Рішення

від 18.08.2020 по справі 367/7053/17

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 367/7053/17

пр. № 2/759/420/20

18 серпня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Журибеди О.М.,

при секретарі - Мурга Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Акрополь груп про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2017 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , 3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Акрополь груп про поділ спільного майна подружжя, яким з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію у розмірі 1/2 частини сплачених за квартиру АДРЕСА_1 , що становить 219000,00 грн. та стягнути з відповідача судовий збір. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15.11.2011 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб який зареєстровано у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 967. В період шлюбу ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового приміщення у ЖК Карат , а сам е квартири АДРЕСА_1 , загальною сумою 438000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позов та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник ТОВ Акрополь груп в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.07.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 967 (а.с. 4).

19.03.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_2 (а.с. 80-82).

Відповідно до п. 2.1 вищевказаного договору, з метою забезпечення оформлення основного договору купівлі-продажу, покупець ОСОБА_2 передала продавцю ОСОБА_4 до підписання вказаної угоди грошові кошти в сумі 438000,00 грн.

Судом встановлено, що вищевказане майно було придбано сторонами по справі в період перебування у шлюбі.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Як випливає зі змісту ст. 3 СК, характерною ознакою сім`ї є спільне проживання осіб, які пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши його у Постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В ст.71 СК України встановлені способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і вказано, що майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Можлива компенсація вартості за частку у майні одному з подружжя у разі його згоди.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № 11від 21 грудня 2007 р., поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Пункт 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11від 21 грудня 2007 р., передбачає, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Як роз`яснено у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності

При цьому, при поділі майна суд виходить із того, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Якщо річ неможливо розділити, вона присуджується одному з подружжя.

Якщо виділити в натурі частину із загального майна не можна, хтось один із подружжя має право на отримання від іншого грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частини. Проте, така компенсація може бути надана лише за згодою колишньої дружини чи чоловіка. Крім того, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, відповідно до частин 4, 5 ст. 71 СК присудження судом одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ (автомобіль) допускається за його згодою за умовою попереднього внесення другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності таких умов присудження грошової компенсації може мати місце, зокрема, на підставах передбачених ст. 364 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та наявності згоди співвласника на одержання відповідної грошової суми.

Так, відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно з законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Таке ж право співвласників передбачено і ч. 3 ст. 358 ЦК України.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки грошові кошти, що було сплачено ОСОБА_2 при укладенні попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості від 19.03.2016 р. є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та були внесені за час перебування сторін у шлюбі.

У зв`язку з чим, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошова компенсація належної позивачу 1/2 частки у спільному майні подружжя, що становить 219000,00 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2190,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 74, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 74, ч. 1 ст. 60, 65 , 69, 70 СК України, ст.ст. 10, 11, ч.1 ст.27, 58-60, 209, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Акрополь груп про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя, стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) грошову компенсацію 1/2 частки сплачених коштів згідно попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості від 19.03.2016 р. а саме квартири АДРЕСА_1 , що становить 219000 грн. 00 коп. та сплачений судовий збір в сумі 2190 грн. 00 коп., а всього стягнути 221190 (двісті двадцять одну тисячу сто дев`яносто ) грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Журибеда