Рішення

від 30.09.2020 по справі 640/16279/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/16279/19

н/п 2/953/533/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Грані про захист честі та гідності, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до відповідача, ТОВ Видавництво Грані , в якому просить суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію та заборонити відповідачу подальше її розповсюдження, а також зобов`язати відповідача видалити публікацію. Стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 31.07.2019року в інтернет виданні Грані , яке належить відповідачу, було опубліковано статтю про ОСОБА_2 , яка містить недостовірну та конфіденційну інформацію про особу та фотографії документів останнього, що містять персональні дані- заяву про видачу паспорту від 05.07.2007року з фотокарткою та всіма заповненими персональними даними, заява про видачу паспорту від 01.11.2007року з фотокарткою та всіма заповненими персональними даними, паспорт громадянина України, особова картка з персональними даними заявника. Також окремо було розміщено адресу проживання, дані про сімейний стан, родину, адресу місць поховання батьків, номера мобільних телефонів тощо. У зазначеній статті міститься інформація, що не відповідає дійсності, містить неправдиві відомості та паплюжить честь і гідність позивача, а саме інформація щодо шахрайства, підробки документів, фінансові махінації, ухилення від сплати податків, бандитизм, порушення законів України, перебування у міжнародному розшуку та фігурування у кримінальних справах. Поширена інформація принижує честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

В судове засідання сторони не з`явились, повідомлялись судом належним чином.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

Суд, перевіривши доводи позивача та дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем надано до позовної заяви наступні письмові документи, а саме: скріншоти з інтернет-ресурсу Інтернет - газета Грани з текстом статті під назвою Преступник-рецедевист ОСОБА_3 не прошел в раду благодіря усили ям МВД и СБУ , яка також містить копію паспорту громадянина Україна серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 ; заяву про видачу паспорту від імені ОСОБА_4 ; особову картка на ім`я ОСОБА_1 ; довідку про судимість, довідку про непогашену судимість, постанову від 12.03.2018року про припинення кримінального переслідування відносно ОСОБА_5 , рішення суду від 04.04.2019року.

Відповідно до статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі - Резолюція). Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією .

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів. У рішенні від 07 лютого 2012 року Аксель Спрінгер проти Німеччини Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується. Разом з цим, в таких справах як Лінгенс проти Австрії (1986 року); Обершлік проти Австрії (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів. З аналізу вказаних рішень випливає, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У випадку коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відомості про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13 лютого 2019 року справа № 439/1469/15-ц, провадження № 61-5189св18.

Разом з тим, залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи за клопотанням самого позивача (ст.51 ЦПК України).

Звертаючись до суду з даним позов, позивач зазначив відповідачем ТОВ Видавництво ГРАНІ , ЄДРПОУ 32675874, долучено інформацію на безкоштовний запит з офіційного інтернет-сайту Міністерства юстиції України, яка містить відомості про найменування юридичної особи - ТОВ Видавництво Грані , ідентифікаційний код юридичної особи - 32675874, місцезнаходження юридичної особи: 61002, м. Харків, вул. Каразіна,б.8 кв. 15, види діяльності: код КВЕД 82.99 надання інших допоміжних комерційний послуг, н.в. і.у.; код КВЕД 49.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; код КВЕД 58.11 видання книг; код КВЕД 58.19 інші види видавничої діяльності; код КВЕД 73.11 рекламні агентства.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовними вимогами про захист честі та гідності, зобов`язання спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди позивач не надав належних та допустимих доказів, які б безспірно підтверджували власника вказаного веб-сайту на якому розміщена стаття під назвою Преступник-рецедевист ОСОБА_3 не прошел в раду благодіря усили ям МВД и СБУ або особи, відповідальної за його функціонування, а також автора цієї статті. З відповідними клопотання у разі існування труднощів у її отриманні до суду не звертався, відповідні клопотання під час підготовчого провадження не заявлялися з метою уточнення суб`єктного складу відповідачів у справі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що будь-яка особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі якого відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Таким чином, у справі за позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, поширеної у мережі Інтернет, належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, у зв`язку з чим вирішення цього спору не можливе без залучення до участі у справі зазначених осіб. За вказаних обставин відсутні правові підставі для задоволення заявлених позовних вимог у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12 , 13 , 76 , 81 , 83 , 196 - 200 , 259 , 260 ЦПК України , суд -

вирішив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Грані (61002,м.Харків, вул.Каразіна,б.8, кв.15, код ЄДРПОУ 32675874) про захист честі та гідності, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення моральної шкоди -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Повний тексті рішення виготовлений 12.10.2020року.

Суддя Бородіна Н.М.