Рішення

від 06.10.2020 по справі 308/1565/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1565/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Закарпаття про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ТОВ Комплекс Закарпаття про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він 16.10.2012 року був прийнятий на роботу в ТОВ Комплекс Закарпаття на посаду юриста (наказ № 15-0000000025 від 16.10.2012 року).

Наказом від 31.10.2014 року його було звільнено від роботи за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). Однак, повного розрахунку по нарахованій йому заробітній платі відповідачем з дня звільнення по сьогоднішній день проведено не було.

Зазначає, що відповідно до розрахункового листка, наданого йому відповідачем, заборгованість ТОВ Комплекс Закарпаття по невиплаченій заробітній платі на час його звільнення становить 3887,66 грн.

Зазначені обставини стали причиною для його звернення до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку та компенсації в лютому 2015 року.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/1786/15-ц від 22.04.2015 року, що набрало законної сили 12.05.2015 року, збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та ухвалено: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3877,66 грн.; стягнути з ТОВ Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2014 року по 22.04.2015 рік у сумі 14140,77 грн.; стягнути з ТОВ Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (з врахуванням зростання індексу споживчих цін в лютому 2015 року відповідно до грудня 2013 року до 131,6 %) у сумі 594,43 грн.

Вказує, що у подальшому, 17.07.2015 року він звернувся до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 308/1786/15-ц.

22.07.2015 року постановою головного державного виконавця Секерні Є.М. було відкрито відповідне виконавче провадження № 48182402.

28.03.2017 року державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно, постановою державного виконавця від 28.03.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. 13.02.2020 року ним пред`явлено виконавчий документ до виконання повторно.

Як зауважує позивач, оскільки рішення суду у справі № 308/1786/15-ц від 22.04.2015 року не виконано, а заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі не погашена, для захисту своїх порушених прав він звертається до суду з даною позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період неохоплений попереднім судовим рішенням.

Оскільки по сьогоднішній день нарахована заробітна плата відповідачем не виплачена, позивач вважає, що має місце триваюче правопорушення, а, відповідно, обчислення строку звернення до суду за стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ще не почалося.

З приводу середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач посилається на те, що вищевказаним судовим рішенням у справі № 308/1786/15-ц від 22.04.2015 року факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем при звільненні підтверджено. В цьому ж рішенні встановлено, що згідно з довідкою про середню заробітну плату від 13.02.2015 року, що нараховувалася позивачу до моменту звільнення: за серпень 2014 року складає 2116,93 грн., за вересень 2014 року - 2873,92 грн.

Заробітна плата позивача за повні два місяці роботи, що передували його звільненню за серпень 2014 року та вересень 2014 року складає 4990,85 грн. В серпні 20 робочих днів, у вересні 22 робочих дня. Тому середня заробітна плата позивача за один день складає: (2116,93 грн. + 2873,92 грн.): ( 20 р.д. + 22 р.д.) = 118,83 грн.

Кількість днів за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 23.04.2015 року (наступний день після попереднього судового рішення) по 17.02.2020 року (день подання позовної заяви) складає: 2015 рік (з 23.04.2015) - 174 робочих днів; 2016 рік - 251 робочий день; 2017 рік - 248 робочих днів; 2018 рік - 250 робочих днів; 2019 рік - 249 робочих днів; 2020 рік (по 17.02.2020 року) - 32 дні. Разом 1204 робочих дня. А відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить: 118,83 грн. * 1204 = 143071,32 грн.

Щодо компенсації по втраті частини заробітної плати зазначає, що сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати (після відрахування обов`язкових платежів) за серпень 2014 року становить 1702,86 грн., за вересень 2014 року - 2311,78 грн.

За даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін на товари та послуги у серпні 2014 року становив 112,9 % (відповідно до грудня 2013 року), у вересні 2014 року становив 116,2 % (відповідно до грудня 2013 року), у січні 2020 року становив 261,6 % (відповідно до грудня 2013 року). Приріст індексу споживчих цін у відсотках за цей період становитиме 261,6 - 112,9 = 148,7 % та 261,6 - 116,2 = 145,4 %.

Таким чином, сума компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з затриманням її виплати (станом на лютий 2020 року) становитиме: заробітної плати за серпень 2014 року - (148,7/100) х 1702,86 = 2532,15 грн.; заробітної плати за вересень 2014 року - (145,4/100) х 2311,78 = 3361,33 грн. А разом: 2532,15 + 3361,33 = 5893,48 грн.

Звертає увагу, що в судовому рішенні у справі № 308/1786/15-ц від 22.04.2015 року вже присуджено до стягнення суму компенсації в розмірі 594,43 грн. Тому в даному випадку сума заявленої до стягнення компенсації по втраті частини заробітної плати становитиме 5893,48 - 594,43 = 5299,05 грн. Однак, оскільки дані про індекс споживчих цін змінилися вже після сплати ним судового збору за подання даної позовної заяви, до стягнення заявляє лише суму в розмірі 4299,76 грн.

На підставі викладеного, просить суд:

стягнути ТОВ Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 143071,32 грн. за період з 23.04.2015 року по 17.02.2020 року;

стягнути з ТОВ Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 4299,76 грн. за період з 23.04.2015 року по 17.02.2020 року;

стягнути з ТОВ Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, при цьому подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток про виклик рекомендованими поштовими відправленнями, про причини неявки не повідомлено, відзив на позов не подано, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Закарпаття від 16.10.2012 року № 15-0000000025 позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу 16.10.2012 року на посаду юриста.

Згідно з записами у трудовій книжки позивача серії АА № 893835, заповненої 06.09.2012 року, наказом від 31.10.2014 року № 77 К ОСОБА_1 було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

У день звільнення відповідач ТОВ Комплекс Закарпаття не провело розрахунок із позивачем у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, а саме не виплачена заробітна плата в сумі 3877,66 грн., що стверджується довідкою ТОВ Комплекс Закарпаття від 13.02.2015 року, згідно з якою заборгованість перед ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року станом на 13.02.2015 року складає 3877,66 грн.

У лютому 2015 року позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ТОВ Комплекс Закарпаття про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.04.2015 року, що набрало законної сили 12.05.2015 року, збільшені позовні вимоги позивача за вказаним позовом було задоволено та ухвалено: стягнути з ТОВ Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3877,66 грн.; стягнути з ТОВ Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2014 року по 22.04.2015 рік у сумі 14140,77 грн.; стягнути з ТОВ Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (з врахуванням зростання індексу споживчих цін в лютому 2015 року відповідно до грудня 2013 року до 131,6 %) у сумі 594,43 грн.

17.07.2015 року позивач звернувся до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду від 12.05.2015 року у справі № 308/1786/15-ц.

Постановою державного виконавця від 22.07.2015 року було відкрито відповідне виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа (ВП № 48182402).

Постановою державного виконавця від 28.03.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, оскільки, як встановлено, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

13.02.2020 року позивачем пред`явлено виконавчий документ до виконання повторно, що підтверджується відповідною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскільки рішення суду від 22.04.2015 року у справі № 308/1786/15-ц не виконано, а заборгованість по нарахованій та невиплаченій заробітній платі не погашена, для захисту своїх порушених прав він звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період неохоплений попереднім судовим рішенням.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі ст. 1 Конвенції Про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

При цьому відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах у справах № 6-76цс14 від 02.07.2014 року, № 6-837цс15 від 23.12.2015 року, визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13 роз`яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено судом, судовим рішенням від 22.04.2015 року у справі № 308/1786/15-ц підтверджено факт наявності у відповідача заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Згідно з довідкою про середню заробітну плату від 13.02.2015 року, що нараховувалася позивачу до моменту звільнення: за серпень 2014 року складає 2116,93 грн., за вересень 2014 року - 2873,92 грн.

Заробітна плата позивача за повні два місяці роботи, що передували його звільненню за серпень 2014 року та вересень 2014 року складає 4990,85 грн. В серпні 20 робочих днів, у вересні 22 робочих дня. Тому середня заробітна плата позивача за один день складає: (2116,93 грн. + 2873,92 грн.): ( 20 р.д. + 22 р.д.) = 118,83 грн.

Кількість днів за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 23.04.2015 року (наступний день після попереднього судового рішення) по 17.02.2020 року (день подання позовної заяви) складає: 2015 рік (з 23.04.2015) - 174 робочих днів; 2016 рік - 251 робочий день; 2017 рік - 248 робочих днів; 2018 рік - 250 робочих днів; 2019 рік - 249 робочих днів; 2020 рік (по 17.02.2020 року) - 32 дні. Разом 1204 робочих дня. А відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить: 118,83 грн. * 1204 = 143071,32 грн.

Враховуючи встановлене та вказані законодавчі норми, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 143071,32 грн. за період з 23.04.2015 року по 17.02.2020 року.

Разом з тим, позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з п. п. 2, 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати (після відрахування обов`язкових платежів) за серпень 2014 року становить 1702,86 грн., за вересень 2014 року - 2311,78 грн.

Відповідно до даних Державної служби статистики України, індекс споживчих цін на товари та послуги у серпні 2014 року становив 112,9 % (відповідно до грудня 2013 року), у вересні 2014 року становив 116,2 % (відповідно до грудня 2013 року), у січні 2020 року становив 261,6 % (відповідно до грудня 2013 року).

Приріст індексу споживчих цін у відсотках за вказаний період становитиме 261,6 - 112,9 = 148,7 % та 261,6 - 116,2 = 145,4 %.

Відтак, сума компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з затриманням її виплати (станом на лютий 2020 року) становитиме: заробітної плати за серпень 2014 року - (148,7/100) х 1702,86 = 2532,15 грн.; заробітної плати за вересень 2014 року - (145,4/100) х 2311,78 = 3361,33 грн. Разом: 2532,15 + 3361,33 = 5893,48 грн.

Згідно з судовим рішенням від 22.04.2015 року у справі № 308/1786/15-ц стягнуто суму компенсації в розмірі 594,43 грн., а тому сума заявленої до стягнення компенсації по втраті частини заробітної плати складатиме 5893,48 - 594,43 = 5299,05 грн.

Суд погоджується з проведеними позивачем розрахунками. При цьому відповідачем до суду заперечень та свого розрахунку не надано.

Водночас, як встановлено матеріалами справи та як зауважує позивач, оскільки дані про індекс споживчих цін змінилися вже після сплати ним судового збору за подання даної позовної заяви, позивач до стягнення заявляє лише суму в розмірі 4299,76 грн.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки судове рішення від 22.04.2015 року у справі № 308/1786/15-ц не виконано та протилежного матеріалами справи не встановлено, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення свого позову, знайшли своє підтвердження, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у сумі 1473,72 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 279, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Закарпаття про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 143071 (сто сорок три тисячі сімдесят одну) гривню 32 коп. за період з 23.04.2015 року по 17.02.2020 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 4299 (чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять) гривень 76 коп. за період з 23.04.2015 року по 17.02.2020 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Закарпаття на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) гривні 72 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Комплекс Закарпаття , код ЄДРПОУ 33331628, що знаходиться за адресою: пл. Кирила і Мефодія, 5, м. Ужгород, Закарпатська область.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Головуюча А.І. Сарай