Ухвала

від 30.09.2020 по справі 520/13641/15-к

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/604/20

Номер справи місцевого суду: 520/13641/15-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

захисника: ОСОБА_8 ,

потерпілої: ОСОБА_9

представника потерпілої: ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційні скарги прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_12 на вирок Малиновського районного суду м.Одеси від 05.07.2019 року відносно

ОСОБА_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Олександрівка, Комінтернівського району, Одеської області; з вищою освітою; одруженого; зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні №12015160480004449, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2015 року,

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Оскаржуваним вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 05.07.2019 року обвинуваченого ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та виправдано за наступних обставин.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12015160480004449, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2015 року, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції на підставі наказу № 1114-к від 02.07.2014 року, тобто будучи відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором прав на нерухоме майно та службовою особою, яка постійно здійснює організаційно-розпорядчі функції та відповідно до Закону України «Про державну службу» є службовою особою сьомої категорії посад державних службовців та має 11 ранг державного службовця, здійснив зловживання службовим становищем за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, керуючись у своїй діяльності Конституцією України, Законами України «Про державну службу», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ №868 від 17.10.2013 року, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою КМУ № 1141 від 26.10.2011 року, іншим чинним законодавством України, посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, затвердженою в.о. начальника Одеського міського управління юстиції ОСОБА_13 від 14.05.2015 року, згідно з якою на нього, покладаються наступні завдання та обов`язки: здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриття і закриття розділів Державного реєстру прав, внесення до них відповідних записів; ведення реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна; присвоєння реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених чинним законодавством та інше, таким чином виконуючи організаційно - розпорядчі функції державного органу згідно із приміткою 1 до статті 364 Кримінального кодексу України- є службовою особою, всупереч інтересам служби скоїв зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В свою чергу, згідно ч. 2 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Разом з цим, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ №868 від 17.10.2013 року, визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права і обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Так, пунктом 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 року встановлений виключний перелік документів, який необхідний для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, заявник подає:

- документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Також, відповідно пункту 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 року за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.1962 року, посвідченого третьою Одеською державною нотаріальною конторою (реєстр №2-8262), 17/40 частин цілого домоволодіння під АДРЕСА_2 на праві приватної власності належало ОСОБА_14 , яка 05.07.1974 року змінила ім`я з Праскові на ОСОБА_15 (свідоцтво про зміну прізвища, імені, по-батькові НОМЕР_1 від 05.07.1974 року) та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №5825 від 26.05.2015 року).

Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.09.1990 року, зареєстровано в реєстрі за № 3-6793 та на підставі договору купівлі- продажу від 01.06.1992 року, посвідченого третьою Одеською державною нотаріальною конторою (реєстр №4-4501), 17/40 та 3/20 частин (відповідно) житлового будинку АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_12 .

Разом з цим, відповідно до відомостей Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, земельна ділянка площею 0,0352 га по АДРЕСА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №047694, належить ОСОБА_12

24.06.2015 року приблизно о 15 годині 35 хвилин, невстановлена особа, що діяла за попередньою змовою з ОСОБА_16 , з метою безпідставного проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_16 , знаходячись в приміщенні реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Старицького, 10-А, надала до реєстраційної служби від імені ОСОБА_16 , який не є особою, яка відповідно до вимог ч. 7 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» може звернутись із заявою про державну реєстрацію прав, а саме не являючись власником, правонабувачем, стороною правочину, за яким виникло право, уповноваженої ним особи вказаного об`єкту нерухомості, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), реєстраційний номер 12026644, до якої долучила наступний перелік документів, серед яких є в тому числі підроблені, а саме: технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 на ОСОБА_16 від 03.04.2015 року, виданого ПП «Діжен» з відміткою, про те, що будівля побудована до 05.08.1992 року; завідомо підроблене розпорядження Київської районної адміністрації № 299 від 23.06.2015 року «про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_3 ОСОБА_16 »; виписку із рішення виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих № 1299 від 16.11.1953 року «Про відвід вільних земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво», відповідно до якого ОСОБА_17 відведено земельну ділянку, площею 537 кв.м.; план земельної ділянки управління головного архітектора м. Одеси на земельну ділянку площею 537 кв.м., відведеного ОСОБА_17 для індивідуального будівництва; акт визначення меж від 24.11.1953, відповідно до якого встановлені межі земельної ділянки площею 537 кв.м. ОСОБА_17 ; договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954 року, укладеного між житловим управлінням виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих в особі начальника ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , відповідно до якого останньому відведено земельну ділянку площею 537 кв.м. для індивідуального будівництва житлового будинку, посвідченого нотаріусом Одеської міської нотаріальної контори за реєстровим № 4-6467, що в подальшому потягло за собою правові наслідки у вигляді прийнятого рішення на його користь (18.07.2015 року за вказаним фактом, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості у кримінальному провадженні за № 12015160480003619 за підозрою ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України).

Так, 24.06.2015 року виконуючим обов`язки начальника реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_19 проведення розгляду заяви ОСОБА_16 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2015 року (реєстраційний номер 12026644) та поданих до неї документів для проведення державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_2 було доручено державному реєстратору прав на нерухоме майно ОСОБА_7 .

В період часу з 24.06.2015 року по 26.06.2015 року, у ОСОБА_7 , із корисливих мотивів, при розгляді заяви ОСОБА_16 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.06.2015 року (реєстраційний номер 12026644) та поданих до неї документів для проведення державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_2 , серед яких відсутні документи, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку за заявником, виник злочинний умисел, направлений на зловживання службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_16 , всупереч інтересам служби, які зобов`язували останнього діяти у відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності документів, які не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, 26.06.2015 року, приблизно о 15:35 годині, ОСОБА_7 , знаходячись у службовому кабінеті відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, розташованому по вул. Старицького, 10-А у м. Одесі, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи на меті одержати неправомірну вигоду для ОСОБА_16 , всупереч інтересам служби, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання у зв`язку з цим суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди охоронюваним законом, свободам та інтересам окремих громадян, діючи умисно, в порушення вимог Пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 року, яким встановлений виключний перелік документів, який необхідний для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна, за відсутності документів, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку за заявником - ОСОБА_16 , керуючись лише документами, які підтверджують виникнення речових прав на земельну ділянку за ОСОБА_17 , безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22402492, а саме здійснив державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 за суб`єктом ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 39724110) від 26.06.2015 року на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_16 , загальною площею: 63,7 кв.м., житлова площа 37,7 кв.м., розмір частки 1/1., ринкова вартість якого згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтинг» (ЄДРПОУ 30946119) станом на 26.06.2015 року склала 2 208 821 гривень, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 2015 рік, чим спричинив тяжкі наслідки.

Тим самим, 26.06.2015 року, головний спеціаліст відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_7 , будучи державним реєстратором прав на нерухоме майно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_16 , незаконно здійснив державну реєстрацію права власності за останнім на домоволодіння АДРЕСА_2 , яке в свою чергу на праві приватної власності належить ОСОБА_12 та померлій ОСОБА_20 , чим спричинив останнім майнову шкоду, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 2015 рік.

Визнаючи ОСОБА_7 невинуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та виправдуючи його, суд першої інстанції, виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено у передбачений КПК України спосіб наявності тяжких наслідків, що є обов`язковою умовою для кваліфікацій дій за ч.2 чт. 364 КПК України; ОСОБА_7 діяв в межах повноважень, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; державним реєстратором ОСОБА_7 було правомірно проведено державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_2 , оскільки заявником було дотримано всіх вимог, щодо процедури подання документів для проведення реєстрації права власності, а подані документи відповідали вимогам нормативно-правових актів; стороною обвинувачення не доведено та дослідженими доказами не встановлено наявність корисливого мотиву; суд не вбачав, що ОСОБА_7 використав службове становище, з мотивів отримання ОСОБА_16 або іншою особою неправомірної вигоди.

Враховуючи наведене, суд вважав, що при оцінці доказів причетність ОСОБА_7 до скоєння злочину, поза розумним сумнівом не доведена та дійшов висновку, що в діях ОСОБА_7 не вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_11 вважає, що вирок суду є незаконним, оскільки його прийнято з порушенням вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, мотивуючи апеляційну скаргу наступним:

- судом встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності заявник обов`язково подає документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, проте, у подальшому судом викладено висновки, які суперечать вищевказаному та не підтверджуються дослідженими доказами;

- органом досудового розслідування не пред`являлось обвинувачення ОСОБА_7 саме за фактом зловживання своїм службовим становищем з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб, що виразилось у незаконному здійсненні державної реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , а мова йде у обвинуваченні про незаконність дій ОСОБА_7 , які виразились у зловживанні своїм службовим становищем під час здійснення державної реєстрації саме на житловий будинок АДРЕСА_3 ;

- висновки суду першої інстанції про обов`язок надання документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку на особу лише при реєстрації земельної ділянки на вказану особу та що право власності на будинок можливо зареєструвати, якщо право власності на земельну ділянку зареєстроване за іншою особою, не ґрунтуються на діючому законодавстві та зроблені поза межами пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення;

- висновки суду стосовно того, що ОСОБА_7 не міг відмовити у державній реєстрації, так як на це в нього не було підстав, є помилковими, оскільки ОСОБА_16 із заявою про державну реєстрацію прав не було надано документи, які дають змогу встановити виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку за останнім, у зв`язку із чим державний реєстратор мав відмовити у державній реєстрації прав. ОСОБА_16 в розумінні ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є особою, яка могла звернутись до реєстратора для державної реєстрації права власності, а тому вказані висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду, та містять істотні суперечності, що відповідно до ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення;

- стороною обвинувачення не доводилось, що договір на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 04.06.1954 року є підробленим, тоді як доказувалось, що вказаний договір не є документом, який дає змогу встановити виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку в розумінні п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не міг стати підставою для проведення ОСОБА_7 державної реєстрації права власності. Висновок суду проте, що зазначений договір є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку за ОСОБА_16 не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено ознаку суб`єктивної сторони злочину, а саме мотив, який полягає у службовому зловживанні в інтересах третіх осіб, оскільки стороною обвинувачення у ході судового розгляду було доведено обов`язкову ознаку суб`єктивної сторони службового зловживання, а саме мотив у вигляді корисливого мотиву та вчинення дій в інтересах третіх осіб, а тому судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

- у розумінні ст. 84, 99 КПК України лист Міністерства юстиції України від 30.10.2015 року, в якому встановлено порушення допущені державним реєстратором ОСОБА_7 , є документом, проте, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув вказаний, що вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження;

- судом було безпідставно відхиллено клопотання прокурора про допит у судовому засіданні спеціаліста Міністерства юстиції України з питань проведення державним реєстратором ОСОБА_7 реєстрації права власності будинку за ОСОБА_16 для підтвердження незаконності дій реєстратора, що вказує на не неповноту судового розгляду, оскільки залишилися не дослідженими обставини, з`ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;

- судом не надано оцінку та не взято до уваги інші документи, які містилися в матеріалах реєстраційної справи та були подані для реєстрації права власності на будинок, які, окрім іншого, вказують на те, що ОСОБА_7 повинен був прийняти рішення про відмову у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, прокурор просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в державних органах, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки зі штрафом у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції з поверненням справи прокурору на додаткове розслідування, мотивуючи свої вимоги тим, що:

- судом проігноровано її клопотання щодо дослідження документів приватної власності в МБТІ та РОН м.Одеси домоволодіння АДРЕСА_2 , а також не допитано службових осіб, які надали відповідь що до реєстрації вказаного будинку не за власниками ОСОБА_12 , та ОСОБА_20 ;

- знищено судові записи злочину ОСОБА_16 , головного свідка ОСОБА_21 що до способу скоєння злочину;

- не призначено судову експертизу що до вартості нерухомості;

- фактично вирок виправдав, не розкриті дізнанням та судовим слідством дії групи рейдерів в складі ОСОБА_7 та працівників реєстраційної служби ОМУЮ отримання замовлення від невідомих осіб, та виданих не відомим особам з дробленням ОСОБА_22 свідоцтва на право власності на приватний будинок ОСОБА_12 та ОСОБА_20 .

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_12 просить вирок скасувати, мотивуючи свої вимоги тим, що вона вважає, що у діях ОСОБА_7 є склад інкримінованого йому злочину.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, який підтримав подану прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_11 апеляційну скаргу та частково підтримав апеляційні скарги потерпілих в частині скасування вироку; потерпілих, які підтримали подані ними апеляційні скарги та частково підтримали апеляційну скаргу прокурора в частині необхідності скасування вироку; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційних скарг прокурора та потерпілих; дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до вимог ч.1ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно вимогст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи вирок районного суду на відповідність його вимогам закону, апеляційний суд прийшов до висновку про його законність та обґрунтованість.

Порушень вимог КПК України, які б слугували підставами для зміни чи скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які судом безпосередньо досліджувались під час судового розгляду.

Доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілих про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, апеляційним судом не знайшли свого підтвердження в ході перегляду вироку у вказаному кримінальному провадженні та спростовуються виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.91, 92 КПК України обов`язок доказування обставин, що мають значення для кримінального провадження, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Так, визнаючи ОСОБА_7 невинуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та виправдуючи його, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.396 КК України не визнав та пояснив, що з 01.07.2014 року по листопад 2015 року він працював державним реєстратором та в його обов`язки входило проведення державної реєстрації, та внесення інформації до реєстру нерухомих прав та вчинення інших дій, встановлених інструкцією. Начальник відділу своєю резолюцією розписав на нього документи про реєстрацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Він зареєстрував право власності на підставі наданих документів, в тому числі щодо виникнення, перехід права на земельну ділянку. Також, він провів перевірку в державному реєстрі прав, дані цієї перевірки містяться в матеріалах, обтяжень за іншими особами не було. В нього немає права виїжджати за адресою для перевірки відомостей викладених в документах. Дана реєстрація проводилась на об`єкти, які побудовані до 1990 року, вона здійснюється в порядку для новобудов. Якщо казати про будинок, то це є новостворене право. Щодо земельної ділянки, то законом не встановлено вимог щодо надання документів на земельну ділянку, з реєстрацією саме за власником будинку. Існує судова практика, яка свідчить що за наявності поданих ОСОБА_16 документів реєстратор не повинен відмовляти в реєстрації права власності на будівлю. ОСОБА_16 подав всі необхідні документи, які є достатніми для реєстрації за ним права власності на будинок. Вважає, що провів реєстрацію правомірно, рішення можливо було оскаржити в адміністративному порядку, тоді право власності було б скасовано. За надання фальшивих документів несе відповідальність особа, яка їх надала, державний реєстратор не несе відповідальність, так як він не є експертом, щоб оцінити та перевірити справжність документів.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано послався на досліджені ним докази, а саме:

- покази допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_12 , яка показала, що померла її сусідка з якою вони ділили будинок навпіл. Померла була одинокою жінкою, вони підтримували дружні стосунки. Згодом в будинку померлої з`явився стороння особа. Це викликало підозру у неї та сусідів. В зв`язку з чим вони писали заяву, що приміщення необхідно опечатати до появи спадкоємців. На початку червня з`явилися покупці. Вона почала з`ясовувати в чому справа, подала заяву до прокуратури. Через деякий час їй зателефонували та повідомили, що весь дім передали ОСОБА_16 , але у неї є всі документи, вона володіє частиною дому та землею. ОСОБА_17 отримав цю ділянку та продав її Гончаровой, у архіві все це є. Ця ОСОБА_23 продала пів дому матері, пів дому ОСОБА_24 . Її матір с 1961 року володіла цим та по заповіту передала їй пів дому. Її матір померла в 1983 році та вона володіє цим майном по заповіту;

- покази допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 , яка пояснила, що будинок по 1-й Академічний тупик в частині належав її родичці, а вона записана в домовій книзі, відповідно має право на спадщину. Право власності за ОСОБА_16 було зареєстровано незаконно;

- покази допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_25 , яка пояснила, що вона раніше працювала разом з ОСОБА_7 . На той час державний реєстратор керувався Законом України про держреєстрацію та постановою КМУ. Подавався документ, що підтверджує право користування земельною ділянкою, спір щодо якої і виник. Перелік документів передбачений постановою КМУ №868. Вона не займалась розглядом документів;

- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , який показав, що він раніше працював у відділі реєстрації речових прав. На реєстрацію було подано документи і реєстратором ОСОБА_7 було проведено реєстрацію поданих документів. Документи подаються в віконце прийому документів, після чого діловодом передаються керівництву для проставлення резолюції. Особа, яка здійснює прийом, відповідно до порядку повинна перевірити наявність платіжних документів, заявки та пересвідчитись в особі. Він не пам`ятає які саме документи надавались. Він не може давати оцінку діям реєстратора. Наскільки він пам`ятає, це була реєстрація будинку, який збудований до 1992 року. Законом передбачена процедура його реєстрації. Держреєстратор самостійно проводить реєстрацію, до його повноважень перевірка реєстраційних справ не входила;

- покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , який пояснив, що він доглядав бабусю, яка хотіла перереєструвати на нього свою частину будинку. Він звернувся за консультацією до знайомих, які повідомили, що можливо легально перереєструвати частину будинку. Бабусі належала частина будинку, одна кімната та маленька кухня. Він показав документи, які у нього були, та йому повідомили, що документи, яких не вистачає, можливо офіційно відновити. Відновлення документів коштувало 3000 доларів США. Десь у червні йому зателефонували особи, які відновлювали документи та попросили під`їхати до «Будинку меблів», де він підписали документи на виготовлення технічного паспорта. Згодом йому передали документи про право власності на цілий будинок та пояснили, що потім додатково реєструється розділ майна. Документи для реєстрації він не подавав;

- витяг з ЄРДР за №12015160480004449 від 30.08.2015 року; витяг з ЄРДР за №12015160480003619 від 18.07.2015 року, заяви ОСОБА_12 ; доручення про проведення досудового розслідування; повідомлення про початок досудового розслідування; постанова про визначення групи прокурорів від 30.08.2015 року;

- документи, які підтверджують, що право власності на земельну ділянку та частину будинку АДРЕСА_4 належить ОСОБА_12 (заява ОСОБА_12 ; інвентаризаційні відомості щодо домоволодіння АДРЕСА_5 ; технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; договір на право будівлі будинку та безстрокового користування земельною ділянкою; заява ОСОБА_26 в шосту нотаріальну контору міста Одеси; лист ОСОБА_27 з шостої нотаріальної контори м. Одеси; акт визначення меж; план з Управління Головного Архітектора м. Одеси; лист Міському агентству по приватизації міського жилого фонду та земельних ділянок; виписка з рішення Виконавчого Комітету Одеської Міської Ради депутатів трудищих №1299 від 16.11.1953 року; свідоцтво про право на спадщину за заповітом; заява ОСОБА_12 в Одеську міську раду народних депутатів щодо передачі у приватну власність земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; договір купівлі-продажу; технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; Державний акт на право приватної власності на землю №047694);

- документи, які підтверджують, що право власності на частину будинку АДРЕСА_4 належить ОСОБА_20 (заява ОСОБА_12 ; домова книга для прописки громадян, мешкаючих за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційне свідоцтво Одеського міжміського бюро технічної інвентаризації на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; договір купівлі-продажу від 06.09.1962 року свідоцтво про зміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_1 від 05.07.1974 року; технічний паспорт на житловий будинок);

- документи на підставі яких ОСОБА_7 перереєстрував право власності на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , які визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження (клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 04.09.2015 року; ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2015 року; протокол тимчасового до речей і документів від 09.09.2015 року; опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 09.09.2015 року; опис документів реєстраційної справи 667346551101 об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; картка прийому заяви №22347825; лист резолюцій з резолюцією; заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; квитанції про сплату збору; копія паспорта ОСОБА_16 ; копія картки платника податків; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_3 на ОСОБА_16 , виданий ПП «ДІЖЕН»; розпорядження Київської районної адміністрації щодо присвоєння адреси житловому будинку, загальною площею 63,7 кв.м., розташованому на земельній ділянці, площею 572 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; виписка з рішення Виконавчого Комітету Одеської Міської Ради депутатів трудящих №1299 від 16.11.1959 р.; договір на право будівництва дому та безстрокового користування земельною ділянкою; план земельної ділянки Управління Головного Архітектора м. Одеси; акт визначення меж; кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №002113 від 04.04.2013 року; пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів; інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; інформація Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22402492 від 26.06.2015 року; свідоцтво про право власності від 26.06.2015 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень; протокол огляду предмету від 25.09.2015 року; постанова про визнання речових доказів та їх передачу на зберігання від 25.09.2015 року);

- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, актовий запис про смерть №5825 від 26.05.2015 року;

- лист Київської районної адміністрації Одеської міської ради, згідно якого в архіві Київської районної адміністрації Одеської міської ради розпорядження адреси об`єкту нерухомого майна: м. Одеса, 1-ий Академічний тупик, 7 за №299 від 23.06.2015 року відсутнє;

- постанову про призначення проведення незалежної оцінки (визначення ринкової вартості) об`єкта нерухомості від 27.08.2015 року; звіт ПП «Дельта-Консалтінг» про оцінку домоволодіння на земельній ділянці, згідно якого ринкова вартість об`єкта оцінки домоволодіння, розташованого за адресою: 1-й Академічний тупик, 7 складає 2208821 гривень;

- лист з КП «БТІ» з додатком, згідно якого станом на 31.12.2012 року нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, 1-ий Академічний тупик, 7, зареєстровано в КП «БТІ» за ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_12 ;

- лист з Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, згідно якого право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, площею 0,0352 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , серія ІІІ ОД №047694 видано ОСОБА_12 на підставі рішення Одеської міської ради від 01.07.1998 року №569;

- інформацію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_16 ;

- відповідь МЮ України від 30.10.2015 року № 23591-0-26-15/19.2, відповідно до якого ОСОБА_16 не було подано всіх необхідних документів, відповідно до вимог п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- присягу державного службовця від 08.04.2008 року ( ОСОБА_7 склав присягу державного службовця);

- наказ Головного управління юстиції в Одеській області від 02.07.2014 року; витяг з наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.08.2015 року №1469-к, згідно яких ОСОБА_31 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції з 02.07.2014 року, маючого 11 ранг державного службовця;

- посадову інструкція головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції від 14.05.2015 року, якою визначені обов`язки ОСОБА_31 на посаді головного спеціаліста;

- табель обліку використання робочого часу за червень 2015 року, за яким ОСОБА_7 обліковувався за робочим місцем на посаді головного спеціаліста;

- характеристику, згідно якої обвинувачений позитивно характеризується за місцем роботи; на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не перебуває.

Дослідивши кожний доказ, наданий суду сторонами провадження, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.2ст.364КК України, оскільки зазначені вище досліджені в ході судового розгляду письмові докази та документи надані стороною обвинувачення, суд оцінив як такі, що за своїм змістом та суттю не є достатніми для доведення наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.364 КК Українив діях обвинуваченого з таких підстав.

Так, органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст. 364 КК України зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та громадським інтересам.

Відповідно допримітки 4до ст.364 КК України - тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Таким чином законодавець передбачає наявність тяжкі наслідки як у вигляді майнових збитків так і моральної шкоди.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стороною обвинувачення не доведено у передбачений КПК України спосіб наявність тяжких наслідків, що є обов`язковою умовою для кваліфікацій дій за ч.2 ст. 364 КПК України, адже сторона обвинувачення відповідно до приписів п.6 ч.2 ст.242 КПК України, не зверталася до експерта, який відповідає вимогам ст. 69 КПК України та не має в своєму розпорядженні висновку експерта, який відповідає вимогам ст. 101 та 102 КПК України щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Також суд обґрунтовано вважав, що надані стороною обвинувачення на підтвердження наявності тяжких наслідків постанова про призначення проведення незалежної оцінки (визначення ринкової вартості) об`єкта нерухомості від 27.08.2015 року та звіт ПП «Дельта-Консалтінг» про оцінку домоволодіння на земельній ділянці не є належними доказами розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, у розумінні ст.84, 85 КПК України, крім того такий доказ, як звіт не передбачений в переліку джерел доказів за кримінальним провадженням.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду прокурор визнав відсутність належного доказу визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням з метою доведення наявності тяжких наслідків, яким є відповідний висновок експерта, разом з тим прокурор не зміг пояснити причини ненадання такого доказу стороною обвинувачення та не заявляв клопотання про призначення відповідної експертизи в ході розгляду справи апеляційною інстанцією.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності стороною обвинувачення суб`єктивної сторони злочину у діях ОСОБА_7 .

Так, з суб`єктивної сторони цей злочин характеризується умисною або змішаною формою вини. При цьому, діяння вчиняється з прямим умислом, а психічне ставлення винного до наслідків, передбачених у ст. 364 КК України, може бути виявлене як у формі умислу, так і необережності.

Корисливий мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб є обов`язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем і підкреслюють той факт, що цей злочин може бути вчинено під впливом саме таких спонукань.

Корисливий мотив можна визначити як прагнення службової особи шляхом зловживання владою або службовим становищем отримати незаконну матеріальну вигоду (отримати майно, майнові права, звільнитися від особистих майнових витрат тощо).

Інші особисті інтереси як мотив зловживання владою чи службовим становищем полягають у прагненні отримати вигоду немайнового характеру, обумовлену такими спонуканнями, як кар`єризм, заздрість, протекціонізм, бажання отримати взаємну послугу, заручитися підтримкою у вирішенні якого-небудь питання, приховати свою некомпетентність і т. п. Інші особисті інтереси можуть проявитися і у зв`язку з бажанням помститися кому-небудь, отримати перевагу у недобросовісній конкурентній боротьбі та ін. Наприклад, почуття кар`єризму спонукає службову особу вчинити дії, які можуть задовольнити її прагнення просунутись по службі, що об`єктивно не відповідає досвіду, знанням, моральним якостям цієї особи.

Інтереси третіх осіб необхідно розуміти як такі, що не охороняються у даному випадку законом. Прагнення їх задовольнити є своєрідним аморальним, мотивом службової особи. Таке бажання може збігатися, наприклад, з негативним розумінням кар`єризму, наведеним вище, якщо кар`єра залежить від третьої особи, або проявитися у незаконному наданні послуг, переваг родичу, знайомому, звільненні Їх від передбачених законом обов`язків, догідництві перед начальником і тощо. Третіми особами можуть бути родичі, приятелі, знайомі, начальники службової особи, які бажають разом з останньою скористатися правами, які належать їй за посадою, або пов`язаними з посадою можливостями.

У обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 вчинив злочин з корисливих мотивів діючи в інтересах третіх осіб.

При кваліфікації діяння за ст.364 КК України достатньо встановити наявність у поведінці службової особи хоча б одного із зазначених мотивів, в даному випадку корисливий мотив та вчинення дій в інтересах третіх осіб, відсутність зазначених мотивів виключає можливість кваліфікації діяння за ст. 364 КК України.

При цьому, як вже було зазначено, під корисливим мотивом слід розуміти прагнення службової особи шляхом використання свого службового становища всупереч інтересам служби одержати незаконну матеріальну вигоду чи позбутися матеріальних витрат.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що стороною обвинувачення не доведено та дослідженими доказами не встановлено наявність корисливого мотиву.

Під інтересами третіх осіб слід розуміти прагнення службової особи шляхом незаконного використання свого службового становища догодити начальству, надати переваги чи пільги або звільнити від передбачених законом обов`язків родичів, членів сім`ї, знайомих та інших осіб. Інтереси третіх осіб можуть носити як матеріальний, так і нематеріальний характер, а третіми особами, в інтересах яких протиправно діє службова особа, можуть бути не тільки фізичні, але й юридичні особи.

Виходячи з обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті, вбачається, що склад вказаного злочину, можливий, коли суб`єктивна сторона складу виражена виною у формі прямого умислу, тобто особа, яка використала службове становище мала на меті отримання іншою особою неправомірної вигоди.

Таким чином, для наявності складу злочину необхідною умовою є наявність прямого умислу та мети, які пов`язані між собою та не можуть, в даному випадку, становити суб`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України поодинці.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_19 вбачається, що документи подавалися в віконце прийому документів, після чого діловод передав їх керівництву для проставлення резолюції. Крім того, відповідно до показів свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_16 також не вбачається, що ОСОБА_7 під час подачі документів бачив особу, яка подавала документи.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_16 були раніше знайомі та те, що ОСОБА_7 діяв в інтересах ОСОБА_16 , крім того, не вбачається, що ОСОБА_7 був раніше знайомий з особою, яка подавала документи та те, що ОСОБА_7 діяв в інтересах цієї особи, під час подачі документів бачив особу, яка їх подавала або будь-яким чином спілкувався з нею, що унеможливлює кваліфікацію дій за ст.364 КК України; обвинувачення щодо того, що ОСОБА_7 діяв в інтересах ОСОБА_16 або іншої особи не може ґрунтуватися на припущеннях, як і наявність складу злочину в цілому.

Згідно ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав, що ОСОБА_7 використав службове становище, з мотивів отримання ОСОБА_16 або іншою особою неправомірної вигоди та дійшов вірного висновку, що при оцінці доказів причетність ОСОБА_7 до скоєння злочину, поза розумним сумнівом не доведена.

Суд вірно вважав, що в діях ОСОБА_7 не вбачаються ознаки складу, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та громадським інтересам.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка.

Апеляційний суд вважає, що посилання прокурора та потерпілих в апеляційних скаргах на те, що ОСОБА_7 незаконно здійснив державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, не мають правового значення для розгляду даного кримінального провадження з урахуванням недоведеності стороною обвинувачення суб`єктивної сторони злочину у діях ОСОБА_7 , а саме наявності в його діях корисливого мотиву, інших особистих інтересів та інтересів третіх осіб, що є обов`язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем, а також недоведеністю стороною обвинувачення у передбачений КПК України спосіб наявності тяжких наслідків, що є обов`язковою умовою для кваліфікацій дій за ч.2 ст. 364 КПК України.

В даному випадку у разі наявності порушеннь ОСОБА_7 порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно можуть бути підставою для притягнення його до дисціплінарної, адміністративної, цивільно-правової відповідальності у відповідності до чинного законодавства.

Крім того апеляційний суд відхиляє вимоги апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_9 щодо скасування вирок суду першої інстанції з поверненням справи прокурору на додаткове розслідування, оскільки у суду апеляційної інстанції не має таких повноважень.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_9 щодо відсутності запису фіксування судового засідання, під час якого було проведено допит свідків, оскільки запис фіксування судового засідання відсутній з технічних причин, головуючим по справі було оголошено покази свідків та поставлено питання щодо доцільності повторного допиту свідків, разом з тим сторонами кримінального провадження, в тому числі потерпілими, зауважень та клопотань щодо повторного допиту свідків заявлено не було. Зазначене як прокурор, так і потерпілі підтвердили в судовому засіданні апеляційного суду. Не заявлено таке клопотання і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскільки апеляційні скарги прокурора та потерпілих не містять у собі достатніх підстав для зміни або скасування вироку, та судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких нових обставин, які не були враховані судом першої інстанції при ухвалені вироку, апеляційний суд вважає необхідним вирок районного суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив

Апеляційні скарги прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_12 залишити без задоволення.

Вирок Малиновського районного суду м.Одеси від 05.07.2019 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні №12015160480004449, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3