Постанова

від 08.10.2020 по справі 640/24809/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24809/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В.,Сорочка Є.О.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делта-Спорт" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Делта-Спорт" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Делта-Спорт" про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 25007,90 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що у звiтнiй податковiй декларацii за 2016 рік, яка була подана 16.02.2017 року, та звiтнiй податковiй декларації з податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельноi дiлянки за 2017 рік, що була подана 17.02.2017 року було допущено помилку щодо типу житловоi або нежитлової нерухомості, на яку вiдбувається нарахування податку, а саме було вказано тип 3 - iнший об`єкт житловоi нерухомості, замiсть типу б - будівля торгiвельна. У зв`язку iз цим ТОВ "Делта-Спорт" було подано дві уточнюючi податковi декларацiї (уточнюючi розрахунки), якi були прийняті ДПI у Печерському районi ГУ ДФС у м. Киевi 04.07.2017 року, було змінено саме тип нежитловоi нерухомості на тип б - будiвля торгiвельна. Про подання даних декларацiй (звiтних та уточнюючих) Товариством до ДПI у Печерському районi ГУ ДФС у м. Кисвi було направлено лист 20/01 вiд 19 сiчня 2018 року про внесення змiн до нарахування зобов`язань у зв`язку iз поданням уточнюючого розрахунку вiд 04 липня 2017 року. Апелянт зазначив, що ним сумлінно було сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 3,4 квартали 2016 року та 2017 рік відповідно до поданої уточненої декларації.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 16.02.2017 року та 17.02.2017 року до контролюючого органу було податкову декларацію за 2016 рік та звітну декларацію з податку на нерухоме майно, вiдмiнне вiд земельноi дiлянки за 2017 рік, в яких самостійно визначено суму податку у розмірі 25007,90 грн.

Вказані суми на момент звернення позивача з цим позовом відповідачем в добровільному порядку сплачені не були.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України сформовано та направлено ТОВ "Делта-Спорт" податкову вимогу № 126877-17 від 19.12.2017 року на суму податкового боргу в розмірі 28957,94 грн., яка залишена останнім без реагування.

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків виникає через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого зобов`язання призводить до набуття таким статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірна сума грошового зобов`язання вважається узгодженою та не підлягає оскарженню.

Доказів оскарження податкової вимоги у судовому порядку відповідачем до суду не надано.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом відповідачу податкової вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості.

Щодо твердження відповідача про допущення ним у деклараціях помилки та подання уточнюючих податкових декларацiї (уточнюючi розрахунки), в яких було змінено саме тип нежитловоi нерухомості на тип б - будiвля торгiвельна, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податкового кодексу України, тощо.

Обставини, на які посилається апелянт не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Щодо долучених до матеріалів справи платіжних доручень про сплату відповідачем коштів, колегія суддів зазначає, що останні не можуть бути взяті судом до уваги оскільки з вказаних документів не можливо встановити чи враховані вказані кошти саме на погашення податкового боргу. Встановлення вказаних обставин належить до повноважень податкового органу.

За вказаних вище обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делта-Спорт" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

Є.О.Сорочко