Рішення

від 09.10.2020 по справі 120/3555/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2020 р. Справа № 120/3555/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складіголовуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Корделівської сільської ради № 704 від 17.06.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,17 га в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

зобов`язати Корделівську сільську раду повторно розглянути її заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,1918 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Корделівської сільської ради від 15.08.1997 вирішено передати безплатно в приватну власність земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, по АДРЕСА_1 . В подальшому, рішенням Корделівської сільської ради №557 від 19.12.2014 ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,15 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Однак, в ході виготовлення технічної документації на земельну ділянку, з`ясувалося, що площа земельної ділянки позивачки фактично становить 0,1918 га.

21.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Корделівської сільської ради з заявою про внесення змін в рішення 12 сесії 22 скликання Корделівської сільської ради від 15.08.1997 про надання дозволу на виготовлення технічної документації, в частині збільшення площі земельної ділянки до 0,1918 га.

Так, рішенням Корделівської сільської ради № 074 від 17.06.2020 внесено зміни до рішення 12 сесії 22 скликання Корделівської сільської ради від 15.08.1997 в частині збільшення площі земельної ділянки позивачки до 0,17 га.

Однак, позивачка вважає рішення протиправним, що порушує її права , в зв`язку з чим звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 28.07.2020 позову заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

03.08.2020 від позивачки надійшли матеріали на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 . Також встановлено сторонам строк на подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив та письмових пояснень.

26.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що діяв у межах та спосіб визначений законом. Вказав також, що отримав в квітні 2020 заяву від третьої особи ОСОБА_2 , в якій останній просив вирішити спір між ним та ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 2. ст. 107 Земельного кодексу України. Так, сільська рада прийняла рішення № 074 від 17.06.2020 яким на підставі ч. 2 ст. 107 ЗК внесено зміни до рішення 12 сесії 22 скликання Корделівської сільської ради від 15.08.1997 та збільшено площу земельної ділянки позивачки до 0,17 га.

Ухвалами суду від 01.09.2020 в задоволенні клопотання Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи відмовлено, а також відмовлено в заяві ОСОБА_2 про виклик свідків.

Також від сторін надходили заяви про долучення до матеріалів справи додаткових доказів і пояснень.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням 12 сесії 22 скликання Корделівської сільської ради від 15.08.1997 на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26.12.1992 №15-92, згідно ст. 56,57 Земельного кодексу Україн (в редакції від 18.12.1990) передано ОСОБА_1 безоплатно приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, по АДРЕСА_1 .

Для виготовлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ОСОБА_1 звернулася до Корделівської сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Рішенням Корделівської сільської ради №557 від 19.12.2014 на підставі ст. 116,118,12,125,126 Земельного кодексу України (в редакції від 06.09.2014), ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,15 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позивачка вказує, що в ході виготовлення технічної документації на земельну ділянку, після необхідних обмірів з`ясувалося, що площа її земельної ділянки фактично становить 0,1918 га, а відтак вона вирішила що необхідно внести відповідні зміни до рішення сільської ради від 15.08.1997 для того, щоб вона могла закінчити приватизацію своєї земельної ділянки.

09.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до Корделівської сільської ради із заявою про внесення змін рішення Корделівської сільської ради від 15.08.1997 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку в розмірі 0,19 га.

21.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Корделівської сільської ради з повторною заявою із такими ж вимогами, як і раніше, оскільки сільська рада не розглянула її попередню заяву.

Так, Корделівською сільською радою прийнято рішення № 074 від 17.06.2020 "Про внесення змін до рішення сесії" у відповідності до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 107, 116, 121,125 Земельного кодексу України.

Корделівська сільська рада вирішила внести зміни до рішення 12 сесії 22 скликання від 15.08.1997 в частині збільшення площі земельної ділянки ОСОБА_1 до 0,17 га а саме: "Надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,17 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд" Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію сільської ради з питань промисловості, сільського господарства, планування фінансів та бюджету.

Однак, позивачка вважає, що відповідач відібрав у неї частину земельної ділянки, якою вона користувалася з 1974, і залишив їй лише 0,17 га земельної ділянки, натомість цим же оскаржуваним рішенням від 17.06.2020 відповідач передав суміжному землекористувачу ОСОБА_2 ту частину земельної ділянки, яку, на її думку, відібрали у неї. В зв`язку із чим звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Порядок оформлення права власності на земельні ділянки, які передані у власність органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" та має свої особливості.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 перехідних положень Земельного кодексу України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (далі - Декрет), є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Кабінет Міністрів України п 1. Декрету постановив: сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Декретом було встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей передбачених п. 1 Декрету, посвідчується Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Статтею 6 Декрету було зупинено дію частини 2 статті 17 і статті 23 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року), яким передбачалося, що право власності виникає лише з дня видачі та державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Отже, у разі наявності у громадянина рішення про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки, прийняте органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , такий громадянин має право на дану земельну ділянку розробити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внести дані про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Аналогічні повноваження викладені і у п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до т. 59 вказаного Закону відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішення. Рішення приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно положень ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку документації є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для оформлення правовстановлюючих документів.

У свою чергу, зміст глави 19 ЗК України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку документації із землеустрою не означає прийняття позитивного рішення, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України, в подальшому на підставі наданого дозволу виготовляється технічна документація.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій , встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закону №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої-третьої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

З системного аналізу зазначених норм слідує, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України. При цьому, зважаючи на норми Закону №280/97-ВР, таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , згідно рішення 2 сесії 22 скликання Корделівської сільської ради від 15.08.1997, на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" передано безоплатно в приватну власність земельну орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 . В п. 2 рішення зазначено, що остаточні розміри площ земельних ділянок будуть уточнені при проведенні геодезичних вимірювальних робіт для виготовлення державних актів.

В подальшому, рішенням Корделівської сільської ради №557 від 19.12.2014 ОСОБА_1 , на підставі ст. 116,118,12,125,126 Земельного кодексу України, було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,15 га. в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

09.12.2019 та 21.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Корделівської сільської ради із заявами про внесення змін у рішення Корделівської сільської ради 12 сесії 22 скликання від 15.08.1997р. в частині збільшення площі земельної ділянки з 0,15 га до 0,19 га.

На 38 позачерговій сесії 7 скликання Корделівська сільська рада прийняла рішення № 704 від 17.06.2020 "Про внесення змін до рішення сесії" та відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні",ст.ст. 107, 116, 121,125 Земельного кодексу України вирішила внести зміни до рішення 12 сесії 22 скликання Корделівської сільської ради від 15.08.1997 в частині збільшення площі земельної ділянки позивачки до 0,17 га., а саме: надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,17 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Однак позивачка вважає такі зміни протиправними, оскільки вважає що відповідач протиправно зменшив розмір земельної ділянки, зазначений у заяві.

З приводу цього, суд зазначає, що у заяві (клопотанні) зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, за наслідком розгляду якого, відповідний орган приймає рішення про надання дозволу також вказуючи орієнтовний розмір земельної ділянки, в межах норми, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України.

Оскаржуваним рішенням Корделівської сільської ради 074 від 17.06.2020 внесено зміни до рішення 12 сесії 22 скликання Корделівської сільської ради від 15.08.1997 в частині збільшення площі земельної ділянки позивачки до 0,17 га на підставі ст. 107 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень цієї статті, визначено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Суд критично сприймає посилання відповідача на ч. 2 ст. 107 Земельного Кодексу України як на підставу прийняття оскаржуваного рішення, оскільки дана норма регулює порядок відновлення меж і не стосуються спірних правовідносин. Відновлення меж земельної ділянки на місцевості передбачає повторне встановлення меж в натурі на підставі наявної земельної кадастрової документації та в порядку передбаченому ст. 55 Закону України Про землеустрій . У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, виходячи із змісту оскаржуваного рішення, сільська рада повторно розглянула питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Встановлення меж та розміру земельної ділянки не є компетенцією органу місцевого самоврядування на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд також зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Орган місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування ). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органом місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Суд також звертає увагу, з урахуванням положень ч. 7 ст. 118 ЗК України, заява про надання дозволу розглядається один раз протягом місячного строку. Законодавством не передбачено такого способу реалізації повноважень сільською ради, який би дозволяв цьому органу після надання певного рішення (відмови або погодження) повертатися до цього питання та наводити інше обґрунтування, фактично змінюючи його, що не сумісно з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Корделівської сільскої ради № 704 від 17.06.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,17 га в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, проте зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що сільська рада на підставі заяви ОСОБА_1 внесла зміни в рішення 12 сесії 22 скликання Коределівської сільської ради від 15.08.1997 про передачу земельної ділянки у власність, при цьому виклавши п. 1 рішення в такій редакції:

"Надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,17 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд", тим самим фактично змінивши зміст, підстави та правове регулювання.

Так, з огляду на що, законодавством не передбачено внесення змін в рішення, яке є реалізованим і у відповідності до якого вже виникли правовідносини.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному ж випадку, враховуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуване у даній справі рішення Корделівської сільської ради № 704 від 17.06.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,17 га в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, адже прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, суд зазначає, що законом не передбачено потворного розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки дане питання вирішено на користь позивачки і їй надано такий дозвіл.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 139 КАС України. Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивачки необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто, 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 38 сесії 7 скликання Корделівської сільської ради № 704 від 17.06.2020 "Про внесення змін до рішення сесії".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею при звернені до суду судовий збір в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Корделівської сільської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Корделівська сільска рада Калинівського району Вінницької обалсті (вул. Київська, 56, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04328602)

Рішення в повному обсязі складено: 09.10.2020.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна