Постанова

від 09.10.2020 по справі 440/1483/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 р. Справа № 440/1483/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков) по справі № 440/1483/20

за позовом ОСОБА_1

до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнання протиправним та скасувати рішення 30 сесії 7 скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 11 лютого 2020 року, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з масиву земельної ділянки з кадастровим номером 5323485000:00:002:0038 у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Малоперещепинської сільської об`єднаної територіальної громади (Старосанжарської сільської ради) Новосанжарського району Полтавської області, яка знаходить за межами населених пунктів;

- зобов`язати відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Малоперещепинської сільської об`єднаної територіальної громади (Старосанжарської сільської ради) Новосанжарського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права, не повного встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що єдиною підставою, для відмови у позові слушувала наявність Рішення 30 сесії 7 скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 11 лютого 2020 року "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціон)" в частині включення земельної ділянки площею 4,1919 га з кадастровим номером 5323485000:00:002:0038, яка розташована за межами населених пунктів на території Малоперещепинської сільської об`єднаної територіальної громади (Старосанжарської сільської ради) Новосанзісарського району Полтавської області, до переліку земельних ділянок право оренди на які пропонується для продажу на земельних торгах.

Позивач вважає, що судом першої інстанції не врахував, що позивач звертався набагато раніше про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, судом не встановлено, яке питання (про аукціон чи надання дозволу) на сесію було винесено раніше.

Також, позивач зазначає, що на території Малоперещепинської сільської ради вільних земельних ділянок нема, оскільки вони всі були включені до переліку на аукціон.

Крім того, зазначає, що вичерпний перелік підстав для відмови у надані дозволу встановлений ст.118 ЗК України, зазначена відповідачем підстава для відмови є незаконною, проте судом не вірно встановлені обставини, а отже висновки суду першої інстанції є передчасними та такими, що порушують гарантовані Конституцією України права громадян на приватизацію.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що відповідно до ч.-14 ст.136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Виготовлення, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує організатор земельних торгів, яким в спірних правовідносинах є відповідач, що здійснює реалізацію права державної власності на спірну земельну ділянку. Отже включення спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником до завершення торгів, а отже відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, рішення суду першої інстанції, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 03.02.2020 позивач звернувся до Малоперещепинської селищної ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 26).

Заява позивача розглянута на сесії сільської ради 11.02.2020, також в цей же день відповідачем розглядалося питання про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону).

Рішенням Малоперещепинської сільської об`єднаної територіальної громади (Старосанжарської сільської ради) Новосанжарського району Полтавської області від 11.02.2020 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" земельну ділянку з кадастровим номером: 5323485000:00:002:0038 включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, переданих у комунальну власність Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області для підготовки документації до земельних торгів (а.с. 31-32).

Рішенням Малоперещепинської сільської об`єднаної територіальної громади (Старосанжарської сільської ради) Новосанжарського району Полтавської області від 11.02.2020 "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в зв`язку з тим, що рішенням тридцятої сесії Малоперещепинської сільської ради від 11.02.2020 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" земельна ділянка з кадастровим номером: 5323485000:00:002:0038 визначена земельною ділянкою, право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) (а.с. 30).

Позивач не погоджуючи з рішенням відповідача, звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 - 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Положеннями ч. 1 ст. 136 Земельного кодексу України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови /частина друга статті 136 Земельного кодексу України/.

Частиною третьою статті 136 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 2 га, з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої звертався позивач (відповідно до копії з місцем розташування земельної ділянки, доданої до заяви), не є окремою земельною ділянкою (не має кадастрового номеру) та не є окремим об`єктом нерухомого майна (не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав) (а.с. 29). Водночас, така земельна ділянка є частиною іншої земельної ділянки, яка зареєстрована в базі даних Державного земельного кадастру з кадастровим номером 5323485000:00:002:0038, та має загальну площу 20,4494 га.

Відповідачем включено спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення розташованих за межами населених пунктів, переданих у комунальну власність Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області для підготовки документації до земельних торгів , відповідно до рішення ради від 11.02.2020 (а.с.32).

Зазначене рішення сільської ради є чинним та не скасоване.

Колегія суддів зазначає, що згідно порядку денного тридцятої сесії сьомого скликання від 11.02.2020 вбачається, що питання про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону) розглядалося під № 15, а заява ОСОБА_1 під № 38 .(а.с.33-38)

Отже, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Малоперещепинської сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, земельна ділянка, частину якої бажав отримати у власність позивач, була включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, що виключало можливість надати її в безоплатну приватизацію позивачу.

Віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеній в постанові від 23.01.2020 у справі №620/1058/19.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Частина 1 ст. 79-1 ЗК України передбачає, що формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Тобто, за приписами ЗК України розподілено способи формування земельної ділянки, а саме: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Враховуючи існування земельної ділянки з кадастровим номером 5323485000:00:002:0038, яка має загальну площу 20,4494 га, реєстрація іншої земельної ділянки в таких межах є неможливою для державного кадастрового реєстратора, адже відповідно до абз. 4 п. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що передача бажаної для позивача земельної ділянки за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5323485000:00:002:0038 шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є неможливою з точки зору чинного законодавства, оскільки стосується частини земної поверхні, де вже сформована та зареєстрована земельна ділянка.

У своєю чергу, будь-які зміни в площі, місці розташуванні, конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 5323485000:00:002:0038, яка має загальну площу 20,4494 га можливі лише на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Так, ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" розділяють технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як окремі види документації із землеустрою, які не є взаємозамінними або тотожними.

Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 79-1 ЗК України - відведення земельної ділянки за рахунок існуючої і зареєстрованої є неможливим з точки зору законодавства.

Втім, пропозицій щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5323485000:00:002:0038, яка має загальну площу 20,4494 га до відповідача не надходила.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що 14.08.2020 відбулися земельні торги на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності 5323485000:00:002:0038, загальною площею 20,4494 га, серед масиву якої знаходиться земельна ділянка ОСОБА_1 та визначено переможця, з яким укладено договір оренди.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 по справі № 440/1483/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова