Справа № 815/4492/16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Тригубенко Ю.Г.;
представника позивача - Галинської Н.С.;
представника відповідача - Моргун Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2016 року № 0003761403, № 0003771403, № 0003781403, № 0003791403, -
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2016 року №№ 0003761403, 0003771403, 0003781403, 0003791403, 0003731408.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. В ході планової виїзної перевірки, оформленої актом від 28.05.2016 р. № 000044/15-32-14-03/3379883, встановлено низку порушень ТОВ Український універсальний термінал вимог податкового законодавства, на підставі якого податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки порушеннями та, зважаючи на безпідставність вказаних висновків, вважає прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення неправомірними та підлягаючими скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 14.06.2016 року №№ 0003761403, 0003771403, 0003781403, 0003791403, 0003731408.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області було задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.06.2019 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року в частині вирішення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2016 року № 0003761403, № 0003771403, № 0003781403, № 0003791403 було скасовано та справу у цій частині направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2016 року № 0003761403, № 0003771403, № 0003781403, № 0003791403 було прийнято до провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року було призначено у справі економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання її результатів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, провадження у справі було поновлено.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що перевіркою встановлено, що підприємством до адміністративних витрат відносились витрати, безпосередньо пов`язані з витратами транспортно-експедиторського оброблення вантажів Замовників , відповідно до собівартості транспортно-експедиторських послуг відносяться виключно ті витрати, які понесені ним у межах організації експедирування в сумі 5430637 грн. Тобто, це витрати, пов`язані з отриманням доходу від реалізації власних послуг. Одночасно з визнанням доходу експедитор відображає собівартість експедиторських послуг за дебетом субрахунку 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг . Тобто дані витрати повинні бути відображені по рахунку 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг а не по рахунку 92 Адміністративні витрати . Крім того дані витрати не було перевиставлено Замовнику (власнику вантажу) та відповідно невідшкодовані (такі послуги були надані безоплатно). Перевіркою встановлено, що ТОВ не відносило суми отриманого демереджу до бази оподаткування податком на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2015. Перевіркою ТОВ, проведеною за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., встановлено здійснення виплати нерезидентам доходів із джерелом походження з України у загальній сумі 621247,19 дол. Якщо нерезидент з метою виконання договору транспортного експедирування залучає до виконання третіх осіб, у тому числі нерезидентів, що надають послуги з фрахту, то компенсація таких виплат резидентом нерезиденту-експедитору не вважаються сумою фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахтування.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що в порушення ст.162 КАС України у відзиві на позовну заяву відсутні обґрунтування заперечень Відповідача щодо наведених Позивачем обставин та правових підстав позову із посиланням на відповідні докази. У відзиві висвітлюються питання, які взагалі не мають відношення до предмету спору, як то порядок подання заперечень на акт перевірки та таке інше. Більш того, відзив містить пояснення Відповідача щодо питань, які Верховний Суд розглянув і вже прийняв рішення, а отже які не є предметом нового розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання співробітники Головного управління ДФС в Одеській області провели планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.
За результатами цієї перевірки Головне управління ДФС в Одеській області склало акт від 27.05.2016 року № 000044/15-32-14-03/3379883, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:
- п.135.1, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 3396595 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування в сумі 1269469 грн.;
- п.44.1 ст.44, п.185.1 б п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 1894335 грн.;
- п.160.2 ст.160 та пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи нерезидента за 2013-2015 рр. у розмірі 1178137 грн.;
- п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, а саме підприємством не надано Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидента, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, за завітній період: 2013 рік, 2014 рік;
- ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , пункту 1 постанови Національного банку України № 163 від 14 травня 2013 року Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках в Україні в частині несвоєчасного надходження виручки за договором від 07 листопада 2011 року № 291/11, укладеним із Wilhelmsen Ships Service, Грузія, в сумі 44 дол. США.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що до адміністративних витрат Товариством віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з наданням транспортно-експедиційних послуг та витрати, пов`язані з транспортно-експедиційним обробленням вантажів замовників. На думку контролюючого органу, ці витрати мали відноситись до складу собівартості реалізованих робіт та послуг і повинні бути перевиставлені замовнику послуг, а тому дані витрати повинні бути відображені по рахунку 903, а не порахунку 92 Адміністративні витрати . Як зазначив відповідач, ці витрати не було перевиставлено замовнику (власнику вантажу) та, відповідно, не відшкодовані (такі послуги надані безоплатно). Позивач до складу витрат відносив від`ємне значення курсових різниць в сумі 5015257 грн. у зв`язку з отриманням позики у нерезидента Sovfracht UUT SA 3, rue du Mont-Blanc, Geneva, Switzerland згідно договору № 1 від 12 вересня 2011 року з метою поповнення обігових коштів. Вказана операція обліковується по рахунку бухгалтерського обліку 506 Інші довгострокові позики в іноземній валюті . Курсові різниці обліковуються по рах.945 Витрат від операційної курсової різниці та 974 Витрат від неопераційних курсових різниць . По бухгалтерському обліку у підприємства збитки, у зв`язку із чим, за висновком відповідача, дані господарські операції не пов`язані з використанням їх у господарській діяльності підприємства. Враховуючи специфіку діяльності Товариства та відображення її в бухгалтерському обліку, як вважає контролюючий орган, витрати, понесені із отриманням кредиту та нарахуванням курсових різниць, мають транзитний характер, а відповідно такі валютні ризики мають бути перевиставлені замовникам та відповідно відшкодовані. Відтак зроблено висновок, що дані операції не направлені на отримання прибутку та витрати у сумі 5015257 грн. не пов`язані з отриманням доходу позивача, тому встановлено завищення витрат по р.06 Декларації Інші витрати (сума рядків 06.1-06.6) та р.06.4 Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати декларації на загальну суму 5015257 грн. Товариство не відносило суми отриманого демереджу в розмірі 2796076 грн. до бази оподаткування ПДВ за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, чим занижено податкове зобов`язання в сумі 559219 грн. В порушення порядку заповнення податкової декларації з ПДВ Товариством невірно відображено та перераховано показники по рядку 24 Декларації Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 - рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) , що призвело до викривлення показників декларації в розрізі періодів відображення та сум. У зв`язку із перерахунком показників рядок 24 по декларації з ПДВ за грудень 2015 року (без врахування встановлених порушень) дорівнює 105783 грн. Товариством на час здійснення виплат нерезидентам доходів в сумі 621247,19 дол. США або 8144264,40 грн., у т.ч. Asgard Tasimacilik Ve TIC LTD STI, Туреччина - 2600 дол. США; M.K. Maritime SA, Швейцарія - 385973,19 дол. США; Sinochain Logistics Co. LTD, Китай - 168330 дол. США; Sunshine Logistics (H.K.) Co. LTD, Китай - 16550 дол. США; Lazika Lines LLC, Грузія - 47794 дол. США. з джерелом їх походження з України не утримано та не сплачено податок на доходи нерезидента за ставкою 15 %, в результаті чого занижено суму податку за 2013-2015 рр. у розмірі 1178737 грн. Товариство не подавало до податкового органу розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи з джерелом їх походження з України, за період 2013-2014 років.
За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал на підставі акту перевірки від 27.05.2016 року № 000044/15-32-14-03/3379883 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
- від 14.06.2016 року № 0003761403, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1047803 грн. та нараховано 58825 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- від 14.06.2016 року № 0003771403, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1269469 грн.;
- від 14.06.2016 року № 0003781403, яким збільшена сума грошового зобов`язання по ПДВ в розмірі 1523084 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 761542 грн.;
- від 14.06.2016 року № 0003791403, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 89872 грн.;
- від 14.06.2016 року № 0003711408, яким збільшено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 1178137 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 882179 грн.;
- від 14.06.2016 року № 0003731408, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 1360 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал не погодилося з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 23 серпня 2016 року № 18820/6/99-99-11-01-01-25 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2016 року № 0003711408 (яким збільшено зобов`язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб) скасовано, а інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України до витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, належать витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно з п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати, витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, розділ III Податкового кодексу України Податок на прибуток підприємств викладено в новій редакції, у відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 якої об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств став прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, Рахунок 90 Собівартість реалізації призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 Адміністративні витрати , 93 Витрати на збут , 94 Інші витрати операційної діяльності .
Згідно з п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно з пп.9.1 п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.
Відповідно до п.13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.
Згідно з п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.
Товариство з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 рік відносило до адміністративних витрат витрати на заробітну плату та сплату податків адміністративного персоналу у розмірі 7081582 грн., які пов`язані з наданням транспортно-експедиційних послуг та витрати, пов`язані з транспортно-експедиційним обробленням вантажів Замовників .
Співробітники, призначені на адміністративні посади, відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 92 Адміністративні витрати за 2013-2015 рр. Згідно з наказами вказані співробітники були прийняті на адміністративні посади ТОВ Український Універсальний Термінал та у відповідності з карткою по рахунку 92 за 2013-2015 рр. отримали заробітну плату на загальну суму 7081582,14 грн., у т. ч. в 2013 р. - 3162899,81 грн., 2014 р. - 2267736,41 грн., 2015 р. - 1650945,92 грн.
Відповідно до положень ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитором (транспортним експедитором) визнається суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.
Згідно з положеннями ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Положеннями ст.929 Цивільного кодексу України визначено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
З матеріалів справи вбачається, що в бухгалтерській довідці № 2 позивачем наводяться суми витрат, здійснених на заробітну плату виробничого персоналу, які обліковуються на окремому рахунку, оскільки такий персонал безпосередньо зайнятий у наданні транспортно-експедиторських послуг.
Також, позивач стверджує, що під час попередньої перевірки адміністративні витрати підтверджені податковим органом у складі витрат, що відповідає нормам податкового законодавства.
Так, відповідно до витягу з Акта про результати планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. № 646/15-03-22-01/3879883/ від 14.10.2013 року податковий орган зазначає: що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2012 по 31.12.2012 в сумі 3 675 007 грн. на підставі …відомостей нарахування заробітної плати…оборотні відомості по рахункам № 22, 23, 91, 92, 93, 94… відомості нарахування заробітної платні не встановлено завищення або заниження задекларованих ТОВ Український Універсальний Термінал показників у рядку 06.1 Декларацій Адміністративні витрати .
З урахуванням зазначеного, надані копії обороно-сальдових відомостей та карток по рахунку 92 Адміністративні витрати , накази (протоколи), бухгалтерські довідки та інші документи свідчать про понесення ТОВ Український Універсальний Термінал витрат на заробітну плату та сплату податків адміністративного персоналу у розмірі 7081582 грн., що які у розумінні підпункту 138.8.2 пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України та П(С)БО 16 Витрати є адміністративними витратами підприємства.
Крім того, у висновку судового експерта Тимофєєнка Сергія Анатолійовича судово-економічної експертизи, проведеної за матеріалами адміністративної справи № 815/4492/16, від 03.06.2020 року за № 016/1/1-004, вказано, що оплата праці адміністративного персоналу ТОВ УУТ , що нарахована та виплачена за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в загальній сумі 7 081 582 грн., не може бути визнана безоплатно отриманою послугою із подальшим її включенням до складу доходу ТОВ УУТ та збільшенням об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, виходячи з досліджуваних матеріалів справи та норм податкового законодавства.
Висновком експерта встановлено, що здійснення розподілу в бухгалтерському обліку Позивача нарахованої адміністративному персоналу заробітної плати, з урахуванням податків, на Адміністративні витрати у складі витрат тих звітних періодів, в яких вони були здійснені, як загальногосподарські витрати операційної діяльності ТОВ УУТ та які неможливо прямо пов`язати з доходом від окремих реалізованих транспортно-експедиторських послуг, відповідає методології обліку витрат підприємства в бухгалтерському обліку та фінансової звітності, визначеної П(С)БО 16 Витрати .
Досліджувані бухгалтерські реєстри, Оборотно-сальдові відомості, Аналіз рахунків Позивача, наявні в матеріалах справи, відображають здійснення руху активів (коштів) між сторонами трудового договору та понесення витрат Позивачем для здійснення господарської діяльності, відповідно до діючого законодавства. Більш того, відсутність заборгованості по виплаті заробітної плати перед найманими працівниками, правильність обчислення та своєчасність сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) в бюджет підтверджується податковою перевіркою в пп.3.6.1, пп.3.6.3 п.3.6 Акта перевірки (стор. 54, 55-60 Акта).
Водночас дослідженням було визначено, що зазначене в Акті перевірки (стор.7) не відображення на рах.903 Собівартість реалізованих робіт і послуг витрат, що пов`язані з отриманням доходу від реалізації власних послуг - документально не підтверджується, враховуючи нижченаведене.
В бухгалтерському обліку Позивача з 01.01.2013 по 31.12.2015 суми оплати праці виробничого персоналу у загальному розмірі 9 427 130,30 грн. були включені у фінансовій звітності до складу р.2050 ф.2 Фінансові результати , а у бухгалтерському обліку віднесено на фінансові результати з рах.903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , у відповідних звітних періодах разом із визнанням доходу для отримання якого вони були здійсненні, та який відображено в бухгалтерському обліку за рахунком 703 Дохід від реалізації послуг у загальному розмірі 29 490 306,15 грн.
Тобто, в бухгалтерському обліку ТОВ УУТ на рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг у складі виробничої собівартості транспортно-експедиторських послуг відображені витрати безпосередньо пов`язані з транспортно-експедиторським обробленням вантажів, у т.ч. витрати на оплату праці виробничого персоналу, з урахуванням ЄСВ.
Згідно з пп.136.1.20 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для визначення об`єкта оподаткування не враховуються основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об`єкта оподаткування.
Відповідно до п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Відповідно до абз. г пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.
Згідно з пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за № 515/4736 (далі - П(С)БО № 21).
Відповідно до п.4 П(С)БО № 21 курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Згідно з п.7 П(С)БО № 21 на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.
Відповідно до п.4 П(С)БО № 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку
Суд встановив, що 12 вересня 2011 року між Sovfracht UUT SA (позикодавець) та ТОВ УУТ (позичальник) укладений договір позики № 1, предметом якого є надання позикодавцем позики позичальнику в розмірі 1000000 дол. США на період з року по 30 вересня 2031 року з відсотковою ставкою 3,5 % річних.
За висновком відповідача, враховуючи збитковість діяльності Товариства та його специфіку, витрати, понесені позивачем у зв`язку із отримання позики та внаслідок зміни курсу іноземної валюти та визначення курсових різниць від перерахунку грошових коштів по заборгованості за отриману позику, безпідставно віднесено до складу витрат підприємства, адже отримані за договором із нерезидентом кошти не пов`язані з використанням їх у господарській діяльності платника податку.
Відповідно до пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп.153.4.2 п.153.4 ст.153 Податкового кодексу України не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв`язку з поверненням платником податку основної суми кредиту, у тому числі субординованого боргу, позики, частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката іншим особам - кредиторам, процентної позики, а також з наданням основної суми кредиту, позики іншим особам - дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.
З урахуванням зазначеного, отримана ТОВ УУТ від нерезидента Sovfracht UUT SA сума позики не включається до складу витрат позичальника ТОВ УУТ , як і не включається до складу доходів платника податку ТОВ УУТ .
Згідно картки р. 6842 за період 01.01.2013 - 31.12.2015 рр. на субрахунку 684 Розрахунки за нарахованими відсотками ведеться облік нарахованих відсотків за: використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; іншими операціями. В картці рахунку 6842 за 2015 рік відображено нарахування процентів за користування позикою за договором № 1 від 12.09.2011 року в сумі 308518,14 грн., що є витратами підприємства ТОВ УУТ .
Відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку 945 Втрати від операційної курсової різниці та по рахунку 974 Втрати від неопераційних курсових різниць на загальну суму 5015257 грн., у тому числі у 2013 р. - 1172 грн. (по рахунку 945 Втрати від операційної курсової різниці в сумі 1172 грн.) та у 2014 р. - 5014084 грн. (по рахунку 945 Втрати від операційної курсової різниці в сумі 1441178,14 грн., по рахунку 974 Втрати від неопераційних курсових різниць в сумі 3572905,86 грн.).
Тобто підприємством обґрунтовано відображено в складі витрат в декларації з податку на прибуток втрати від курсової різниці у 2013 р. в сумі 1172 грн., у 2014 р. в сумі 5014084 грн.
Згідно з пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші операційні витрати включають витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.
У 2013 році в уточнюючій декларації з податку на прибуток ТОВ УУТ в рядку 06.4ІВ відображено витрати в сумі 99158 грн. та у додатку Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати розшифровані зазначені витрати, у тому числі в графі від`ємне значення курсових різниць відображена сума 1173 грн.
У 2014 році в уточнюючій декларації з податку на прибуток ТОВ УУТ в рядку 06.4ІВ відображено витрати в сумі 5083462 грн. та у додатку Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати розшифровані зазначені витрати, у тому числі в графі від`ємне значення курсових різниць відображена сума 5014084 грн.
Таким чином, ТОВ УУТ обґрунтовано включено до складу витрат в декларації з податку на прибуток втрати курсових різниць за 2013-2014 роки в сумі 5015257 грн., у тому числі у 2013 р - 1172 грн. та у 2014 р. - 5014084 грн.
Також, позивач стверджує, що під час попередньої перевірки від`ємні курсові різниці за вищевказаною позикою (Договір позики № 1 від 12.09.2011, укладений між Sovfracht UUT SA (Позикодавець) та Позивачем (Позичальник)) підтверджені контролюючим органом у складі витрат, що відповідає нормам податкового законодавства, що підтверджується Актом перевірки № 646/15-03-22-01/3879883/ від 14.10.2013 року, де контролюючим органом зазначено, що перевіркою показників, відображених у рядку 06.4 Декларацій Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати , за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. у сумі 83267 грн. встановлено, що суб`єкт господарювання здійснював нарахування від`ємного значення курсових різниць, витрат на інформаційне забезпечення та інших витрат. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012р. в сумі 83267 грн. па підставі оборотних відомостей по рахункам 94, 631 та первинні документи до них не встановлено заниження або завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 06.4 Декларацій Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати .
Крім того, у висновку судового експерта Тимофєєнка Сергія Анатолійовича судово-економічної експертизи, проведеної за матеріалами адміністративної справи № 815/4492/16, від 03.06.2020 року за № 016/1/1-004, вказано, що зазначене нарахування Позивачем курсових різниць та віднесення їх до складу витрат нормативно обґрунтовано. Експерт дійшов висновку щодо непослідовного, упередженого та вибіркового підходу Відповідача до питання визначення курсових різниць, адже, як вказано на стор. 27, 35 Висновку експерта, Відповідачем не зазначено, що у звітному періоді з 01.01.2013 по 31.12.2015 до Фінансових результатів саме за цими фінансово-господарськими операціями ТОВ УУТ включено 4 409 425,73 грн., як дохід від курсових різниць. Тобто, за позицією Відповідача, дохід Позивача від курсових різниць мав бути визнаний завищеним. Проте будь яких зауважень до доходів Позивача від курсових різниць Відповідач в Акті перевірки не висловив.
Суд погоджується з позивачем, що при здійсненні господарської діяльності завжди присутній фактор ризику, адже відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Фактор ризику господарської діяльності передбачає вірогідність збитковості такої діяльності.
Верховний Суд в постанові від 28.02.2011 року у справі № 21-13а11 констатував, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
За таких обставин, тимчасовий збитковий результат господарської діяльності не позбавляє Позивача права на віднесення процентів за позикою до складу витрат.
В предметі Договору позики № 1 (поповнення обігових коштів Позивача), отримані кошти фактично витрачались Позивачем на господарську діяльність, а саме на придбання автомобілів, закупівлю комп`ютерного обладнання для працівників, виплату заробітної плати, оренду приміщення, в якому здійснюється діяльність Позивача, тощо.
В підтвердження використання Позивачем коштів, отриманих від позики нерезидента, у господарській діяльності Позивача було надано бухгалтерську довідку № 3, з якої вбачається, що за період з 2013 по 2015 рр. Позивачем здійснено витрат на господарську діяльність на суму, яка перевищує суму отриманих у відповідному періоді позикових коштів.
Тобто, господарська діяльність підприємства у 2013-2015 рр. фінансувалися Позивачем, крім іншого, за рахунок позикових коштів, а тому твердження Відповідача про те, що отримання позики не пов`язане з господарською діяльністю Позивача і отриманням доходу від реалізації послуг є необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, Позивач правомірно включив до складу витрат в декларації з податку на прибуток підприємств витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за позикою від нерезидента.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;
Відповідно до п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення. Від`ємне значення як результат розрахунку об`єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.
Згідно з пп.140.4.2 п.140.4 ст.40 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 3396595 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування в сумі 1269469 грн. є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
У періоді, який перевірявся, ТОВ УУТ було укладено низку договорів транспортного експедирування, по яким порядок розрахунків визначений наступним чином: клієнт здійснює оплату лінійних витрат, у разі якщо такі платежі не включені в комплексу ставку, в склад лінійних витрат входить плата за користування контейнером, у т.ч. демередж, експедитор - ТОВ УУТ виставляє рахунки клієнту за лінійні витрати у відповідності до сум та рахунків Ліній та Портів.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ УУТ повідомляло клієнтам про понесені додаткові витрати - демередж та замовники погоджувалися на покриття цих витрат за період 2013-2015 рр. всього в сумі 2757084,49 грн., що підтверджується наданими копіями актів, протоколів-погоджень.
Відповідно до положень ст.149 Кодексу торговельного мореплавства України угодою сторін може бути встановлений додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).
Згідно положень ст.183 Кодексу торговельного мореплавства України штраф за контрсталійний час суден стягується в безспірному (безакцептному) порядку після подання відправнику або одержувачу вантажу розрахунку сталійного часу і суми штрафу.
Відповідно до положень ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Згідно положень ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Таким чином, кошти, які сплачує судновласнику фрахтівник як суму штрафу за простій судна під вантажними операціями понад час (демередж), не включаються до бази оподаткування ПДВ.
Крім того, у висновку судового експерта ОСОБА_1 судово-економічної експертизи, проведеної за матеріалами адміністративної справи № 815/4492/16, від 03.06.2020 року за № 016/1/1-004, вказано, що в Акті перевірки Відповідачем було допущено арифметичні та технічні помилки, які спотворюють висновки Акта перевірки.
Проведеним дослідженням експертом було визначено, що загальна сума демереджу за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 складає 2 757 084,49 грн., замість 2 796 075,98 грн. (різниця даних складає 38 991,49 грн.), зазначених Відповідачем в Акті перевірки, внаслідок здійснення подвійного врахування одних і тих самих первинних документів.
Також, експертом було виявлено розбіжності між даними Акта перевірки та податкових повідомлень-рішень, з яких вбачається, що при їх виданні Відповідачем було частково зменшено суми порушень, визначені Актом перевірки.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним (accessible) та передбачуваним (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. Доступність закону означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. Передбачуваність означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.
Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.
Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі Маркс проти Бельгії , п.69). Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів , п.53). Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив. Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має легітимне сподівання ( Федоренко проти України , Едуард Петрович Мельник проти України ) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ( Бурдов проти Росії , Юрій Миколайович Іванов проти України , Агрокомплекс проти України ); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ( Брезовец проти Хорватії , Рисовський проти України , Кечко проти України , Стреч проти Великобританії , Москаль проти Польщі , Сук проти України , Федоренко проти України , Україна-Тюмень проти України ).
Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Згідно з ч.1 ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Під час розгляду справи судом на вирішення економічної експертизи були поставлені наступні питання: 1) чи підтверджуються нормативно та первинними документами бухгалтерського, податкового обліку і звітності ТОВ Український Універсальний Термінал висновки Акта № 000044/15-32-14-03/33798831 від 27.05.2016 року планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року щодо: - порушення п.135.1 пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1.; пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.140.4.2 п.140.1 ст.140, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 3396595 грн., у тому числі в розрізі періодів звітності: рік 2013 - 31043 грн., рік 2014 - 1107015 грн., рік 2015 - 2258537 грн.; - завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування в сумі 1269469 грн., у тому числі в розрізі періодів звітності: рік 2015 - 1269469 грн.; - порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 б ст.185, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 1894335 грн., у тому числі в розрізі періодів звітності: січень 2013 - 50712, лютий 2013 - 122678, березень 2013 - 103656, квітень 2013 - 94205, травень 2013 - 47446, червень 2013 - 122239, липень 2013 - 48909, серпень 2013 - 33138, вересень 2013 - 44405, жовтень 2013 - 68070, листопад 2013 - 83890, грудень 2013 - 49404, січень 2014 - 24834, лютий 2014 -24496, березень 2014 - 32514, квітень 2014 - 66022, травень 2014 - 36473, червень 2014 - 28640, липень 2014 - 41561, серпень 2014 - 43921, вересень 2014 - 96385, жовтень 2014 - 192472, листопад 2014 - 57647, березень 2015 - 16829, червень 2015 - 4571, липень 2015 - 129811, серпень 2015 - 47453, вересень 2015 - 59439, жовтень 2015 - 122515; - завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 24 декларації) в сумі 89872 грн., у тому числі в розрізі періодів звітності: грудень 2015 - 89872 грн.; 2) чи пов`язані витрати понесені ТОВ Український Універсальний Термінал у межах організації транспортно-експедиційного обслуговування у сумі 7081582 грн., а саме за рік 2013 - 3162900 грн., за рік 2014 - 2267737 грн., за рік 2015 - 1650945 грн. при формуванні доходу, яким чином формувався дохід з урахуванням понесених витрат; 3) яким чином здійснювалась компенсація витрат, а саме курсові різниці та відсотки при організації транспортно-експедиційної діяльності, враховуючи специфіку діяльності підприємства та з урахуванням укладених договорів; 4) надати роз`яснення щодо сплати чи не сплати суми отриманого демереджу, які включаються до бази оподаткування ПДВ згідно з умовами договорів.
Відповідно до ч.1 ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Згідно з висновком судового експерта Тимофєєнка Сергія Анатолійовича судово-економічної експертизи, проведеної за матеріалами адміністративної справи № 815/4492/16, від 03.06.2020 року за № 016/1/1-004: порушення п.135.1 пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.140.4.2 п.140.1 ст.140, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 3 396 595 грн., - нормативно та документально не підтверджується; завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування в сумі 1 269 469 грн. - документально не підтверджується; порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 б ст.185, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 1 894 335 грн., - нормативно та документально не підтверджується; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду в сумі 89 872 грн. за період звітності: грудень 2015 року - документально не підтверджується.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Таким чином, з урахуванням зазначено, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 14.06.2016 року № 0003761403, № 0003771403, № 0003781403, № 0003791403 є протиправними та належать до скасування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал (вул. Корабельна, 4/1-Н, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, ідентифікаційний код 33798831) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2016 року № 0003761403, № 0003771403, № 0003781403, № 0003791403 - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 14.06.2016 року № 0003761403, № 0003771403, № 0003781403, № 0003791403.
3. Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український Універсальний Термінал (код ЄДРПОУ 33798831) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 71258,93 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення складено 12 жовтня 2020 року.
Суддя М.М. Кравченко
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.10.2020 |
Оприлюднено | 13.10.2020 |
Номер документу | 92129869 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні