Постанова

від 12.10.2020 по справі 276/241/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 276/241/16-а

адміністративне провадження № К/9901/13662/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 (колегія у складі суддів Капустинського М.М., Євпака В.В., Шидловського В.Б.)

у справі № 276/241/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі Житомирської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 16 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі Житомирської області, в якому просила про:

- визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з часу звернення з заявою про призначення пенсії з 01.12.2015.

2. Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.04.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Володарсько Волинському районі Житомирської області про відмову в призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зобов`язано Управління пенсійного фонду України у Володарсько Волинському районі Житомирської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 14 грудня 2015 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн.

3. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду звернулось до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду від 13.04.2016 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 апеляційну скаргу задоволено: постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.04.2016 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилася позивачка і звернулася з касаційною скаргою.

6. Касаційне провадження у справі відкрито Вищим адміністративним судом України, проте цей суд справу не розглядав. У звязку із ліквідацією цього суду, справу передано на розгляд Верховного Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з записами в трудовій книжці працювала на роботах з небезпечними та шкідливими умовами праці (Список № 2). За період з 02.04.1984 по 31.12.1991 пільговий стаж складає 7 років 8 місяців 29 днів. Стаж позивача, що дає право на пільгову пенсію, становить 7 років 11 місяців. Загальний стаж - понад 36 років.

8. 02.12.2015 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, при досягненні віку 52 роки.

9. Відповідач відмовив у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що з квітня 2015р. змінилось пенсійне законодавство стосовно пільгових пенсій по Списку №2 для жінок, а саме пенсії за віком для жінок на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку від 60 років згідно зі ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

10. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась з позовом до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції застосував ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та дійшов висновку, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 в 52 роки.

12. Апеляційний суд з таким висновком не погодився. Цей суд виходив з того, що позивач має не повний пільговий стаж, що дає право на зниження пенсійного віку, тобто 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку з застосуванням приписів ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пільговий стаж роботи позивача дає право останній на зниження пенсійного віку лише на 3 роки, а тому право на пенсію вона матиме з 57 років.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції припустився таких порушень норм матеріального та процесуального права:

- розглянув апеляційну скаргу без сплати судового збору відповідачем;

- неправильно застосував ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , оскільки збільшення пільгового пенсійного віку для жінок з 50 до 55 років є поступовим і не застосовується до жінок старшого віку (до 01.04.1965).

- не застосував до правовідносин ст. 100 цього Закону. Пенсію має бути призначено із зниженням 55-річного віку на 4 роки (на 1 рік за кожних два роки пільгового стажу).

14. Відповідач відзиву не надав.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

16. Ключовим правовим питанням у справі є право позивачки на призначення пенсії за вислугу років із зниженням віку відповідно до ст. 100 Закону України Про пенсійне забезпечення .

17. 01 січня 1992 року набрав чинності Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Цей закон застосовується судом у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин (грудень 2015 року).

18. В абзаці першому пункту б) ст.13 Закону № 1788-XII визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

19. Як вже зазначалось, пільговий стаж ОСОБА_1 7 років 11 місяців, а загальний стаж - понад 36 років.

20. В абзаці четвертому пункту б) ст.13 Закону № 1788-XII передбачено, що працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту тобто 10 років, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

- чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

- жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

21. Зазначена норма передбачає умови зменшення пенсійного віку, передбаченого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 60 років.

22. З огляду на те, що позивач має не повний пільговий стаж, що дає право на зниження пенсійного віку, тобто 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, вона має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки.

23. Враховуючи норми абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пільговий стаж 7 років 11 місяців, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач набуде права на пенсію у 57 років (60 - 3).

24. Однак у передостанньому абзаці ст. 13 Закону 1788-XII передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.

25. Позивачка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці у період до набрання чинності Законом 1788-XII, а отже на неї розповюджується стаття 100 цього Закону.

26. Статтею 100 Закону №1788-ХІІ визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12 цього ж Закону України, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону України, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

27. Зазначена норма, в частині визначення віку, який підлягає зменшенню відповідно до передостаннього абзацу пункту б) ст. 13 Закону №1788-ХІІ, відсилає до статті 12 цього ж Закону. Вона передбачає, що право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років.

28. Таким чином, у спірних відносинах, зважаючи на те, що позивачка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці до введення в дію Закону №1788-ХІІ, слід застосовувати вік, визначений статтею 12 цього Закону (55 років), а не статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (60 років).

29. Позивачка просила призначити пенсію у зв`язку із досягненням 52 років (13.12.2015). З урахуванням зниження пенсійного віку на 3 роки (55 - 3), вона мала право на призначення пенсії з 14.12.2015, а не з часу звернення з заявою про призначення пенсії (02.12.2015), як про це просить у позовній заяві.

30. З огляду на це, Суд вважає, що відмова у призначенні пенсії була протиправною і порушені права підлягають захисту шляхом задоволення позову.

31. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

32. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

33. За подання касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 661,44 грн. (.а.с. 91). Ці витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 343, 350, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу задольнити.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року скасувати. Постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року залишити в силі.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському району Житомирської області (вул. Древлянська, 1, смт. Володарськ-Волинський, код ЄДРПОУ 20404998) 661 (шістсот шістдесят одну) гривню 44 (сорок чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб