Рішення

від 28.09.2020 по справі 380/1346/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1346/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Карп`як О.О., секретар судового засідання Лубоцька Н.І., за участю: представника позивача - Гірник О.О., представника відповідача - Павліш О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Кард до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Кард (79037, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 200, кв. 125) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.01.2020 № 0000453207, яким ТОВ Інтер Кард притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 500 000 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 7500 грн.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 02 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 грудня 2019 року було проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального ТОВ Інтер Кард . За результатами перевірки складено акт №13/239/32.7/42475882 від 26.12.2019, яким встановлено факт реалізації (зберігання) позивачем пального без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним. На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2020 №0000453207, яким на позивача накладено штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято всупереч вимогам податкового законодавства за відсутністю законних підстав для його прийняття з огляду на наступне. 14 березня 2019 року між ТОВ Інтер Кард (Постачальник) та ТОВ Транс Ойл Сервіс було укладено Договір №7-03/19 поставки нафтопродуктів оптовими партіями. У період з 01.07.19 по 03.07.19 товариство не завершило операції з оптової торгівлі пальним, оскільки відповідна операція вважається завершеною у момент передачі кінцевим споживачам оператору АЗС талона на пальне чи паливної картки. Картка на пальне є товаро - розпорядчим документом на товар, на підставі кого здійснюється видача товару за місцем його зберігання. Відповідне пальне знаходиться на зберіганні АЗС до моменту його отримання кінцевим споживачем. Об`єктом приймання - передачі, зазначеним в актах є не безпосередньо пальне, а власне паливні картки та талони, які в подальшому виступають платіжним документом на АЗС. Окрім того, у Головного управління ДПС у Львівській області відсутні повноваження на проведення перевірок суб`єктів господарювання на предмет наявності ліцензій на оптову торгівлю пальним та відповідно на притягнення таких суб`єктів до відповідальності за відсутності таких ліцензій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити.

Заперечення відповідача:

Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив на позов (вх. № 16012 від 23.03.2020 року), в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяли в межах наданих повноважень, а посилання позивача викладені в позовній заяві спростовуються наданими суду доказами. Як свідчать обставини справи, працівниками Головного управління ДПС у Львівській області була проведена фактична перевірка ТзОВ Інтер Кард за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, буд.200, кв.125. За наслідком перевірки складено Акт від 26.12.2019 року № 13/239/32.7/42475882. Перевіркою встановлено: згідно поданих до перевірки договорів, прихідних та видаткових накладних, здійснює придбання пального та подальшу реалізацію пального з використанням паливних карток. Згідно наданих до перевірки документів, а саме: видаткових податкових накладних; реєстрів видаткових податкових накладних; оборотно-сальдових відомостей по рахунках 206, 208 та наданої бухгалтерської довідки встановлено, що за період з 01.07.2019 року по 03.07.2019 року ТзОВ Інтер Кард здійснювало реалізацію палива іншим особам без наявності ліцензії на оптової торгівлі пальним. Талони на пальне підтверджують право їх власника на отримання АЗС нафтопродукту, операції з передачі реалізації талону є за своєю суттю продажем пального. Враховуючи вищенаведене, суб`єкт господарювання, здійснюючи операції з отримання від постачальника та реалізацію покупцям палива з отриманням (наданням) до видаткових накладних на паливо талонів, скетч-карток, бланків-дозволів здійснює придбання та подальшу реалізацію пального (торгівля) в розумінні Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального чим порушено вимоги ст. 15 вищезгаданого Закону.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Кард (код ЄДРПОУ 42475882) зареєстровано як юридична особа 14.09.2018 року, номер запису 1 415 102 0000 045311; основний вид діяльності - 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Позивач знаходиться на обліку як платників податків в Личаківській ОДПІ Головного управління ДПС у Львівській області (Шевченківське відділення).

З 23.12.2019 року по 24.12.2019 відповідно до наказу від 16.12.2019 №3004 та направлень №739, 740 від 16.12.2019, було проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Кард .

За результатами фактичної перевірки складено акт №13/239/32.7/42475882 від 26.12.2019 Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального , яким встановлено факт реалізації (зберігання) позивачем пального без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним у період з 01.07.2019 року по 03.07.2019 року, чим порушено вимоги ч.1 ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР.

На підставі акта перевірки №13/239/32.7/42475882 від 26.12.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2020 №0000453207, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн. за порушення ч.1 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, ч.2 ст.17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що порушує права, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, урегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.1. ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ст.1 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам; місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Статтею 15 цього Закону встановлено вимоги щодо імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів від 23.11.2018 №2628-УІІІ були внесені зміни до Закону №481/95-ВР, а саме до ч.1 ст.15: Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії . Вказана норма набрала чинності з 01.07.2019 року.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Відповідно до ст.16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

14.03.2019 між позивачем та ТзОВ Транс Ойл Сервіс укладено договір №7-03/19 про поставку нафтопродуктів оптовими партіями. Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується постачати покупцю нафтопродукти партіями, в подальшому іменовані товар, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом 3.1. передбачено, що після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку(и) на пальне Інтер Кард встановленої форми відповідно до номіналу. Факт передачі карток на пальне від постачальника покупцю підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Товар видається (повертається) покупцю зі зберігання лише на підставі та в обмін на картку на пальне. Картка на пальне є товаро - розпорядчим документом на товар, на підставі кого здійснюється видача товару за місцем його зберігання. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом.(п.3.2.).

Відповідно до п.3.4 договору, протягом терміну (строку) зберігання (в межах термінів дії карток на пальне) право власності на товар від покупця до постачальника не переходить.

Відповідно до п.3.7 договору, зберігання та видача (передача) товару із зберігання здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) користувача (ів) АЗС.

Відповідно до п.5.1 договору, приймання товару здійснюється в момент завантаження у наданий покупцем транспорт.

На виконання умов даного договору, ТОВ Інтер Кард 02 липня 2019 року були передані ТОВ Транс Ойл Сервіс картки на пальне згідно акту прийому-передачі карток на пальне №206 та №208.

Відповідно до накладних Повернення постачальнику №1,2 від 03.12.2019 та актів прийому - передачі карток на пальне №1,2 до накладної на повернення від 03.12.2019, ТзОВ Транс Ойл Сервіс повернуто постачальнику ТзОВ Інтер Кард всі картки на пальне, отримані згідно за договором №7-03/19 від 14.03.2019. Відтак, 03.12.2019 здійснено реєстрацію розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Відповідно до договору поставки нафтопродуктів №5ВК від 31.12.2018, пальне зберігалось на АЗС контрагентів позивача.

Разом з тим, у зв`язку із набранням чинності змін до законодавства щодо ліцензування торгівлі пальним, ТОВ Інтер Кард 27 червня 2019 року до ДФС м. Києва було подано усі необхідні документи для отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

Згідно ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі р.н. 990614201901140 від 04.07.2019, така видана ДФС України суб`єкту господарювання ТзОВ Інтер Кард терміном дії з 04.07.2019 до 04.07.2024.

Визначення поняття оптова торгівля , наведене в ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять . Зокрема, оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання (пункт 4.5). Також, датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання оптової торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

У підпунктах 1, 3, 5 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 зазначеного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги^ банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до ч.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом МПЕ України, МЕ України, МТЗ України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція), талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п.10.3.3 Інструкції, форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

За своєю суттю талон є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником, то реалізація пального буде мати місце лише у разі пред`явлення такого талона на АЗС. При цьому підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального на АЗС. Відтак, відповідачем не обґрунтовано підстав вважати операції з реалізації карток на пальне юридичній особі оптовою торгівлею пальним.

Згідно долученого договору №5ВК від 31.12.2018 року, позивачем придбано паливні картки, які ж в подальшому були реалізовані згідно договору від14.03.2019 року №7-03/19.

Натомість, як вбачається з акта перевірки перевірка проведена в офісі підприємства. У договорі від 14.03.2019 року вказано, що передача покупцю карток на пальне здійснюється по місцезнаходженню офісу постачальника уповноваженій особі покупця або доставкою Нова пошта (п.3.1 договору).

Відтак, відповідачем не обґрунтовано підстав вважати операцію з передачі контрагенту паливних карток як операцію з оптової реалізації пального з врахуванням визначення місця оптової торгівлі пальним, місця зберігання пального.

Судом беруться до уваги доводи позивача про те, що ним у період з 01.07.2019 по 03.07.2019 р. не завершено операції із оптової торгівлі пальним, оскільки як вбачається із вищенаведеного відповідна операція вважається завершеною у момент передач кінцевим споживачем оператору АЗС талона на пальне чи паливної картки. На момент оформлення актів приймання-передачі товарів, постачальником яких являється Товариство не відбулася фактична передача товару. Відповідне пальне знаходиться на зберіганні у контрагента позивача (Користувача АЗС за договором) до моменту його отримання кінцевим споживачем. Об`єктом приймання-передачі, зазначеним в актах є не безпосередньо пальне, а власне паливні картки та талони, які у подальшому виступають платіжним документом на АЗС. Більше того, картки на пальне, які були передані 02.07.2019 року ТОВ Транс Ойл Сервіс , згідно актів прийому-передачі карток на пальне №1 до накладної на повернення №1 від 03.12.2019 р. та №2 від 03.12.2019 р., відтак операція з поставки нафтопродуктів по вказаному договору не відбулась.

З огляду на зазначене твердження відповідача про реалізацію позивачем пального, що ґрунтується на змісті податкових накладних, не може бути підставою для висновку про реалізацію позивачем пального, адже статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням наданим їм юридичної форми.

Відтак, позивачем здійснювалися лише операції з реалізації талонів на пальне, за якими пальне повинно було отримуватись в пунктах реалізації, що належать іншим суб`єктам господарювання.

Крім цього, не врегулювано до сьогодні на законодавчому рівні питання щодо поняття оптової торгівлі пальним з використанням талонів та паливних карток. Зокрема, відсутнє законодавче регулювання понять оптова торгівля пальним з використанням паливних карток та момент звершення такої операції.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР є необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача повноважень на проведення перевірок суб`єктів господарювання на предмет наявності ліцензій на торгівлю пальним та відповідно на притягнення таких суб`єктів до відповідальності за відсутності таких ліцензій.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів від 23.11.2018 №2628-УІІІ були внесені зміни до Закону №481/95-ВР, а саме до ч.1 ст.15: Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії . Вказана норма набрала чинності з 01.07.2019 року.

Відповідно до ст.16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Водночас, суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 № 222-VIII(далі -Закон № 222-VIII).

У відповідності до вимог ч.2 ст. 2 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності (в редакції станом на 01.07.2019 року, тобто на момент вчинення позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії) дія цього закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності таких видів діяльності, зокрема, виробництво і торгівлі пальним, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Тобто Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності не регулює питання лише стосовно порядку видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, зокрема, виробництво і торгівля пальним.

Однак згідно з ч.1 ст. 2 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності цей закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Тобто Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності регулює окрім самого ліцензування ще й відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

У відповідності до вимог п.1 та п.4 ч.1 ст. 3 Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі єдиної державної системи ліцензування, що реалізується шляхом, зокрема, визначення Кабінетом Міністрів України органів ліцензування та видів господарської діяльності згідно із статтею 7 цього Закону, на які відповідний орган ліцензування видає ліцензії; принципи пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає, зокрема, у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами.

Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження надання територіальному органу ДФС (ДПС) повноважень щодо видачі ліцензій на право оптової торгівлі пальним. Як підставу наявності таких повноважень ГУ ДПС у Львівській області зазначає лише на наказ ДФС України № 513 від 25.06.2019, яким внесено зміни до наказу ДФС від 19.10.2016 № 875.

Проте, чинним законодавством визначено, що єдиним (виключним) органом, який уповноважує органи виконавчої влади видавати ліцензії на право оптової торгівлі пальним є Кабінет Міністрів України, а не ДФС України.

Відповідно до статті 16 Закону України № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Тому, за відсутності повноважень, наданих Кабінетом Міністрів України на видачу ліцензії на оптовий продаж нафтопродуктів, в територіального органу ДПС відсутні повноваження на контроль за дотримання норм Закону України № 481/95-ВР в частині додержання вимог закону щодо оптової торгівлі пальним за наявності ліцензії.

Відповідно до п.6,7 Постанови КМ України №609 від 05.08.2015 року Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (із змінами і доповненнями), до повноважень ДФС віднесено ліцензування таких видів господарської діяльності виробництво спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального; оптова торгівля спиртом етиловим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним. Тоді як до повноважень територіальних органів ДФС віднесено ліцензування господарської діяльності: роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним; зберігання пального.

Згідно абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-УІІІ діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Згідно частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною першою статті 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною другою статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

На думку суду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності у нього повноважень щодо видачі ліцензії на право оптової торгівлі пальним, що виключає законність застосування ним штрафних санкцій в порядку ст.16 Закону №481/95-ВР за недодержання вимог закону в частині здійснення оптової торгівлі пальним без отримання ліцензії.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Такий підхід цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 15.01.2020 № 0000453207.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 7500 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням № 565 від 03.02.2020.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Кард до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,- задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.01.2020 № 0000453207.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Кард (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 200/125, ЄДРПОУ 42475882) 7500 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.10.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна