Рішення

від 09.10.2020 по справі 120/2432/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2020 р. Справа № 120/2432/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фермерського господарства "Зверянської А.О." до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернулось фермерське господарство "Зверянської А.О." до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до норм Податкового кодексу України за результатами здійснення господарської операції, ФГ "Зверянської А.О." було складено податкові накладні та направлено для реєстрації в ЄРПН. Водночас, реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена з підстав п. 201.16 ст. 201 ПК України. На виконання вказівок контролюючого органу господарство надіслало пояснення. Разом з тим, оскаржуваними рішеннями у реєстрації податкових накладних було відмовлено. Позивач з такими рішеннями не погоджується та зазначає, що ним виконано усі вимоги податкового органу, необхідні для реєстрації податкових накладних та надано всі необхідні документи. Натомість податковий орган безпідставно не взяв до уваги такі пояснення та первинну документацію товариства, і прийняв протиправні рішення, якими відмовив в реєстрації податкових накладних. За таких обставин, з метою відновлення порушених прав та інтересів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.07.2020 року та 06.07.2020 року представниками відповідачів подано заяви про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 10.07.2020 року позовну заяву залишено без руху.

28.07.2020 року представником позивача подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій вказав, що до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 102 Податкового кодексу України, якими встановлено строк звернення до суду для оскарження рішень контролюючого органу у 1095 днів. Позивач також вказав, що аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 640/46/19. Саме цими положеннями при визначенні строку звернення до суду керувався позивач.

За таких обставин та з урахуванням правової позиції Верховного Суду у постанові від 17.07.2019 року у справі № 640/46/19, суд доходить висновку, що позов подано до суду в межах строків, визначених чинним законодавством.

03.07.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що в реєстрації податкових накладних було відмовлено з підстав ненадання платником податку первинних документів за податковими накладними. У зв`язку із цим, відповідачем прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної позивача.

06.07.2020 року представником ДПС України подано до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що 23.09.2019 року та 30.09.2019 року ФГ «Зверянської А.О.» подано на реєстрацію податкові накладні №1 дата виписки 09.09.2019 року та №2 дата виписки 09.09.2019 року реєстрація яких зупинена в ЄРПН. По даних операціях платником реалізовано Соняшник некласний 2019 в обсязі 29.6 тонн на загальну вартість 266959 грн. в тому числі ПДВ 44493 грн. та Соняшник некласний 2019 в обсязі 42,86 тонн на загальну вартість 386156 грн. в тому числі ПДВ 64359 грн. Платником подано на розгляд Комісії ГУ ДПС у Вінницькій області "Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено» від 23.09.2019 року №1 надано підтверджуючі документи в кількості 81 та від 02.10.2019 року №2 надано підтверджуючі документи в кількості 113. За результатом розгляду наданих платником Комісією ГУ ДПС у Вінницькій області винесено рішення від 26.09.2019 року №1290679/38064207 про реєстрацію ПН від 09.09.2019 року №1 та від 09.10.2019р. №1302841/38064207 про реєстрацію ПН від 09.09.2019 року №2, в зв`язку із достатньою кількістю документів які підтверджують здійсненні операції. Дані рішення перебували у статусі попереднє , оскільки під час дії Постанови КМУ від 21.02.2018 року. №117, остаточне рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації виносилися Комісією ДПС України. За результатом розгляду наданих платником Комісією ДПС України винесено рішення від 01.10.2019 року №1294784/38064207 про відмову у реєстрацію ПН від 09.09.2019 року №1 (із зазначенням, що платником не надано розрахункових документів, банківських виписок, тощо) та від 09.10.2019 року №1304622/38064207 про відмову у реєстрацію ПН від 09.09.2019 року №2 (із зазначенням, що платником не надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні). З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Також суд зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX. Пунктом 9 цього Закону розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту:

"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, з набранням чинності Законом № 540-IX процесуальні строки в адміністративному судочинстві, зокрема строк розгляду адміністративної справи, а також строки подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Однак 17.07.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX).

Вказаним законом з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), внесено зміни до деяких законодавчих актів України.

Зокрема, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Крім того, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд враховує, що протягом вказаного 20-денного строку від учасників справи не надходили заяви (клопотання) про продовження строку для подання заяв по суті на підставі положень Закону № 731-IX.

Таким чином, на сьогодні відсутні будь-які процесуальні перешкоди для ухвалення рішення у цій справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що 04.09.2019 року між фермерським господарством Зверянської А.О. , як постачальником та ТОВ Катеринопільський елеватор , як одержувачем, укладено договір поставки № 18428/к, згідно із яким постачальник зобов`язується у встановлені строки передати у власність одержувачу для подальшого використання в господарській діяльності товар, а одержувач зобов`язується прийняти та сплатити певну грошову суму за товар. Факт передачі товару одержувачу оформляється шляхом підписання сторонами видаткової накладної на поставку товару.

ФГ Зверянської А.О. реалізувало продукцію власного виробництва (соняшник) ТОВ Катеринопільському елеватору (код ЄДРПОУ: 32580463) за видатковою накладною № 4 від 09.09.2019 року на суму 266 959,45 грн., в тому числі ПДВ 44493,24 грн., відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПКУ була складена податкова накладна № 1 від 09.09.2019 року та направлена 23.09.2019 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ФГ Зверянської А.О. реалізувало продукцію власного виробництва (соняшник) ТОВ Катеринопільському елеватору (код ЄДРПОУ: 32580463) за видатковою накладною № 5 від 09.09.2019 року на суму 653115,54 грн., в тому числі ПДВ 108852,59 грн., відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПКУ була складена податкова накладна № 2 від 09.09.2019 року та направлена 30.09.2019 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до отриманої квитанції №9217150575 від 23.09.2019 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено, адже виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 01.11 та було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п.201.16.1 та п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена п. 4 цього наказу.

Відповідно до отриманої квитанції №9224584791 від 30.09.2019 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено, адже виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 01.11 та було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п.201.16.1 та п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена п. 4 цього наказу.

На виконання п.п.201.16.2 та п.201.16 ст. 201 ПКУ ФГ Зверянської А.О. направило на адресу ДФСУ повідомлення від 23.09.2019 року № 1 щодо подачі документів щодо підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договору поставки № 18428/к від 04.09.2019 року.

На виконання п.п.201.16.2 та п.201.16 ст. 201 ПКУ ФГ Зверянської А.О. направило на адресу ДФСУ повідомлення від 02.10.2019 року № 2 щодо подачі документів щодо підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договору поставки № 18428/к від 04.09.2019 року.

Рішенням комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.10.2019 року № 1294784/38064207 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 09.09.2019 року, підставою якої є ненадання платником податку копій документів, а саме первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Рішенням комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.10.2019 року № 1304622/38064207 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 09.09.2019 року, підставою якої є ненадання платником податку копій документів, а саме первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з такого.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, об`єктом оподаткування є у тому числі, операції із постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів / послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок від 29.12.10 № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку від 29.12.10 № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку від 29.12.10 № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно з вимогами п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок від 21.02.18 № 177), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з вимогами п. п. 6 та 7 Порядку від 21.02.18 № 177 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

У свою чергу, як свідчать матеріали справи, реєстрація податкової накладної була зупинена через те, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Тобто, в даному випадку податковим органом застосоване формулювання, яке пунктами 6 та 7 Порядку від 21.02.18 № 177 не передбачено. Зокрема, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстави, яка не в повній мірі узгоджується із положеннями Порядку № 117.

Згідно з пунктом 10 Порядку від 21.02.18 № 177, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Згідно п.п.1.6 п.1 листа Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року "Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій", комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку від 21.02.18 № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Суд зауважує, що вказаний у п.п.1.6 п.1 листа ДФС України від 05.11.2018 року перелік має сім позицій, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Тобто, кожен із цих критеріїв може бути самостійною підставою для встановлення ризиковості платника податків.

В порушення вказаних норм в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, за якою саме підставою позивача із указаних в п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв віднесено до ризикових платників. Крім того, у цьому ж документі вказано на пропозицію платнику надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, проте, яких саме документів (їх конкретизації) - не зазначено.

На підставі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд при розгляді цієї справи застосовує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема у справі Рисовський проти України Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Натомість у спорі який виник між сторонами суд встановив, що принципу "належного урядування" у розумінні практики Європейського суду з прав людини, відповідачем не дотримано. Зокрема, надсилаючи позивачу квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, відповідач не діяв у належний, чіткий та якомога послідовніший спосіб. Про вказане свідчить те, що пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної носить загальний характер, а із її змісту неможливо встановити які саме документи слід надати платнику (у квитанціях вказано "пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних..."

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що зупинення реєстрації податкової накладної позивача не відповідає умовам критерію підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки в квитанціях міститься лише загальне посилання на вказаний підпункт без зазначення конкретних обставин, за наявності яких можна віднести обсяг постачання чи платника до переліку ризикових. Також, суд зауважує, що вказані недоліки квитанцій, окрім того, що характеризують рішення як необґрунтовані, ще й фактично ставлять платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування, існуючих на думку відповідачів, ризиків.

Відтак, допущені державним органом помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, як і не можуть покладати на таких осіб тягар відповідальності.

Крім того, при розгляді даної справи суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18, згідно яких листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, у цій справі Верховним Судом надано критичну оцінку листу ДФС від 21 березня 2018 року N 959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку , п.п. 1.6 якого є подібним за своїм змістом п.п. 1.6 наступного листа ДФС від 05 листопада 2018 року, та зазначено про те, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Разом із тим, позивач намагався виконати вимоги щодо подання документів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкової накладної позивачем були подані до комісії ДФС документи для прийняття рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Оцінюючи дії платника податку та прийняті за наслідком їх вчинення рішення відповідача, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 14 Порядку N 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є також вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як видно із п. 15 Порядку від 21.02.2018 року № 117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктом 16 Порядку від 21.02.2018 року № 117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Згідно з вимогами п.п. 18-20 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Як уже наголошувалось судом вище, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної була відсутня інформація, які саме документи позивачу потрібно направити для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, в оскаржуваних рішеннях такою підставою вказано: ненадання платником податків копій документів, Додаткова інформація: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг. зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси. акти приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Судом встановлено, що з метою реєстрації податкової накладної у ЄРПН позивач надіслав всі наявні у нього документи, що стосуються відповідної господарської операції.

Відповідно до вимог п. 21 Порядку від 21.02.2018 № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як слідує з п. 22 Порядку від 21.02.2018 № 117, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відповідно до пункту 23 Порядку від 21.02.2018 № 117, таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Із досліджених копій документів, що надіслані позивачем з письмовими поясненнями суд встановив, що за формальними критеріями такі документи в повному обсязі відображають господарську операцію позивача з його контрагентом, а тому є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Одночасно, в межах даної спірної ситуації суд звертає особливу увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операцій поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Таким чином, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість платника податку та ризиковість здійснених операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

У цьому випадку, під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну ФГ "Зверянської А.О." в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Так, пунктом 28 Порядку від 21.02.18 № 117, окрім іншого, визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, згідно з нормами п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та / або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства були достатніми для реєстрації податкових накладних коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Відповідно частини 3 статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України вчинити необхідні дії шляхом реєстрації податкових накладних ФГ "Зверянської А.О." №1 та №2 від 09.09.2019 року.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що згідно положень частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір , сума надміру сплаченого судового збору, яка в даному випадку становить 4204,00 грн., повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС України у Вінницькій області про відмову у реєстрації податкових накладних, що подані фермерським господарством "Зверянської А.О.":

- №1294784/38064207 від 01.10.2019 року;

- №1304622/38064207 від 10.10.2019 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну фермерського господарства "Зверянської А.О." № 1 від 09.09.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну фермерського господарства "Зверянської А.О." № 2 від 09.09.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути на користь фермерського господарства "Зверянської А.О." сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 4204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна