Постанова

від 09.10.2020 по справі 334/6133/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.10.2020 Справа № 334/6133/19

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 334/6133/19 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М.

Провадження № 22-ц/807/2905/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача: суддів: Подліянової Г.С., Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Запоріжремсервіс про визнання відсутнім договору про надання послуг та відсутньої заборгованості за надані послуги, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Комунального підприємства Запоріжремсервіс про визнання відсутнім договору про надання послуг та відсутньої заборгованості за надані послуги.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №520 від 01 вересня 2017 року Комунальне підприємство Запоріжремсервіс визначено управителем багатоквартирних будинків в Дніпровському районі м. Запоріжжя. КП Запоріжремсервіс в список будинків для виконання ним функцій управителя було включено крім інших, будинок АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_1 .

Вказане рішення було прийняте на підставі ч.5 ст. 13 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , у зв`язку з не створенням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, де проживає ОСОБА_1 .

Проте, таке об`єднання було створене в 2010 році, тому включення будинку АДРЕСА_1 до зазначеного списку є неправомірним.

Крім того, співвласники багатоквартирного будинку рішення по залученню КП Запоріжремсервіс до виконання функцій управителя не приймали. Управитель, після укладання договору про надання послуг має направити кожному співвласнику багатоквартирного будинку примірник вказаного договору, однак жодного договору співвласники не отримували.

Переважну більшість вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги КП Запоріжремсервіс не виконує, частково здійснює прибирання прибудинкової території, але виконує це неякісно, інші роботи мешканці будинку роблять власними зусиллями та за власні кошти.

ОСОБА_1 , з метою досудового врегулювання спору, двічі направляв КП Запоріжремсервіс скарги, однак відповідей по суті він не отримував. Зазначає, що КП Запоріжремсервіс отримує від громадян кошти за послуги, які не надає.

Із урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд:

Визнати відсутнім договір та будь-яку іншу угоду між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством Запоріжремсервіс .

Визнати відсутньою заборгованість ОСОБА_1 Комунальному підприємству Запоріжремсервіс .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Запоріжремсервіс про визнання відсутнім договору про надання послуг та відсутньої заборгованості за надані послуги - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального правата неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи і наявним в матеріалах справи доказам, не спростував всі доводи його позову, дійшов помилкового висновку про відмову у позові.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив.

Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального повадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується на 01 січня календарного року, в якому подається скарга ( частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову в даній справі становить 1942,13 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що договір №1049-9б від 06 вересня 2017 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, який підписано заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М., що діє від імені співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідає вимогам закону та наданим на їх укладення представнику повноваженням.Вказаний договір є діючим, відомостей про його припинення,скасування, суду не надавалося. Визнання відсутньої заборгованості за надані послуги не передбачено чинним законодавством, оскільки сама вимога до сплати (попередження) носить рекомендований характер і сторони у разі необхідності можуть вжити заходів для досудового врегулювання спору. Розрахунок заборгованості у разі звернення постачальника послуг із позовом до суду про стягнення заборгованості може бути наданий як доказ, що повинен оцінюватись судом у сукупності з іншими належними доказами , тому підстави для задоволення позову відсутні

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що згідно копії паспорта, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 17 липня 1992 року є : АДРЕСА_2 . (а.с. 4, 4-зворот).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серія А01, №526789, 29 жовтня 2010 року зареєстрована юридична особа Будинковий комітет по проспекту Леніна, 230 (ідентифікаційний код юридичної особи 37359626) . (а.с. 5).

Згідно з довідкою серії АА №285822 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Будинковий комітет по АДРЕСА_3 є органом самоорганізації населення. Види діяльності за КВЕД 91.33.0 Діяльність громадських організацій, не віднесених до інших групувань. Інституційний сектор економіки за КІСЕ S.15 Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. (а.с. 6).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №520 від 01 вересня 2017 року Комунальне підприємство Запоріжремсервіс призначено управителем багатоквартирних будинків, до числа яких входить будинок АДРЕСА_1 . (а.с.9).

Відповідно до договору №1049-9б від 06 вересня 2017 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, співвласники багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від імені яких діє заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М., уклали договір з Комунальним підприємством Запоріжремсервіс про надання послуг з управління будинком. (а.с. 32-38).

Відповідно до протоколу №22, було проведено засідання органу самоорганізації населення Будинковий комітет по проспекту Леніна,230 від 03 листопада 2017 року на якому було розглянуто заяву мешканців будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до якої, останні звернулися до заступника голови міста з питань житлово-комунального господарства Бородая О.М,, Департаменту житлово-комунального господарства про відмову від послуг керуючих компаній, посилаючись на наявність керуючого органу: Орган самоорганізації населення Будинковий комітет по проспекту Леніна, 230 з вимогою анулювати нарахування за технічне обслуговування КП Наше місто . (а.с. 7-8).

Згідно відповіді КП Запоріжремсервіс від 04 листопада 2019 року №2149/01-09, зазначено, що КП Запоріжремсервіс визначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжя за об`єктом конкурсу (група будинків) №3 (Вознесенівський, Заводський та частково Дніпровський райони міста) відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01 вересня 2018 року. Зазначеним рішенням встановлено обов`язок підприємства розпочати надання послуг з управління з 01 листопада 2017 року. Співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 не створили об`єднання співвласників, таким чином, відповідно до Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01 вересня 2017 року №520 Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя за результатами проведеного конкурсу призначено управителя - Комунальне підприємство Запоріжремсервіс . (а.с. 20).

Комунальне підприємство Запоріжремсервіс почало роботи з управління житлового будинку АДРЕСА_4 з 01 листопада 2017 року, відповідно до договору, укладеного між КП Запоріжремсервіс Запорізької міської ради та представником співвласників житлового будинку Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, в особі заступника міського голови з питань виконавчих органів ради.

08 квітня 2019 року ОСОБА_1 на адресу КП Запоріжремсервіс було направлено скаргу, в якій він просив зробити перерахунок оплати комунальних послуг із нарахування субсидії, а також вимогою вжити дії щодо прибирання території належного ОСОБА_1 гаража, яку засмічують працівники КП Запоріжремсервіс .(а.с. 17).

Згідно листа від 11 травня 2019 року № 1482/01-19 КП Запоріжремсервіс повідомили, що з питань нарахування субсидії рекомендовано звернутися до Управління соціального захисту населення. В результаті обстеження прибудинкової території по АДРЕСА_1 виявлено: санітарний стан прибудинкової території задовільний. Біля гаражу складується торішнє опале листя. Робітнику з комплексного прибирання надано попередження щодо складування листя в іншому місці. (а.с. 18).

25 червня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу КП Запоріжремсервіс заяву, в якій повідомив, що вважає неукладеним між ними договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. (а.с. 19).

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України від 14 травня 2015 року № 417-VIII"Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон № 417-VIII ), предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За визначеннями, які вживаються в цьому Законі та містяться у статті 1, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

За змістом статей 1 , 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції -об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають:1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників (частина шоста статті 10 Закону № 417-VIII ).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону № 417-VIII . Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Закон розмежовує розгляд питань щодо прийняття рішень щодо управління багатоквартирними будинками, у залежності від того, чи утворено у багатоквартирному будинку об`єднання співвласників чи ні. У разі утворення такого об`єднання, до зборів співвласників належить питання щодо прийняття рішень з усіх питань управління будинком, в тому числі визначення управителя, його повноважень, зміну умов договору з управителем (ст. 10 ЗУ № 417-VIII).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в будинку, в якому проживає позивач, ОСББ у встановоленому законом порядку не створено, ініціативна група щодо вирішення питання про створення ОСББ і скликання загальних зборів, відсутня, рішення про визначення іншого управителя будинку його співвласниками не приймалося.

Відповідно до п.5 ст. 13 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , в разі, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом, співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі, якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово - комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таких органом.

У такому разі ціна за послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.

Якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк

Відповідно до Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01 вересня 2017 року №520 Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя за результатами проведеного конкурсу призначено управителя - Комунальне підприємство Запоріжремсервіс Запорізької міської ради по групі будинків - лот №3 (Заводський, Вознесенівський і частково Дніпровський райони).

Виконавчий комітет Запорізької міської ради вищезазначеним рішенням уповноважив заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Бородай О.М. укласти договір з надання послуг з управління багатоквартирними будинками м. Запоріжжя від імені власників багатоквартирних будинків з переможцями конкурсу, договір відповідав умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що співвласники будинку по АДРЕСА_1 станом на 01 вересня 2017 року не визначили форму управління багатоквартирним будинком, то згідно вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01 вересня 2017 року №520 Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя , як переможця з конкурсу з призначення управителя багатоквартирними будинками, в тому числі у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , призначено управителем - Комунальне підприємство Запоріжремсервіс Запорізької міської ради.

Пунктом 6 розділу V Порядку проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 150 від 13 червня 2016 року передбачено, що договір про надання послуги за кожним багатоквартирним будинком, що входив в об`єкт конкурсу, строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу місцевої ради, за рішенням якого призначається управитель.

На підставі ЗУ "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" та Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 150 від 13 червня 2016 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) 06 вересня 2017 року по кожному окремому будинку співвласниками багатоквартирного будинку в особі уповноваженого виконавчим комітетом Запорізької міської ради - заступником голови Зааорізької міської ради Бородай О.М. укладено договір № 1049-УБ про надання послуги з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 визначено перелік послуг з управління будинком, їх вартість та загальна ціна послуги.

Отже, в силу Закону та відповідно до ст. 11 ЦК України, строк дії укладеного договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 06 вересня 2017 року строком дії до 05 вересня 2019 року продовжено до 05 вересня 2020 року.

Доводи позивача і його апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у заступника голови ОСОБА_2 на підписання даного договору є необґрунтованими і підлягають відхиленню.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і далі в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР .

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Отже, довди апеляційної скарги про те, що оскільки між позивачем та відповідачем не укладено догвір про надання житлово-комунальних послуг, тому у відповідача не має законних підстав здійснювати нарахування за житлово-комунальні послуги, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статей 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, що в зв`язку з неправомірними діями або бездіяльністю порушуються права особи, яка звернулася до суду за захистом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із засад ст. 15 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до положень ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відсутність порушеного права, чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України , позивач ні суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги, жодного доказу на підтвердження того, що відповідач незаконно здійснює діяльність експлуатуючої організації по обслуговуванню будинку АДРЕСА_1 , не надав.

Як встановлено судом першої інстанції, і сторони не заперечували проти цих обставин, ОСББ у будинку не створено, загальні збори співвласників будинку будь-яких рішень з цього приводу, і з питань заміни управляючої компанії не проводились, а відтак відповідач здійснює свою діяльність відповідно вимог діючого законодавства.

Беззаперечних докзів, які б свідчили про те, що Комунальне підприємство Запоріжремсервіс надавало послуги з управління багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 неналежної якості, матеріали справи не містять.

Отже, будь-яких доказів порушення його прав, як власника квартири, з боку відповідача позивач суду не надав, а відтак висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_5 році було створено будинковий комітет, тому включення будинку до списку тих, які потребують визначення управителя багатоквартирного будинку є неправомірним, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Будинковий комітет - це орган самоорганізації населення, створений відповідно до Закону України Про органи самоорганізації населення , на території багатоквартирного будинку або кількох таких будинків.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про органи самоорганізації населення , органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про органи самоорганізації населення , орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення.

Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

Основними завданнями органів самоорганізації населення є: 1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; 2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; 3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Норми статті 14 Закону України Про органи самоорганізації населення , дають можливість органу самоорганізації населення користуватися власними і делегованими повноваженнями, з яких головними для реалізації в житлово-комунальній сфері є такі:

1) представляти разом з депутатами інтереси жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста у відповідній місцевій раді та її органах, місцевих органах виконавчої влади; 2) вносити у встановленому порядку пропозиції до проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та проектів місцевих бюджетів; 3) організовувати на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, проведення робіт з благоустрою, озеленення та утримання в належному стані садиб, дворів, вулиць, площ, парків, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інтересами тощо; з цією метою можуть створюватися тимчасові або постійні бригади, використовуватися інші форми залучення населення; 4) здійснювати контроль за якістю надаваних громадянам, які проживають у жилих будинках на території діяльності органу самоорганізації населення, житлово-комунальних послуг та за якістю проведених у зазначених жилих будинках ремонтних робіт; 5) розглядати звернення громадян, вести прийом громадян.

Орган самоорганізації населення набуває власних повноважень з дня його легалізації в порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.

Таким чином, Будинковий комітет- це специфічний орган влади, який представляє інтереси всіх мешканців, які проживають в будинку, але не має повноважень управляти будинком, як об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а може лише контролювати якість житлово-комунальних послуг, а також виконувати деякі інші адміністративні функції.

З огляду на зазначене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 70-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367 , 369, 374 , 375 , 381-383 ЦПК України , апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняЛенінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2020 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 09 жовтня 2020 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С.Дашковська А.В. Кочеткова І.В.