Постанова

від 08.10.2020 по справі 142/250/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 142/250/19

Провадження № 22-ц/801/1530/2020

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гринишина А. А.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 рокуСправа № 142/250/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Піщанська селищна рада Піщанського району Вінницької області,

особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 ,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на майно, яке входить до складу спадщини, поновлення строку позовної давності за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 22 травня 2019 року, постановлене в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Гринишиної А.А., дата виготовлення повного тексту рішення невідома,

встановив:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на майно, яке входить до складу спадщини, поновлення строку позовної давності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті її двоюрідного діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно, а саме: земельна частка (пай), яка знаходиться в колективній власності Агропромкорпорації ім. Щорса в смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, розміром 2,55 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 101 тисяча 883 гривні 00 копійок, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0149350, виданого 05 серпням 1997 року згідно розпорядження Піщанської районної державної адміністрації від 25 червня 1997 року № 178. Відповідно до оголошення, розміщеного в газеті Піщанські вісті від 07 грудня 2018 року, сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН № 0149350, виданий на ім`я ОСОБА_3 , вважається недійсним, оскільки він втрачений.

Вважала, що вона являється спадкоємцем п`ятої черги спадкоємців за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , оскільки є його внучатою племінницею, так як її дід - ОСОБА_4 , був братом померлого ОСОБА_3 , та батьком ОСОБА_5 , яка була матір`ю позивача ОСОБА_1 , яка змінила своє прізвище після реєстрації шлюбу, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та про укладення шлюбу. Інших спадкоємців, в тому числі тих, які мають право на обов`язкову частку в спадковому майні, немає.

При зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, їй було відмовлено, оскільки нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та на спадкове майно відсутні правовстановлюючі документи. А тому, здійснити своє право на спадкування вищезазначеного майна вона може лише в судовому порядку.

Також позивач просила поновити пропущений строк для звернення до суду з питання прийняття спадщини.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 22 травня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду .

Визнано за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем п`ятої черги спадкоємців за законом, право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну частку (пай), яка знаходиться в колективній власності Агропромкорпорації ім. Щорса в смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, розміром 2,55 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 101 тисяча 883 гривні 00 копійок, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0149350, виданого 05 серпням 1997 року згідно розпорядження Піщанської районної державної адміністрації від 25 червня 1997 року № 178.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 22 травня 2019 року мотивоване тим, що відповідачем визнано заявлені вимоги, а оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд за наявності достатніх підстав дійшов висновку про задоволення вказаного позову.

Не погоджуючись з таким рішенням суду особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилалась на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору не встановив коло усіх спадкоємців, оскільки вважає, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті свого батька ОСОБА_3 , 21 березня 1995 року вступив у володіння і управління майном померлого, а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 та іншого майна померлого, а ОСОБА_2 , в свою чергу, після смерті ОСОБА_6 , прийняла спадщину останнього, зокрема, земельну ділянку розміром 2,1828 га, що йому належала, оскільки ОСОБА_6 є її чоловіком. Разом з тим, в 2019 році їй стало відомо про наявність у ОСОБА_3 права на земельну частку (пай). Враховуючи вказані обставини, вона вважала, що має право на спадкування вказаної земельної частки (паю), у зв`язку з чим звернулась до суду з позовом про поновлення терміну звернення до суду з питання прийняття спадщини та визнання права власності на майно. Однак, згодом відкликала подану позовну заяву, оскільки під час розгляду її позову, їй стало відомо про ухвалення оскаржуваного рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 22 травня 2019 року. Внаслідок чого, подала вказану апеляційну скаргу.

24 вересня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, направлений засобами поштового зв`язку, до якого було додане клопотання про поновлення їй строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке мотивоване тим, що для підготовки та подачі відзиву останній необхідний був час для зібрання доказів, які мають суттєве значення для вирішення вказаної справи, а також враховуючи введені на усій території Україні карантинні обмеження встановлені відповідними нормативними актами КМУ щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, вона була позбавлена можливості подати вказаний відзив у визначений судом строк.

Вивчивши подане клопотання та додані до нього документи суд вважає, що враховуючи незначний строк, пропущений позивачем, наявність доказів направлення відзиву іншим сторонам та враховуючи принцип пропорційності у цивільному судочинстві клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу підлягає задоволенню.

В поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечила аргументи відповідача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що судом першої інстанції не вирішувались права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , оскільки в останньої не виникло права на прийняття спадщини, в зв`язку із тим, що строк на прийняття спадщини у ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_3 закінчився ще у 1995 році, тоді як заявник із ОСОБА_6 уклала шлюб 14 березня 2007 року. Відтак вважає, що оскільки право на прийняття спадщини до ОСОБА_6 після смерті його батька ОСОБА_3 не перейшло, відповідно таке право і не перейшло до ОСОБА_2 , як дружини, після смерті ОСОБА_6 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с. 13). Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: земельна частка (пай), яка знаходиться в колективній власності Агропромкорпорації ім. Щорса в смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, розміром 2,55 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 101 тисяча 883 гривні 00 копійок, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0149350, виданого 05 серпням 1997 року згідно розпорядження Піщанської районної державної адміністрації від 25 червня 1997 року № 178 (а.с. 18), що також підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру (а.с. 17).

Відповідно до оголошення, розміщеного в газеті Піщанські вісті від 07 грудня 2018 року, сертифікат на земельну частку (пай) серії ВН № 0149350, виданий на ім`я ОСОБА_3 , вважається недійсним, оскільки він втрачений (а.с. 19).

Позивач являється внучатою племінницею спадкодавця, так як її дід - ОСОБА_4 , був братом померлого ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану (а.с. 11, 14), також ОСОБА_4 був батьком ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 6), в якому її матір`ю записано ОСОБА_7 яка повернула своє дошлюбне прізвище після розірвання шлюбу на ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 (а.с. 9).

При зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено, оскільки нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та на спадкове майно відсутні правовстановлюючі документи (а.с. 20).

ОСОБА_2 являється дружиною ОСОБА_6 , який був сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с. 54) та свідоцтвом про народження ОСОБА_6 (а.с. 55).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , зокрема земельну ділянку розміром 2,1828 га, в межах згідно з планом, яка розташована на території Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить померлому на підставі Державного акту на право власносі на земельну ділянку серія ВН № 005053, виданого Піщанською державною районною адміністрацією 13 березня 2006 року на підставі розпорядження в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010655100292. Кадастровий номер земельної ділянки - 0523255100:01:001:0188 (а.с. 56).

Відповідно до довідки Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області від 26 лютого 2007 року № 274 ОСОБА_6 , 1950 року народження є жителем АДРЕСА_1 та дійсно є єдиним спадкоємцем в оформленні спадщини своїх батьків (а.с. 69).

Згідно запиту приватного нотаріуса Піщанського районного нотаріального округу Вінницької області від 04 квітня 2012 року № 02-14/45, у зв`язку з оформленням спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , який прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_3 , запропоновано КП Тульчинського міжрайонного бюро технічної інвентаризації надати витяг з реєстру прав власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 68).

Ч. 1 ст. 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у редакції чинній з 1 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Тому до правовідносин по спадкуванню майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР у редакції від 18 липня 1963 року із послідуючими змінами до нього, тобто норми, що діяли на час відкриття спадщини.

Суд першої інстанції не врахував зазначені положення ЦК України та помилково застосував до спірних правовідносин норми чинного ЦК України, зокрема, ст. 1216, 1217, 1218, 1268 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі ст. 527 ЦК УРСР в зазначеній редакції спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно вимог статті 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР в зазначеній редакції, визначаються дії, що свідчать про прийняття спадщини. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За правилами статті 553 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємець за законом або заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Звернувшись до суду з позовом про визнання права на спадщину за законом, позивач ОСОБА_1 зазначала про відсутність інших спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_3 .

Проте, з поданої апеляційної скарги та доданих до неї доказів вбачається, що у спадкодавця ОСОБА_3 , крім позивача ОСОБА_1 , спадкоємцем є дружина його сина ОСОБА_6 - ОСОБА_2 .

Відповідно до змісту довідки Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області від 26 лютого 2007 року № 274, вбачається, що на час її видачі ОСОБА_6 , 1950 року народження був жителем АДРЕСА_1 та дійсно був єдиним спадкоємцем в оформленні спадщини своїх батьків (а.с. 69).

Разом з тим, у відповіді Піщанської селищної ради Піщанського району №992 від 19 вересня 2020 року на звернення ОСОБА_1 від 07 вересня 2020 року, яка додана до відзиву на апеляційну скаргу, зазначено, що згідно погосподарської книги по с. Трудове станом на 2007 рік ОСОБА_6 в с. Трудове не проживав та видана вищезазначена довідка від 26 лютого 2007 року №274 на ім`я останнього, містить невідповідні дані.

Крім того, роз`яснено, що відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженою наказом Державної статистики України 11 квітня 2016 року №56 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 травня 2016 року №689/28819, погосподарський облік, який ведеться сільськими, селищними та міськими радами, не передбачає реєстраційних дій і не несе жодних правових наслідків для об`єктів, відносно яких він здійснюється (а.с. 100).

Враховуючи вищевикладене, надані докази містять суттєві розбіжності в їх змісті, внаслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити факт проживання або не проживання ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 551 ЦК УРСР якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Покликання ОСОБА_1 в відзиві на апеляційну скаргу про те, що заявник втратила право на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що сином спадкодавця ОСОБА_6 та нею відповідно було пропущено строк на прийняття спадщини не заслуговує на увагу, оскільки вказаний строк може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що існує спір щодо спадкового майна між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і такий спір повинен вирішуватися за участю останньої.

Задовольнивши позов до Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування, без участі осіб, права яких можуть порушуватись вказаним рішенням, суд фактично визнав сільську раду належним відповідачем, при цьому не врахувавши, що сільська рада може бути відповідачем у даній справі лише при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину.

Оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 .

Згідно положень ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд не вправі з власної ініціативи і без згоди позивача замінювати первісного відповідача належним відповідачем або ж залучати до участі у справі співвідповідачів та зобов`язаний вирішити справу за пред`явленим позовом щодо тих відповідачів, які в ньому зазначені. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.

На стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача, або замінити неналежного відповідача належним відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не з`ясував фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив чи є інші спадкоємці після померлого ОСОБА_3 або особи, які вчинили будь-які дії для прийняття спадщини та дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позову.

Вказані обставини у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, оскільки позбавляє суд можливості об`єктивно дослідити усі обставини справи та вірно вирішити спір без участі всіх учасників справи, зокрема, ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи викладене та обставини на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження.

Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального та процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на майно, яке входить до складу спадщини, поновлення строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 22 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на майно, яке входить до складу спадщини, поновлення строку позовної давності відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді О.С. Панасюк

Т.М. Шемета