Ухвала

від 12.10.2020 по справі 700/622/20

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/622/20

Провадження № 2/700/341/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка цивільну справу №700/622/20 провадження №2/700/341/20 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат - Вдовиченко Валентина Олександрівна до Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Лисянському районі Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Лисянському районі Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування вимог представник позивача зазначила, що з 1993 року по 1999 рік ОСОБА_1 була членом КСП Тікич с. Будище Лисянського району Черкаської області. Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Лисянському районі Черкаської області, викладеній у листі від 28.07.2020 р. державний акт на право колективної власності на землю виданий КСП Тікич с. Будище зареєстровано 09.01.1996 р. серія ЧР № 10-23. Середній розмір земельної частки (паю) по Будищенській сільській раді становить 1,97 га. Вона, як член КСП, мала право на земельну частку (пай) при розпаюванні земель колективної власності, проте її помилково не було внесено до списку-членів КСП, а тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, просили розглянути справу без їх участі, на позовних вимогах наполягають у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 206 цього ж Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 що з 1993 року по 1999 рік працювала у КСП Тікич с. Будище Лисянського району Черкаської області, що підтверджується довідкою сільської ради № 246, архівною довідкою № 258 Трудового архіву про вироблені людино-дні, показаннями свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які працювали разом із позивачем, що підтверджується трудовими книжками колгоспника.

Відповідно до повідомлення Відділу Держгеокадастру у Лисянському районі № 29-23-0.290-133/107-20 від 28.07.2020 року ОСОБА_1 не була внесена в списки громадян-членів (пайовиків) КСП Тікич с. Будище Лисянського району Черкаської області. Державний акт на право колективної власності на землю виданий КСП Тікич с. Будище був зареєстрований 09.01.1996 року серія ЧР № 10-23. Середній розмір земельної частки (пай) по Будищенській сільській раді становить 1,97 га.

Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно з Указом Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифіката право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі тощо.

Аналізуючи досліджені докази, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай).

Таким чином, враховуючи, що позивач не може реалізувати своє право на вищевказану земельну ділянку, тому у відповідності до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право позивача шляхом винесення рішення про визнання за позивачем права на земельну частку (пай).

На підставі зібраних у справі доказів судом встановлено, що позивач працювала у колгоспі, була членом сільськогосподарського товариства, однак при паюванні земель сільськогосподарського підприємства помилково не була включена у список осіб на отримання земельної частки (паю).

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, мотивованими, а тому за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право на земельну частку (пай).

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 50 відсотків за вимогу немайнового характеру відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України з огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 16, 319, 392,ЦК України, Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ст.ст.4,5,12,13, 19, 81, 82, 141, 200,206, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат - Вдовиченко Валентина Олександрівна до Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Лисянському районі Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: с. Орли Лисянського району Черкаської області право на земельну частку (пай) у розмірі земельної частки (паю) 1,97 умовних кадастрових гектарах за рахунок земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Тікич , розташованого на території Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Стягнути з Будищенської сільської ради Лисянського району Черкаської області, код - 34207600, місцезнаходження: с. Будище Лисянського району Черкаської області на користь держави судовий збір у сумі 420,40 грн.(чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. В. Бесараб