Рішення

від 24.09.2020 по справі 923/532/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року Справа № 923/532/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон, код ЄДРПОУ 03355726,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Херсон, код ЄДРПОУ 31047410,

про стягнення 317035,24 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Рябчук В.В., довіреність від 21.01.2020;

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи:

04 червня 2020 року Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" заборгованості у розмірі 317035,24 грн., з яких: 223337,16 грн. - сума основного боргу, 3262,68 грн. - інфляційні втрати, 2773,57 грн. - 3% річних, 87661,83 грн. - пеня. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на порушення відповідачем умов договору №8030 від 06.04.2004р., "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008 № 190, а також на положення ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/532/20 визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін..

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ст. 251 ГПК України у встановлені строки.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, суд, ухвалою від 02 липня 2020 року продовжив строк розгляду справи № 923/532/20 на підставі Конвенції про прав людини і основоположних свобод та відкладено судове засідання у справі на 24 вересня 2020 року на 11:30 год.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так ухвала про відкриття провадження у справі та ухвала від 02 липня 2020 року були надіслані на адреси сторін рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, на адресу суду повернулись поштові повідомлення з відміткою пошти про вручення вказаних ухвал суду позивачу, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача повернута з відміткою пошти " адресат відсутній за вказаною адресою, ухвала суду від 02.07.2020 вручена представнику за довіреністю, відповідно до повернутого на адресу суду поштового повідомлення.

Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин враховуючі приписи п.3.ч.6 ст. 242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був ознайомлений зі змістом ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частин 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

18 червня 2020 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Станом на день розгляду справи по суті, відповідачем відзиву на позовну заву не надано, також матеріли справи і не містять клопотання сторін про продовження строків для надання відзиву на відзив чи подовження інших процесуальних строків.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

У призначене судове засідання 24.09.2020 з`явився повноважний представник позивача, відповідач явки свого уповноваженого представника у судове засідання з невідомих суду причин не забезпечив.

Представник позивача у судовому засіданні 24.09.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 24.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 06 квітня 2004 року між Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (надалі - Постачальник або Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (надалі - Замовник або Відповідач) був укладений договір № 8030 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - Договір №8030), за умовами якого постачальник забезпечує замовнику подачу води для господарсько-питні, побутові та технологічні потреби, а також на всі об`єкти, внутрішні водопровідні та каналізаційні мережі, які перебувають на його балансі та прийом стічних вод з цих об`єктів у період дії договору.

За умовами Дговору сторони керуються Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994р. Держжитлокомунгоспу України.

Сторонами Договору досягнуто згоди з істотних умов договору, визначено предмет договору, порядок проведення розрахунків, права та обов`язки сторін, термін дії договору та інші умови договору.

Умовами договору встановлено, що договір укладено строком на один рік, дія якого автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо не менш, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати його закінчення від будь-якої із Сторін не надійде письмових заяв щодо його розірвання.

Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.

Згідно пункту 2.2.1. Договору відповідач зобов`язаний своєчасно та самостійно вносити плату за надані послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до встановлених тарифів на підставі виписаних та пред`явлених Позивачем рахунків, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту вручення рахунку.

В подальшому, сторонами Договору укладено Додаткову угоду про обмін електронними документами та передачу показників лічильників води.

Відповідно до п. 6.5 Додаткової угоди сторонами погоджено, що рахунок вважається отриманим Споживачем, з моменту його розміщення в особистому кабінеті. Факт розміщення рахунку в особистому кабінеті споживача додатково доводиться до відома споживача, шляхом направлення йому повідомлення на належну йому е-maіl адресу (електронну поштову скриньку). Рахунок за надані послуги оплачується протягом наступних 5 робочих днів від дня розміщення рахунку в особистому кабінеті. Перебіг строку оплати рахунку починається з наступного дня після отримання його Споживачем.

Крім того, 30 жовтня 2019 року між сторонами було укладено договір про реструктуризацію суми заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, за умовами даного договору ТОВ "Україна" визнає та зобов`язується сплатити МКП "ВУВКГ м. Херсона" заборгованість згідно з графіком погашення: 146744,35 грн. до 29.11.2019 та 146744,34 грн. до 20.12.2019, а також поточні платежі.

За твердженням позивача, відповідачу щомісячно надавались рахунки для сплати нарахованої суми за комунальні послуги, в тому числі акти-рахунки від 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, були сформовані та розміщені в особистому кабінеті Відповідача у відповідні дати. Однак відповідач допустив систематичне порушення договірних зобов`язань, не повністю та несвоєчасно сплачуючи рахунки за надані послуги з водопостачання та водовідведення, у зв`язку із чим і виникла заборгованість.

За розрахунками МКП "ВУВКГ м. Херсона" за ТОВ "Україна" за період з квітня 2017 по лютий 2020 наявна заборгованість за надані послуги в розмірі 317035,24 грн., з якої: основний борг - 223337,16 грн., 3% річних - 2773,57 грн., інфляційні втрати - 3262,68 грн. та пеня - 87661,83 грн.

За твердженням позивача, станом на день звернення з даною позовною заявою до суду відповідачем заборгованість не погашена.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині проведення розрахунків за надані послуги не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою, визначає Закон України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008 № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі по тексту Правила № 190).

Правилами № 190 визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України для виробників послуг централізованого постачання та осіб, що приєднані до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, та з якими виробником укладено договір на отримання питної води та скидання стічних вод.

Відповідно до п. 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до законів України Про питну воду та питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги .

Судом встановлено, що укладений між Міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" договір №8030 від 06.04.2004, за своїм змістом та правовою природою вказані договори - є договорами надання послуг.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що позивачем за період з квітня 2017 рік по лютий 2020 рік відповідно до умов Договору №8030 надано відповідачу послуги, що підтверджуються доданим до матеріалів позовної заяви актами - рахунками за вказаний період та детальним розрахунком заборгованості.

Крім того, згідно укладеного між позивачем та відповідачем договору про реструктуризацію суми заборгованості за договором №8030 від 06.04.2004 останнім визнано заборгованість у розмірі 293088,69 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 212825,36 грн., 3% річних у розмірі 2750,66 грн., інфляційних втрат у розмірі 1691,91 грн. та пені у розмірі 75820,76 грн.

Отже, з урахуванням приписів п.2.2.1 Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідачем в порушення вказаних приписів було порушено строки проведення розрахунків за надані позивачем послуги.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 223337,16 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 223337,16 грн. є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, то суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3 % річних, пені, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 3262,68 грн., суми 3% річних у розмірі 2773,57 грн. та суми пені у розмірі 87661,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (код ЄДРПОУ 31047410) на користь Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (код ЄДРПОУ 03355726) суму основного боргу у розмірі 223337,16 грн., суму пені у розмірі 87661,83 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 3262,68 грн., суму 3% річних у розмірі 2773,57 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4755,53 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 09.10.2020.

Суддя С.В. Нікітенко