Рішення

від 05.10.2020 по справі 448/875/20

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05.10.2020 року м.Мостиська

єдиний унікальний номер 448/875/20

провадження № 2 /448/507/20

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Білоус Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мостиська міська рада Львівській області,

треті особи - ОСОБА_2 , КП Мостиське РБТІ ,

суть позову - виділення приміщення в окремий об`єкт та визнання права власності на нежитлове приміщення,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , - не з`явилася,

представник відповідача Мостиської міської ради Львівській області - не з`явився,

третя особа - ОСОБА_2 - не з`явився,

представник третьої особи КП Мостиське РБТІ - не з`явився,

в с т а н о в и в:

І. Короткий зміст позовних вимог

23.07.2020 року позивачка ОСОБА_1 , звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що вона є власником 53/100 часток нежитлового приміщення (магазину) №2 за адресою: АДРЕСА_1 , яке було прийнято нею як спадщина після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що нежитлова будівля (магазин) була куплена її чоловіком ОСОБА_3 ще у 1999 році та складається з тамбуру, торгового залу та двох складських приміщень, загальною площею 179,4 кв. м.

Стверджує, що вона (позивачка) є власником і приватизованої земельної ділянки площею 0,0420 га, кадастровий номер 4622410100:01:003:0371 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташована нежитлова будівля (магазин).

Звертає суду увагу і на той факт, що у 2004 році у судовому порядку за іншим співвласником нежитлового приміщення магазину-павільйону ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_4 було зареєстровано право власності, що підтверджується рішенням Мостиського районного суду Львівської області №2-1693 від 23.11.2004 року, яке міститься в матеріалах справи. В подальшому вищевказаний магазин-павільйон ІНФОРМАЦІЯ_2 був придбаний у власність ОСОБА_2 (третьою особою по справі).

Наголошує, що нежитловому приміщенню №2 (магазину) присвоєно і окрему поштову адресу: АДРЕСА_1 .

З огляду на зазначене, вважає за доцільним та просить суд здійснити виділ у натурі визнати право власності на об`єкт нерухомості нежитлове приміщення №2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , так як нежитлове приміщення (магазин) фактично є єдиним окремим ізольованим об`єктом нерухомості, з окремим водо та електропостачанням та використовується нею як єдине приміщення для підприємницької діяльності.

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, однак через канцелярію суду подала письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд її позов задовольнити.

Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі

Представник третьої особи - КП Мостиське РБТІ у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, не заперечував проти визнання за позивачкою права власності на нежитлове прміщення з підстав, викладених у позовній заяві.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23.07.2020 року відкрито провадження по даній цивільній справі та призначену таку до судового розгляду.

Ухвалою суду від 20.08.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство Мостиське районне бюро технічної інвентаризації .

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Позивачка є власником 53/100 часток нежитлового приміщення (магазину) №2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане КП Мостиське РБТІ 21.04.2008 року та складається з тамбуру, торгового залу та двох складських приміщень, загальною площею 179,4 кв. м, що підтверджується даними технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 11.06.2020 року.

Нежитлова будівля (магазин) була куплена ОСОБА_3 (чоловіком позивачки) у 1999 році що підтверджується Договором купівлі-продажу серії АВА №929963 від 06.04.1999 року, реєстраційним посвідченням від 23.04.1999 року, постановою Львівської обласної спілки споживчих товариств облспоживспілки правління №81 від 17.04.1998 року, протоколом зборів ради засновників Мостиської районної спілки споживчих товариств правління Мостиської райспоживспілки №1 від 06.03.1998 року, постановою Мостиської районної спілки споживчих товариств правління Мостиської райспоживспілки №15 від 15.05.1998 року, актом передачі основних засобів/майна/ згідно договору купівлі-продажу жителем м. ОСОБА_5 , та правління Мостиської РСС від 27.05.1998 року.

В подальшому, зазначену будівлю було прийнято позивачкою як спадщина після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.04.2008 року, видане нотаріусом Мостиської державної нотаріальної контори - Яксманицьким Р.С.

Також, позивачка є власником приватизованої земельної ділянки площею 0,0420 га, кадастровий номер 4622410100:01:003:0371 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташована нежитлова будівля (магазин), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №208938549 від 14.05.2020 року.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області №2-1693 від 23.11.2004 року, яке має преюдиційне значення для справи, було зареєстровано право власності за іншим співвласником нежитлового приміщення магазину-павільйону ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_4 .

В подальшому вищевказаний магазин-павільйон ІНФОРМАЦІЯ_2 був придбаний у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (третьою особою по справі), що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6314821 від 25.01.2005 року, виданого КП Мостиське РБТІ , Договором купівлі-продажу магазину-павільйону Книги від 15.05.1998 року,постановоюМостиської районної спілки споживчих товариств правління Мостиської райспоживспілки №14 від 15.05.1998 року.

Нежитловому приміщенню №2 (магазину) присвоєно окрему поштову адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Мостиської міської ради Львівської області №2.17-934 від 10.06.2020 року.

Листом Мостиської районної державної адміністрації №02-16/27 від 17.07.2020 року позивачку ОСОБА_1 повідомлено, що для припинення права спільної часткової власності та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №2 їй слід звернутися до суду.

Згідно висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна №288 від 08.09.2020 року підтверджено, що за технічними показниками 1 частина об`єкта не є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення (магазин) є єдиним окремим ізольованим об`єктом нерухомості, має окреме водо та електропостачанням, використовується позивачкою як єдине приміщення для здійснення підприємницької діяльності, сумісних споруд та приміщень загального користування з іншими власниками будівель та торгових павільйонів немає. Земельна ділянка площею 0,042 га, на якій розташована нежитлова будівля (магазин) знаходяться в ізольованому користуванні.

V. Застосоване судом національне та міжнародне законодавство

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно ч.1ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

У ч.2 ст.364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.2 ст.183 ЦК України).

Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч.1 ст.183 ЦК України).

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу

Для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому частка яка залишається у іншого власника (власників) має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні ст.181 ЦК України.

Тобто, з певної точки зору при будь-якому виділі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на два самостійних об`єкта.

Із Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна відомо, що поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Частиною 2 ст.367 ЦК України визначено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та п.23 рішення ЄСПЛ у справі Гурепка проти України наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

VI. Висновки суду

Надані позивачкою докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для задоволення позову.

Матеріалами справи підтверджено, що нежитлове приміщення (магазин) №2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є єдиним окремим ізольованим об`єктом нерухомості, з окремим водо та електропостачанням, використовується позивачкою як єдине приміщення для її підприємницької діяльності, ніяких сумісних споруд та приміщень загального користування з іншими власниками будівель та торгових павільйонів немає, земельна ділянка площею 0,042 га знаходяться в ізольованому користуванні, виділ в натурі об`єкта нерухомості не порушує права інших співвласників.

Узагальнюючи, зокрема беручи до уваги те, що нежитлова будівля зареєстрована під окремим реєстровим номером та їй присвоєно окрему поштову адресу, а також беручи до уваги висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна №288 від 08.09.2020 року, яким підтверджено, що за технічними показниками 1 частина об`єкта не є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі, спільна часткова власність на приміщення перешкоджає позивачці у вільному здійсненні та розпорядженні власним майном, суд вважає за доцільним здійснити виділ у натурі в окремий об`єкт нерухомості 53/100 часток вищевказаної нежитлової будівлі та визнати за позивачкою право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, тому слід виділити в окремий інвентаризаційний об`єкт власності приміщення №2 та визнати за позивачкою право власності на об`єкт нерухомості нежитлове приміщення №2, тобто в межах заявлених позовних вимог.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за нею.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи - ОСОБА_2 та Комунальне підприємство Мостиське районне бюро технічної інвентаризації , про виділення приміщення в окремий об`єкт та визнання права власності на нежитлове приміщення - задовольнити повністю.

Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в окремий інвентаризаційний об`єкт власності, приміщення №2 площею 179,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці, площею 0,042га з кадастровим номером 4622410100:01:003:0371

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на об`єкт нерухомості нежитлове приміщення №2 площею 179,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, площею 0,042га з кадастровим номером 4622410100:01:003:0371.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач : Мостиська міська Львівської області; місце знаходження: м.Мостиська, вул. Грушевського, 6, Мостиського району Львівської області; код ЄДРПОУ 26307500;

Третя особа: ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Комунальне підприємство Мостиське районне бюро технічної інвентаризації , місце знаходження: м.Мостиська, вул. Перемишльська, 3, Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ 32188456.

Повний текст судового рішення виготовлено 05.10.2020 року.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.Б. Білоус