Рішення

від 01.10.2020 по справі 607/24475/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2020 Справа №607/24475/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання - Хамелко О.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дяків Ольга Ярославівна до Мишковицької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дяків О.Я. пред`явили до суду позов до відповідача Мишковицької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області, у якому, з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, просять визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності на 1/10 частку, за кожним позивачем, житлового будинку, загальною площею 84,4 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є чоловіком позивачки ОСОБА_1 та батьком позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на належну йому 1/5 частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказане будинковолодіння є колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Однак, у 1988 році із вказаного домогосподарства вибув ОСОБА_9 , а згодом вибули ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року у вказаному житловому будинку були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , отже кожному із них належало по 1/5 частині житлового будинку що розташований по АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються такими, що спадщину прийняли, оскільки на момент смерті спадкодавця були зареєстровані та проживали разом із ним. Однак, звернувшись У Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , постановою нотаріуса їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок. Відсутність правовстановлюючого документа на дане будинковолодіння унеможливлює успадкувати вказане нерухоме майно в нотаріальному порядку. За вказаних обставин просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

27 липня 2020 року судом закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду, про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, однак їх представник адвокат Дяків О.Я. подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Від відповідача Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують проти позовних вимог.

Судом установлено:

Згідно Інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №1164 виданої 20 жовтня 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 17 жовтня 2017 року по обліку бюро будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Відповідно до Інформаційної довідки №1178 виданої 24 жовтня 2017 року Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок виданого Тернопільською районною радою 30 червня 1990 року на підставі рішення виконкому №123 від 28 червня 1990 року та записано в реєстрову книгу за №2 за реєстровим №190.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №09 Виконавчого комітету Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, та 29 січня 2019 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області повторно видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Як убачається із Довідки №1004 виданої 13 вересня 2017 року виконкомом Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 станом на 01 липня 1990 року належав до суспільної групи колгоспний двір, у якому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_5 - дочка, ОСОБА_6 - внучка, ОСОБА_7 - внучка, ОСОБА_9 - син.

Довідкою №38 виданою 10 січня 2020 року виконавчим комітетом Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області стверджується, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 , та вибув із вказаного домогосподарства 29 березня 1988 року в Ардан, Якутія, згідно запису в по господарській книзі №1 за 1986-1990 роки.

Як убачається із записів у погосподарській книзі №2 Мишковицької сільської ради народних депутатів на 1991-1995 роки, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вибули в господарство №627.

Також, із копії по господарської книги №2 Мишковицької сільської ради народних депутатів на 1991-1995 роки, слідує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєструвалися та почали проживати у домогосподарстві АДРЕСА_2 з січня 1991 року, домогосподарство належало до суспільної групи - робітничий двір.

Згідно довідки №156 виданої 28 березня 2019 року виконавчим комітетом Мишковицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 разом із ним у житловому будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_6 - внучка, ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_13 - зять, ОСОБА_7 - внучка, ОСОБА_14 - внучка.

Як убачається із матеріалів спадкової справи №731 заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 звернулася у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Захарків Т.Б. від 03 квітня 2019 року за №914/02-14 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Як убачається із технічного паспорта виготовленого 17 жовтня 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на житловий будинок АДРЕСА_1 , вказане будинковолодіння складається із: А - житловий будинок, 1957 року побудови; А 1 - житлова прибудова, 1988 року побудови; сх. - сходи; Б - літня кухня, 1957 року побудови; Пд(Б) - підвал; В - хлів; Г - хлів, 1991 року побудови; Д - навіс; Е - вбиральня, 1980 року побудови; 1 - огорожа; 2 - хвіртка; 3 - ворота; І - вимощення.

Згідно експлікації приміщень до плану житлового будинку під літ. А , загальна площа будинку становить 84,4 кв.м., житлова площа - 57,4 кв.м.

Позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 виданого 14 листопада 1961 року у с. Мишковичі, Микулинецького району, Тернопільської області, актовий запис №11.

Позивачка ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 виданого 18 липня 1964 року у с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, актовий запис №13.

Після реєстрації шлюбу із ОСОБА_13 позивачка змінила прізвище із ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 виданим повторно 21 травня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області України.

У зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , позивачі позбавлені можливості успадкувати вказане нерухоме майно в нотаріальному порядку.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 належав до суспільної групи колгоспний двір .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України Про власність , застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до чинного на той час законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу Української РСР 1963 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг.

Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади / публічних актів /, що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок введення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів / далі - Вказівки /, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР /далі - Держкомстат СРСР / від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.

Відповідно до п. 20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства /сім`ї/.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Судом установлено, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору будинковолодіння АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки до вказаної дати інші члени, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вибули із домогосподарства, отже не набули права на частку будинку.

Таким чином, кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/5 частині житлового будинку.

Відтак, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

На момент відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 діяв Цивільний кодекс Української РСР ( в редакції від 18 липня 1963 року) , тому ним регулюються спірні правовідносини у частині, що стосується прийняття спадщини після його смерті.

За життя ОСОБА_3 не було складено заповітного розпорядження, отже у даному випадку має місце спадкування за законом.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у володіння спадковим майном - спірним житловим будинком, оскільки на момент смерті спадкодавця та після його смерті були зареєстрованими та проживали у даному житловому будинку АДРЕСА_1 , користувалися ним та здійснювали за ним догляд.

При цьому, інші спадкоємці після померлого ОСОБА_3 не зверталися із відповідними заявами у нотаріальну контору про прийняття спадщини, не були зареєстрованими та не проживали разом із спадкодавцем на час його смерті не вступали в управління або володіння спадковим майном, відтак, вважаються такими, що спадщину не прийняли.

Таким чином, належна померлому ОСОБА_3 1/5 частка спірного житлового будинку, підлягає спадкуванню позивачами в рівних частка, зокрема по 1/10 частині за кожною із позивачок .

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, беручи до уваги визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання за кожною позивачкою права власності на 1/10 частину житлового будинку, загальною площею 84,4 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Дяків Ольга Ярославівна до Мишковицької сільської ради, Тернопільського району, Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частку житлового будинку, загальною площею 84,4 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частку житлового будинку, загальною площею 84,4 кв.м., житловою площею 57,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення - 01 жовтня 2020 року.

Позивачі: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: Мишковицька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження - вул. Січових Стрільців, 5, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04393551.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка