Рішення

від 08.10.2020 по справі 146/890/20

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/890/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Томашпільська селищна об`єднана територіальна громада

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно

представник позивача: адвокат Барвінський О.П.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

17 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки: розміром 0,8301 га, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 028480 виданим Томашпільською районною Державною адміністрацією Томашпільського району Вінницької області, 25.02.2010 року; розміром 0,8303 га право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 732803 виданим Томашпільською районною Державною адміністрацією Томашпільського району Вінницької області, 19.10.2011 року.

Даний позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який проживав в с.Нетребівка Томашпільського району Вінницької області.

Після його смерті залишилося спадкове майно - земельні ділянки площею 0,8301 га та 0,8303 га, що розташовані на території Нетребівської сільської ради, - державні акти на право приватної власності на землю серії ЯИ № 028480 та ЯЛ № 732803.

Позивач вказує, що за життя ОСОБА_2 склав заповіт на користь позивача. Наразі позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом

Також позивач зазначає, що подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але через те, що подані ним документи не відповідають законодавству України, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 18 вересня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 08 жовтня 2020 року.

Доводи учасників справи.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак представник позивача, адвокат Барвінський О.П. направив на адресу суду заяву, згідно якої справу просить розглянути без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача Томашпільської селищної об`єднаної територіальної громади в судове засідання не з`явився, однак направив на адресу суду заяву, в якій зазначив, що справу просить розглянути без його участі, позов визнає та не заперечує проти задоволення позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, розглянувши заяви сторін, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сергіїв Посад, Московської області, РФ помер ОСОБА_2 .

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Як вбачається із заповіту від 13 травня 2019 року, покійний заповів земельні ділянки, що належать йому на підставі рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 21.07.2016 року у справі №146/726/16-ц, земельні ділянки розміром 0,8301 га та в розмірі 0,8303 га, що знаходяться на території Нетребівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Заповіт посвідчено старшим державним нотаріусом Дубоссарського нотаріального округу.

Європейський суд з прав людини наголошує, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. При цьому суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ, необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), які, ґрунтуються на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case).

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Відповідно до довідки виданої 10 червня 2020 року Нетребівським старостинським округом Томашпільської селищної ради, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно, яке складається з права власності на земельні частки (паї) розміром 0,8301 та 0,8303 га та посвідчені державними актами серії ЯИ №028480 та ЯЛ №732803 видані Томашпільською РДА 25.02.2010 року та 19.10.2011 року Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Як вбачається зі ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема прийняття спадщини.

Як вбачається із копії державного акту на право приватної власності на землю серії ЯИ № 028480, даний державний акт видано 25.02.2010 року Томашпільською районною державною адміністрацією ОСОБА_3 , яка на підставі розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 14.10.2008 року № 458 є власником земельної ділянки 0,8301 га, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0316, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Вінницька область, Томашпільський район, Нетребівська сільська рада (за межами населеного пункту).

Як вбачається із копії державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 732803, даний державний акт видано 19.10.2011 року Томашпільською районною державною адміністрацією ОСОБА_3 , яка на підставі договору дарування земельної ділянки, реєстр №3728, від 22.12.2010 року ВРЕ № 131603 є власником земельної ділянки 0,8303 га, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0317, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Вінницька область, Томашпільський район, Нетребівська сільська рада (за межами населеного пункту).

Як встановлено з копії рішення Томашпільського районного суду Вінницької області, за ОСОБА_2 визнано право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Дубоссари, що складається із земельної ділянки площею 0,8303 га, що розташована на території Нетребівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,8303 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії ЯЛ № 732803, виданий 19 жовтня 2011 року Томашпільською районною державною адміністрацією на підставі договору дарування земельної ділянки, реєстр № 3728 від 22 грудня 2010 року, ВРЕ № 131603, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052390001001005), а також на земельну ділянку площею 0,8301 га, що розташована на території Нетребівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,8301 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва серії ЯИ № 028480, виданий в лютому 2010 року Томашпільською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації № 458 від 14 жовтня 2008 року, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011006100006).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0316, вказано, що вона знаходиться у приватній власності.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0317, вказано, що вона знаходиться у приватній власності.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори від 01.08.2020 року на заяву ОСОБА_1 , останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що правовстановлюючі документи не відповідають законодавству України.

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори на запит суду від 18.09.2020 року, спадкову справу після померлого ОСОБА_2 заведено. Як встановлено з копії спадкової справи, із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 - позивач по справі.

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи, що позивачем доведено, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 позивач не має можливості надати для реєстрації права власності в порядку спадкування документи, передбачені законодавством України, відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1 , визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб з метою захисту законних прав та інтересів громадян України, суд вважає, що за ОСОБА_1 може бути визнано в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 420,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141, 163, 200, 263, 265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Томашпільської селищної об`єднаної територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки: розміром 0,8301 га, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0316, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 028480 виданий Томашпільською районною Державною адміністрацією Томашпільського району Вінницької області, 25.02.2010 року; розміром 0,8303 га, кадастровий номер: 0523983300:02:000:0317 право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 732803 виданий Томашпільською районною Державною адміністрацією Томашпільського району Вінницької області, 19.10.2011 року.

Повернути ОСОБА_1 п`ятдесят відсотків сплаченого за квитанцією № 42 від 17.09.2020 року судового збору, а саме в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса:, АДРЕСА_1 ;

відповідач: Томашпільська селищна об`єднана територіальна громада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ: 043262128, адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт Томашпіль, пл.Т.Шевченка, 1.

Суддя: О. В. Пилипчук