Окрема думка

від 01.09.2020 по справі 907/29/19

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20)

за позовом Фермерського господарства Колос (далі - позивач, ФГ Колос , фермерське господарство) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастр) , Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - ГТУ юстиції) про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності

за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 року

У січні 2019 року ФГ Колос звернулося до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру та ГТУ юстиції про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності, а саме:

- на земельну ділянку за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур № 222 , кадастровий номер 2121210100:06:001:0003, площею 19,4942 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності: 8719775, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 573791821212, дата реєстрації - 10 лютого 2015 року, індексний номер 19322281 від 13 лютого 2015 року;

- на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур №123, кадастровий номер 2121282100:03:001:0014, площею 14,6939 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності 8733422, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574731221212, дата реєстрації - 13 лютого 2015 року, індексний номер 19348867 від 14 лютого 2015 року;

- на земельну ділянку за межами населених пунктів Дротинської сільської ради, контур №123, кадастровий номер 2121282100:03:001:0010, площею 4,8951 га землі сільськогосподарського призначення, номер запису про право власності 8733205, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574715321212, дата реєстрації - 13 лютого 2015 року, індексний номер 19348430 від 14 лютого 2015 року.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням державних реєстраторів ГТУ юстиції та діями ГУ Держгеокадастру порушено законні права, та інтереси

ФГ Колос як правонаступника Колективного сільськогосподарського підприємства 8 Березня (далі - КСГП 8 Березня ) та законного правонабувача на земельні ділянки, які перебували у власності КСГП 8 Березня на підставі державного акта на право колективної власності на землю, виданого Виноградівською районною радою 29 листопада 1996 року, серії ІІ-ЗК № 00005 та актом приймання-передачі матеріальних цінностей та земельних ресурсів від 26 червня 2000 року згідно з рішенням зборів уповноважених КСГП 8 Березня (протокол № 7 від 30 грудня 1998 року) передані ФГ Колос .

06 червня 2019 року рішенням Господарського суду Закарпатської області у позові відмовлено. Суд зазначив про те, що реєстрація ФГ Колос у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСГП 8 Березня , не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірні земельні ділянки, що були складовою частиною земель, які належали на праві колективної власності КСГП 8 Березня відповідно до вказаного державного акта. Суд першої інстанції встановив, що позивач не оформляв у встановленому порядку право власності або користування на спірні земельні ділянки.

03 грудня 2019 року постановою Західного апеляційного господарського суду з посиланням на частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ураховуючи висновки Верховного Суду у справі № 299/3439/16-ц, скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 червня 2019 року, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Суд апеляційної інстанції визнав незаконним та скасував рішення про державну реєстрацію права власності та записи про державну реєстрацію права власності за ГУ Держгеокадастру на земельні ділянки, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції вважав, що позивачем доведено обставини правонаступництва ФГ Колос від КСГП 8 Березня , а відтак і його суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист.

01 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру задовольнила частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 року скасувала. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 червня 2019 року змінила, виклавши його мотивувальну частину у редакції своєї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 червня 2019 року залишила в силі.

Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що з урахуванням положень Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , Указу Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки , на момент державної реєстрації за

ГУ Держгеокадастром. ФГ Колос не мав жодних прав на спірні земельні ділянки ні як власник, ні як землекористувач.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що колективне сільськогосподарське підприємство, члени якого не є подружжям, їх батьками, дітьми, які досягли 16-річного віку, чи іншими родичами, не могло бути перетворене на селянське (фермерське) господарство. Згідно з відомостями, які містяться у витягу з ЄДР, 26 червня 2000 року проведена реєстрація нового підприємства - ФГ Колос , а не реорганізація КСГП 8 Березня .

Велика Палата Верховного Суду вказала, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСГП 8 Березня шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСГП 8 Березня автоматично повинні були б стати учасниками такої юридичної особи. Перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Згідно зі Статутом ФГ Колос єдиним засновником останнього є ОСОБА_1 . Тобто перетворення з КСГП 8 Березня у ФГ Колос не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСГП 8 Березня та ФГ Колос не збігається.

26 червня 2000 року проведено реєстрацію нового підприємства - ФГ Колос , тому це фермерське господарство не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСГП 8 Березня , що є предметом спору.

Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи докази у їх сукупності, зробила висновок, що з урахуванням характеру спірних правовідносин на момент звернення позивача з позовом і на час ухвалення судових рішень у справі права позивача оскаржуваними рішеннями про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки не порушені.

З такими висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося та відповідно до статті 34 ГПК України висловлюємо окрему думку.

У цій справі постало питання, актуальне для широкого загалу, оскільки стосується визначення долі земель сільськогосподарського призначення, які були передані у колективну власність, а у подальшому, при реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, передані правонаступникам чи кредиторам у зарахування боргу.

Позивач ФГ`Колос звернувся з позовом як правонаступник КСГП 8 Березня до ГУ Держгеокадастру про скасування рішення про державну реєстрацію права державної власності на земельні ділянки, які раніше були передані у колективну власність КСГП 8 Березня .

Процедура переходу права власності на земельні ділянки колективної форми власності до інших власників не передбачена у Земельному кодексі України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року) та у Земельному кодексі України 2001 року (далі - ЗК України 2001 року).

Станом на 1996 рік регулювання земельних відносин здійснювалося відповідно до вимог ЗК України 1990 року, який утратив чинність 01 січня 2002 року.

Згідно зі статтею 3 ЗК України 1990 року власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Розпоряджалися землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передавали землі у власність або надавали у користування та вилучали їх.

Відповідно до частин першої - четвертої, восьмої статті 5 ЗК України 1990 року земля могла належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність могли бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Кожен член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Статтею 7 ЗК України 1990 року врегульовано питання щодо користування землею, зокрема воно могло бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років.

У вказаній статті також зазначені випадки, кому може бути передана земля у постійне та тимчасове користування. Так, у постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; у тимчасове користування - громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства. У випадках, передбачених законодавством України та Автономної Республіки Крим, земля може надаватися в користування іншим організаціям та особам.

Відповідно до статей 22 , 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно зі статтею 60 ЗК України 1990 року землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Судами встановлено, що відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, серія ІІ-ЗК № 000054, виданого на підставі рішення Виноградівської районної ради народних депутатів Закарпатської області від 29 серпня 1997 року Про розпорядження, прийняті головою районної ради (розпорядження Виноградівської районної ради народних депутатів Закарпатської області № 9 від 02 червня 1997 року Про видачу колективному сільськогосподарському підприємству 8 Березня державного акта на право колективної власності на землю ), затвердженого розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 703 від 07 листопада 1996 року Про видачу колективному сільськогосподарському підприємству 8 Березня державного акта на право колективної власності на землю спірні земельні ділянки передані КСГП 8 Березня у колективну власність. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 та видано 29 листопада 1996 року Виноградівською районною радою народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області. КСГП 8 Березня у колективну власність було передано 1338,2 гектара землі в межах згідно з планом (а. с. 88 - 90, т. 1).

Згідно зі статтею 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство у редакції, чинній на час перетворення КСГП 8 Березня , земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

При цьому у статті 7 названого Закону перелічено об`єкти права колективної власності, якими є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

У статті 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство передбачені права підприємства. А саме: підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності.

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Право власності підприємства охороняється законом. Належне

йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим

підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних

зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Із системного аналізу положень статей 7, 8, 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (у редакції, чинній на час видачі державного акта) та статей 5, 23 ЗК України 1990 року, пунктів 4.1, 4.2, 7.1, 7.2 Статуту КСГП 8 Березня можна зробити висновок, що земля є об`єктом права колективної власності, а підприємство самостійно володіє, користується, розпоряджається належними йому об`єктами права власності. Право колективної власності здійснюється загальними зборами підприємства чи зборами уповноважених. Належне підприємству майно може бути передано державним кооперативним та іншим підприємствам організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

З матеріалів справи вбачається, що право колективної власності на землю КСГП 8 Березня посвідчено державним актом, який на час розгляду справи ніким не оскаржено і не скасовано.

30 грудня 1998 року рішенням зборів уповноважених КСГП 8 Березня , оформленим протоколом № 7, у зв`язку з реформуванням підприємства всі залишки майна та земель, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані, вирішено передати його правонаступнику - позивачу у справі.

Згідно з пунктами 4.1-4.3, 7.1, 7.2 Статуту КСГП 8 Березня розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів.

А на підставі пункту 11.1 Статуту загальні збори є вищим органом управління підприємством.

При цьому суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень дослідив вказані обставини, надав правову оцінку рішенню від 30 грудня 1998 року, з урахуванням того, що у пункті 11 Статуту КСГП 8 Березня можливість приймати рішення щодо розпорядження майном як вищим органом управління колективного сільськогосподарського підприємства передбачена і зборами уповноважених членів КСГП, щодо обрання яких визначена процедура обрання та квоти.

Отже, можна дійти висновку, що частина земельної ділянки колективної власності, що належала КСГП 8 Березня на підставі Державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ЗК № 000054, яка залишилася після розпаювання і є предметом спору, могла бути передана у власність ФГ Колос , а збори уповноважених членів КСГП діяли у межах своїх повноважень, передбачених як законом України Про колективне сільськогосподарське підприємство , так і Статутом КСГП 8 Березня .

Також Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо необґрунтованості рішення зборів уповноважених КСГП 8 Березня від 30 грудня 1998 року про зняття з реєстрації цього підприємства у всіх реєстраційних органах з метою ліквідації заборгованості останнього (пункт 5 протоколу № 7) ту зв`язку з тим, що воно є рішенням не про реорганізацію, а про припинення юридичної особи способом, який не відповідав чинному на той час законодавству та не є належним .

Положеннями частини шостої статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство у редакції, чинній на час перетворення КСГП 8 Березня , передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися в пункті 7 статті 34 Закону України Про підприємства в Україні (чинного на час спірних правовідносин).

Необхідно відзначити, що сільськогосподарські підприємства мали реорганізовуватися і реформуватися з дотриманням таких вимог: добровільність членів підприємства у прийнятті рішення про реформування, час його проведення, вибір форм нових формувань, організаційно-методичних засад реструктуризації; підтримка колективних та індивідуальних інтересів усіх власників земельних і майнових паїв; врахування пропозицій членів підприємства щодо організації проведення реформування, вільний доступ їх до всіх матеріалів, пов`язаних з приватизацією і реформуванням господарств.

За загальним визначенням, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Правонаступництво, як правило, зазначається в установчих документах суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( далі - ЄДРПОУ) у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом.

В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Тому факт правонаступництва може бути підтверджений установчими документами, витягом з ЄДР або судовим рішенням, яким встановлені обставини щодо правонаступництва.

Відповідно до пункту 13.3 Статуту КСГП 8 Березня підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Згідно з інформацією, яка міститься в ЄДР, судами було встановлено, що

ФГ Колос створено 26 червня 2000 року і ця інформація підтверджується витягом з ЄДР. ФГ Колос відповідно до даних з ЄДР є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03747509, за яким раніше було зареєстровано КСГП 8 Березня .

Відповідно до пункту 1.1 Статуту ФГ Колос , затвердженого його головою та зареєстрованого розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації від 26 червня 2000 року № 331, господарство є самостійним господарюючим суб`єктом, який створений відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (далі - Закон № 2009-XII) і є правонаступником КСГП 8 Березня .

Як установлено судами, у листі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, легалізації об`єднань громадян та засобів масової інформації Виноградівського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області Міністерства юстиції України від 01 серпня 2015 року № 09-11/583 зазначено, що 26 червня 2000 року (розпорядження № 331) було зареєстровано Фермерське господарство селянське (фермерське) господарство Колос , яке згідно зі Статутом є правонаступником КГСП 8 Березня . Код ЄДРПОУ залишився без змін (0374509), адреса СФГ - Колос - м. Виноградів, вул. Тюльпанів, 48/1 ( а. с. 74 т. 1).

При припиненні юридичної особи в результаті перетворення контролюючі органи знімають з обліку таку юридичну особу, а на підставі відомостей з ЄДР при створенні новоутвореної юридичної особи - здійснюють взяття на облік такої юридичної особи. Якщо в результаті перетворення код за ЄДРПОУ та дата державної реєстрації створення новоутвореної юридичної особи не змінюються, то дата взяття на облік новоутвореної юридичної особи в контролюючих органах також не змінюється.

КСГП 8 Березня було зняте з обліку, а селянське (фермерське) господарство Колос взяте на облік контролюючими органами.

У подальшому це додатково підтверджує збереження реєстраційного номера, у цьому випадку код ЄДРПОУ - 0374509, яке належало КСГП 8 Березня , за ФГ Колос .

Відповідачами, як установлено апеляційним судом, не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що Статут ФГ Колос скасований чи визнаний судом недійсним, тому фермерське господарство є правонаступником КСГП 8 Березня .

Крім того, Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки визначено обов`язкове перетворення КСГП в інші форми господарювання. А саме: передбачалося забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу із цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями.

При цьому вихід або зміна членів колективного сільськогосподарського підприємства не є підставою для припинення сільськогосподарського підприємства.

Тому висновок, що реорганізації КСГП 8 Березня шляхом перетворення у ФГ Колос не відбулося, оскільки 26 червня 2000 року було проведено реєстрацію нового підприємства - ФГ Колос , а відтак воно не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних ділянок КСГП 8 Березня , ґрунтується на припущеннях і не відповідає нормам чинного законодавства на час виникнення правовідносин.

Вважаємо, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтовані висновки щодо належності спірних земельних ділянок КСГП 8 Березня , належності до компетенції зборів уповноважених членів КСГП розпоряджатися землями, переданими у колективну власність, та правонаступництва ФГ Колос від КСГП 8 Березня .

Відповідно до акта приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП 8 Березня та ФГ Колос від 26 червня 2000 року, складеного на підставі рішення загальних зборів КСГП 8 Березня (протокол від 30 грудня 1998 року), проведено приймання-передачу залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) з балансу КСГП 8 Березня на баланс ФГ Колос включно зі спірною земельною ділянкою земель господарського двору за адресою: м. Виноградів, вул. Партизанська (пункт 3 акта).

Суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень дослідив вказані обставини та надав правову оцінку як рішенню про передачу земельних ділянок та нерухомого майна, так і актам приймання - передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів), (будівель) КСГП 8 Березня , визначених земельних ділянок та майна від КСГП 8 Березня до ФГ Колос , як підприємству - правонаступнику. При цьому акт приймання-передачі нерухомого майна затверджено Виноградівською державною адміністрацією Закарпатської області (а. с. 79-83, т. 1).

Державним реєстратором Виноградівського районного управління юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19322281, від 13 лютого 2015 року стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур №222, кадастровий номер - 2121210100:06:001:0003, площею 19,4942 га; номер запису про право державної власності 8719775, за власником - ГУ Держземагентства; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 573791821212. Підстава виникнення права власності - Закон України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, - Головне управління Держземагенства у Виноградівському районі, дата державної реєстрації земельної ділянки - 05 листопада 2013 року (а. с. 19, т. 1).

Державним реєстратором Виноградівського районного управління юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 19348867 від 14 лютого 2015 року) стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 14,6939 га за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур № 123 , кадастровий номер 2121282100:03:001:0014, номер запису про право державної власності 8733422, за власником - ГУ Держземагентства; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574731221212. Підстава виникнення права власності - Закон України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ;орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, - Управління Держземагентства у Виноградівському районі, дата державної реєстрації земельної ділянки - 28 листопада 2013 року (а. с. 20, т. 1).

У подальшому державним реєстратором Виноградівського районного управління юстиції було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 19348430 від 14 лютого 2015 року) стосовно земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,8951 га за межами населених пунктів Виноградівської міської ради, контур № 123 , кадастровий номер 2121282100:03:001:0010, номер запису про право державної власності 8733205, за власником - ГУ Держземагентства; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 574715321212. Підстава виникнення права власності - Закон України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, - Управління Держземагентства у Виноградівському районі, дата державної реєстрації земельної ділянки - 24 жовтня 2013 року.

Разом з тим, відповідно до постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2016 року, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року встановлено, що земельні ділянки є колективною власністю і

ГУ Держгеокадастру не уповноважене на розпорядження вказаними земельними ділянками, а відтак і не може надавати дозвіл на виготовлення землевпорядної документації (а. с.100-104, 105- 110, т. 1).

Ці висновки є саме преюдиційними фактами, які не переглядаються в іншій судовій справі.

Перегляд висновку судів адміністративної юрисдикції при розгляді справи господарської юрисдикції не є належним дотриманням вимог ГПК України, а саме частини четвертої статті 75 ГПК України, стосовно того, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від06 листопада 2019 року у справі № 299/3439/16-ц (провадження № 61-30346св18) за касаційними скаргами Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року за позовом ФГ Колос до Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним та скасування рішення і визнання права власності на земельну ділянку встановлено, що відповідачами не було надано належних та допустимих доказів стосовно того, що Статут ФГ Колос скасований чи визнаний судом недійсним, тому суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що фермерське господарство є правонаступником КСГП 8 Березня .

Верховний Суд зазначив, що 30 грудня 1998 року рішенням зборів уповноважених КСГП 8 Березня , оформленим протоколом № 7, у зв`язку з реформуванням підприємства вирішено всі залишки майна та земель, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані, передати його правонаступнику - позивачу у справі. Отже, виходячи із системного тлумачення наведених вище норм права у сукупності із встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що частина земельної ділянки колективної власності, що належала КСГП 8 Березня на підставі державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ЗК № 000054 та залишилася після розпаювання і є предметом спору, перейшла у власність правонаступника, тобто позивача у справі.

Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що права позивача як власника спірної земельної ділянки порушені оспорюваним рішенням Виноградівської міської ради від 24 грудня 2015 року № 33 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га у м. Виноградів, контур № НОМЕР_1 , та наданням її у власність ОСОБА_2 , який зареєстрував це право 20 січня 2016 року за № 13003594.

Тобто у попередніх судових рішеннях встановлено такі обставини: спірні земельні ділянки належать до земель колективної власності, вони належним чином перейшли від КСГП 8 Березня до ФГ Колос як правонаступника КСГП.

Велика Палата Верховного Суду послалася на недотримання вимог Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ № 720/95), вказала, що на момент державної реєстрації за ГУ Держгеокадастром права власності на спірні земельні ділянки ФГ Колос не було ані власником зазначених земельних ділянок, ані землекористувачем на законних підставах. Однак Указ № 720/95 не регулює спірні правовідносини. Указом № 720/95 передбачено право саме членів колективних сільськогосподарських підприємств на земельну частку (пай). При цьому передбачено, що цей пай виділяється із земель колективної власності. Разом з тим підлягали розпаюванню не всі землі колективної власності, про що зазначено у самому Указі № 720/95.

У цьому випадку вбачається, що у КСГП 8 Березня залишилися нерозпайованими декілька земельних ділянок, які за рішенням зборів уповноважених цього КСГП передано правонаступнику - ФГ Колос (протокол № 7 від 30 грудня 1998 року). Тому на визначення долі вказаних земельних ділянок не впливає дотримання чи недотримання вимог Указу № 720/95.

Вбачається, що відбулося фактичне повернення земельних ділянок колективної форми власності у власність держави. Разом з тим таке повернення у власність держави можливе лише і виключно у випадках, передбачених законом, а саме у статті 23 ЗК України 1990 року чи статті 140 ЗК України 2001 року.

Розпорядження земельними ділянками колективної власності є правом загальних зборів чи зборів уповноважених КСГП, які мали повноваження розпоряджатися землями як майном колективної власності відповідно до Закону України Про колективні сільськогосподарські підприємства .

Вважаємо, що у цьому випадку відбулося втручання держави у право колективної власності на земельну ділянку як КСГП 8 Березня , так і ФГ Колос .

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованого Законом України від 17 липня

1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно суспільний інтерес ; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїй правозастосовній практиці наголошував на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою. З`ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з`ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом (рішення від 19 грудня 1989 року у справі Мелахер та інші проти Австрії , заяви № 10522/83; 11011/84; 11070/84, пункт 48, та від 29 квітня 1999 року у справі Шассанью та інші проти Франції , заяви № 25088/94, 28331/95 та 28443/95, пункт 75).

Отже, посилання у рішеннях ГУ Дерземагентства про реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки лише і виключно на Закон України від 06 вересня 2012 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VI є втручанням у право власності ФГ Колос , оскільки зазначені землі перебували у колективній власності, права розпорядження якою державний орган не мав і вказаному ним законі таке право також не передбачалося, не зазначена і суспільна мета віднесення земель колективної власності до земель державної власності, не враховано, що ФГ Колос близько 20 років володіє та користується спірними земельними ділянками на підставі рішення уповноваженого органу власника земельної ділянки колективної форми власності - КСГП 8 Березня .

Гарантії права власності передбачені і у Конституції України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13 Конституції України).

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень у редакції, чинній станом на 2004 рік, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Подібні висновки наведені у Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, справа № 1-17/2005.

Крім того пунктом 7 розділу Х Перехідних положень ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

КСГП 8 Березня , а в подальшому його правонаступник - ФГ Колос , мали належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на земельну ділянку, до якої входили і спірні земельні ділянки, який ніким не скасований, є чинним і після змін у законодавстві.

Необхідно зазначити, що підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 ЗК України 1990 року та у статті 140 ЗК України 2001 року та ці підстави є вичерпні. Жодної з підстав припинення права колективної власності відповідачем не наведено.

Зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акта на право колективної власності на землю (відсутність у новому законодавстві колективної форми власності) не можуть бути підставою для припинення права колективної власності на землю.

Тому права позивача як власника спірної земельної ділянки порушені оспорюваними рішеннями про державну реєстрації права власності та записами про державну реєстрацію права власності за ГУ Держгеокадастром на земельні ділянки.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державні акти на право власності на землю, видані до внесення змін у земельне законодавство є чинними та підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Рішення про реєстрацію права державної власності на спірні земельні ділянки колективної власності фактично анулювали юридичну підставу, на якій виникло первісне право позивача на землю, і такі дії становили втручання у право.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно виходив із доведеності позивачем обставин правонаступництва ФГ Колос від КСГП 8 Березня , а тому і власного суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист.

Вважаємо, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2019 року є законною і обґрунтованою, тому касаційна скарга задоволенню не підлягала.

Також зазначаємо, що визнання ФГ Колос правонаступником КСГП 8 Березня є юридичним фактом, встановленим при розгляді адміністративної та цивільної справ, учасником яких були і позивач, і відповідач (в адміністративній справі).

Питання про визнання чи невизнання ФГ Колос правонаступником КСГП 8 Березня не було і не мало бути предметом розгляду у вказаній господарській справі, а можливість перетворення КСГП в інші форми господарювання, у тому числі і фермерське господарство, було прямо передбачено в Указі Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки . Із цього Указу та норм Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство вбачається, що КСГП могло перетворюватися на декілька підприємств інших форм господарювання, його члени мали право виходу із членів КСГП зі своїми земельними та майновими паями і самостійно господарювати чи об`єднуватися для спільного обробітку землі.

Висновок про правонаступництво ФГ Колос від КСГП 8 Березня є юридичним фактом, встановленим судами адміністративної та цивільної юрисдикції у рішеннях, які є чинними.

Тому підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 299/3439/16-ц про можливість перетворення колективного сільськогосподарського підприємства на фермерське господарство, не вбачається.

Судді: О. М. Ситнік

Н. П. Лященко

О. Б. Прокопенко