Рішення

від 08.10.2020 по справі 917/1209/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2020 р. Справа № 917/1209/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу № 917/1209/20

за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" вул. Грушевського 1Д, м. Київ,01001

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімсинтез" вул. Соборності 66, м. Полтава, Полтавська область,36014;

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

про стягнення 48 860,01 грн. заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

28.07.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімсинтез"; 2. ОСОБА_1 про стягнення 48860,01 грн. заборгованості.

28.07.2020 року Господарським судом Полтавської області прийнято ухвалу, якою відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 ГПК України зобов`язано Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради у п`ятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали надіслати на адресу Господарського суду Полтавської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відома суду адреса проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

04.08.2020 року на адресу Господарського суду Полтавської області від Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшов лист від 31.07.2020 року, в якому Управління повідомило суду, що відповідно до даних реєстру територіальної громади міста Полтави ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.08.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи. Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.08.2020 року була надіслана відповідачам 05.08.2020 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача №1 вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу відповідача №2 по місцю реєстрації.

Вищезазначена ухвала суду була отримана відповідачем №1 про, що свідчить поштове повідомлення про вручення даної ухвали в матеріалах справи.

При цьому, відповідачу №2 ухвала суду від 04.08.2020 р. не була вручена та була повернута до суду 19.08.2020 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку від 24.10.2019 року про невручення даного поштового відправлення - "адресат відсутній".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу №2 ухвали суду від 04.08.2020 року є 13.08.2020 року.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористалися.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

08.10.2020 р. від позивача надійшло клопотання б/н (вх. № 11211) відповідно до якого, останній повідомляє суд, що при складанні позовної заяви у тексті ним було допущено механічну помилку щодо дати укладання кредитного договору і зазначає, що правильною датою є 05.12.2019 р..

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.12.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімсинтез" (відповідач №1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису було підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуги "КУБ" (арк. с. 16-20).

У вказаній заяві зазначено, що ТОВ "Хімсинтез" приєднується до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги «КУБ» , що розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПриватБанк" pb.ua. Крім того, відповідно до заяви відповідач згоден з тим, що ця заява разом та Умовами разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.

У пункті 1.1. заяви сторони погодили, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни.

Розмір кредиту 70000 грн. Строк кредиту 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. (п.п.1.2.-1.3. заяви).

Проценти (комісія) за користування кредитом перші 6 місяців 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,4% від початкового розміру кредиту (п. 1.4. заяви).

Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором: 4% від суми простроченої заборгованості (1.5. заяви).

Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.6 заяви).

Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом "1.1. Загальні положення", а також підрозділом "3.2.8. Умови та правила надання кредиту "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку за адресою: http//privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї заяви.

04.12.2019 року на підставі укладеного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача №1 кредитні кошти в сумі 70000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. с.29-31).

04.12.2019 року, з метою належного виконання Позичальником (відповідачем) своїх зобов`язань перед кредитором (позивачем), ОСОБА_1 (відповідач №2), через систему Інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису було підписано Договір поруки №РОR1575462606386 (далі - Договір поруки, арк. с. 32-33).

В порушення відповідних умов Кредитного договору відповідач №1 не повернув кредитні кошти у визначені в договорі строки та не сплатив в повному обсязі проценти.

Посилаючись на те, що відповідачі не повернули кредитні кошти у розмірі, визначеному договором позивач звернувся з даним позовом до суду.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: акт звірки; відомості з ЄДР; банківська ліцензія №22 від 05.10.2011 року; виписка з ЄДР; статут; заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуги "КУБ" від 04.12.2019 року; об`єкт перевірки кредитного договору; витяг з "Умов та правил надання банківських послуг"; витяг з протоколу №10 від 09.02.2017 року; розрахунок боргу; виписки по рахункам; договір поруки №РОR1575462606386 від 04.12.2019 року; об`єкт перевірки договору поруки.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

04.12.2019 року відповідач №1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуги "КУБ" (арк. с. 16-20).

Таким чином, 04.12.2019 року між Позивачем та Відповідачем №1 було укладено кредитний договір, який складається з умов, визначених у вищевказаній заяві.

Пунктом 1.3. Заяви від 19.06.2019 р. встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.5. Заяви).

Також відповідно до п. 1.4 Заяви Клієнт зобов`язаний сплачувати на користь Банку проценти (комісію) за користування кредитом 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). Погашення процентів здійснюється щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.5. Заяви).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику (відповідачу №1) 70000,00 грн. кредитних коштів, внаслідок чого у останнього виник обов`язок повернути кредит.

Відповідач №1 в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України суму кредиту та комісію за користування кредитом сплатив не в повному обсязі. Дана обставина відповідачем №1 не спростована.

Таким чином, судом встановлено що заборгованість відповідача №1 за наданим кредитом в сумі 46 666,68 грн. за кредитним договором від 04.12.2019 року, 2193,33 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, підтверджена документально та не спростована відповідачем (розрахунок - в матеріалах справи).

Докази погашення заборгованості позичальником та поручителем в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було заявлено до стягнення вищезазначену заборгованість солідарно з відповідачів, тобто кредитора та поручителя.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання. Забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки стороною основного зобов`язання є юридична особа, а фізична особа (відповідач-2) є поручителем у даному зобов`язані, слід зазначити, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 р. господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення підсудності господарському суду щодо розгляду відповідної справи.

За таких обставин, даний спір підлягає розгляду в господарському суді.

До аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 13.03.2018р. у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40цс18).

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідачі суду не надали .

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 48 860,01 грн. заборгованості за кредитним договором від 04.12.2019 року, яка складається з: 46 666,68 грн. заборгованості за кредитом; 2193,33 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімсинтез" вул. Соборності 66, м. Полтава, Полтавська область,36014 ідентифікаційний код 40058339) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код 14360570) 46 666,68 грн. - заборгованість за кредитом; 2193,33 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.10.2020 року

Суддя О.М.Тимощенко

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.