Ухвала

від 12.10.2020 по справі 520/9017/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 520/9017/19

адміністративне провадження № К/9901/25233/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/9017/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод металургійного інструмента Вектор до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

05 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/9017/19.

Скаржник вже неодноразово звертався з касаційною скаргою до Верховного Суду, але ухвалами від 03 квітня 2020 року, 14 липня 2020 року, 29 липня 2020 року, 09 вересня 2020 року Верховний Суд повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. При цьому, Суд зазначив, що перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній підставою касаційного оскарження судових рішень визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували положення статей 44, 198, 201 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 808/846/16 та від 14 лютого 2020 року у справі № 804/249/16.

При цьому, обґрунтування цієї підстави зводиться до наведення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. У касаційній скарзі скаржник не зазначає, чому на його переконання судові рішення у цій справі не відповідають наведеному висновку, враховуючи ту обставину, що саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому, Верховний Суд вже роз`яснював скаржнику, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вп`яте, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалах від 03 квітня 2020 року, 14 липня 2020 року, 29 липня 2020 року, 09 вересня 2020 року.

Суд звертає увагу на те, що ухвалами Верховного Суду про повернення касаційної скарги було акцентовано увагу скаржника про необхідність викладення підстав касаційного оскарження з вказівкою на в чому на його переконання судові рішення у цій справі не відповідають наведеному висновку, враховуючи ту обставину, що саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним первинним документам у сукупності із встановленими обставинами справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Проте касаційна скарга повністю дублює зміст тієї, яка вже була повернута судом (09 вересня 2020 року) як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових у цій справі.

Водночас, скаржник посилається на ті самі постанови Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 808/846/16 та від 14 лютого 2020 року у справі № 804/249/16, посилання на яку судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, в тому числі які викладені у цій постанові.

Натомість обґрунтування цієї підстави зводить виключно до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України. Скаржник не зазначає, якому саме висновку Верховного Суду та щодо застосування яких норм права суперечать ухвалені у цій справі судові рішення.

Разом з тим, скаржник не зазначає, яку саме норму права (із зазначенням підпункту кожної із трьох наведених скаржником статей, а саме 44, 198, 201 Податкового кодексу України) судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у зазначених постановах Верховного Суду.

У скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази

Звертаючись з даною касаційною скаргою відповідач жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є формально ідентичним попередній касаційній скарзі, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Системний аналіз положень статей 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Ухвалами Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником, у зв`язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Враховуючи, що скаржнику було роз`яснено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку, натомість, які так і не були враховані і виправлені скаржником, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/9017/19.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/9017/19 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко