Рішення

від 09.10.2020 по справі 400/2482/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 р. № 400/2482/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П.розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного акціонерного товариства "Миколаївська аграрна компанія", вул. Декабристів, 41/32,м.Миколаїв,54020

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 р. № 00004030502, № 00004000502, № 00004010502, № 00004020502,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Миколаївська аграрна компанія звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 31.03.2020 р. №00004030502, №00004000502, №00004010502, №,00004020502 мотивуючи свої вимоги тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, який містить надумані та упереджені висновки та інформацію, а відтак наведені в акті висновки про порушення ПрАТ Миколаївська аграрна компанія відповідних норм податкового законодавства є незаконними, необґрунтованими та протиправними, та застосування штрафних санкцій за цими податковими повідомленнями-рішеннями є також протиправним.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначив, що вимоги позивача щодо неправомірного прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, їх прийнято правомірно та відповідно до вимог діючого законодавства.

Справу було призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони були присутні в судовому засіданні, надали свої пояснення.

Дослідив матеріали справи, пояснення сторін, діюче законодавство, судом було встановлено.

ГУ ДПС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача на підставі ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплату на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування та сплати податків та зборів.(акт від 02.03.2020 №236/14-29-05-02/33367811).

Перевіркою встановлені порушення:

1) п.189.1 ст.189, пп.192.1.1 п. 192.1 ст.192, абз. г) п.198.5 ст.198, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 з урахуванням вимог і.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України

від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 157887 грн., в тому числі за травень 2017 року на суму ПДВ 157887 гривень;

2) п.189.1 ст.189. пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, абз. г) п.198.5 ст.198, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 659638 грн., у т.ч. по періодам за грудень 2019 року на суму 659638 грн;

3) п.189.1 ст.189. п.201.1. п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, а саме: не складено, не зареєстровано в ЄРПН та не включено до складу податкових зобов`язань податкових декларацій з ПДВ податкові накладні на загальну суму ПДВ 67515,98 грн. в тому числі: червень 2018 року на суму 20066,92 грн; серпень 2018 року на суму 10416,43 грн; червень 2019 року на суму 30080,63 грн; липень 2019 року на суму 4024,00 грн;

4) пп.212.1.15 п.212.1 ст.212, пп.212.3.4 п.212.3 ст.212, п.215.1 ст.215, з урахуванням вимог пп.14.1.212 п.14.1 ст.14, в результаті чого встановлено факт здійснення діяльності з реалізації пальної на загальну суму 387527,92 грн (з урахуванням ПДВ) без реєстрації платником акцизного податку;

ПрАТ Миколаївська аграрна компанія до Головного управління державної податкової служби у Миколаївський області було подано скаргу на зазначений акт перевірки, яку рішенням ДПС України від 09.06.2020 року за №18599/6/99-00-06-02-01-25 залишено без задоволення, а висновки за актом перевірки - без змін. За результатами перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані повідомлення - рішення від 31.03.2020 року форми Р №00004000502, форми В4 №00004010502, форма ПН №00004020502, форми ПС №00004030502 .

Суд зазначає, стосовно податкового повідомленням-рішення-форми Р від 31.03.2020р. №00004000502, встановлено порушення п. 189.1 ст.189, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст.192, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 157887 грн., в тому числі за травень 2017 року на суму ПДВ грн., та застосовано штрафні санкції у сумі 39471,75 грн. на підставі абз.1,2 п.123.1 ст.123 І Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням - форма В4 від 31.03.2020р. №00004010502 (з урахуванням відповіді щодо результатів розгляду заперечень від 26.03.2020р. №1513/10/14-29-05-02-07), встановлено порушення п.189.1 ст.189, абз. г) п. 198.5 ст.198, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 659638,00 грн., у тому числі по періодам: за грудень 2019 року на суму 659638,00 грн, податковим повідомленням - рішенням - форма ПН від 31.03.2020р №00004020502 (з урахуванням відповіді щодо результату розгляду заперечень від 26.03.2020року №1513/10/14-29-05-02-07), встановлено порушення п.201.1 п.201.7,п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: не складено, не зареєстровано в ЄРПН та не включено до складу податкових зобов`язань податкових декларацій з ПДВ податкові накладні на загальну суму ПДВ 64587,98 грн та застосовано штраф на підставі ст.120-1 ПКУ в розмірі 50% у сумі32293,99 грн, податковим повідомленням -рішенням - форма ПС від 31.03.2020р №00004030502, встановлено порушення пп.212.1.15 п.212.1 ст.212, п.215.1 ст.215, з урахуванням вимог пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПКУ, в результаті чого встановлено факт здійснення діяльності з реалізації пального на загальну суму 387527,92 грн (з урахуванням ПДВ), без реєстрації платником акцизного податку.

Дані податкові повідомлення- рішення прийняті на підставі акту №236/14-29-05-02/33367811 від 02.03.2020 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ Миколаївська аграрна компанія та рішення ДПС України №18599/6/99-00-06-02-01-25 від 09.06.2020 року.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, суд зазначає наступне.

05.06.2018року між Позивачем (Замовник) та ТОВ Пан Комбайн був укладений договір №05/06-18 оренди майна з екіпажем.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано акти приймання- передачі майна від ПрАТ Миколаївська аграрна компанія до ТОВ Пан Комбайн після закінчення строку оренди. Слід зазначити, що факт повернення або не повернення орендованого майна не впливає на базу оподаткування послуг оренди. Це передбачено п.4.3 договору оренди (у всіх редакціях) орендна плата за користування предметом оренди не залежить від кількості днів його використання . Однак позивач надав копії таких актів до заперечень до акту перевірки.

Перевіркою не було враховано актів приймання-передачі в оренду комбайну КЗС 1218 (в акті перевірки зазначено Полісся 1218 ), які також додавались до заперечень та не були взяті до уваги ані під час перевірки, ані під час розгляду заперечень до акту перевірки. У відповіді на заперечення ГУ ДПС у Миколаївській області зазначило, що у актах приймання-передачі не зазначено місце складання та фактичної передачі комбайнів, однак при цьому не обґрунтувало яким чином це заважає визначити об`єкт чи базу для оподаткування операцій з ТОВ Пан Комбайн .

Що стосується посилання перевіряючих, стосовно того, що комбайнери ТОВ Пан Комбайн ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 були прийняті на роботу на ТОВ Пан Комбайн 23.06.18 р. - тобто на 7 днів пізніше дня, з якого вони почали виконувати роботи (17.06.18), а Сплавський не був оформленим, то питання оформлення трудових відносин з своїми працівниками ТОВ Пан Комбайн - жодним чином не стосується предмету перевірки, крім того звітність Форми 1-ДФ не містить відомості про найманих працівників, а тільки про осіб, які отримували дохід, тобто відсутність у цій звітності відомостей про виплату вищезазначеним комбайнерам доходу ще не свідчить про відсутність трудових відносин з ними. Видача ПММ комбайнерам пояснюється тим, що ПрАТ Миколаївська аграрна компанія отримала від ТОВ Пан Комбайн інформацію про осіб, уповноважених отримувати ТМЦ (довіреності). Інші питання, як то оформлення трудових відносин контрагентів зі своїми працівниками, ПрАТ Миколаївська аграрна компанія не зобов`язана перевіряти. Довіреності на отримання матеріальних цінностей були додані до заперечень до акту перевірки, однак не були прийняті, при цьому у відповіді на заперечення було вказано, що у довіреностях не було зазначено паспортних даних уповноважених осіб, а також не було зазначено від кого саме отримувати ТМЦ, не зазначено найменування (марка) техніки, яка повинна заправлятись. Однак у відповіді на заперечення перевіряючі не зробили ніякого посилання на нормативні акти, які зобов`язують ТОВ Пан Комбайн вказувати всі ці відомості в довіреностях, тим більше, що вони складаються в довільній формі.

Також слід зазначити, що підпунктом 75.1.2. ПК України, контролюючим органам надане право перевіряти дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Однак акт перевірки не містить даних щодо проведення перевірки фактичного використання трудових ресурсів ТОВ Пан Комбайн . Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Отже, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені вищезазначеними Законами. Враховуючи, ГУ ДПС у Миколаївській області не була уповноважена перевіряти господарську діяльність ТОВ Пан Комбайн (ані наказу ані направлення на перевірку ТОВ Пан Комбайн не приймалось), то ГУ ДПС у Миколаївській області в акті перевірки ПрАТ Миколаївська аграрна компанія не має права оцінювати законність господарської діяльності іншого підприємства - ТОВ Пан Комбайн , оскільки останнє не має можливості надавати пояснення, документи, заперечення проти доводів органу ДПС, а також оскаржувати висновки перевірки.

Щодо ТОВ Синергія Агро (код ЄДРПОУ 39887303):

На сторінці 19 акту зазначено, що до перевірки не надано пояснень та їх документального підтвердження щодо перевезення зернозбиральних комбайнів з смт. Новопсков до с.Петрівка Березівського району Одеської області. Вимога про надання документів з транспортування комбайнів є хибною, оскільки відповідно до пункту 2.1. договору оренди майна з екіпажем 03.06.2019 № 1у/2019, передача Предмета оренди Орендодавцем в користування Орендарю здійснюється за адресою Одеська обл., Березірський район, с. Петрівка. В актах приймання-передачі зазначено місце їх складання, а не підписання.

В акті перевірки зазначено, що в актах приймання-передачі майна не зазначено державних номерних знаків, win-кодів, що дає можливість ідентифікувати сільськогосподарську техніку. З метою ідентифікації орендованої сільськогосподарської техніки ПрАТ Миколаївська аграрна компанія надає копії технічних паспортів.

Також відповідачем здійснена спроба аналізу контрагентів ТОВ Синергія Агро з точки зору їх віддаленості та можливості одночасного виконання договорів оренди з різними контрагентами.

Розрахунки перевіряючих щодо недостатньої кількості осіб чи матеріально-технічних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності не можуть однозначно свідчити про відсутність фактичного виконання господарських операцій, оскільки не виключають використання контрагентом праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, залучення трудових чи матеріально-технічних ресурсів на договірній основі, або не декларування матеріально-технічних ресурсів.

Однак в будь-якому випадку, у разі наявності порушень, відповідальність за це порушення несе саме те підприємство, яке порушує порядок оформлення трудових відносин із найманими працівниками, чи не виконує обов`язку щодо декларування матеріально-технічної бази, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Висновки перевіряючих щодо відсутності матеріально-технічних ресурсів для ведення господарської діяльності у контрагента є необгрунтованим, оскільки за змістом пунктів 16.1.13. та 20.1.31. Податкового Кодексу України у органів ДФС є право обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування. З метою виконання функцій органів ДПС, перевіряючі мали право провести обстеження для встановлення фактичної матеріально-технічної бази у контрагентів позивача по всьому ланцюгу. Висновок про відсутність матеріально-технічних ресурсів зроблений лише з самого факту відсутності в органах ДПС такої інформації, за що ПрАТ Миколаївська аграрна компанія не може нести відповідальності. Також, враховуючи те, що податкові накладні, отримані ПрАТ Миколаївська аграрна компанія зареєстровані в ЄРПН, можна зробити висновок що ці господарські операції пройшли перевірку ризиковості.

Крім того на сторінці 22 акту перевірки перелічені не всі акти списання ПММ, які надавались під час проведення перевірки, а саме перелічені тільки акти списання до 01.07.2019 р. Саме цим пояснюється невідповідність виданого палива 8305 л. а кількості палива, зазначеного в актах списання - 8082,93 л. Копії актів списання та відомостей на видачу ПММ були надані разом із запереченнями до акту перевірки.

Також в акті перевірки зазначається, що деякі відомості в договорі, актах виконаних робіт, актах приймання-передачі, актах списання та відомостях не відповідають один одному. Такі висновки є передчасними, оскільки, органом ДПС порушено абз. 2 п.4 Розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 р., відповідно до якого в акті перевірки необхідно чітко викласти зміст порушення податкового законодавства платника що перевіряється (а не третьої особи, як в даному випадку) з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушено. Нормативного обґрунтування вказаних невідповідностей в акті не наведено.

Аргумент, наведений в акті перевірки та у відповіді на заперечення стосовно того, що не зазначення у первинних документах державних номерних знаків та ВІН-кодів комбайнів не дозволяє встановити які саме зернозбиральні комбайни передавались - не заслуговує на увагу, оскільки до функцій органів ДПС не входить встановлення, які саме комбайни використовувались та це не впливає на визначення об`єкту оподаткування.

Щодо ПСП Рамус (код СДРПОУ 30507952):

26.05.2016 р. Між ПрАТ Миколаївська аграрна компанія та ПСП Рамус був укладений договір купівлі-продажу № 34-02/05-16. За умовами цього договору було продано товар - пшеницю в кількості 236,83 т. на суму 947320 грн. Поставка товару підтверджується видатковою накладною № 79 від 27.05.2016 р. та податковою накладною № 1 від 27.05.2016 р. Також 27.05.2016 р. був укладений договір відповідального зберігання проданої пшениці № 39-02/05-16. Передача товару на відповідальне зберігання підтверджується видатковою накладною та актом приймання- передачі від 27.05.2016 р., який в акті перевірки на стор. 26 зазначений як відсутній та додавався до заперечень до акту перевірки. 18.04.2017 року ПрАТ Миколаївська аграрна компанія направила претензію до ПСП Рамус , в якій вимагало оплатити поставлену продукцію. В зв`язку з не оплатою, товар було повернено постачальнику та повернено з відповідального зберігання, про що складено акт приймання-передачі на повернення від 19.04.2017 р. та накладну на повернення № 3 від 19.04.2017 р. На стор. 25 акту зазначено, що до перевірки не надано документи щодо обліку зерна, яке знаходилось на відповідальному зберіганні, отже до заперечень були додані звіти про рух зерна.

Таким чином, ПрАТ Миколаївська аграрна компанія має всі необхідні первинні документи по правовідносинах з ПСП Рамус , в зв`язку з чим висновок на стор. 31 акту перевірки про заниження податкових зобов`язань за операцією з повернення зерна в квітні 2017 року є необгрунтованим.

Щодо ПП Агроновація (код ЄДРПОУ 38100213):

Предметом правовідносин між ПрАТ Миколаївська аграрна компанія та ПП Агроновація є виконання сільськогосподарських робіт комбайнами Claas Lexion 740 та Claas Lexion 760 на підставі договору від 29.05.2019 р. № А-39/19. До перевірки був наданий договір, додаткова угода від 03.08.2019 р. акт виконаних робіт № 119 від 27.08.2019 р., податкова накладна № 13 від 27.08.19 р. З метою додаткового підтвердження розміру витрат на оплату сільськогосподарських робіт до заперечень додавався розрахунок вартості виконаних робіт від 26.08.19 р. Вимога перевіряючих щодо ненадання інших документів не обґрунтована нормативно та не конкретизована, оскільки законодавство не передбачає конкретного переліку документів яким має підтверджуватись виконання робіт (надання послуг). Відповідно до статті 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Законодавством встановлений обов`язок виконавця видати документ, що підтверджує підставу оплати і суму отриманих від юридичної особи коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК). Стаття 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначає первинний документ як такий, що містить відомості про господарську операцію. На підставі вимог ст.9 Закону, обов`язковими реквізитами первинного документа є : назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі ці законодавчі вимоги сторонами договору дотримано Ніяких інших вимог до документів, що підтверджують надання послуг законодавством не встановлено. Таким чином висновок про завищення податкового кредиту по операціях з ПП Агроновація за серпень 2019 року є необгрунтованим.

Відповідно до ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦКУ). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦКУ).

Перевіркою не відображені результати аналізу, які свідчать про використання схеми приховування податків, а саме формування податкового кредиту - на підставі сфальсифікованих документів. Акт перевірки не містить посилання на первинні документи, які б підтверджували наявність виявлених порушень. Крім того, в Акті відсутнє посилання на те, що податковий кредит сформовано за рахунок податкових накладних, які оформлені з порушення податкового законодавства або про їх відсутність на момент проведення перевірки, а також відсутні посилання на те, що при обрахуванні об`єкту оподаткування з податку на додану вартість підприємств Позивачем неправомірно віднесено витрати до витрат та відповідно завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на на додану вартість.

Окрім вищезазначеного необхідно звернути на увагу на наступне:

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної фіскальної служби, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів (пп. 191.1.1 п. 191.1 ст. 191 ПКУ); здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів (пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 ПКУ).

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 ПКУ посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Права державної фіскальної служби визначені Податковим кодексом України ст.20.

Аналіз ст. 20 ПКУ дає підстави стверджувати, що на державну фіскальну службу не покладено і вона не наділена правом і повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням іншого законодавства, окрім податкового. Крім того пп. 20.1.12. п. 20.1 ст.20 ПКУ державна фіскальна служба наділена лише правом звертатися до суду, у випадках передбачених законом, з позовом про визнання договору недійсним, а не визнавати господарські договори не спрямованими на настання наслідків, самостійно.

Відтак, висновки про те, що правочини, укладені між Позивачем з контрагентами є такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків (фіктивні) знаходяться поза межами повноважень державної фіскальної служби та свідчать про порушення контролюючим органом статей 6 та 19 Конституції України, а тому не можуть вважатися доказом порушення Позивачем податкового законодавства, так як Позивачем правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, сформовано податковий кредит та визначено витрати при обрахуванні об`єкту оподаткування з податку на на додану вартість підприємства.

Проте Відповідач не звернув увагу на засади дійсності правочинів відповідно до законодавства України.

Статтею 215 ЦКУ визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 5) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦКУ). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов`язання пов`язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності);

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦКУ: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Аватономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто, при визнанні договорів нікчемними податковим органом недотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу Позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Такої ж позиції дотримується й Вищий адміністративний суд України у постанові №К/9991/50772/12 від 14.11.2012р. Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не

були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб`єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Тому неможна визнати правочини як такі, що не спрямовані на настання реальних наслідків між Позивачем та його контрагентами.

Підсумовуючи вищевикладене, і посилаючись на законодавство України, як висновок слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення 'ухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (первинні документи було надано представнику Відповідача під час проведення перевірки.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, відповідно до п.5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727, факти виявлених порушень законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. В Акті перевірки Відповідачем не зазначено посилань на жодні первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність викладених в акті фактів.

Оскільки Відповідач не зазначив посилань на жодні первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність викладених в акті фактів, то висновки контролюючого органу є необ`єктивними, а отже - протиправними, оскільки суперечать нормам чинного законодавства України.

Отже висновки Відповідача про порушення Позивачем податкового законодавства є помилковими, безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності.

Неможливість встановлення певних обставин контролюючим органом не повинно трактуватись не на користь платника податків.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Миколаївська аграрна компанія" (вул. Декабристів, 41/32, м.Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 33367811) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001 код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення - форма ПС від 31.03.2020 року №00004030502;

3 Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення - форма Р від 31.03.2020 року №00004000502;

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення - форма В4 від 31.03.2020 року №00004010502;

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення - форма ПН від 31.03.2020 року №00004020502;

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001 код ЄДРПОУ 43144729) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська аграрна компанія" (вул. Декабристів, 41/32, м.Миколаїв, 54020 код ЄДРПОУ 33367811) судові витрати в розмірі 13 461,71 грн., згідно платіжного доручення від 23.06.2020р №1943

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга