Рішення

від 09.10.2020 по справі 200/14030/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 р. Справа№200/14030/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Максімус-1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство Максімус-1 звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис № 321-ДК/0227Пр/03/01/-19 від 19.11.2019 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що 19.11.2019 року працівниками територіального відділу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області проведено державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно використання земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти культурної спадщини (кургани), приватної форми власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів на території Серебрянської сільської ради Бахмутського району Донецької області, за результатами якого складено акт № 321-ДК/997/АП/09/01-19 від 19.11.2019 року та встановлені порушення земельного законодавства.

Підставою для проведення перевірки є наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 321-ДК від 25.10.2019 року та лист Служби безпеки України № 78/1/1/2480 від 08.10.2019 року.

19.11.2019 року за результатами перевірки прийнято припис № 321-ДК/0227Пр/03/01/-19 відповідно до якого ФГ Максімус-1 у 30-денний термін повинен усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства.

ФГ Максімус-1 посилається на порушення відповідачем приписів Закону України від 05.04.2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , у тому числі у зв`язку з проведенням перевірки з підстав, не передбачених указаним Законом. Посилається на те, що відповідачем взагалі не проводилася перевірка. Вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо порушення земельного законодавства, оскільки земельні ділянки належать фізичним особам на праві приватної власності, які ФГ Максімус-1 лише орендує та використовує для вирощування сільськогосподарської продукції. Також вважає, що відповідачем не наведене конкретне порушення у використанні орендованої землі і що саме треба усунути.

Зазначає. що припис № 321-ДК/0227Пр/03/01/-19 від 19.11.2019 року, який зобов`язує позивача привести земельну ділянку у попередній стан, не містить ніяких вказівок яким саме чином та які конкретно роботи потрібно провести, щоб дані ділянки були у попередньому стані, та що мається на увазі під попереднім станом, не вказано. Також не надано жодних доказів та жодної інформації про те, як саме виглядали кургани до передачі в оренду позивачу земельних ділянок.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.12.2019 року.

У підготовчому засіданні 19.12.2019 року відкладено розгляд справи до 24.01.2020 року.

У підготовчому засіданні 24.01.2020 року відкладено розгляд справи до 03.02.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному з 03.02.2020 року по 07.02.2020 року, розгляд справи призначено на 10.02.2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання по справі № 200/14030/19-а до 20.02.2020 року. Також ухвалою витребувано від ГУ Держгеокадастру у Донецькій області відповідні докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року витребувано від Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації відповідні докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року відкладено підготовче судове засідання по справі № 200/14030/19-а до 10.03.2020 року та витребувано від ГУ Держгеокадастру у Донецькій області відповідні докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 31.03.2020 року та викликано в судове засідання в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року відкладено судове засідання по справі № 200/14030/19-а до 28.04.2020 року та викликано в судове засідання у якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року відкладено судове засідання по справі № 200/14030/19-а до 26.05.2020 року та викликано в судове засідання у якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року витребувано від ГУ Держгеокадастру у Донецькій області відповідні докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року відкладено судове засідання по справі № 200/14030/19-а до 23.06.2020 року та викликано в судове засідання в якості свідка ОСОБА_4 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року відкладено судове засідання по справі № 200/14030/19-а до 09.09.2020 року.

09.09.2020 року перенесено розгляд справи до 16.09.2020 року.

У судовому засіданні 16.09.2020 року відкладено розгляд справи на 30.09.2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2020 року закрито провадження у справі № 200/14030/19-а в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій старшого державного інспектора - в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Слов`янському районах та м.м. Бахмут, Лимані і Слов`янську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Супрунова С.О та державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському і Слов`янському районах та м.м. Бахмут, Лимані і Слов`янську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Мохової К.М. при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства ФГ Максімус-1 .

Відповідач надав письмовий відзив, в обґрунтування якого зазначив, що на адресу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надійшов лист Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 08.10.2019 року № 78/1/1/2480 з проханням відповідно до статті 188 Земельного кодексу України вжити передбачені законодавством заходів щодо проведення перевірки на земельних ділянках та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненому правопорушенні.

Відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Про охорону земель , Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, враховуючи лист Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 08.10.2019 року № 78/1/1/2480, видано наказ від 25.10.2019 року № 321-ДК Про здійснення державного (нагляду) контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності . Наказом встановлено здійснити державний (нагляд) контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів згідно проведеного моніторингу дотримання вимог земельного законодавства, враховуючи лист Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, стосовно використання земельних ділянок на яких розташовані об`єкти культурної спадщини (кургани), приватної форми власності сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1420989200:01:163:0013 площею 2,7873 га, 1420989200:01:163:0012 площею 2,7871 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Серебрянської сільської ради Бахмутського району Донецької області.

У ході перевірки встановлено, що земельна ділянка державної форми власності із земель історико-культурного призначення площею 1,9944 га, на якій знаходиться курган II - № 0322002, який розташовано на земельних ділянках з кадастровими номерами 1420989200:01:163:0012 площею 2,7871 га та 1420989200:01:163:0013 площею 2,7873 га приватної форми власності, сільськогосподарського призначення та використовується ФГ Максімус-1 , згідно права оренди землі, однак самовільно зайнято та розорено, що є порушенням статті 125, 126 Земельного кодексу України, статі 1 Закону Про державний контроль за використанням та охороною земель , пункту б частини 1 статті 211 Земельного кодексу України.

За результатами обстеження земельних ділянок, складено: 1) акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 19.1 1.2019 № 321-ДК/997/АП/09/01/-19; 2) акт обстеження від 19.11.2019 № 321-ДК/372/АО/10/01 /-J9; 3) припис від 19.1 1.2019 № 321 -ДК/0227Пр/03/01 /-19; 4) повідомлення про сплату шкоди № 321-ДК/0072ШК/11/01/-19, що заподіяна державі у результаті самовільно зайняття земель історико-культурного призначення у сумі 64385,28 гривень.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області вважає, що перевірка була проведена відповідно до норм законодавства, оскільки контроль за використанням та охорона земель є прямим обов`язком Держгеокадастру, одна з законодавчо встановлених форм здійснення контролю - перевірка земельної ділянки та законодавство чітко визначило повноваження державного інспектора в рамках проведення перевірки земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області просить у задоволенні позову відмовити.

Представниками сторін надані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фермерське господарство Максімус-1 є юридичною особою, орендує у приватних осіб земельні ділянки, які розташовані на території Серебрянської сільської ради Артемівського (Бахмутського) району Донецької області, з категорії земель сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки позивач використовує для виробництва сільськогосподарської продукції.

09 жовтня 2019 року на адресу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надійшов лист Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях № 78/1/1/2480 від 08.10.2019 року, відповідно до якого, управління просить провести перевірку земельних ділянок 1420989200:01:306:0001, 1420989200:01:159:0022, 1420989200:01:159:0023, 1420989200:01:159:0004, 1420989200:01:163:0007, 1420989200:01:163:0013, 1420989200:01:163:0012, 1420989200:01:163:0006, оскільки виявлено можливі факти порушень ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 1, 14, 17 Закону України Про охорону культурної спадщини з боку фермерських господарств, розташованих на території Донецької області (т. 1 а.с. 97).

25 жовтня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області прийнято наказ № 321-ДК Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , відповідно до якого слід здійснити державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів згідно проведеного моніторингу дотримання вимог земельного законодавства, враховуючи лист Служби безпеки України від 08.10.2019 року № 78/1/1/2480 стосовно використання земельних ділянок на яких розташовані об`єкти культурної спадщини (кургани), приватної форми власності сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1420989200:01:159:0022 площею 2,725 га, 1420989200:01:159:0023 площею 2,7251 га, 1420989200:01:159:0004 площею 2,7123 га, 1420989200:01:163:0007 площею 2,7866 га, 1420989200:01:163:0013 площею 2,7873 га, 1420989200:01:163:0012 площею 2,7871 га та 1420989200:01:163:0006 площею 3,3637 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Серебрянської сільської ради Бахмутського району Донецької області (т. 1 а.с. 98-99).

Відповідно до наказу № 321-ДК від 25 жовтня 2019 року здійснити державний нагляд (контроль) доручено провести головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Слов`янському районах та м.м.. Бахмуті, Лимані і Слов`янську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Моховій К.М. (надалі-головний спеціаліст Мохова К.М.), за участю в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмутському, Лиманському, Слов`янському районах та м.м. Бахмуті, Лимані і Слов`янську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Супрунова С.О. (надалі-в.о. начальник відділу Супрунов С.О.)

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області направило лист № 19-5-0.47-749/90-19 від 04.11.2019 року на адресу ФГ Максімус-1 щодо проведення перевірки на підставі наказу від 25.10.2019 року № 321-ДК та надання пояснень відносно використання земельних ділянок (т. 1 а.с. 100-101).

19 листопада 2019 року головним спеціалістом Моховою К.М. за участі в.о. начальника відділу Супрунова С.О., складений акт обстеження земельної ділянки № 321-ДК/372/АО/10/01/-19, за висновками якого земельна ділянка державної форми власності із земель історико-культурного призначення на якій знаходиться курган ІІ - № 0322002, який розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 1420989200:01:163:0013, 1420989200:01:163:0013 використовується ФГ Максімус-1 згідно права оренди землі, самовільно зайнято та розорено, що є порушенням ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України. В акті зазначено, що перевірка проведена в присутності в.о. голови ФГ Максімус 1 Аврамченко П.Ю., яка ознайомлена з актом та отримала його копію 19.11.2019 року, про що свідчить підпис ОСОБА_4 в акті (т. 1 а.с. 28-29).

19 листопада 2019 року головним спеціалістом Моховою К.М. за участі в.о. начальника відділу Супрунова С.О., складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 321-ДК/397/АП/09/01-19, за висновками якого земельна ділянка державної форми власності із земель історико-культурного призначення на якій знаходиться курган ІІ - № 0322002, який розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 1420989200:01:163:0013, 1420989200:01:163:0013 використовується ФГ Максімус-1 згідно права оренди землі, самовільно зайнято та розорено, що є порушенням ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України. В акті зазначено, що перевірка проведена в присутності в.о. голови ФГ Максімус 1 Аврамченко П.Ю., яка ознайомлена з актом та отримала його копію 19.11.2019 року, про що свідчить підпис ОСОБА_4 в акті (т. 1 а.с. 27).

19 листопада 2019 року головним спеціалістом Моховою К.М. складений протокол про адміністративне правопорушення № 321-ДК/0129П/07/01/-19 відповідно до якого, визначена шкода заподіяна державі внаслідок самовільного зайняття ділянки складає 64385,28 гривень (т. 1 а.с. 33-34) та прийнято повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу відповідно до якого встановлено вимогу про сплату розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 64385,28 гривень у 15-ти денний термін (т. 1 а.с. 25).

19 листопада 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області складений оскаржуваний в даній справі припис № 321-ДК/0227Пр/03/01/-9, в якому зазначено, що земельна ділянка державної форми власності із земель історико-культурного призначення на якій знаходиться курган ІІ - № 0322002, який розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 1420989200:01:163:0013, 1420989200:01:163:0013 використовується ФГ Максімус-1 згідно права оренди землі, самовільно зайнято та розорено, що є порушенням ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та зобов`язано в 30-денний термін усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства (т. 1 а.с. 26).

Позивач, вважає протиправним та незаконним припис Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, у зв`язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи правомірність припису від 19.11.2019 року № 321- ДК/0227 ПР/03/01/-19, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері правових, економічних та соціальних основ організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямування на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля регулюються нормами Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Закону України По землеустрій , Закону України Про охорону земель , Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон № 963) охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

У статті 2 Закону № 963 зазначено, що основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Статтею 4 Закону № 963 встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно з положеннями статті 5 Закону № 963 органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У свою чергу, пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі по тексту - Положення №15), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статті 9 Закону № 963 державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

- проведення перевірок;

- розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

- участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

- розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

- проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до статті 10 Закону № 963 державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі історико-культурного призначення.

Згідно Закону України Про охорону культурної спадщини від 08 червня 2000 року № 1805-III (далі - Закон № 1805) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. (ч. 1 ст. 32). З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини (ч. 3 ст. 32). На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. (ч. 4 ст. 32). Землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації (ст. 34 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 54 Земельного кодексу України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. У ч. 1 ст. 1 Закону України № 1805 також визначено поняття зони охорони пам`ятки - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Статтею 16 Закону № 1805 передбачено інформування про об`єкти культурної спадщини, в тому числі шляхом встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.

Суд звертає увагу, що порядок та підстави проведення перевірок Законом № 963-IV не визначено.

Разом з цим порядок та підстави проведення перевірок врегульовані Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V), який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Згідно норм даного закону орган державного нагляду (контролю) здійснює контролюючі функції шляхом проведення планових та позапланових заходів. Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (ч. 11 ст. 4 Закону № 877-V). За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити певні відомості, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Зокрема, припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу Держнагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Суд зазначає, що об`єктом перевірки була земельна ділянка, а не господарська діяльність позивача. При цьому, Держгеокадастр та його територіальні органи не відносяться до органів, визначених у частині другій статті 2 Закону № 877-V.

Так, статтею 2 Закону № 877-V визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Вказаним Законом № 877-V визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. До вказаного переліку не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Отже, особливості та обмеження перевірок визначені у вказаному Законі № 877-V не відносяться до здійснення Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Враховуючи те, що норми Закону № 877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону № 963-IV.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 09.07.2020 у справі № 824/561/18-а, від 16.07.2020 у справі № 819/5/18 та від 11.08.2020 у справі № 818/1851/17.

При цьому, суд звертає увагу, спірні у вказаних справах правовідносини виникли після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року № 104 та від 12 липня 2012 року № 424, а тому у суду відсутні підстави для неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постановах.

Частинами 1-3 ст. 37 Закону України від 19 червня 2003 року № 962-IV Про охорону земель установлено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

За змістом ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення, як самовільне зайняття земельних ділянок.

Закон № 963 під терміном самовільне зайняття земельної ділянки розуміє будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 963).

З матеріалів справи вбачається, що позивач орендує земельні ділянки у громадян.

ФГ Максімус-1 надало суду копію договору оренди земельної ділянки від 15.03.2017 року (т. 1 а.с. 39-41) на земельну ділянку загальною площею 2,7871 з кадастровим номером 1420989200:01:163:0012, яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 167405 (т. 1 а.с. 146) виданого на підставі розпорядження голови Артемівської РДА від 02.11.2005 року № 695. Договір укладений на 15 років з громадянином, власником угідь, якому не встановлено ніяких обмежень орендованих земельних ділянок.

ФГ Максімус-1 надало суду копію договору оренди земельної ділянки від 28.03.2017 року (т. 1 а.с. 35-37) на земельну ділянку загальною площею 2,7873 з кадастровим номером 1420989200:01:163:0013, яка належить ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 167406 (т. 1 а.с. 145) виданого на підставі розпорядження голови Артемівської РДА від 02.11.2005 року № 695. Договір укладений на 15 років з громадянином, власником угідь, якому не встановлено ніяких обмежень орендованих земельних ділянок.

Суд зазначає, що земельні ділянки належать громадянам-орендодавцям на праві власності, в договорі вказано номера державних актів на земельні ділянки. В державних актах наданих суду відсутня будь-яка інформація про розташування в межах даних земельних ділянок курганів чи інших об`єктів археологічної спадщини, або інших обмежень щодо використання даних земельних ділянок (т. 1 а.с. 145-148). Також інформація про розташування в межах даних земельних ділянок курганів чи інших об`єктів археологічної спадщини, або інших обмежень щодо використання даних земельних ділянок відсутня і у витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1 а.с. 133-144).

Таким чином, позивач на момент укладення договір оренди земельних ділянок не був обізнаний про будь-які обмеження, які встановлені земельним законодавством. Крім того, суд зазначає, що при проведенні перевірки інспектори Держгеокадастру не використовували інформацію договорів оренди та доданих до них документів.

Крім цього, суд зазначає, що земельні ділянки з курганами можуть знаходитись тільки у державній власності, відповідач повинен був надати суду документальне підтвердження того, що кургани включені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, разом з тим на день розгляду справи невідомо, у якої державної або комунальної установи знаходяться на балансі землі під курганами, хто мав встановити на ділянках межові знаки, охоронні дошки, інші інформаційні написи чи позначки, щоб особа, яка порушить земельне законодавство, могла передбачити свою відповідальність за порушення встановлених обмежень.

Також, відповідачем не надано суду доказів внесення курганів до державного переліку, не надано будь-яких документів на підтвердження того, що пам`ятку місцевого значення курган на вищезазначених земельних ділянках визначено межами території та затверджено зону охорони.

Якщо курган не включено до Держреєстру, то він не є пам`яткою культурної спадщини, а відтак і немає підстав відносити землі під ним до земель історико-культурного призначення.

Судом встановлено, що в акті перевірки відсутні відомості щодо того, яким чином інспектори виявили кургани на місцевості, тобто за якими характеристиками ідентифікували кургани, фактичний стан та точне місце розташування у просторі, в акті відсутні відомості про наявність технічної документації щодо визначення охоронної зони навколо курганів. Також відсутні відомості про наявність або відсутність межових знаків, охоронних дощок, охоронних договорів (до яких зазвичай мають додаватись акт технічного стану пам`ятки та генеральний план земельної ділянки). Таким чином, відсутні докази на підтвердження того, що пам`ятку місцевого значення курган на вищезазначених земельних ділянках визначено межами території та затверджено зону охорони.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області не надано доказів, що кургани включені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України а позивач відхилився від затверджених у встановленому порядку проектів землеустрою, порушив умови договору оренди. Тому суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного припису.

Суд зазначає, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відтак, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Разом з тим, спірний припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства, однак, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу припису, такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому законність припису передбачає його обґрунтованість.

У цій справі зміст спірного припису, який є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для адресата, полягає в тому, щоб усунути порушення вимог земельного законодавства , установлені уповноваженою особою. Додатково про обов`язковий характер цього припису свідчить застереження в ньому про те, що його невиконання є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначивши в приписі про необхідність усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства.

З аналізу змісту оскаржуваного припису як акта індивідуальної дії випливає, що такий винесений з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №806/1723/18.

Отже, оскаржуваний припис є протиправним і підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що в разі якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Суд, у цій справі, ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1921,00 гривень.

Нормами частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1921,00 гривень підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства Максімус-1 (юридична адреса: 84522, Донецька область, Бахмутський район, місто Сіверськ, вул. Шосейна, буд. 29, код ЄДРПОУ 34433392) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (юридична адреса: 87551, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівників, буд. 1, код ЄДРПОУ 39767332) про скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 321-ДК/0227Пр/03/01/-19 від 19 листопада 2019 року.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства Максімус-1 (код ЄДРПОУ 34433392) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 09 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова