Постанова

від 06.10.2020 по справі 520/2245/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 р.Справа № 520/2245/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 21.04.20 року по справі № 520/2245/2020

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2020 за №00002083306, №00002093306, №00002103306, №00002113306;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 №Ф-00000253306 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00002073306 від 18.02.2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №00002083306, №00002093306, №00002103306, №00002113306 від 18.02.2020.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 №Ф-00000253306 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00002073306 від 18.02.2020.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог апеляційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права. Наводить обставини справи та нормативно - правове обґрунтування, викладені ним у позовній заяві. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 15.01.2020 на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п.61.1, 61.2 ст.61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62. п.п. 75.1.2. п. 75.1 с. 75, ст.77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, Закону України №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання 2020 року відповідно до наказу від 27.12.2019 за № 3221, направлення від 15.01.2020 за №72, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області Гранкіною Юлією Василівною проводилась документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

04.02.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області було складено Акт №287/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки платника податків ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (надалі також - Акт перевірки) /т. 1 а.с.25-67/.

18.02.2020 на підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00002093306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 173807,90 грн., з яких 139046,32 грн - за податковими зобов`язаннями та 34761,58 грн за - штрафними санкціями /т.1 а.с.69/.

18.02.2020 на підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00002103306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 14483,98 грн., з яких 11587,18 грн - за податковими зобов`язаннями та 2896,80 грн - за штрафними санкціями /т.1 а.с.70/.

18.02.2020 на підставі Акта перевірки відповідачем було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000253306 із донарахуванням єдиного внеску в сумі 228429,41 грн /т.1 а.с.72/.

18.02.2020 на підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00002073306, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 69321,65 грн /т. 1 а.с.73/.

18.02.2020 на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00002083306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за ПДВ на суму 282926,37 грн., з яких 226341,48 грн - за податковими зобов`язаннями та 56585,37 грн - за штрафними санкціями /т.1 а.с.68/.

18.02.2020 на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00002113306, яким нараховано суму штрафу в розмірі 136426,64 грн., за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) /т.1 а.с.71/.

Зазначені повідомлення-рішення від 18.02.2020 за №00002083306, №00002093306, №00002103306, №00002113306, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00002073306 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000253306 від 18.02.2020 позивачем було отримано 18.02.2020, що сторонами не заперечується.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали викладені в Акті перевірки висновки відповідача про допущення позивачем наступних порушень податкового законодавства:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, у результаті чого контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 214 935,19 грн, в тому числі за 2016 рік - 75888,87 грн, за 2017 рік - 85591,4 грн, 2018 рік - 53454,92 грн;

- ст. 168, 176 Податкового Кодексу України, п.п 1.2, 1.6., п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, у результаті чого контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми податкових зобов`язань з військового збору за період, що перевірявся, на суму 17911,25 грн., у тому числі за 2016 рік - 6324,07 грн., 2017 рік - 7132,61 грн, за 2018 рік - 4454,57 грн;

- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 за №2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого донараховано суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі 228429,41 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 73262,16 грн, за 2017 рік на суму 89833,44 грн., за 2018 рік на суму 65333,81 грн;

- п.188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189 , п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, у результаті чого контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 226341,48 грн, у тому числі: за лютий 2017- 10329,21 грн, березень 2017 - 10329,21 грн., квітень 2017 року - 11568,86 грн., травень 2017 року - 14745,21 грн, червень 2017 року - 16929,21 грн., липень 2017 року - 20658,42 грн., серпень 2017 року - 1214,94 грн., вересень 2017 року - 4400,00 грн., жовтень 2017 року - 4913,98 грн., листопад 2017 року - 5131,82 грн., грудень 2017 року - 5131,82 грн., за січень 2018 року - 5131,82 грн., лютий 2018 року - 5131,82 грн., березень 2018 року - 5131,82 грн., квітень 2018 року - 5131,82 грн., травень 2018 року- 5131,82 грн., червень 2018 року - 5131,82 грн., липень 2018 - 5131,82 грн., серпень 2018 року -5131,82 грн., вересень 2018 року - 4154,41 грн., жовтень 2018 року - 17339,21 грн, листопад 2018 року - 12194,32 грн, грудень 2018 року - 10233,69 грн.;

- п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України в частині не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму ПДВ 272 853,28 грн.;

- п. 63.3 ст. 63 ПКУ, в частині неповідомлення за ф. №20-ОПП до податкового органу як за основним місцем обліку, так і за неосновним, про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність.

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Харківській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено правомірності спірних рішень, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності встановлено статтею 44 Господарського кодексу України. Так, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Обов`язки платника податків визначено статтею 16 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з приписами пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Пунктом 138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.9 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається приписами статті 177 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат. Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені Наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 (далі - Порядок).

Пунктом 6 Порядку визначено, що у графі 2 Книги Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

У графі 6 Книги Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Водночас, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 198.1.а, пунктів 198.2. та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України відповідно: а) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів; б) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; в) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі викладеного, з урахуванням пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, платник податку на додану вартість має право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість нараховані (сплачені) таким платником при придбані товарів для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності за умови, що такі суми підтверджені відповідними податковими накладними.

Відповідно до пункту 15.6 Наказу Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначені права контролюючих органів. Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статті, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених Податковим кодексом України.

Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) врегульовано статтею 114 Податкового кодексу України, відповідно до якої граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом четвертим частини другої статті шостої Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник податку зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Як убачається із матеріалів справи, 20 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Голд Ва (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір найму (оренди) нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, б.35-А, загальною площею 395,3 кв.м.

Згідно із п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін й дорівнює 120000,00 грн. на місяць, включаючи ПДВ, з урахуванням особливостей викладених у пп. 5.1.1 - 5.1.4 Договору.

Відповідно до п.п. 5.1.1 Договору сторони дійшли згоди, що Орендар сплачує Орендодавцеві протягом 5 робочих днів, з моменту підписання (укладення) нотаріально посвідченого договору оренди та акту приймання-передачі, грошову суму, що дорівнює 120000,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за останній місяць оренди .

Відповідно до п.п. 5.1.2 Договору сторони дійшли згоди, що з дати нотаріального посвідчення даного договору оренди Орендар звільняється від орендної плати до 15 березня 2017 року.

Підпунктом 5.1.3 Договору передбачено, що орендна плата за березень 2017 року буде становити 50 відсотків від розміру, зазначеного в п. 5.1 даного Договору, що становить 60000,00 грн., та сплачується Орендарем до 20 березня 2017 року.

Підпунктом 5.1.4 Договору встановлено, що сторони дійшли згоди, що орендна плата за квітень 2017 року становить розмір орендної плати, зазначеної в п. 5.1 даного договору та сплачується Орендарем до 05 квітня 2017 року.

Пунктом 12.4 Договору визначено, що поточний ремонт даху шляхом усунення наявних протікань здійснюється підрядниками Орендаря за рахунок Орендодавця в строк, що не перевищує 10 календарних днів з моменту підписання договору при сприятливих погодних умовах. У випадку неможливості вчинити ці дії внаслідок дощу та сніжних завалах, строк вчинення ремонту пролонгується на період відсутності такої можливості.

Пунктом 12.5 Договору встановлено, що у випадку, якщо Орендодавець не виконує вимоги п. 12.4, то Орендар має право без будь-якого погодження з Орендодавцем самостійно допустити власних підрядників до робіт поточного ремонту даху за власні кошти. Суми на проведення таких робіт зараховуються в рахунок оплати орендної плати Орендодавцем обов`язково та беззаперечно.

В пункті 6 Акту приймання-передачі від 20 грудня 2016 року зазначено недоліки приміщення, що орендується: дах не придатний до експлуатації та потребує капітального ремонту, система опалення не придатна до експлуатації та потребує капітального ремонту або заміни.

У подальшому, на підставі зазначеного договору (оренди) нежитлового приміщення від 20 грудня 2016 року, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавцем) було укладено такі договори суборенди:

1) 31 березня 2017 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендарем) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 308,3 кв.м. /т.1 а.с.144-150/.

Згідно із п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін й дорівнює 94 525,00 грн на місяць, включаючи ПДВ.

2) 01 жовтня 2017 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Добра сила (Орендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину групи приміщень АДРЕСА_2 , загальною площею 87,0 кв.м. /т.1 а.с. 151-157/.

Згідно із п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін й дорівнює 30 000,00 грн на місяць, включаючи ПДВ та відшкодування комунальних витрат.

3) 01 вересня 2018 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 308,3 кв.м. /т.1 а.с. 158-164/.

Згідно із п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін й дорівнює 94525,00 грн на місяць, без ПДВ. Оплата за кожний наступний місяць оренди здійснюється з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Також, 29 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Територіальне міжгосподарче об`єднання Ліко-Холдінг (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди № 320 (Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення №206, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 619,4 кв.м., з яких: 1-й поверх - 230,2 кв.м., 2-й поверх - 235,5 кв.м., підвальний поверх - 153,7 кв.м.

Згідно із п. 3.1 Договору за користування об`єктом оренди протягом 4 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно до 10 числа кожного місяця орендну плату у розмірі 25000,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.п. 3.1.1 Договору з 01 червня 2019 року і до 31 травня 2021 року (включно) розмір орендної плати встановлюється згідно з п. 3.8.2 Договору.

За умовами п.п. 3.8.2 Договору у період з 01 червня 2019 року і до 31 травня 2021 року (включно) Орендодавець має право змінити розмір орендної плати у бік збільшення, враховуючи економічний стан та/або зміни вартості на ринку нерухомості квадратного метру, шляхом направлення на адресу Орендаря відповідного листа про зміну орендної плати та відповідної Додаткової угоди до Договору. Сторони приймають на себе зобов`язання в обов`язковому порядку провести переговорний процес, щодо істотних умов такої пропозиції за участю керівників господарюючих суб`єктів, що є сторонами даного договору. Сторони мають з`явитися на такі переговори у 10-денний термін.

Зазначений лист та Додаткова угода до Договору мають бути направлені Орендарю до 01 березня 2019 року.

У випадку недосягнення протягом 30 календарних днів з дати отримання листа згоди сторін щодо розміру орендної плати, термін оренди за цим Договором закінчується 31 травня 2019 року (включно) у зв`язку з недосягненням згоди сторін щодо істотних умов договору та Орендар зобов`язується звільнити об`єкт оренди у строки, передбачені цим Договором.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що після закінчення 4 місячного періоду оренди (вказаного в п. 3.1 Договору) і до 31 травня 2019 року включно, за користування об`єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 100 000,00 грн, з урахуванням ПДВ.

У подальшому, на підставі зазначеного договору оренди №320 від 29 квітня 2016 року, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавцем) було укладено такі договори суборенди:

1) 01 серпня 2016 року з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину групи приміщень АДРЕСА_4 загальною площею 465,00 кв.м. /т.1 а.с.106-119/.

Згідно із п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін й дорівнює 25500,00 грн. на місяць, включаючи ПДВ.

2) 01 грудня 2016 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину групи приміщень №137, приміщення №206, загальною площею 383,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 /т.1 а.с.120-126/.

Згідно із п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін й дорівнює 63000,00 грн. на місяць, включаючи ПДВ.

3) 01 жовтня 2016 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Добра сила (Орендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину групи приміщень № 137, приміщення № 206, загальною площею 235,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 /т.1 а.с.151-157/.

Згідно із п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін й дорівнює 38857,50 грн на місяць, включаючи ПДВ.

4) 01 серпня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 206, загальною площею 383,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 /т.1 а.с.127-133/.

Згідно із п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін й дорівнює 63343,50 грн. на місяць, включаючи ПДВ.

Щодо цих договорів оренди та суборенди відповідач у Акті дійшов висновку, що у грудні 2016 року - березні 2017 року у господарській діяльності не використовувалось 100% орендованої площі, а з 01.04.2017 - 22% орендованої площі; в порушення п. 177.2. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, позивачем зайво включені витрати на орендну плату та надані комунальні послуги за приміщеннями, які не використовувались у господарській діяльності на загальну суму 213985,90 грн, у тому числі: у 2016 році - 100000,00 грн, у 2017 році - 113985,95 грн.

На сторінці 13 відповідачем зазначено, що в порушення п. 177.2. п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльність, включена сума орендної плати за орендну площу, яка не використовувалась у підприємницькій діяльності у періоді травень 2016 року - липень 2017 року на загальну суму 683127,19 грн., у тому числі: за 2016 рік - 321604,84 грн, за 2017 рік - 361522,35 грн.

На сторінці 15 відповідачем зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України на підставі порушень, викладених у п.п.2.1.2, п.п.2.1.3 п. 2.1 Акта, що призвело до заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1194085,04 грн, у тому числі: за 2016 рік - 421604,84 грн, за 2017 рік - 475508,45 грн, за 2018 рік - 296971,75 грн.

Факт надання в повному обсязі для перевірки первинних та інших документів особою, що проводила перевірку, не заперечується, про що зазначено в Акті.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оскільки пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов`язує втрату права контролюючого органу для нарахування податкових зобов`язань із закінченням 1095-денного терміну, що настає за останнім днем сплати грошових зобов`язань (в даному випадку), відповідачем безпідставно встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу позивача за 2016 рік на суму 421604,84 грн (за договорами суборенди за адресами: АДРЕСА_3 та м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, б. 35-а), так як строк, протягом якого можливо нарахувати зобов`язання, сплив.

Стосовно витрат на суму 475508,30 грн (за договорами суборенди за адресами: АДРЕСА_3 та м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, б.35-А), то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач обґрунтовано включив їх до витрат з огляду на те, що доходи отримані за 2017 рік та 2018 рік від цих об`єктів перевищили суму витрат, та п.п. 174.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не містить будь-яких додаткових вимог для віднесення витрат на оренду, окрім їх документального підтвердження.

Як встановлено судовим розглядом, загальна сума плати за договорами суборенди, отримана позивачем у звітному податковому періоді, становила: у 2017 році - 124 535,00 грн, що на 4 535,00 грн вище, ніж сплачена позивачем сума грошових коштів за договорами оренди з ТОВ Голд Ва та ТОВ Територіальне міжгосподарче об`єднання Ліко-Холдінг , у 2018 році - 102200,50 грн, що на 2000,00 грн вище, ніж сплачена позивачем сума грошових коштів за договорами оренди з ТОВ Голд Ва та ТОВ Територіальне міжгосподарче об`єднання Ліко-Холдінг , що унеможливлює порушення позивачем абз. 2 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Крім того, вартість 1 кв.м. при укладенні договору оренди складала 300,90 грн, з розрахунку 56 місяців оренди по 120000,00 грн на місяць, 1 місяць - 60000,00 грн, 3 місяці - 0 грн (у зв`язку із необхідністю відновлювальних робіт даху), а вартість 1 кв.м. при передачі в суборенду складала для ФОП ОСОБА_2 - 306,60 грн, для ТОВ Добра сила - 344,82 грн., що є вищою за ціну придбання.

Доказами правомірності включення до витрат позивача, сум, сплачених на оплату таких послуг, є договори оренди, акти приймання-передачі, копії виписок з рахунку позивача, що містяться в матеріалах справи та відповідне відображення таких витрат у Книги обліку доходів і витрат позивача /т.1 а.с.168-177/.

Також, 23 липня 2015 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (Договір), відповідно до якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 8, 8а, 9, 9а, 10, 10а, 10б, 10в, загальною площею 51,5 кв.м. в літ А-2 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 /т.1 а.с.165-166/.

Зазначені нежитлові приміщення використовуються ОСОБА_1 як офіс, а отже, використовуються ним у підприємницькій діяльності.

З метою використання у господарській діяльності зазначених нежитлових приміщень позивачем було укладено договори послуг та понесено відповідні витрати на оплату таких послуг:

- за ТОВ "АЛЬФОРГ" (код 33675634) на монтаж пожежної сигналізації та спостерігання ПЦС, технічне обслуговування та ремонт системи протипожежної автоматики /т.2 а.с.60-65/;

- за договором з ТОВ "ВЕЛТОН ТЕЛЕКОМ" (код 35074228) на оплату абонентної плати за користування статичним глобальним ІР-адресом (1 ІР-адреса), абонплати за доступ до мережі Інтернет 25 Мбіт/с без ОТУ, послуг зв`язку /т.2 а.с.66-67/;

- договору з ПАТ Київстар (код 21673832) за послуги фіксованого зв`язку;

- за договором з ТОВ АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (код 131954) на оплату спожитої електроенергії /т.2 а.с.80-107/;

- за договором з ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (код 39590621) на оплату спожитого природного газу /т.2 а.с.94-99/;

- за договором з АТ "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ХАРКІВМІСБКГАЗ" (код 33595524) за послуги з розподілу природного газу /т.2 а.с.112-117/;

- за договором з КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (код 3361715) за послуги централізованого водопостачання та водовідведення /т.2 а.с.68-79, 108-111/;

- за договором з ТОВ "ОХОРОНА І БЕЗПЕКА ПЛЮС" (код 33121595) за послуги з охорона, обслуговування, реагування та спостереження на ПЦС з тривожною сигналізацією /т.2 а.с.118-121/;

- за договором з ТОВ "РУБІКОН СВ" (код 391 83620) за послуги щодо підключення до АПК ІВП КомпасД та забезпечення електронного документообігу з АК Харківобленерго .

Оскільки позивач є власником нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 8, 8а, 9, 9а, 10, 10а, 10б, 10в загальною площею 51,5 кв.м. в літ А-2 , які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б. 31, і ці приміщення використовуються позивачем безпосередньо у господарській діяльності, так як у ньому розташований офіс позивача, витрати на оплату послуг із газопостачання, водопостачання, водовідведення, телефонного зв`язку і охорони забезпечували належну експлуатацію нежитлових приміщень та є обґрунтованими.

Зазначене стосується і послуг, оплачених позивачем ТОВ ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС на постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: м. Київ, вул. Вільямса Академіка, 5, оскільки такі послуги безпосередньо пов`язані із об`єктом оренди.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу позивача за 2016-2018 року на суму 1 194 085,04 грн та, як наслідок, безпідставно донараховано податок на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на загальну суму 214935,19 грн та донараховано суму військового збору 17911,25 грн, у тому числі: за 2016 рік - 6324,07 грн., за 2017 рік на суму 7132,61 грн., за 2018 рік - 4454,57 грн, а отже, податкове повідомлення-рішення №00002093306 від 18.02.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 173807,90 грн, з яких: 139046,32 грн - за податковими зобов`язаннями та 34761,58 грн - за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №00002103306 від 18.02.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 14483,98 грн, з яких: 11587,18 грн за податковими зобов`язаннями та 2896,80 грн - за штрафними санкціями є незаконними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням того, що відповідачем безпідставно встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу позивача за 2016-2018 року на суму 1194085,04 грн, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 за №Ф-00000253306 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 228429,41 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00002073306 від 18.02.2020, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 69321,65 грн, також підлягають скасуванню.

Оскільки судовим розглядом установлено, що витрати на оплату послуг із газопостачання, водопостачання, водовідведення, телефонного зв`язку і охорони забезпечували належну експлуатацію позивачем власних та орендованих нежитлових приміщень, та є обґрунтованими, висновки контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 п.188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189 , п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, у результаті чого контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 226341,48 грн, у тому числі: за лютий 2017- 10329,21 грн, березень 2017 - 10329,21 грн., квітень 2017 року - 11568,86 грн., травень 2017 року - 14745,21 грн, червень 2017 року - 16929,21 грн., липень 2017 року - 20658,42 грн., серпень 2017 року - 1214,94 грн., вересень 2017 року - 4400,00 грн., жовтень 2017 року - 4913,98 грн., листопад 2017 року - 5131,82 грн., грудень 2017 року - 5131,82 грн., за січень 2018 року - 5131,82 грн., лютий 2018 року - 5131,82 грн., березень 2018 року - 5131,82 грн., квітень 2018 року - 5131,82 грн., травень 2018 року- 5131,82 грн., червень 2018 року - 5131,82 грн., липень 2018 - 5131,82 грн., серпень 2018 року -5131,82 грн., вересень 2018 року - 4154,41 грн., жовтень 2018 року - 17339,21 грн, листопад 2018 року - 12194,32 грн, грудень 2018 року - 10233,69 грн є безпідставними, а отже, податкове повідомлення-рішення №00002083306 від 18.02.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податку на додану вартість на суму 282926,37 грн, з яких 226341,48 грн - за податковими зобов`язаннями та 56585,37 грн - за штрафними санкціями, є незаконним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, оскільки судовим розглядом у спірних правовідносинах не встановлено обов`язку позивача видавати та реєструвати додаткові податкові накладні, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, порушень, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що виключає нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію видаткових накладних та має наслідком протиправність податкового повідомлення-рішення №00002113306 від 18.02.2020, яким нараховано суму штрафу в розмірі 136426,64 грн.

Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків Акта №287/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 04.02.2020 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування, прийнятих 18.02.2020: податкового повідомлення-рішення №00002093306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 173807,90 грн., з яких: 139046,32 грн - за податковими зобов`язаннями та 34761,58 грн - за штрафними санкціями; податкового повідомлення-рішення №00002103306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 14483,98 грн., з яких: 11587,18 грн - за податковими зобов`язаннями та 2896,80 грн - за штрафними санкціями; вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000253306 із донарахуванням єдиного внеску в сумі 228429,41 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску; податкового повідомлення-рішення №00002073306, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 69321,65 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або за своєчасно не нарахований платником єдиний внесок; податкового повідомлення-рішення №00002083306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за ПДВ на суму 282926,37 грн., з яких: 226341,48 грн - за податковими зобов`язаннями та 56585,37 грн - за штрафними санкціями; податкового повідомлення-рішення №00002113306, яким нараховано суму штрафу в розмірі 136426,64 грн., за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року по справі № 520/2245/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич І.С. Чалий Повний текст постанови складено 12.10.2020 року