Рішення

від 25.09.2020 по справі 921/222/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/222/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПЕЦІНВЕСТ", вул. Марини Раскової, будинок 23, офіс 1109, м.Київ, 02002

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО", вул. Жовтнева, будинок 7, с. Почапинці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47721

про стягнення заборгованості в сумі 375 934 грн 69 коп., з яких: 150 303 грн 68 коп. - заборгованість за переданий товар, 192 421 грн 14 коп. - пеня, 33 209 грн 87 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

За участі представників:

Позивача: адвокат Молинь Роман Петрович, ордер на надання правової допомоги серія ТР №049227 від 16.06.2020 (повноваження адвоката обмежені на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги та представництва інтересів від 08.06.2020 .

Відповідача: адвокат Бронецький Назарій Васильович, ордер на надання правової допомоги серія ТР №020077 від 27.07.2020 (без обмежень); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №694 від 06.04.2012.

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Сторони, за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

У судових засіданнях представникам сторін роз`яснено права та обов`язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» на диск CD-R, серійний номер N108XE16D8145283B1.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСПЕЦІНВЕСТ" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №22/с від 18.03.2020 (вх.№260 від 30.03.2020) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО", у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 150303 грн 68 коп. - заборгованості за переданий товар, 192421 грн 14 коп. - пені, 33209 грн 87 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 головуючим суддею для розгляду справи №921/222/20 визначено суддю Гевко В.Л.

Ухвалою суду від 03.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПЕЦІНВЕСТ" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

14.04.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява вих. №26/с від 08.04.2020 (Вх.№2540 від 14.04.2020), з якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 16.04.2020 після усунення позивачем недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.05.2020 відповідачем подано суду заяву №16 від 30.04.2020 (вх№2795 від 05.05.2020) у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО" вважаючи, що справа №921/222/20 не належить до малозначних, виходячи з приписів статті 12 ГПК України, з метою забезпечення всебічного, повного та об`єктивного судового розгляду, а також керуючись частиною 4 статті 250 ГПК України, просить суд провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.05.2020 задоволено заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО" №16 від 30.04.2020 (вх№2795 від 05.05.2020) про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з підстав, наведених у ній. Постановлено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 921/222/20 за правилами загального позовного провадження, розпочати за правилами статті 250 ГПК України розгляд справи з підготовчого засідання спочатку зі стадії відкриття провадження у справі та призначити підготовче засідання на 16 червня 2020 року об 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні 16.06.2020 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження у даній справі по 27 липня 2020 року та відклав підготовче засідання на 27 липня 2020 року о 10 год. 30 хв., про що зазначено в ухвалі від 17.06.2020.

У судовому засіданні 27.07.2020 судом протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 11 серпня 2020 року о 10 год. 00 хв., про що зазначено в ухвалі від 31.07.2020.

У судовому засіданні 11.08.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження з 25.08.2020 року та призначив справу до судового розгляду по суті на 25 серпня 2020 року о 12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 25.08.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті та протокольною ухвалою відклав розгляд справи по суті на 08.09.2020 о 14 год. 30 хв.,

Ухвалою суду від 08.09.2020 відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 22 вересня 2020 року о 14 год. 30 хв.

У призначене судове засідання 22.09.2020 з`явився представник позивача. Представник відповідача у призначене засідання не з`явився. Проте, на електронну адресу суду надіслав заяву № без номера від 22.09.2020 (вх.№6540 від 22.09.2020). У даній заяві просить суд: позов задовольнити частково з врахуванням позиції відповідача, викладеної ним у відзиві на позовну заяву; з врахуванням статей 233 Господарського кодексу України, та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір застосованих до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені до 19 242, 11 грн та розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються серед іншого ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

З метою правильного і об`єктивного розгляду справи, надання можливості відповідачу взяти участь у дослідженні доказів та надання сторонам, передбаченого статтями 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті згідно статті 216 ГПК України, а саме стадію з`ясування обставин справи та дослідження доказів на 24 вересня 2020 року о 15 год. 20 хв. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установити з 12 березня на усій території України карантин (на даний час карантин продовжено до 31 жовтня 2020 року).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України, затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ , зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі «Електронний суд» .

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину , пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

При цьому сторони у справі неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином та з інших підстав.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що строк розгляду даної справи №921/222/20 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовжені законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

При цьому, по завершенню 20-ти днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, як станом на 07.08.2020 року так і станом на 24.09.2020 від учасників у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах.

Враховуючи зазначене, суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі, № 921/22/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодного із учасників у справі.

А тому, по завершенню дослідження обставин справи та доказів, проведення судових дебатів, суд у судовому засіданні 24.09.2020 видалився до нарадчої кімнати оголосивши представникам сторін орієнтовний час знаходження в ній. Після виходу з нарадчої кімнати 25.09.2020 , суд ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частини.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція позивача.

Позивач у поданих заявах, серед іншого, зазначає таке.

Між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу № ХВ-03/18 від 20 лютого 2018 року (надалі Договір), відповідно до якого, Позивач зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов`язується прийняти Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару). Найменування Т овару (номенклатура, асортимент, сорт), його кількість і ціна зазначаються в Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Протягом 2018 року Позивач поставив Відповідачу насіннєвий матеріал та засоби захисту рослин за рядом накладних.

Позивач передав Відповідачу Товарів на 1413722,44 грн. з строком повної оплати вартості Товару до 01.11.2018 року про що зазначено у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору

Проте порушуючи умови Договору, Відповідач не здійснив повну оплату переданого йому товару у встановлений строк здійснивши лише часткову оплату поставленого йому товару.

Крім цього 28.12.2018 р. Відповідач сплатив 67198,49 грн., які були зараховані в рахунок збільшення вартості товару, внаслідок збільшення курсу долару США, згідно з умовами п.4.7 Договору купівлі- продажу № ХВ-03/18 від 20 березня 2018 року, та 100000,00 грн., які згідно з листом Відповідача, були йому повернуті.

Таким чином Відповідач оплатив вартість товарів частково на суму 1263418,76 грн., отже за станом на сьогодні Відповідач має заборгованість перед Позивачем за переданий та неоплачений Товар у сумі 150303, 68 грн.

Порушення умов Договору та чинного законодавства Відповідачем і стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

2.2. Правова позиція відповідача.

Відповідач у поданих запереченнях на позов, сере іншого, зазначає таке.

Відповідач вимоги викладені у позовній заяві визнає частково, а саме суму основного бору в розмірі 150 303, 68 гривні яка виникла на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ХВ-03/18 від 20.02.2018року укладеного між позивачем та відповідачем в повному об`ємі, інші нараховані штрафні санкції не визнає з огляду на наступне.

Сума пені розрахована позивачем з порушенням порядку нарахування пені. Зокрема Рішенням Правління Національного банку України від 5 вересня 2019 року № 645-рш "Про розмір облікової ставки", встановлено з 06 вересня 2019року облікову ставку в розмірі 16,5% річних. Позивач нехтуючи постановою розраховує облікову ставку виходячи із норми 17%, а тим самим сума пені розрахована та подана ним у позовній заяві не відповідає дійсності.

При обліковій ставці 16,5% розрахунок матиме наступний вигляд:

З 19.07.2019- по 05,09,2019року - 49 днів прострочення:

400303,68х34%/365х49=18271,39 грн

З 06.09.2019 по 16.09.2019року - 11 днів прострочення;

400303,68х33%/365х11=3981,10грн

Також з 17.09.2019 по 24.10.2019року - 38 днів

380303,68х33%/365х38= 13065,77грн

Крім того позивачем безпідставно заявлена сума пені в розмірі оскільки за умови математичного додавання усіх сум вказаним в розрахунку сума до стягнення становитиме 189 831,2грн замість заявлених 192 421,14грн.

Відповідач не визнає також процентів за користування грошовими коштами з огляду на наступне.

Правовою підставою позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами позивачем вказано зазначені в договорі норми: ст. 536, ст. 625, п. 3 ст. 692 ЦК України.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є факт користування чужими коштами і встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Фактично, положення статті 536 ЦК України застосовуються лише у випадках, коли грошові кошти є предметом договору, наприклад, у правовідносинах щодо виконання договору позики, кредиту або банківського вкладу (глава 71 ЦК України) або одержані без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України), та не застосовуються до правовідносин купівлі-продажу (поставки), які регламентуються спеціальною нормою частини 3 статті 692 ЦК України.

Частиною 3 статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведеною нормою фактично конкретизовано передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка також нарахована відповідачем у розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої покупцем суми за кожен день прострочення, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі № 07/238-10, від 24.12.2013 у справі № 8/5025/1402/12, від 01.07.2014 у справі № 11/5026/1925/2012.

Також відповідач звертає увагу суду на той факт, що виникнення заборгованості за договором поставки відбулася виключно через відсутність дії препаратів а тим самим недобір врожаю. Також з метою врегулювання ситуації відповідач неодноразово впродовж 2018-2019років звертався до позивача з проханням повернути частину отриманих препаратів а саме препарат -скорпіон в.р.к. гербіцид (20л) на загальну суму 333 586.40грн, однак безрезультатно. Вищевказані обставини можуть бути підтверджені показами свідків викликаних в судове засідання.

Враховуючи вищевикладене відповідача просить суд позов товариства з обмеженою відповідальністю Агроспецінвест до товариства з обмеженою відповідальністю Добробутагро про стягненні заборгованості задовольнити частково з врахуванням вищенаведених обставин.

3.Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

У відповідності до ст. 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Предметом даного спору є заявлені вимоги Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПЕЦІНВЕСТ" до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО", у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 150303 грн 68 коп. - заборгованості за переданий товар, 192421 грн 14 коп. - пені, 33209 грн 87 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Щодо стягнення 150 303 грн 68 коп - суми основної заборгованості за переданий товар, то суд має за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи між Позивачем ТОВ Агроспецінвест як продавцем та Відповідачем ТОВ Добробутагро був укладений Договір купівлі-продажу № ХВ-03/18 від 20 лютого 2018 року (надалі Договір), відповідно до якого, Позивач зобов`язується передавати узгодженими партіями Товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов`язується прийняти Товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну Товару) (п. 1.1. Договору).

Найменування Товару (номенклатура, асортимент, сорт), його кількість і ціна зазначаються в Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього Договору(п. 2.1., 2.2 Договору).

Протягом 2018 року Позивач поставив Відповідачу насіннєвий матеріал та засоби захисту рослин за рядом накладних всього на суму 1 413 722,44 грн. з строком повної оплати вартості Товару до 01.11.2018 року про що зазначено у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору

Проте, Відповідач не здійснив повну оплату переданого йому товару у встановлений строк здійснивши лише часткову оплату поставленого йому товару в період з 31.10.2018 по 21.01.2020, а також 28.12.2018 р. сплативши 67198,49 грн., які були зараховані в рахунок збільшення вартості товару, внаслідок збільшення курсу долару США, згідно з умовами п. 4.7 Договору купівлі- продажу № ХВ-03/18 від 20 березня 2018 року, та 100000,00 грн., які згідно з листом Відповідача, були йому повернуті.

Таким чином Відповідач оплатив вартість товарів частково на суму 1263418,76 грн., отже за станом на сьогодні Відповідач має заборгованість перед Позивачем за переданий та неоплачений Товар у сумі 150 303, 68 грн.

Як стверджує Позивач, і зазначене не спростовано Відповідачем, станом на час розгляду справи в суді Відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого йому Товару не виконав, заборгованість позивачу не погасив.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором поставки.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить стаття 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем підтверджено належними та допустими доказами, що ним свої зобов`язання за Договором виконано і поставлено відповідачу товар. Проте, відповідачем вказаний товар не оплачено своєчасно та в повному обсязі.

При цьому у поданому відзиві на позов відповідач в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 150303,68 гривень позовні вимоги визнає.

Із змісту статті 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог ) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Перевіривши повноваження представника відповідача, давши оцінку доводам позивача у справі та поданими ним доказам, суд вважає, що визнання позову відповідачем не порушує прав та інтересів інших осіб та не суперечить закону, а тому, суд приймає його та задовольняє позов в частині стягнення з відповідача в користь позивача - 150 303 грн 68 коп - заборгованість за переданий товар за Договором.

Щодо стягнення 33 209 грн 87 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами то суд має за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти , якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором , законом або іншим актом цивільного законодавства.

Із змісту частини 3 статті 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України) , оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією.

Аналогічна позиція викладена у п. 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань .

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому у пункті 4.4. Договору сторонами передбачено таке:

Сторони погодили такий розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами:

а) тридцять шість з половиною відсотків річних за тридцять календарних днів з дати, коли Товар мав бути оплачений Покупцем;

б) сто вісімдесят два з половиною відсотки річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті а п.п. 4.4. Договору;

в) п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих відсотків річних до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті б п.п. 4.4. Договору .

В свою чергу у п. 4.5. Договору сторонами передбачено таке:

З метою спрощення математичних розрахунків Сторони погодили наступний порядок розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, які визначені в п.п. 4.5. цього Договору, таким чином:

а) 0,1% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли Товар повинен бути оплачений Покупцем;

б) 0,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті а п.п. 4.5. цього Договору;

в) 1,5% від несплаченої ціни Товару за кожною видатковою накладною за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті б п.п. 4.5. цього Договору .

Керуючись ст.ст. 536 та 692 Цивільного кодексу України, Позивачем нараховано Відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 33 209 грн 87 коп.

Суд перевіривши вірність нарахування процентів за допомогою програми: ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ , вважає його вірно обрахованим з урахуванням розміру боргу та строку його оплати відповідно до умов Договору.

Щодо заперечень відповідача, що у даному випадку обрахунок процентів фактично є способом обрахунку пені то суд розглядає їх критично так як відповідачем дається вибірковий аналіз пункту 4.5. Договору тоді як первинно розрахунок процентів передбачено п. 4.4. Договору, а в п. 4.5. Договору зазначено лиш його спрощений варіант.

З аналізу змісту зазначених п.п. 4.4. - 4.5. Договору у сукупності із проведеним позивачем розрахунком процентів, суд вважає, що розрахунок відповідає вимогами та ознакам обрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами.

В частині посилань відповідача на судову практику, суд має за необхідне зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду 18 березня 2020 року постановила постанову у справі № 902/417/18, в якій розглядалось таке питання: Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про необхідність відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 12 грудня 2011 року у справі № 07/238-10 (провадження № 3-132гсП), від 24 грудня 2013 року у справі № 8/5025/1402/12 (провадження №3-37гс13), від 1 липня 2014 року у справі № 5010/1575/2012-20/83 (провадження №3-32гс14), від 1 липня 2014 року у справі № 11/5026/1925/2012 (провадження № 3-31гс14) у подібних правовідносинах щодо визначення правової природи нарахованих позивачем сум річних, розмір яких погоджено сторонами у договорі та нарахування яких передбачено частиною другою статті 625 ЦК України саме як неустойки (пені) .

Дослідивши матеріали та обставини справи, Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок: Сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановила її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Тобто пункт 5.5 договору не передбачає умови про нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення виконання зобов`язання, тому й правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постановах від 12 грудня 2011 року у справі № 07/238-10 (провадження № 3-132гсП), від 24 грудня 2013 року у справі № 8/5025/1402/12 (провадження №3-37гс13), від 1 липня 2014 року у справі № 5010/1575/2012-20/83 (провадження №3-32гс14), від 1 липня 2014 року у справі № 11/5026/1925/2012 (провадження № 3-31гс14), не є застосовним до наведених вище умов договору .

У пункті 4.4 Договору купівлі-продажу № ХВ-03/18 від 20 лютого 2018 року, за яким були нараховані проценти Відповідачу, теж не передбачено умови про нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Зокрема у договорі зазначено: 4.4. Відповідно до ст. 625 ЦК України Сторони погодили такий розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами; а) тридцять шість з половиною відсотків річних за тридцять календарних днів з дати, коли Товар мав бути оплачений Покупцем; б) сто вісімдесят два з половиною відсотки річних протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті а п.п. 4.4. Договору; в) п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих відсотків річних до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті б п.п. 4.4. Договору , а у пункті 4.5. Договору, який є похідним від п.4.4. немає розрахунку суми річних.

Отже, керуючись висновком зробленим Великою Палатою Верховного Суду викладеним у постанові по справі № 902/417/18, правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постановах від 12 грудня 2011 року у справі № 07/238-10 (провадження № 3-132гс11), від 24 грудня 2013 року у справі № 8/5025/1402/12 (провадження №3-37гс13), від 1 липня 2014 року у справі № 5010/1575/2012-20/83 (провадження №3-32гс14), від 1 липня 2014 року у справі № 11/5026/1925/2012 (провадження № 3-31гс14), не є застосовним до наведених вище умов договору укладеного між Позивачем та Відповідачем.

А тому, суд вважає правомірними, належним чином обрахованими, та такими, що підлягають до задоволення заявлені до стягнення позивачем - 33 209 грн 87 коп - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Щодо стягнення пені, то суд має за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі та які полягають у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконання обов`язку новим, або в покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності відбувається, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Натомість згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення.

При цьому у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення". Таку позицію висловив суд у рішенні № 73219562 з посиланням на постанови ВСУ від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13, від 19.03.2014 р. у справі № 6-20цс14, від 23.11.2016 р. у справі № 6-2134цс16.

Одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності можна застосовувати різний набір санкцій. Така правова позиція ВС, викладена в постановах № 911/2813/17 від 09.02.2018, № 911/1351/17 від 22.03.2018, № 922/1720/17 від 25.05.2018, № 917/194/18 від 02.04.2019.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання потрібно виконувати належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 230 ЦК України штрафними санкціями за цим Кодексом є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил ведення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання, зокрема прострочення його виконання, боржник зобов`язаний сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) у сумі, визначеній законом або договором (ст. 611 ЦК України). ГК України не містить такого поняття, як пеня. Водночас згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Господарським законодавством закріплено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції належить застосовувати в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України). Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, які відсилають до спеціальних норм, що регулюють господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Відповідно до п. 8.4.1. Договору передбачена відповідальність Відповідача за несвоєчасну оплату отриманого товару у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Посилаючись на п. п. 8.4.1. Договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача за договором - 192 421 грн 11 коп - пені . При цьому до позову додано детальний розрахунок пені.

Перевіривши розрахунок пені, суд виявив певні недоліки у обрахунку пені, зокрема, щодо використання в окремих випадках завищеної норми облікової ставки, яка не відповідала діючій у цей період. Слід відмітити, що вказані недоліки у обрахунку пені не заперечується і представником позивача.

А тому, здійснивши власний розрахунок за допомогою програми: ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ , з урахуванням періоду нарахування визначеного позивачем, суд вважає, правомірною, належним чином обрахованою, та такою, що підлягає до задоволення заявлену до стягнення позивачем пеню у розмірі - 189 435 грн 30 коп. В іншій частині пеня не підлягає до задоволення, як безпідставно нарахована.

Разом з цим, відповідач подав суду клопотання від 24.08.2020 (вх. № 5683 від 25.08.2020), яким просить суд застосувати статтю 233 ГК України та частину 3 статті 551 ЦК України та зменшити стягувану з відповідача суму пені до 19 242,11 грн (10% від заявленої позивачем пені). Розглянувши клопотання суд вважає, що воно підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 року справа № 918/116/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Із змісту поданої пізніше заяви про застосування статті 551 ЦК України вбачається, що Відповідач просить зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення до 10 % що фактично звільнить його від 90 % заявленої до стягнення пені.

Проте, на думку суду, зменшення розміру пені і штрафу на 100 % чи на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року справа № 918/116/19.

При цьому суд, дослідивши наведені в клопотанні про зменшення штрафних санкцій доводи відповідачем та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про те, що обґрунтування Відповідачем щодо важкого майнового стану та окремих добросовісних дій зі сторони відповідача дійсно мають місце.

Так, як вбачається із матеріалів справи, та визнається позивачем у позовній заяві, відповідач протягом 2018 - 2020 років здійснював частково розрахунок за поставлений йому товар. Вказане, на думку суду, свідчить, про те що відповідач намагався добросовісно виконувати свої зобов`язання з оплати поставки товару за Договором.

Суд також бере до уваги і те, що призначення пені як способу забезпечення виконання зобов`язання за договором є спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб отримання надприбутків іншою стороною.

При цьому у даному випадку розмір заявленої позивачем до стягнення пені більший за розмір основного боргу, що стягується.

Також, суд враховує ту обставину, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача і таке задоволено судом проценти за користування чужими грошовими коштами, які також є способом захисту майнового права та інтересу, який полягають у отриманні компенсації (плати) кредитором від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що обґрунтованим та справедливим буде зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 100% чи 90 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Таким чином, суд зменшує на 50 % правомірно заявлені до стягнення позивачем з відповідача 189 435 грн 30 коп. пені.

У зв`язку з чим до задоволення судом та стягненню в користь позивача із відповідача підлягає 94 717 грн 65 коп. - пені (50 % від 189 435 грн 30 коп.).

4. Висновок суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПЕЦІНВЕСТ" - 150 303 грн 68 коп. - заборгованість за переданий товар, 94 717 грн 65 коп. - пені, 33 209 грн 87 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

В іншій частині позовних вимог у позові слід відмовити.

4. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає, що спір у справі виник у результаті неправильних дій зі сторони відповідача, який належним чином не виконав умови Договору із повної та своєчасної оплати поставленого йому товару.

А тому, використовуючи право, надане частиною 9 статті 129 ГПК України судові витрати, понесені позивачем суд покладає повністю на відповідача у справі та присуджує стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПЕЦІНВЕСТ" - 5 639 грн 02 коп. судового збору та 3000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Враховуючи положення статей положеннями статей 7, 13, 42, 74-79, 86, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПЕЦІНВЕСТ" - 150 303 грн 68 коп. - заборгованість за переданий товар, 94 717 грн 65 коп. - пені, 33 209 грн 87 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

3.В іншій частині у позові відмовити.

4.Судові витрати покласти на відповідача.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПЕЦІНВЕСТ" - 5 639 грн 02 коп. судового збору та 3000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСПЕЦІНВЕСТ", вул. Марини Раскової, будинок 23, офіс 1109, м.Київ, 02002 (код ЄДРПОУ 36862239) ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОБРОБУТАГРО", вул. Жовтнева, будинок 7, с. Почапинці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47721 (код ЄДРПОУ 38687508).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено на протязі дев`яти робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 08.10.2020 .

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто їх уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко