Рішення
від 09.10.2020 по справі 120/3790/20-а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 р. Справа № 120/3790/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2020 до суду надійшла позовна ОСОБА_1 , подана в інтересах малолітнього сина позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_2 ), до Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Медвеже-Вушківська сільська рада), про визнання протиправним та скасування рішення 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради № 38 від 15.05.2020 та зобов`язання відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правових висновків, викладених в судовому рішенні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у квітні 2020 року в інтересах свого малолітнього сина позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області. До клопотання позивач додав всі необхідні документи згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України, а також вказав кадастровий номер суміжної земельної ділянки з метою ідентифікації бажаної земельної ділянки. Однак рішенням 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради № 38 від 15.05.2020 у наданні такого дозволу відмовлено з посиланням на відсутність земель запасу. При цьому відповідач відмовив ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , який фактично звертався за отриманням дозволу.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому за захистом інтересів своєї малолітньої дитини звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

Крім того, вказаною ухвалою у Медвеже-Вушківської сільської ради витребувано належним чином завірені копії клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, доданих до нього документи, копію рішення 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради № 38 від 15.05.2020, інші пов`язані з його прийняттям документи (протокол засідання відповідної комісії з розгляду поданого клопотання, протокол сесії ради за 15.05.2020 тощо), а також документи, що підтверджують правовий статус спірної земельної ділянки.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2100106577813 копію ухвали суду від 04.08.2020 разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами вручено відповідачу 13.08.2020.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату постановлення судового рішення, відзив на позовну заяву не надходив.

Поряд з цим, 01.09.2020 поштою на адресу суду надійшов лист Медвеже-Вушківської сільської ради від 17.08.2020 № 193 про надання витребуваних судом документів. До листа додано наступні документи (в копіях): протокол 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради від 15.05.2020, рішення 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради № 38 від 15.05.2020, клопотання ОСОБА_1 як представника малолітнього заявника ОСОБА_2 від 06.04.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою (вх. № К-34 від 13.04.2020), свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 05.10.2011, паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 , викопіювання з Публічної кадастрової карти України, протокол № 2 від 10.05.2020 засідання постійної комісії Медвеже-Вушківської сільської ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, викопіювання з Генерального плату села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області (в оригіналі).

Відтак суд констатує факт неподання відповідачем відзиву та, керуючись положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Водночас дата постановлення рішення у цій справі обумовлена участю головуючого судді (судді-доповідача) в розгляді виборчих справ, для вирішення яких законом встановлено скорочені строки.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи, суд встановив, що 06.04.2020, від імені та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області та межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520683800:01:007:0010 (вх. № К-34 від 13.04.2020).

До клопотання було додано визначені законом документи, зокрема графічний матеріал (викопіювання) із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

Рішенням 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради № 38 від 15.05.2020 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні вказаного дозволу, посилаючись на відсутність земель запасу.

Позивач вважає таке рішення неправомірним, а тому звертається до суду з цим позовом за захистом прав та інтересів своєї малолітньої дитини.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступних мотивів.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Згідно з ч. 1 ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (ст. 40 ЗК України).

В силу положень ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель державної та комунальної власності.

За змістом ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування, у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу, належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

В силу положень ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову в його наданні у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради. Водночас законом встановлено конкретний (місячний) строк для розгляду органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З цією метою частиною п`ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Судом встановлено, що 06.04.2020 (вх. № К-34 від 13.04.2020) позивач ОСОБА_1 , як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_2 , звернувся до відповідача з клопотанням про надання останньому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області.

При цьому суд зауважує, що заявником у вказаному клопотанні зазначено саме ОСОБА_2 , якому його законний представник ОСОБА_1 просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

З наведеного суд робить висновок, що в розумінні вимог ч. 1 ст. 118 ЗК України заявником у даному випадку вважається саме малолітній ОСОБА_2 , від імені якого діє його законний представник (батько) ОСОБА_1 .

Тобто саме ОСОБА_2 відповідний орган місцевого самоврядування, до якого мало місце звернення, повинен був або надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, або ж мотивовану відмову в його наданні.

Натомість судом встановлено, що рішенням 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради № 38 від 15.05.2020 у наданні дозволу відмовлено ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 .

Це порушення, на думку суду, не є формальним, а дає самостійні підстави для скасування вказаного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки відповідач відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою не заявнику (не особі, яка звернулася за отриманням дозволу), оскаржуване рішення 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради № 38 від 15.05.2020 визнається протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Позивач просить суд за результатами розгляду справи зобов`язати відповідача надати малолітньому ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області.

Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд враховує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18. Тобто в кожній конкретній справі, що стосується відмови у наданні громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність, суд, констатуючи незаконність наданої відмови, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для надання такому громадянину відповідного дозволу.

Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що рішенням 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради № 38 від 15.05.2020 надано відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 , як законному представнику заявника ОСОБА_2 . Водночас це свідчить про фактичну відсутність рішення відповідного органу місцевого самоврядування за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а також, що це клопотання взагалі не було розглянуте.

Відтак у даному випадку, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що належним способом захисту порушених прав особи, в інтересах якої подано позов, буде зобов`язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 , як законного представника, від 06.04.2020 (вх. № К-34 від 13.04.2020) про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області.

При цьому відповідач повинен урахувати, що Земельним кодексом України (частиною сьомою статті 118) визначено чіткий перелік підстав для відмови у наданні громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою і такими підставами може бути виключно невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, закон зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування належним чином мотивувати причини цієї відмови, у випадках прийняття рішення про відмову в надані відповідного дозволу. Тобто формальний підхід до розгляду клопотання є недопустимим.

Також відповідач повинен врахувати, що клопотання ОСОБА_1 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту із землеустрою подане стосовно конкретної земельної ділянки, що розташована в межах села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області, є не сформованою та межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520683800:01:007:0010. Водночас додані до клопотання графічні матеріали дозволяють чітко ідентифікувати бажану для заявника земельну ділянку.

У справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року) Європейський суд з прав людини звернув увагу на особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Перевіривши доводи позивача, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради № 38 від 15.05.2020 про відмову ОСОБА_1 , як законному представнику, у наданні дозволу малолітньому ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області, та зобов`язання відповідача розглянути вказане клопотання з урахуванням висновків суду, наведених у судовому рішенні. Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі судом не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 47 сесії 7 скликання Медвеже-Вушківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 38 від 15.02.2020.

Зобов`язати Медвеже-Вушківську сільську раду Вінницького району Вінницької області розглянути клопотання ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього ОСОБА_2 , від 06.04.2020 (вх. № К-34 від 13.04.2020) про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області, з урахуванням висновків суду, наведених в судовому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (адреса для листування: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Медвеже-Вушківської сільська рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04329889, місцезнаходження: вул. Шкільна, 10, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226).

Повне судове рішення складено 09.10.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович

СудВінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення09.10.2020
Оприлюднено13.10.2020
Номер документу92125193
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —120/3790/20-а

Рішення від 09.10.2020

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Сало Павло Ігорович

Ухвала від 04.08.2020

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Сало Павло Ігорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні