Рішення

від 03.10.2020 по справі 917/886/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2020 Справа № 917/886/20

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Грінвуд , 03148, м. Київ. вул. Гната Юри, буд. 9, к. 414, Ідентифікаційний код юридичної особи 31023578

до Товариства з обмеженою відповідальністю СП-Сервер , ідентифікаційний код юридичної особи 13954155, 37600, Полтавська обл.. місто Миргород. ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 110

про стягнення 17352,93 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Грінвуд звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СП-Сервер про стягнення 17352,93 грн. заборгованості по договору поставки № 11/17-П від 13 лютого 2017 року, у тому числі: основна заборгованість в сумі 16680,45 грн., пеня у розмірі 579,48 грн., 3% річних у розмірі 93,00 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов"язання по договору по договору поставки № 11/17-П від 13 лютого 2017 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 05.06.2020р. суд ухвалив позовну заяву залишити без руху, позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом п"яти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивач у строк, визначений судом, усунув встановлені при поданні позовної заяви недоліки.

При цьому, судом враховано, що у доповнення до повної заяви. Що подана позивачем на виконання ухвали про залишення без руху, позивач, окрім виконання вимог суду щодо усунення недоліків, фактично збільшив позовні вимоги, оскільки здійснив перерахунок заявлених до стягнення розмірів пені та 3% річних.

Суд зазначає, що відкриття провадження за новою уточненою позовною заявою нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Так, за приписами частин 2, 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, законодавством встановлені процесуальні обмеження використання прав (ст. 46 ГПК України) щодо кінцевого терміну: до закінчення підготовчого засідання; до початку першого засідання.

З огляду на вищевикладене, а також з урахуванням правової природи статусу позивача та з урахуванням положень законодавства щодо процесуальних прав та обов`язків сторін, які передбачені ст. 46 ГПК України, суд дійшов висновку, що право передбачене ч. 3 ст. 46 ГПК України, а саме: до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання у справі, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, виникає з моменту відкриття провадження у суді першої інстанції, а не з моменту звернення до суду з позовною заявою.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі від 05.06.2020 у справі позивачем усунуто у встановлений строк, позовна заява прийнята до розгляду ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.08.2020 у первісній редакції, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 17352,93 грн. заборгованості по договору поставки № 11/17-П від 13 лютого 2017 року, у тому числі: основна заборгованість в сумі 16680,45 грн., пеня у розмірі 579,48 грн., 3% річних у розмірі 93,00 грн.

Заява про усунення недоліків в частині прийняття уточненої позовної заяви до розгляду з вимогами про стягнення збільшених розмірів пені та 3% річних судом залишені без розгляду у зв`язку з зазначеним вище.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.08.2020, якою позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 03.08.2020, яка направлялися за адресою місцезнаходження Відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду із поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Таким чином, строк для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву сплив із закінченням 15 денного строку з дня проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата.

Станом на 03.10.2020 року відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

В зв`язку з установленням карантину на усій території України, для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

13 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІНВУД . як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю СП-Сервер як Покупцем був укладений договір поставки № 11/17-П (далі за текстом - Договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність Покупця товари (надалі - Товар) згідно з заявками Покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору, 4.1. Покупець здійснюс оплату кожен місяць, не пізніше 10 (Десятого) числа, за проданий Товар у попередньому місяці, згідно відправленого Покупцем звіту про продаж Товарів за місяць по формі: продаж Товарів - кількість та кошти. .

Згідно п.4.5. Договору на вимогу однієї із Сторін, інша Сторона зобов`язана провести фінансову звірку по Договору, та підписати Акт звірки взаєморозрахунків. Для цього ініціююча Сторона адресує іншій Стороні підписаний Акт звірки взаєморозрахунків в двох примірниках. Вказаний Акт звірки взаєморозрахунків має бути підписаний та примірник вказаного Акту має бути направлений ініціюючій Стороні не пізніше 3 (трьох) робочих днів з наступного дня за днем отримання вказаного Акту. Кожна з Сторін забезпечує підписання вказаного Акту звірки взаєморозрахунків посадовими особами, які мають право підпису таких документів, а сам Акт звірки взаєморозрахунків Сторони визнають належним підтвердженням існування або відсутності заборгованості у вказаній в Акті сумі.

Згідно п.8.3. Договору при порушенні строків постачання Товару, Постачальник сплачує на користь Покупця пеню у розмірі подві ноі облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення.

Згідно п.9.1. , п.9.3. Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2017 року. Договір вважається таким, що припинив свою дію після виконання Сторонами усіх своїх зобов`язань по цьому Договору. Якщо жодна із Сторін письмово не заявить іншій Стороні про припинення дії Договору не менш ніж за один місяць до його закінчення, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.

Відповідно до п. 11.3. Договору, Договір може бути розірваний на вимогу однієї зі Сторін. При цьому Сторона-ініціатор повинна письмово повідомити іншу Сторону, не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до бажаної дати розірвання Договору .

Як зазначає позивач, на виконання вищенаведених умов Договору, протягом 25.01.2019р. - 28.02.2020 р. ТОВ ГРІНВУД поставило ТОВ СП-СЕРВЕР Товар, однак ТОВ СП-СЕРВЕР свої зобов`язання за Договором щодо оплати поставленого товару у повному обсязі не виконало.

За твердженням позивача, станом на 18.05.2020 року заборгованість TOB СП-СЕРВЕР перед TOB ГРІНВУД за поставлений товар становить 16680,45 грн.

29.02.20р. Сторонами було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 29.02.2020 р., яким Відповідач підтвердив існування заборгованості за поставлений Позивачем товар Підписавши даний акт у сумі 16680,45 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 17352,93 грн. заборгованості по договору поставки № 11/17-П від 13 лютого 2017 року, у тому числі: основна заборгованість в сумі 16680,45 грн., пеня у розмірі 579,48 грн., 3% річних у розмірі 93,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представника та відтиски печатки відповідача на видаткових накладних, що відповідачем при розгляді справи не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 4.2 Договору, Покупець здійснює оплату кожен місяць, не пізніше 10 (Десятого) числа, за проданий Товар у попередньому місяці, згідно відправленого Покупцем звіту про продаж Товарів за місяць по формі: продаж Товарів - кількість та кошти.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав. Зокрема, враховуючи, що перша партія товару була поставлена 25.01.2019 р.. а остання 28.02.20р., доказів Покупця про не реалізацію товару не надано, строк оплати за поставлений товар настав 10.03.2020 р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Твердження позивача про те, що у ТОВ СП-СЕРВЕР перед ТОВ ГРІНВУД існує заборгованість за договором поставки № 11/17-П від 13 лютого 2017 року у сумі 16 680,45 грн., відповідач при розгляді справи не спростовував.

Заборгованість за Договором у відповідача перед позивачем в розмірі 16 680,45 грн підтверджується також наявним у матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.02.2020.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства України акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Суд встановив, що наданий позивачем Акт звірки взаєморозрахунків станом на 29.02.2020 підписаний обома сторонами і скріплений їхніми печатками та сума боргу відповідача в розмірі 16 680,45 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 680,45 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача пеня у розмірі 579,48 грн., 3% річних у розмірі 93,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з річні за загальний період прострочення з 11.03.2020 по 18.05.2020.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3 % річних, суд встановив, що розраховані позивачем 3 % річних не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 проценти річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 93,00 грн. також є обґрунтованими.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 579,48 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Оскільки, умовами укладеного між сторонами договору, а саме пунктом 8.2. Договору Сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, зазначене надає право позивачу на нарахування пені за таке прострочення.

Позивачем нараховано пеню за загальний період прострочення з 11.03.2020 по 18.05.2020, що несуперечить вимогам п. 6 ст. 232 ГК України.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені, суд встановив, що розрахована позивачем пеня не перевищує розрахованих судом сум, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 579,48 грн. також є обґрунтованими.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум не надано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають основна заборгованість в сумі 16680,45 грн., пеня у розмірі 579,48 грн., 3% річних у розмірі 93,00 грн.

Судовий збір у розмірі 2102,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП-Сервер , ідентифікаційний код юридичної особи 13954155, 37600, Полтавська обл.. місто Миргород. ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 110 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грінвуд , 03148, м. Київ. вул. Гната Юри, буд. 9, к. 414, Ідентифікаційний код юридичної особи 31023578 основну заборгованість в сумі 16680,45 грн., пеню у розмірі 579,48 грн., 3% річних у розмірі 93,00 грн., 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.10.2020р.

Суддя Киричук О.А.