Рішення

від 07.10.2020 по справі 203/890/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/890/20

Провадження №2/0203/657/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Шаповал Л.В.,

з участю:

-представника позивачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Ніккєй Груп про розірвання договорів, стягнення сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

1. 11 березня 2020 року позивачі звернулися до суду з позовом до ТОВ Ніккєй груп про розірвання договору, стягнення сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди (цивільна справа №203/890/20). Заявлені позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що 03.02.2012 між позивачами, з одного боку, та відповідачем було укладено договір, за яким відповідач зобов`язався виконати будівництво підземного паркінгу, розташованого під житлово-будівельним комплексом (будівельна адреса - АДРЕСА_1 ), і передати у власність позивачів їх частку, що мала складатися з паркувальних місць №№29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47. Позивачі виконали свої зобов`язання за договором у повному обсязі, сплативши визначені договором кошти, а відповідач дотепер не передав їм спірне майно через незавершення будівництва. Викладені обставини стали причиною звернення позивачів до суду з позовом про розірвання укладеного між сторонами договору, стягнення з відповідача сплаченого позивачами внеску в сумі 150 000,00 доларів США (3 738 225,00 грн), стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 28 485 274,50 грн, трьох відсотків річних у сумі 77 983,08 грн, відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 000,00 грн (по 1 000 000,00 грн - на користь кожного), а також компенсації судових витрат (а.с.а.с. 1 - 4 ).

2. Того ж дня позивачі звернулися до суду з позовом до ТОВ Ніккєй груп про розірвання договору, стягнення сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди (цивільна справа №203/891/20). Заявлені позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що 03.02.2012 між позивачами, з одного боку, та відповідачем було укладено договір, за яким відповідач зобов`язався виконати будівництво першої черги житлово-будівельного комплексу (будівельна адреса - АДРЕСА_1 ), і передати у власність позивачів їх частку, що мала складатися з готелю та ресторану загальною площею 1226,0 м 2 . Позивачі виконали свої зобов`язання за договором у повному обсязі, сплативши визначені договором кошти, а відповідач дотепер не передав їм спірне майно через незавершення будівництва. Викладені обставини стали причиною звернення позивачів до суду з позовом про розірвання укладеного між сторонами договору, стягнення з відповідача сплаченого позивачами внеску в сумі 699 900,00 доларів США (17 442 557,85 грн), стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 132 912 284,34 грн, трьох відсотків річних у сумі 363 869,05 грн, відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 000,00 грн (по 1 000 000,00 грн - на користь кожного), а також компенсації судових витрат (а.с.а.с. 58 - 61 ).

3. Ухвалою суду від 27.04.2020 цивільну справу №203/890/20 було об`єднано із цивільною справою №203/891/20 (а.с. 114 ).

4. 10 липня 2020 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 126 ).

5. Представник позивачів у судовому засіданні заявлені позови підтримав, пояснивши, що 03.02.2012 між позивачами, з одного боку, та відповідачем було укладено договори, за якими відповідач зобов`язався виконати будівництво підземного паркінгу, а також першої черги житлово-будівельного комплексу (будівельна адреса - АДРЕСА_1 ), і передати у власність позивачів їх частку, що мала складатися з паркувальних місць №№29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, готелю та ресторану загальною площею 1226,0 м 2 . Позивачі виконали свої зобов`язання за договорами у повному обсязі, сплативши визначені договорами кошти, а відповідач дотепер не передав їм спірне майно через незавершення будівництва. З огляду на викладене представник позивачів просив стягнути суму заборгованості з відповідача на користь позивачів солідарно.

6. Представник відповідача до суду не з`явився, був повідомлений належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

7. 07 жовтня 2020 року у засіданні суд постановив ухвалу про розгляд справи у заочному порядку.

8 . Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

9. Судом встановлено, що 03.02.2012 між позивачами, з одного боку, та відповідачем було укладено договір №2-112, за яким відповідач зобов`язався виконати будівництво підземного паркінгу, розташованого під житлово-будівельним комплексом (будівельна адреса - АДРЕСА_1 ), і передати у власність позивачів їх частку, що мала складатися з паркувальних місць №№29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47 (вартість - 150 000,00 доларів США). Строк закінчення будівництво та здачі нерухомого майна в експлуатацію - ІІ квартал 2019 року (а.с.а.с. 15 - 18, 26 - 28, 32, 33 ).

10. Того ж дня між позивачами, з одного боку, та відповідачем було укладено договір №1-112, за яким відповідач зобов`язався виконати будівництво першої черги житлово-будівельного комплексу (будівельна адреса - АДРЕСА_1 ), і передати у власність позивачів їх частку, що мала складатися з готелю та ресторану загальною площею 1226,0 м 2 (а.с.а.с. 72 - 77, 85 - 87, 91, 92 ):

- на першому поверсі - 430,0 м 2 ;

- на другому поверсі - 796,0 м 2 ;

- на технічному поверсі - 497,0 м 2 .

11. Вартість зазначеного у договорі №1-112 майна становить 699 900,00 доларів США). Строк закінчення будівництво та здачі нерухомого майна в експлуатацію - ІІ квартал 2019 року.

12. Свої обов`язки з оплати вартості зазначеного у договорах від 03.02.2012 нерухомого майна позивачі виконали у повному обсязі, про що свідчать відповідні квитанції до прибуткового касового ордеру, приймально-видатковим актом та випискою до нього, додатковою угодою від 04.02.2012 до договору від 2-112, додатковою угодою від 04.02.2012 до договору №1-112 (а.с.а.с. 19 - 25, 30 - 32, 34 ).

13. 29 листопада 2019 року позивачі звернулися до відповідача із заявою про розірвання договорів, повернення їм сплачених коштів (а.с.а.с. 34 - 39 ).

14. Дотепер будівництво відповідачем не завершене, будинок в експлуатацію не здано, сплачені позивачами кошти не повернуто.

15. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

16. Згідно зі статтею 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

17. За правилами, встановленими частиною 1 статті 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

18. Судом було встановлено, що позивачі на виконання статей 526, 629 ЦК виконали взяті за укладеними договорами зобов`язання з оплати вартості нерухомого майна, що є предметами укладених договорів. Відповідач натомість свої зобов`язання за договорами від 03.02.2012 не виконав, не завершивши будівництво і не виконуючи його тепер.

19. Частинами 1, 2 статті 651 ЦК визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

20. За змістом частини четвертої статті 18 Закону України від 19.06.2003 №978-IV Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю , частини 1 статті 10 Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-ХІІ) у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ.

21. Відповідно до статті 541 ЦК солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

22. Згідно з частиною 1 статті 542 ЦК у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі.

23. Відтак, ураховуючи встановлений судом факт ухилення відповідачем від обов`язку збудувати будинок та передати позивачеві предмети договорів, суд доходить висновку про наявність підстав для розірвання договорів від 03.02.2012 та стягнення з відповідача на користь позивачів як солідарних кредиторів сплачених останніми коштів у сумі 21 180 782,85 грн відповідно до такого розрахунку:

3 738 225 + 17 442 557,85 = 21 180 782,85, де:

- 3 738 225 - сума внеску позивачів за договором №2-112 (150 000,00 доларів США) за курсом Національного банку України станом на 10.03.2020 - 24,9215);

- 17 442 557,85 - сума внеску позивачів за договором №1-112 (699 900,00 доларів США) за курсом Національного банку України станом на 10.03.2020 - 24,9215).

24. За правилами, встановленими частиною 5 статті 10 Закону №1023-ХІІ, у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

25. Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне також стягнути з відповідача на користь позивачів як солідарних кредиторів пеню загальною сумою 161 397 558,84 грн відповідно до такого розрахунку:

25.1. 3 738 225,00 х 3% х 254 = 28 485 274,50, де:

- 3 738 225,00 - сума внеску позивачів за договором №2-112;

- 254 - кількість днів за період від 01.07.2019 по 10.03.2020.

25.2. 17 442 557,85 х 3% х 254 = 132 912 284,34, де:

- 17 442 557,85 - сума внеску позивачів за договором №1-112;

- 254 - кількість днів за період від 01.07.2019 по 10.03.2020.

25.3. 28 485 274,50 + 132 912 284,34 = 161 397 558,84.

26. Частиною 2 статті 625 ЦК визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

27. Як вбачається зі змісту укладених між сторонами договорів, до них не було включено положення про розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов`язання, отже, вимога позивачів як солідарних кредиторів про стягнення трьох відсотків річних є також обґрунтованою й підлягає задоволенню.

28. Три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами становить 442 185,11 грн відповідно до такого розрахунку:

28.1. (3 738 225,00 х 3% ? 365) х 254 = 78 041,85, де:

- 3 738 225,00 - сума внеску позивачів за договором №2-112;

- 365 - кількість днів у році;

- 254 - кількість днів за період від 01.07.2019 по 10.03.2020.

28.2. (17 442 557,85 х 3% ? 365) х 254 = 364 143,26, де:

- 17 442 557,85 - сума внеску позивачів за договором №1-112;

- 365 - кількість днів у році;

- 254 - кількість днів за період від 01.07.2019 по 10.03.2020.

28.3. 78 041,85 + 364 143,26 = 442 185,11.

29. Між тим, зважаючи на принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів як солідарних кредиторів суму 3% річних, задекларовану ними у позовах, - 77 983,08 грн за договором №2-112 і 363 869,05 грн за договором №1-112.

30. Розв`язуючи позови у частині вимоги про стягнення компенсації заподіяної моральної шкоди, суд насамперед виходить з такого.

31. За змістом частини 2 статті 22 Закону №1023-ХІІ при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

32. Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

33. Згідно з частинами 3, 4 статті 23 ЦК моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

34. Таким чином, факт заподіяння особі немайнової (моральної) шкоди входить до предмета доказування.

35. За правилами, встановленими частиною 1 статті 2 ЦПК, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

36. Частиною 1 статті 4 ЦПК визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

37. За змістом частин 1 - 4 статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

38. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

39. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

40. При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.

41. Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку має процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

42. Принцип диспозитивності, натомість, має дещо інший юридичний зміст, згідно з яким суд зобов`язаний розглянути справу винятково в межах заявлених позивачем вимог. При цьому позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

43. Принцип диспозитивності при розгляді справи та ухваленні у ній рішення процесуально обмежує суд доводами сторони та доказами, наданими на підтвердження таких доводів. При цьому межі самостійно визначених позивачем доводів суд порушувати не має права.

44. Судом встановлено, що позивачі, звернувшись з позовами про відшкодування їм немайнової (моральної) шкоди, не виклали у них відповідні доводи, що свідчили б про заподіяння такої шкоди, обмежившись лише цитуванням відповідних норм матеріального закону та загальними фразами про порушення відповідачем умов укладених договорів.

45. Відтак, зважаючи на необґрунтованість позову в цій частині, а також відсутність відповідних доводів, суд не знаходить підстав для задоволення вимог про відшкодування немайнової шкоди.

46. У порядку статті 141 ЦПК з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 10 510,10 грн.

47. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позови ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) до товариства з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп (ідентифікаційний код - 37538809; 49000, Україна, місто Дніпро, вулиця Старокозацька, 40 ) про розірвання договорів, стягнення сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Розірвати договір від 03 лютого 2012 року №1-112, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку грошові кошти в сумі 17 442 557,85 гривень, сплачені за договором від 03 лютого 2012 року №1-112, пеню в сумі 132 912 284,34 гривень, три відсотки річних у сумі 363 869,05 гривень, разом - 150 718 711,24 гривень.

Розірвати договір від 03 лютого 2012 року №2-112, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку грошові кошти в сумі 3 738 225,00 гривень, сплачені за договором від 03 лютого 2012 року №2-112, пеню в сумі 28 485 274,50 гривень, три відсотки річних у сумі 77 983,08 гривень, разом - 32 301 482,58 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ніккєй груп на користь держави судовий збір у сумі 10 510,10 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 09 жовтня 2020 року.

Суддя М.О. Католікян