Рішення

від 08.10.2020 по справі 240/13231/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/13231/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення 27 сесії 7 скликання Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області від 21.05.2020 №1838 в частині щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1га ОСОБА_1 на земельній ділянці із земель запасу комунальної власності, кадастровий номер 1825486200:01:000:0064;

- зобов`язати Пулинську селищну раду Пулинського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2020 та прийняти рішення встановленої форми щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0га, яка розташована за межами села Стара Олександрівка Пулинської селищної ради Ялинівського старостинського округу із земель запасу комунальної власності, кадастровий номер 1825486200:01:000:0064.

В обґрунтування позову вказує, що частиною 1 ст. 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га. Вважає. що прийняття відповідачем рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1га грубо порушує принцип рівності по відношенню до інших осіб, оскільки дискримінує та обмежує позивача в отриманні земельної ділянки площею 2,0 га, при тому, що іншим громадянам таке право було надано відповідачем. Зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодних підстав, визначених статтею 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 25 вересня 2020 року. У відзиві не заперечує, що ОСОБА_1 звернувся до Пулинської селищної ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Ялинівського старостинського округу (за межами с. Стара Олександрівка). Однак, заперечуючи позовні вимог вказує, що за статистичними даними в селі Стара Олександрівка налічується 43 голови великої рогатої худоби та 18 коней. Оскільки, була необхідність облаштування громадського пасовища для випасання худоби жителями громади, селищною радою підготовлено пакет документів з метою створення громадського пасовища за межами села Стара Олександрівка, а саме: на земельній ділянці з кадастровим номером 1825486200:01:000:0064 загальною площею 27,7495 га, де згідно із викопіюванням знаходилось бажане місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1 .. Зазначає, що згідно зі статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради та беручи до уваги, що громадянин ОСОБА_1 перебуває на державній службі та проживає за 39 кілометрів від місцезнаходження бажаної земельної ділянки, що на думку депутатів ускладнює ведення особистого селянського господарства, та ставить під сумнів використання даної земельної ділянки за призначенням, було прийнято вищевказане рішення. Зазначає, що бажана (орієнтована) земельна ділянка на момент подання клопотання ОСОБА_1 вже мала цільове призначення для сінокосіння і випасання худоби та готувались документи для створення громадського пасовища. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги зазначає, що позивач не надав до суду докази на підтвердження того, що оскаржуване рішення є протиправним.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме на Пулинську селищну раду Пулинського району Житомирської області покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, а не на позивача, як помилково вважає відповідач.

Встановлено, що ОСОБА_1 подав до Пулинської селищної ради заяву від 21.02.2020 у якій вказує: відповідно до ст. 15, 118, 121, 122 Земельного кодексу України прошу надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, на території Пулинської селищної ради (Ялинівського старостинського округу), Пулинського району, Житомирської області. До заяви додав: копію паспорта та ідентифікаційного коду, викопіювання із кадастрової карти із зображенням орієнтовного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням 27 сесії 7-го скликання Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області від 21.05.2020 №1838 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 , селищна рада вирішила:

"1. надати дозвіл на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок зі зміною цільового призначення із земель для сінокосіння і випасання худоби, розташованої за межами с. Стара Олександрівка Пулинської селищної ради Ялинівського старостинського округу із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства громадянам: - земельної ділянки з кадастровим номером 1825486200:01:000:0064 загальною площею 27,7495га;

1.1. 0,10 га громадянину ОСОБА_1 на земельній ділянці із запасу комунальної власності, кадастровий номер 1825486200:01:000:0064".

Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин), а також прийнятими відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог п. б ч. 1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач, який, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією його паспорта серії НОМЕР_1 , є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 подав до Пулинської селищної ради заяву від 21.02.2020 у якій вказує: відповідно до ст. 15, 118, 121, 122 Земельного кодексу України прошу надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, на території Пулинської селищної ради (Ялинівського старостинського округу), Пулинського району, Житомирської області. До заяви додав: копію паспорта та ідентифікаційного коду, викопіювання із кадастрової карти із зображенням орієнтовного місця розташування земельної ділянки.

Заяву отримано відповідачем 21.02.2020 за вх. №К-67, що підтверджується відміткою на ній.

Відповідно до приписів ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон, в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 ст.59 Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із системного аналізу норм ч.7 ст.118 ЗК України та п.34 ч.1 ст.26 Закону вбачається, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відведення земельної ділянки, відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Встановлено, що Рішенням 27 сесії 7-го скликання Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області від 21.05.2020 №1838 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 , селищна рада вирішила:

"1. надати дозвіл на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок зі зміною цільового призначення із земель для сінокосіння і випасання худоби, розташованої за межами с. Стара Олександрівка Пулинської селищної ради Ялинівського старостинського округу із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства громадянам: - земельної ділянки з кадастровим номером 1825486200:01:000:0064 загальною площею 27,7495га;

1.1. 0,10 га громадянину ОСОБА_1 на земельній ділянці із запасу комунальної власності, кадастровий номер 1825486200:01:000:0064".

Передбачених ст.118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту замлеустрою щодо земельної ділянки площею 2,0 га, рішення 27 сесії 7-го скликання Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області від 21.05.2020 №1838 не містить.

Тобто, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, чому саме відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 2,0га, а надано відповідний дозвіл щодо земельної ділянки площею 0,1га.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, заперечуючи позовні вимоги відповідач у відзиві зазначив, що оскільки, була необхідність облаштування громадського пасовища для випасання худоби жителями громади, селищною радою підготовлено пакет документів для створення громадського пасовища за межами села Стара Олександрівка, а саме на земельній ділянці кадастровий номер 1825486200:01:000:0064 загальною площею 27,7495 га, де згідно із викопіюванням знаходилось бажане місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1 бажана (орієнтована) земельна ділянка на момент подання клопотання ОСОБА_1 вже мала цільове призначення для сінокосіння і випасання худоби та готувались документи для створення громадського пасовища.

Однак, до відзиву на позовну заяву відповідач не додав жодного доказу на підтвердження викладеного у відзиві та доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Отже, обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення відповідач не дотримався, хоча суд створив всі необхідні умови для його належного судового захисту з дотриманням принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Зазначеного обов`язку відповідачем не виконано.

Отже, відсутні докази неможливості надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 2,0 га та відповідне обгрунтування викладене у рішенні відповідача.

Для вирішення спору суд також врахував правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постановах від 19.06.2018 у справі №803/1183/17, від 15.09.2020 у справі №805/4560/17-а, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судами.

Верховний Суд вказав, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, не передбачених ст.118 ЗК України, є неправомірною.

Разом з тим, щодо вимоги у якій позивач просить зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд відмічає наступне.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області щодо надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, шляхом прийняття відповідного рішення.

Задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження селищної ради щодо здійснення дозвільної діяльності на розробку проекту землеустрою та зобов`яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1786226630.1 від 30.07.2020.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення 27 сесії 7-го скликання Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області від 21.05.2020 №1838 в частині: надати дозвіл на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок зі зміною цільового призначення із земель для сінокосіння і випасання худоби, розташованої за межами с. Стара Олександрівка Пулинської селищної ради Ялинівського старостинського округу із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства громадянам: 0,10 га громадянину ОСОБА_1 на земельній ділянці із запасу комунальної власності, кадастровий номер 1825486200:01:000:0064.

Зобов`язати Пулинську селищну раду Пулинського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2020 та прийняти рішення встановленої форми з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області (вул. Незалежності, 13, Пулинський район, Житомирська область,12001, код ЄДРПОУ 04347172) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук