Рішення

від 14.09.2020 по справі 160/5507/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Справа № 160/5507/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. за участі секретаря судового засіданняКандиби Ю.О. за участі: представника позивача - Полуциганової І.В. представника відповідача - Тоцької Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Сентравіс Продакшн юкрейн" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Сентравіс продакшн юкрейн" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною завою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якій просить:

визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-

рішення від 28 лютого 2020 року № 0001235004, 0001245004, 0001255004, винесені Офісом великих платників податків Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем у період з 27.12.2019 року по 21.01.2020 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача за результатами, якої складено акт № 14/28-10-50-04-30926946 від 04.02.2020 року, на підставі якого 28 лютого 2020 року прийнято податкові повідомления-рішення № 0001235004, 0001245004, 0001255004. Позивач вважає, що відповідачем при проведенні перевірки були порушені норми чинного законодавства України, внаслідок чого були порушені права та охоронювані законом інтереси Позивача, а податкові повідомлення-рішення, винесені Відповідачем, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки викладені в Акті перевірки є безпідставі на основані на припущеннях відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року прийнята справа до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

06 липня 2020 року Офіс великих платників податків Державної податкової служби надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції ПрАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН по взаємовідносинам з ТОВ ВЕНДОРС КОРП (код за ЄДРПОУ 41436554), ТОВ ЕКОТРАСТ (код за ЄДРПОУ 37068682), ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЗІГФРІТ (ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕРА ) (код за ЄДРПОУ 39935099) та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Перевіркою встановлені факти невідповідності первинних документів, наданих до перевірки, вимогам Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що позбавляє їх юридичної сили та доказовості, не дозволяє ПрАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН формувати на підставі наданих носіїв інформації, дані бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, висновки зроблені за результатами перевірки відповідають нормам податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в межах повноважень та у встановлений законом строк та спосіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 31 серпня 2020 року.

31 серпня 2020 року справу знято з розгляду та призначено на 14 вересня 2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Коренева А.О. у щорічній відпустці.

14 вересня 2020 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи викладенні у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що у період з 27.12.2019 року по 21.01.2020 року на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 26.12.2019 року №745 та направлень на проведення перевірки: від 26.12.2019 № 167/28-10-50-04-12 та від 26.12.2019 року № 168/28-10-50-04-12 виданих Офісу великих платників податків ДПС, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПрАТ Сентравіс Продакшн юкрейн (далі - Позивач , код за ЄДРПОУ 30926946,) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з: ТОВ ВЕНДОРС КОРП (код за ЄДРПОУ 41436554) за період з квітня по серпень 2018 року, з жовтня по листопад 2018 року, з січня по червень 2019 року з їх відображенням в деклараціях з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період І півріччя 2018 року - 9 місяців 2019 року або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку; ТОВ ЕКОТРАСТ (код за ЄДРПОУ 37068682) за період з квітня по липень 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року з їх відображенням в деклараціях з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період І півріччя 2018 року - 9 місяців 2019 року або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку; ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЗІГФРІТ (ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕРА ) (код за ЄДРПОУ 39935099) за період з січня по грудень 2017 року, з січня по серпень 2018 року, з листопада по грудень 2018 року з їх відображенням в деклараціях з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період І квартал 2017 року - 9 місяців 2019 року або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 14/28-10-50-04-30926946 від 04.02.2020 року, яким встановлено порушення ПрАТ Сентравіс Продакшн юкрейн вимог, а саме: п.5 ПСБО 15 (в період 01.01.2017-31.12.2017), п.8 МСБО 18 (з 01.01.2018) призвело до заниження фінансового результату (завищення збитку) та як наслідок порушення п.п 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Що, в свою чергу, призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період з І кварталу 2017 року по перше півріччя 2019 року на загальну суму 3 512 563 грн., в т.ч. по періодам:

За І квартал 2017 року у розмірі 83 808 грн.;

За І півріччя 2017 року у розмірі 127 272грн. (II кв. 2017 року - 43 464 грн.);

За три квартали 2017 року у розмірі 187 872 грн. (III кв. 2017 року - 60 600 грн.);

За 2017 рік у розмірі 394 899 грн. (IV кв. 2017 року - 207 027 грн.);

За І квартал 2018 року у розмірі 425 499 грн. (І кв. 2018 року - 30 600 грн.);

За І півріччя 2018 року у розмірі 1 203 155 грн. (II кв. 2018 року - 777 655 грн.);

За три квартали 2018 року у розмірі 2 035 648 грн. (III кв. 2018 року - 832 493 грн.);

За 2018 рік у розмірі 3 294 387 грн. (IV кв. 2018 року - 1 258 739 грн.);

За І квартал 2019 року у розмірі 3 481 844 грн. (І кв. 2019 року - 187 457 грн.);

За І півріччя 2019 року у розмірі 3 512 563 грн. (II кв. 2019 року - 30 719 грн.), яке призвело до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток за квартали 2019 року на суму 3 512 563 грн., та як наслідок занижено податок на прибуток по декларації за три квартали 2019 року на суму 632 261 грн.;

п.198.1, п.198.2 ст.198, ст.201, п. 200.1, абз. б п. 200.4, абз. в п. 200.4 ст. розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на загальну суму 362 451 грн., а саме:

березень 2017 року - 4 690 грн.; квітень 2017 року - 7 988 грн.; травень 2017 року - 4 690 грн.; липень 2017 року - 5 544 грн.; вересень 2017 року - 6 700 грн.; жовтень 2017 року - 1 700 грн.; листопад 2017 року - 21 700 грн; грудень 2017 року 12 481 грн.; лютий 2018 року - 2 024 грн.; травень 2018 року - 28921 грн.; червень 2018 року - 39 446 грн.; липень 2018 року - 30 348 грн.; серпень 2018 року - 93 487 грн.; вересень 2018 року - 6 264 грн.; жовтень 2018 року - 1 870 грн.; листопад - 2018 року - 46 000 грн.; січень 2019 року - 15 870 грн.; березень 2019 року - 2 206 грн.; квітень 2019 року - 533 грн.; травень 2019 року - 3 707 грн.; червень 2019 року - 140,00 грн.; липень 2019 року - 26 142 грн., та завищено залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в липні 2019 року на 3 680 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 14/28-10-50-04-30926946 від 04.02.2020 року ПРАТ Сентравіс Продакшн юкрейн було надано заперечення на акт перевірки до Офісу великих платників подат ДПС від 17.02.2020 № 06-1-210.

За результатами розгляду Заперечень позивача, висновки перевірки залишено без змін. Офісом великих платників податків ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення:

№0001235004 від 28.02.2020 року - збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 632 261,00 грн. та нарахування штрафної фінансової санкції (штраф) у розмірі 158 065,25 грн. (форма Р ) (том 6 а.с. 22);

№ 0001245004 від 28.02.2020 року - зменшення суми бюджетного відшкодування з додатку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку на 362 451,00 грн. дз нарахування штрафної (фінансової санкції (штраф)) у розмірі 181 225,50 грн. (форма -В1 ) (том 6 а.с. 24).

№ 0001255004 від 28.02.2020 року - зменшення розміру від`ємного значення суми додатку на додану вартість на 3 680,00 грн. (форма В4 ) (том 6 а.с. 26);

Приватне акціонерне товариство Сентравіс Продакшн юкрейн було подано скаргу до ДПС України, однак рішенням ДПС України від 07.05.2020 року №15500/6/99-00-08-05-02-06 вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки посадових осіб фіскальних органів під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податковий кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткував податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку): зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуваньням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звіт (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахування непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звіт:-(податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткувань минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-яке наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правила бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно і положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Згідно п.135.1. ст. 135 ПК України - базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У відповідності до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що у бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин можна дійти висновку, що господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне зиконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначення терміну первинний документ наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Як слідує з матеріалів справи, у спірний період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ВЕНДОРС КОРП , ТОВ ЕКОТРАСТ , ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЗІГФРІТ (ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕРА ) (код за ЄДРПОУ 39935099)

Так, судом встановлено, що 05 березня 2018 року іж Приватним акціонерним товариством "Сентравіс продакшн юкрейн" та ТОВ ВЕНДОРС КОРП був укладений договір № 4600010744. Згідно умовам якого, ТОВ ВЕНДОРС КОРП (постачальник) зобов`язалося поставити Позивачу запчастини згідно кресленням та іншу продукцію, в кількості та номенклатурі, вказаних в специфікації, а Позивач (покупець) зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором (том 1 а.с. 109-113). Постачання товару здійснювалося ТОВ ВЕНДОРС КОРП Позивачу на підставі підписаних сторонами Договору специфікацій. Факт відвантаження товару ТОВ ВЕНДОРС КОРП Позивачу за Договором підтверджується видатковими накладними, транспортування зазначеного товару від ТОВ ВЕНДОРС КОРП Позивачу підтверджується експрес-накладними, оприбуткування товару, поставленого ТОВ ВЕНДОРС КОРП , здійснювалося Позивачем на підставі прибуткових ордерів. Придбані Позивачем у ТОВ ВЕНДОРС КОРП товари були оплачені Позивачем у повному обсязі, що підтверджується реєстрами платежів (том 1 а.с. 126-250, том 2 а.с. 1-45).

Операції з придбання товарів у ТОВ ВЕНДОРС КОРП були відображені Позивачем в бухгалтерському обліку у відповідності до вимог чинного законодавства України, що підтверджується Журнапами-ордерами № 6 (том 2 а.с. 53-59).

На підтвердження наявності реальних можливостей, необхідних для виконання умов Договору, ТОВ ВЕНДОРС КОРП надав Позивачу Сертифікат офіційного дилера компанії C.P.U.T. Kedarix, ТОВ Промагромет , а також укладені ним договори з Bekamaks Makim Snayi ve Ticarel LTD Sti, Dellner Indastriai Inc., ТОВ Промагромет - виробниками товарів, які поставлялися ТОВ ВЕНДОРС КОРП Позивачу згідно з Договором (том 2 а.с. 46-52).

В подальшому, товари, придбані Позивачем у ТОВ ВЕНДОРС КОРП за Договором, в повному обсязі були списані у виробництво, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск матеріалів: № 00111813123 від 10.05.2018p., № 0011813123 від 21.06.2018p., № 0011660370 від 30.07.2018p., № 0011544200 від 01.08.2018 p., № 0011544501 від 01.08.2018p., № 0011544501 від 01.08.2018p., № 0011544501 від 01.08.2018p., № 0011544501 від 01.08.2018p., № 011544200 від 01.08.2018 p., № 0011936157 від 14.08.2018p., № 0011808679 від 28.08.2018 p., № 0011655934 від 26.09.2018 року, № 00121118950 від 03.12.2018 pоку; № 0011895481 від 29.01.2019p., № 0011910234 від 14.01.2019p., № 0012220044 від 18.02.2019 p., № 0012274213 від 19.03.2019 p., № 0012042693 від 25.04.2019p., № 0012258503 від 10.04.2019 pоку, № 001205142805 від 28.01.2019 p., № 0012227379 від 12.04.2019p., № 0012274213 від 21.05.2019 p., № 0011895479 від 14.05.2019p., № 0012227379 від 06.05.2019p., № 0012489014 від 11.06.2019p., № 0012489014 від 19.06.2019p., № 0012489098 від 21.06.2019p., № 0012215496 від 25.06.2019p.; № 0012215497 від 25.06.2019p., № 0012098893 від 01.08.2019 pоку, № 0011895475; від 09.09.2019p., №0012059746 від 28.10.2019p., № 0012968832 від 14.11.2019 p.;№ 0013222010 від 04.02.2020p., № 0011665009 від 27.04.2020p., № 0013333042 від 02.04.2020p., № 013386316 від 27.04.2020p., № 0011910235 від 15.05.2020pоку (а.с. 60-111 том 2).

Податковий кредит за вищевказаними операціями, яку зазначено вище, було відображено Позивачем на підставі отриманих від ТОВ ВЕНДОРС КОРП , зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На спростування доводів про те, що ТОВ ВЕНДОРС КОРП є виробником поставленого товару, позивачем до суду надано лист № 0058 від 21.05.2020 року згідно, якого виробником товарів, які зазначені в сертифікатах якості № 0109 від 15.02.2019 pоку, № 00137 від 25.03.2019 pоку, № 00138 від 25.03.2019 pоку, № 00189 від 05.04.2019 pоку, № 002151 в 10.04.2019 pоку, № 00216 від 10.04.2019 p., №100217 від 10.04.2019 p., № 00218 від 10.04.2019 pоку, № 00219 від 10.04.2019 pоку, № 00264 від 17.04.2019 pоку, № 00295 від 07.05.2019 pоку, є ТОВ ПРОМАГРОМЕТ . ТОВ ВЕНДОРС КОРП є дилером вищезазначених товарів, виробником яких є ТОВ ПРОМАГРОМЕТ , а товар набутий ТОВ ВЕНДОРС КОРП на підставі Договору поставки № 0000024 від 26.02.2018 року (том 5 а.с. 232-234).

Враховуючи вищевказане, доводи відповідача про нереальність господарських операцій за вказаним договорами з підстав відсутності трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення закупівлі та постачання товарів Позивачу за Договором № 4600010744 спростовані матеріалами справи.

Посилання відповідача на невідповідності первинних документів, наданих до перевірки, вимогам Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що позбавляє їх юридичної сили та доказовості, не дозволяє ПрАТ Сентравіс Продакшн юкрейн формувати на підставі наданих носіїв інформації, дані бухгалтерського та податкового облікуна недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів та документів бухгалтерського обліку, є безпідставні, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Висновки контролючого органу ґрунтуються виключно на підставі аналізу податкової звітності в АІС Податковий блок , а отже, є лише припущеннями, та не є безумовною підставою для формування висновків про відсутність фактичного виконання спірних поставок, оскільки Відповідачем не здійснювався безпосередній аналіз первинних документів, а відтак не є належним доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного суду викладеної в постанові від 16.04.2020 р оку у справі № 805/5017/15-а.

Крім того, судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Сентравіс продакшн юкрейн" та ТОВ ЕКОТРАСТ 02 квітня 2018 року укладено договір № 4600010735 на виконання послуг. Згідно умовам Договору, ТОВ ЕКОТРАСТ (постачальник) зобов`язалося власними силами та на власний ризик чи із залученням третіх осіб, надавати послуги із збирання, перевезення та зберігання відходів, у відповідності до умов Договору згідно Специфікації (том 2 а.с. 125-129). Крім того, 10 жовтня 2018 року була укладена Додаткова угода №1 до Договору про наданя послуг № 4600010735 від 02.04.2018 року та 12 листопада 2018 року була укладена Додаткова угода №2 до Договору про наданя послуг № 4600010735 від 02.04.2018 року (том 2 а.с. 130-132) Факт надання ТОВ ЕКОТРАСТ Позивачу послуг за Договором посвідчується актами здачі-прийняття робіт, а факт транспортування відходів у відповідності до умов Договору підтверджується товарно-транспортними накладними. Придбані Позивачем у ТОВ ЕКОТРАСТ послуги були оплачені Позивачем у повному обсязі, що підтверджується реєстрами платежів та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (том 2 а.с. 133- 250, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1-17).

Судом встановлено, що Послуги на підставі Договору№ 4600010735 надавалися ТОВ ЕКОТРАСТ Позивачу із залученням третіх осіб для збирання, вивезення, утилізації відходів, згідно п. 1.1. Договору.

На підтвердження факту залучення третіх осіб до виконання договору, позивачем надано до суду Договір про співпрацю (партнерство) № 03-01-2018 від 03.01.2018р. укладений між ТОВ ЕКОТРАСТ та ТОВ ЕКОХІМ , Договір № 15/03.01-18 від 03.01.2018 pоку, укладений між ТОВ ЕКОТРАСТ та ТОВ ВО ЕКОХІМ на збирання, перевезення, подальшу утилізацію або видалення відходів; Договір про співпрацю (партнерство) № 03-01-2017, укладений між ТОВ НВФ Екоцентр та ТОВ ЕКОТРАСТ , Договір № 02-01-2017 від 02.01.2017 р. між ТОВ НВФ Екоцентр та ТОВ ЕКОТРАСТ на оброблення небезпечних відходів, збирання, заготівлю окремих відходів, як вторинно\сировини. Вказан діяльність ТОВ НВФ ЕКОЦЕНТР підтверджується, ліцензією ТОВ НВФ ЕКОЦЕНТР (рішення № 371 від 19.10.2015 р.) на поводження (збирання, зберігання,оброблення, утилізація), ліцензії № 199240 ТОВ НВП ЕКОЦЕНТР на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (виходів полімерних, відходів гумових, в тому числі зношених шин) строк дії необмежений. Договір № 1703-01/01 від 01.03.2017 pоку, укладений між ТОВ ЕКОТРАСТ та Обласним комунальним спеціалізованим підприємством з виконання норм екологічної безпеки про надання послуг з розміщення та захоронению твердих промислових відходів III-IV класів небезпеки; Паспорт Місця видалення відходів Полігон промислових відходів в с. Смирніша (Лозівського району), належного Обласному комунальному спеціалізованому підприємству з виконання норм екологічної небезпеки. Договір № 1/11-Е від 01.11.2018 pоку, укладений між ТОВ ЕКОТРАСТ та ТОВ ХЕЛП про надання послуг з приймання інертних відходів 4 класу небезпеки; Паспорт. Місця видалення відходів Верхів`я балки Рассоховата по Криворізькому шосе м. Дніпропетровськ належного ТОВ ХЕЛП (том 4 а.с. 18-35).

Таким чином, наданими позивачем до суду документами спростовано висновкі контролюючого органу про не підтвердження здійснення господарської операції.

Суд не приймає доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості ресурсів для виконання об`єму робіт згідно договорів підряду перед позивачем, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів або відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Положеннями статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

За приписами пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною; обов`язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Доводи Відповідача в Акті про те, що Дніпропетровським управлінням Офісу ВПП ДПС від ГУ ДФС у м. Києві отримано інформацію (№16900/7/26-15-14-05-03 від 22.05.2019 р.), в якій зазначено, що, в ході відпрацювання ТОВ ЕКТОТРАСТ оперативним управлінням ГУ ДФС у м. Києві встановлено відсутність платника податків за податковою адресою, слід зазначити, що предметом перевірки Відповідача були, правовідносини Позивача з ТОВ ЕКОТРАСТ , які здійснювалися протягом 2018 року (квітень-липень 2018 р.), а отже навіть за умови встановлення факту відсутності ТОВ ЕКОТРАСТ за податковою адресою 22.05.2019 р., ця обставина жодним чином не впливає на господарські операції, які здійснювалися ТОВ ЕКОТРАСТ та Позивачем протягом 2018 року, а також не стосується права Позивача на включення сум до витрат при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та витрат до складу податкового кредиту з ПДВ за період квітень-липень 2018 р.

Щодо посилання Відповідача на те, що під час проведення перевірки Позивачем не були надані документи, зазначені в п. 2.3.1. Договору (посвідчення водія щодо можливості перевезення небезпечного вантажу, узгодженого маршруту ДАЇ, довідки щодо подальшого поводження з відходами (технології з утилізації), довідки щодо наявності потужностей переробки відходів (устаткування, полігон), паспорт місця видалення відходів (при необхідності); договору обов`язкового страхування відповідальності Виконавця за шкоду, яка може бути нанесена їм навколишньому середовищу під час перевезення небезпечних вантажів, наявності спеціалізованого автотранспорту для перевезень небезпечних вантажів), слід зазначити, що обов`язок Позивача щодо надання таких документів контролюючому органу під час проведення перевірки не передбачений чинним законодавством України, зокрема, п. 85.2. ст. 82 ПКУкраїни.

Доказів про те, що під час проведення перевірки Відповідач звертався з письмовим запитом про надання вищевказаних документів, суду не надано.

Стосовно посилання Відповідача в Акті на те, що ТОВ ЕКОТРАСТ не подає звітність з екологічного податку та плати за землю, слід зазначити, що у відповідності до чинного законодавства України Позивач не зобов`язаний контролювати подання.контрагентами будь-яких видів податкової звітності. Крім того, чинне законодавство України не пов`язує право Позивача на включення сум до витрат при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та витрат до складу податкового кредиту з ПДВ з поданням або неподанням обов`язкової податкової звітності його контрагентами.

Також слід за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов`язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, контролюючий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти.

Досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ НВП ЕРА (ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЗІГФРІТ ) судом встановлено, що операції з придбання робіт Позивачем у ТОВ НВП ЕРА здійснювалися у відповідності до умов Договорів № 04-2/17/4600007966 від 01.04.2016 року, Додаткової угоди від 01.01.2017 року до Договору № 04-2/17/4600007966 від 01.04.2016 року; Договору № 4600009360 від 31.03.2017 року, Додаткової угоди від 31.03.2018 року до Договору № 4600009360 від 31.03.2017 року, Додаткової угоди № 1 від 30.04.2018 року, Додаткової угоди № 2 від 30.05.2018 року; Договору підряду № 4600010157 від 23.11.2017 року, Договору підряду № 4600009955 від 02.10.2017 року, Договору підряду № 4600010035 від 24.10.2017 року; Договору підряду № 4600009542 від 13.06.2017 року, Договору підряду № 4600009178 від 17.03.2017 року; Договору підряду 4600010721 від 04.04.2018 року; Договору підряду № 4600010767 від 12.04.2018 року; Договору підряду № 4600010780 від 16.04.2018 року, Договору підряду № 4600011094 від 20.07.2018 року, Договору підряду № 4600010940 від 07.06.208 року, Договору підряду № 4600011336 від 08.10.2018 року, Договору підряду № 4600011264 від 13.09.2018 р., Договору підряду № 4600011410 від 26.10.2018 року, (том 4 36-40, 41,51-54, 55-57, 86-88,99-101, 113-115, 153-155, 180-182,233-235, том 5 а.с. 10-12, 36-38, 50-52, 78-80, 93-95, 157-159, 175-177).

Відповідно до умов договорів ТОВ НВП ЕРА (постачальник) виконувало роботи з модернізації, технічного обслуговування, поточного ремонту обладнання Приватного акціонерного товариства "Сентравіс продакшн юкрейн", зокрема, елєктромостових кранів. Факт виконання ТОВ НВП ЕРА робіт за Договорами посвідчується актами здачі-приійняття робіт та їх оплата за виконання підтверджується реєстрами платежів, які містіться в матеріалах справи. За вищевказаними операціями, було складено податкові накладні ТОВ НВП ЕРА , які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Операції з придбання послуг у ТОВ НВП ЕРА були відображені Позивачем в бухгалтерському обліку у відповідності до вимог чинного законодавства України, що підтверджується Журналами-ордерами № 6 (том 5 а.с. 196-203)

Висновки відповідача про неможливість виконання наведених послуг ТОВ НВП ЕРА на користь позивача у 2017 та 2018 році, є безпідставі та не підтвердження належними доказами, тоді як, позивачем на підтвердження отриманих послуг до суду надано наступні документи: листи ТОВ НВП ЕРА від 20.01.2017 року, від 29.01.2018 року, № 23 від 16.03.2018 року, № 72 від 20.07.2018 року про надання тимчасових перепусток з метою перебування на території Позивача під час виконання робіт за Договорами, в`їзду на територію підприємства належними їм автомобілями, Журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

За результатами здійснення модернізації кранів, у відповідності до умов Договорів, ТОВ НВП ЕРА було внесено відповідні записи до Паспортів кранів № № 70353, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 23837, 23836, 23536, належних Позивачу, що підтверджує факт фактичного виконання ТОВ НВП ЕРА робіт за Договорами (том 5 а.с. 204-231).

Таким чином, під час судового розгляду позивачем доведено фактичне здійснення господарської операції за укладеними договорами, за результатами виконання яких відбулися зміни майнового стану позивача.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивач, за умови надання всіх підтверджуючих документів щодо здійснення господарських операцій, не повинен нести відповідальності за дотриманням його контрагентами вимог податкового законодавства.

Згідно з ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював правову позицію зі спірного питання.

Так постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи N 813/7081/14, N 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа N 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа N 814/2412/17), від 04 червня 2020 року (справа N 340/422/19) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Посилання відповідача на невідповідність первинних документів, наданих до перевірки, вимогам Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позбавляє їх юридичної сили та доказовості, що не дозволяє ПрАТ СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН формувати на підставі наданих носіїв інформації, дані бухгалтерського та податкового обліку, є безпідставні, оскільки відповідачем не зазначено, які саме первинні документи мають невідповідність та в чому вона полягає.

При цьому, суд зауважує, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Даний правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 28 липня 2020 року справа № 813/3143/16

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з будь-якими можливими протиправними діями контрагентів.

Отже, позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій прояв у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь від 28 лютого 2020 року № 0001235004, 0001245004, 0001255004, а тому останні підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене позовні вимоги Приватне акціонерне товариство "Сентравіс продакшн юкрейн" підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявна банківська квитанція, які свідчить про сплату позивачем судового збору у сумі 20065,00 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Сентравіс продакшн юкрейн" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 28 лютого 2020 року № 0001235004, № 0001245004, № 0001255004.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної податкової служби (ЄДРПОУ - 43141471) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Сентравіс продакшн юкрейн" (ЄДРПОУ - 30926946) судовий збір у розмірі 20065,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев