номер провадження справи 17/72/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.10.2020 Справа № 908/1325/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши матеріали справи
за позовною заявою: комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» , 69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61
до відповідача: комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ-ЛЮЦЕРНА» Люцернянської сільської ради, 70037, Запорізька обл., Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Дружби, буд. 2А
про стягнення 118 877,10 грн.
без виклику учасників справи
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Запорізької області від комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» надійшла позовна заява від 27.04.20 № 2558/20/9.1 про стягнення з комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ-ЛЮЦЕРНА» Люцернянської сільської ради 118 877,10 грн. заборгованості за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 20.02.15 № 6410/4, з якої: 72 033,13 грн. основна заборгованість, 42 790,48 грн. пеня, 1 594,33 грн. 3 % річних та 2 459,16 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 20.02.15 № 6410/4 в частині здійснення розрахунку за послуги з водопостачання та водовідведення надані у грудні 2018 року та у грудні 2019 року. У зв`язку порушенням грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, 3 % річних, інфляційні витрати та пеню.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1325/20 між суддями, 28.05.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 02.06.20 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1325/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
11.06.20 позивачем до суду надано обґрунтування по справі № 908/1325/20.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі № 908/1325/20, вручена представнику позивача 05.06.20.
Щодо копії ухвали про відкриття провадження у справі № 908/1325/20, яку було надіслано судом за належною адресою відповідача (зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), то останню повернуто відповідним відділенням підприємства поштового зв`язку з посиланням: «ВОДОКАНАЛ-ЛЮЦЕРНА не працює» .
Згідно із положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у т.ч. рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
А, сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Отже, господарським судом вжито всіх належних заходів визначених чинним ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/1325/20.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).
Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що учасники належним чином повідомлені про розгляд цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.
При цьому, судом враховано, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.20 № 731-ІХ (набув чинності із 17.07.20).
п. 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України викладено в такій редакції:
І. … 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд, за заявою особи, продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .
II. Прикінцеві та перехідні положення. … 2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України, … в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.20, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України від 18.06.20 № 731-ІХ набув чинності 17.07.20.
А тому такий 20-денний строк сплинув після 23 год. 59 хв. 06.08.20.
Доказів подання учасниками у справі № 908/1325/20 заяв до суду про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (Законом України від 18.06.20 № 731-ІХ) матеріали справи не містять та суду не надано.
А тому, наведене вище свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками цієї господарської справи своїх процесуальних прав та про те, що після 06.08.20 процесуальні строки розгляду справи в суді не продовжуються автоматично.
Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням: змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20; Закону України від 18.06.20 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.20, а також постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами) та від 22 липня 2020 р. № 641 та наданої Верховним Судом на офіційному веб-сайті ( https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/ ) методичної інформації щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.
Дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
20.02.15 між комунальним підприємством Водоканал (Водоканал) та комунальним підприємством Водоканал-Люцерна Люцернянської сільської ради (Споживач) укладено договір про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 6410/4.
Відповідно до п. 1.1 договору, Водоканал забезпечує Споживачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчику: с. Люцерна Вільнянський район Запорізька область.
Згідно з розділом 2 договору, даний договір укладається з 01.01.15 по 30.06.15. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією з сторін.
Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 договору передбачено, що абонент зобов`язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності до умов договору та нормативними документами, вказаними у п. 1.1 цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору (у редакції додаткової угоди від 20.09.19 № 1/20/09/2019), основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач з 28 по 31 число кожного місяця надає Водоканалу звіт про показники приладів обліку питної і гарячої води та об`єми водопостачання та водовідведення за формою, визначеною у додатку, який підписується Споживачем. На підставі даних звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2. даного Договору, Водоканал визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Споживач зобов`язаний протягом 5-ти банківських днів з дати надання звіту самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку. Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов`язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Доказів припинення дії договору сторони не надали. Отже, на час розгляду справи судом умови договору є чинними.
Вбачається, що на виконання умов договору від 20.02.15 № 6410/4, між сторонами підписані акти-рахунки № 6410/4 за послуги надані по водопостачанню та водовідведенню за період з 01.12.18 по 31.12.18 на суму 46 995,25 грн. (з ПДВ) та за період з 01.12.19 по 31.12.19 на суму 70 982,54 грн.
Згідно з виписками по рахунку КП Водоканал , 27.02.19 та 11.02.20 на рахунок позивача здійснено оплату послуг наданих по договору від 20.02.15 № 6410/4 у сумі 15944,66 грн. (за грудень 2018 року) та у сумі 30 000,00 грн. (призначення платежу не вказано).
Листом від 24.01.20 КП Михайлівський сількомунгосп звернувся до позивача з проханням дозволити здійснити оплату боргу за питну воду по КП Водоканал-Люцерна за грудень 2019 року у лютому 2020 року.
Враховуючи, що відповідач за вказані вище послуги у строк визначений договором від 20.02.15 № 6410/4 не розрахувався, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 72 033,13 грн. основної заборгованості, 42 790,48 грн. пені, 1594,33 грн. 3 % річних та 2459,16 грн. інфляційних втрат.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за приписами якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України.
Статтею 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язком для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать наявні у матеріалах цієї справи докази, позивач належним чином виконав умови договору від 20.02.15 № 6410/4 щодо надання відповідачу послуг за спірний період (грудень 2018 р. та грудень 2019 р.) на загальну суму 117 977,79 грн.
В свою чергу, відповідач отримавши послуги від позивача за договором від 20.02.15 № 6410/4 у грудні 2018 р. та у грудні 2019 р. на загальну суму 117 977,79 грн. не здійснив з позивачем своєчасного та повного розрахунку за них.
Матеріалами справи підтверджується оплата послуг наданих позивачем за договором від 20.02.15 № 6410/4 за грудень 2018 р. у сумі 15 944,66 грн. та за грудень 2019 р. у сумі 30000,00 грн. (з урахуванням листа КП Михайлівський сількомунгосп від 24.01.20).
Таким чином, з врахуванням здійснених часткових оплат, заборгованість відповідача за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором від 20.02.15 № 6410/4 за спірний період складає 72 033,13 грн., з якої: 31 050,59 грн. боргу за грудень 2018 р. та 40 982,54 грн. за грудень 2019 р.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свого обов`язку за договором від 20.02.15 № 6410/4 щодо здійснення оплати наданих позивачем у грудні 2018 р. та у грудні 2019 р. послуг у загальній сумі 72 033,13 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з КП «ВОДОКАНАЛ-ЛЮЦЕРНА» ЛСР 72 033,13 грн. основного боргу є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 42 790,48 грн. пені за порушення грошового зобов`язання за договором від 20.02.15 № 6410/4 за послуги надані у грудні 2018 р. та у грудні 2019 р. (розрахунок пені здійснено за загальний період з 10.01.19 по 06.04.20).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем доведено порушення умов договору щодо строків здійснення розрахунків за надані грудні 2018 р. та у грудні 2019 р. послуги.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг в термін,зазначений в п.п. 5.1, 5.2 Договору, Абонент зобов`язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100 % загальної суми боргу, згідно Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій від 20.05.99 № 686-XIV.
Враховуючи, що на правовідносини сторін за договором від 20.02.15 № 6410/4 поширюється положення Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суд дійшов висновку, що нарахування пені має здійснюватись не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.
Таким чином, виходячи з наведених вище приписів чинного законодавства та умов договору, правовими наслідками порушення відповідачем грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку, оскільки її стягнення передбачене п. 6.2. договору від 02.05.19 № 20В/8 та Законом України Про житлово-комунальні послуги №2189-VII від 09.11.17.
Перевіривши наданий позивачем розрахунку пені за допомогою ІПС Законодавство , враховуючи здійсненні відповідачем оплати заборгованості, а також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 42 790,48 грн. пені (з якої 42 333,84 грн. пені за період з 10.01.19 по 08.07.19) та 456,64 грн. пені (за період із 10.01.20 по 06.04.20).
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1594,33 грн. 3 % річних за загальний період з 10.01.19 по 06.04.20 та 2459,16 грн. інфляційних втрат за загальний період з січня 2019 р. по березень 2020 р.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою ІПС Законодавство , з урахуванням здійснених відповідачем оплат заборгованості, а також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється відповідне нарахування, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 1594,33 грн. 3 % річних за спірний період.
Щодо заявленої суми інфляційних втрат, то за перерахунком суду правомірним є їх нарахування у розмірі 1258,71 грн. за період з січня 2019 р по грудень 2019 р. за порушення грошового зобов`язання у сумі 31050,59 грн. (послуги за грудень 2018 р.) та у сумі 503,22 грн. за період з січня 2020 р по березень 2020 р. за порушення грошового зобов`язання у сумі 72033,13 грн. (за послуги грудня 2018 р. та грудня 2019 р.).
З огляду на викладене, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 1761,93 грн. інфляційних витрат. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат судом відмовляється.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2089,67 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства «Водоканал-Люцерна» Люцернянської сільської ради (70037 Запорізька область, Вільнянський район, с. Люцерна, вул. Дружби, 2 А, код ЄДРПОУ 39541944) на користь комунального підприємства «Водоканал» (69002 м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, код ЄДРПОУ 03327121) - 72 033 (сімдесят дві тисячі тридцять три) грн. 13 коп. основного боргу, 42 790 (сорок дві тисячі сімсот дев`яносто) грн. 48 коп. пені, 1594 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 33 коп. 3 % річних, 1761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 93 коп. інфляційних втрат та 2 089,67 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України .
На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення.
Повне рішення складено 09.10.20.
Суддя В.Л. Корсун
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2020 |
Оприлюднено | 13.10.2020 |
Номер документу | 92116335 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Корсун В.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні