 від 17.01.2018 року (арк. 12). Факт направлення Акту підтверджується копією фіскального чеку, опису вкладення та поштовою накладною (арк. 15).

Суду не подано доказів підписання відповідачем акту звіряння взаєморозрахунків та/або надання відповіді позивачу.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до ст. 11 ЦК України, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт поставки позивачем, отримання відповідачем товару за вказаною вище видатковою накладною та факт часткової оплати за отриманий товар свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару (у зв`язку з відсутністю підписаного між сторонами письмового договору) на підставі усної домовленості шляхом підтвердження прийняття до виконання, відтак, в силу ст. 712 ЦК України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у видатковій накладній № 4072/19 від 30.05.2018 (поставка товару в асортименті, кількості та ціною визначеною у видатковій накладній).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок неналежного виконання відповідачем його зобов`язання з оплати товару, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 2 967, 08 грн. (16 467, 08 грн.- 13 500, 00 грн.)

Відповідно до ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України) .

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 року № 14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за отриманий товар за видатковою накладною № 4072/19 від 30.05.2018 року є таким, що настав, та відповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто у даному випадку 30.05.2018 року - дата прийняття товару та дата підписання видаткової накладної.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 2 967, 08 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 2 967, 08 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 81, 34 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 13.07.2019 року до 10.06.2020 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 81, 34 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. 5).

Позивачем також нараховано відповідачу 56, 48 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання. Нарахування здійснено за період з липня 2019 року по червень 2020 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, враховано дефляцію, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 5).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 56, 48 грн. та 3 % річних у сумі 81, 34 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем при зверненні до суду із позовом по справі № 915/886/20 сплачено судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 557 від 22.06.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.07.2019 року роз`єднано позовні вимоги по справі № 915/886/20.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі роз`єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз`єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.

Враховуючи приписи ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судом не здійснювався перерахунок розміру судового збору у зв`язку з роз`єднанням позовних вимог, не здійснювалось повернення судового збору з державного бюджету та не стягувався судовий збір по справам, виділеним в самостійні провадження.

По даній справі № 915/1041/20, яка виділена в самостійне провадження, судовий збір в розмірі 448, 15 грн. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо 2015» , вул. Одеська, 11, офіс 4, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500 (код ЄДРПОУ 39772630) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротрактор» , вул. Журналістів, 5-а, м. Дніпро, 49051 (код ЄДРПОУ 25523816):

- 2 967, 08 грн. (дві тисячі дев`ятсот шістдесят сім грн. 08 коп.) - суми основного боргу;

- 81, 34 грн. (вісімдесят одна грн. 34 коп.) - 3 % річних;

- 56, 48 грн. (п`ятдесят шість грн. 48 коп.) - інфляційних втрат;

- 448,15 грн. (чотириста сорок вісім грн. 15 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.10.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш