Рішення

від 09.10.2020 по справі 443/749/16-ц

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/749/16-ц

Провадження №2/443/378/20

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

09 жовтня 2020 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Жидачівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 (позивачка) подала до суду позовну заяву до Відділу освіти Жидачівської районної державної адміністрації (відповідач), в якій просить зобов`язати відповідача надати довідку про невиплачені суми по індексації заробітної плати за серпень-грудень 2015р., січень-березень 2016р. і по даний час та невиплачені суми за складність і напруженість в роботі за січень-грудень 2015р., січень-березень 2016р. і по даний час; стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати, а саме: невиплачену індексацію заробітної плати за серпень-грудень 2015р., січень-березень 2016р. в сумі 7 320,06 грн, та невиплачені кошти за складність і напруженість в роботі за січень-грудень 2015р. і січень-березень 2016р. в сумі 4 691,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивачка покликається на те, що вона працює на посаді бухгалтера з 07.07.1988. Їй не нарахована та не виплачена відповідачем сума індексації заробітної плати за весь період з серпня 2015 року по грудень 2015 року, та з січня по березень 2016 року у сумі 7 320,06 грн. Також, згідно з трудовим договором за 2015 рік їй належить виплата надбавки за складність і напруженість в роботі - 20% від посадового окладу згідно з наказом по відділу освіти №1/1 від 02.01.2014. У 2015 році дія цього наказу не була відмінена, але виплати не проводились. Сума невиплат надбавки за складність і напруженість в роботі становить 4 691,20 грн.

Позивачкою 02.09.2020 подана заява про збільшення позовних вимог (а.с.58-59) (про що свідчить заява позивачки від 03.09.2020 (а.с.62), в якій вона збільшила загальну суму заборгованості станом на 31.07.2020 до 17 026,11 грн, а саме: додавши інфляційні втрати по невиплаченій заборгованості індексації у сумі 3 049,24 грн та інфляційні втрати по невиплаченій заборгованості надбавки за складність і напруженість у сумі 1 965,61 грн.

Позивачкою 03.09.2020 подана заява (а.с.62), в якій вона просить пункт перший прохальної частини позовної заяви не розглядати.

Представник відповідача не скористався правом на подання відзиву.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

У матеріалах справи наявне заперечення проти позову (а.с.14-16), в обґрунтування якого представник відповідача покликається на те, що пунктом 31 Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014р., який набрав чинності з 1 січня 2015 року, внесено зміни в статтю 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та доповнено частиною шостою, згідно якої проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Аналогічці положення містять Закон України Про державний бюджет України на 2015 рік , постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення . У зв`язку з нестачею фінансових ресурсів у 2015 році та з січня місяця 2016 року, відділом освіти райдержадміністрації з серпня 2015 року індексація заробітної плати позивачу не проводилася, будь-які інші доплати за вказані періоди не встановлювалися. Аналогічні норми містяться у пункті 9 Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік та пункті 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення . У зв`язку з нестачею фінансових ресурсів у 2015 році та з січня місяця 2016 року, відділом освіти райдержадміністрації з серпня 2015 року індексація заробітної плати позивачу не проводилася, будь-які інші доплати за вказані періоди не встановлювалися. Крім цього, зазначає, що дія наказу від 02.01.2014 №1/1, яким позивачу встановлено надбавку за складність та напруженість в роботі на 2014 рік у розмірі 20% посадового окладу, на 2015-2016 роки не поширюється, оскільки ця надбавка встановлюється наказом керівника на рік і виплачується в межах фонду оплати праці, маючи обов`язковий характер терміном лише 1 бюджетний рік.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачкою подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.58-59), заяву щодо правового статусу поданої нею заяви від 02.09.2020 (а.с.62) та заяву про розгляд справи за її відсутності і підтримання позову (а.с.69).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06.08.2020 прийнято справу до розгляду та призначено до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.51-52).

Ухвалою судового засідання від 03.09.2020 розгляд справи відкладено (а.с.64).

Ухвалою судового засідання від 09.10.2020 судом постановлено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.71).

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини .

ОСОБА_1 працює у Відділі освіти Жидачівської РДА на посаді бухгалтера з 07.07.1988, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с.3).

Відповідно до довідки Відділу освіти Жидачівської РДА сума невиплаченої ОСОБА_1 індексації заробітної плати за період з серпня 2015 року по березень 2016 року складає 7 320,06 грн, сума невиплаченої надбавки за складність та напруженість у роботі згідно з наказом №1 від 02.01.2014 складає 4 691,20 грн (а.с.2).

ОСОБА_1 встановлено надбавку з 01.01.2014 у розмірі 20%, про що свідчить наказ Відділу освіти Жидачівської РДА №1/1 від 02.01.2014 (а.с.13, 22).

Згідно з листом Відділу освіти Жидачівської РДА від 18.05.2016 №463 кошти на виплату індексації за вересень-грудень 2015 відсутні. У кошторисі на 2016 рік кошти на виплату індексації не передбачено (а.с.21).

Зміст спірних правовідносин .

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з не проведенням та невиплатою відповідачем належної позивачу суми індексації заробітної плати, а також невиплати позивачу суми надбавки за складність та напруженість в роботі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування .

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу законів про працю України, Цивільного кодексу України, Закону України Про індексацію грошових доходів населення , Закону України Про оплату праці , Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМ України №1078 від 17 липня 2003 року.

Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У рішенні від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013 Конституційний суд України зазначив, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу, статей 33, 34 Закону такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Згідно з приписами частини 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний суд України у своєму рішенні №9-рп/2013 від 15.10.2013 року дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2.). Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.). Таким чином, в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу Законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Положення статті 2 Закону України Про оплату праці визначено структуру заробітної плати. Так, основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог статті 33 Закону в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Порядок індексації заробітної плати врегульовано Законом України Про індексацію грошових доходів населення та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених Постановою КМ України №1078 від 17 липня 2003 року.

Так, статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з приписами частин 2 та 6 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Частиною 1 ст. 9 Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Спори, що виникають з питань індексації грошових доходів населення, вирішуються у судовому порядку (ст. 16 Закону).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. (пункт 1 1 Порядку).

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер (пункт 2 Порядку).

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку).

Таким чином, з системного аналізу норм вищенаведених нормативно-правових актів, які регулюють питання індексації грошових доходів населення вбачається відсутність норм, які б породжували підстави для звільнення роботодавця від обов`язку виплати індексації заробітної плати як складової частини заробітної плати.

Зважаючи на положення частини 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права, а саме: рішення ЄСПЛ Кечко проти України (Заява N 63134/00) у пунктах 23 та 26 якого судом зауважено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Європейський Суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Крім вищезазначених застосованих норм, суд бере до уваги роз`яснення, викладені у пункті 22 постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.99 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , згідно з якими у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що:

1) індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст.33 Закону 108/95-ВР в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону Про індексацію грошових доходів населення і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. №663 663-98-п (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення. Наприклад, коли воно мало бути виконано до січня 1998 р., то він і є місяцем, з якого обчислюється (береться за 100 відсотків) величина порога індексації. Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні;

2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 1427-97-п (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692 692-99-п, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову .

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивачка працює у Відділі освіти Жидачівської районної державної адміністрації на посаді бухгалтера з 07.07.1988. У період з серпня 2015 року по грудень 2015 року, та з січня 2016 року по березень 2016 року включно їй не було проведено виплату індексації заробітної плати у сумі 7 320,06 грн.

Суд зауважує, що дію норм, які регулюють питання індексації заробітної плати, на час виникнення спірних правовідносин, а також у період, на який покликається позивачка у позовній заяві, не зупиняли і ці норми не були скасовані чи визнані неконституційними, а відтак їх чинність є безумовною. Законних підстав, які б породжували у відповідних суб`єктів право не проводити індексацію заробітної плати, на час спірних правовідносин, не існувало.

Суд зазначає, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд констатує, що позивачка має право на звернення до суду з позовом про індексацію заробітної плати та виплату належних йому сум і що питання індексації заробітної плати врегульовано Законом України Про оплату праці , Законом України Про індексацію грошових доходів населення та Порядком проведення індексації грошових доходів громадян і спосіб захисту, обраний позивачкою, є законним та ефективним для відновлення її порушеного права.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицію, висловленою Верховним Судом 16 січня 2018 року у справі №243/5366/16-ц.

Відтак, суд доходить переконання, що невиплата індексації заробітної плати позивачці є обмеженням її права на майно, що є незаконним і порушене право позивачки підлягає захисту.

Представником відповідача після прийняття 06.08.2020 цієї справи до розгляду не висловлено своєї позиції щодо позовних вимог, а з раніше висловленої ним позиції (а.с.14-16) факт невиплати позивачці індексації заробітної плати за вказаний період не заперечується та не оспорюється сума цієї невиплати, тому суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача невиплаченої позивачці індексації заробітної плати у сумі 7 320,06 грн підлягає до задоволення повністю.

Щодо аргументів позивачки про підставність нарахування інфляційних втрат за невиплачену індексацію заробітної плати суд зазначає таке.

Статтею 625 ЦК України передбачено право вимоги кредитора у боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Суд повторює, що проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Водночас, грошове зобов`язання є цивільним правовідношенням, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичнии? обов`язок боржника здіи?снити відповіднии? платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошеи?.

З огляду на природу індексації заробітної плати (обов`язковість її проведення і виплати), а також зазначену вище правову позицію ВП ВС (від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц), суд вважає невиплачену позивачці індексацію заробітної плати невиконаним відповідачем грошовим зобов`язанням, а, відтак, доходить переконання, що вимоги частини 2 ст. 625 ЦК України поширюються на вищезазначені спірні правовідносини.

Проаналізувавши наданий позивачкою розрахунок інфляційних втрат суд доходить висновку, що такий розрахунок проведений вірно та сумнівів у своїй достовірності не викликає, тому вважає, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за невиплачену позивачці індексацію заробітної плати у сумі 3 049,24 грн підлягає до задоволення повністю.

Водночас, суд не погоджується з аргументи позивачки щодо наявності у неї права на виплату їй у період з серпня 2015 року по грудень 2015 року, та з січня 2016 року по березень 2016 року коштів за складність і напруженість в роботі у сумі 4 691,20 грн з таких підстав.

Надбавка за складність, напруженість у роботі передбачена підпунктом а підпункту 2 пункту 4 наказу Міністерства освіти України Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ від 26.09.2005 року №557 і установлюється працівникам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки). Ця набавка встановлюється керівником навчального закладу в межах фонду оплати праці на певний термін. Оскільки позивачка працювала в установі, яка фінансується з державного бюджету, то цей період не може бути більшим за рік (бюджетний рік). Та обставина, що в наказі №1/1 від 02.01.2014 не зазначено терміну дії наказу не може слугувати підставою для висновку про те, що дія цих наказів поширюється на невизначений строк, який є більшим за бюджетний рік.

Суд зауважує, що встановлення надбавки за складність, напруженість у роботі є правом, а не обов`язком керівника закладу, розмір надбавки залежить від певних критеріїв і ця надбавка може бути встановленою лише на певний період (рік, квартал, місяць), або може бути припиненою: у зв`язку із закінченням строку на який вона була встановлена; внаслідок несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи; порушення трудової дисципліни, відсутності коштів на ці цілі. Відтак, встановлення позивачці надбавки за складність, напруженість у роботі на 2014 рік у розмірі 20% відсотків від посадового окладу не породжувало у неї права на отримання такої надбавки у 2015 та 2016 роках, оскільки цей наказ вичерпував свою дію по закінченню 2014 року, а у 2015 та 2016 роках відповідною уповноваженою особою таких наказів не видавалося, тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача невиплачених коштів за складність і напруженість у роботі задоволенню не підлягає.

З огляду на викладені вище мотиви відсутні правові підстави для нарахування інфляційних втрат у зв`язку з невиплатою позивачці коштів за складність і напруженість у роботі.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача невиплачену індексацію заробітної плати у сумі 7 320,06 грн та інфляційні втрати за невиплачену індексацію заробітної плати у сумі 3 049,24 грн (всього 10 369,30 грн), а в решті позову відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 335,68 грн (10 369,30 х 100% : 17 026,11 = 60,90%; 551,20 : 100% х 60,90% = 335,68).

На підставі статей 19, 43, 55 Конституції України, статтями 95, 233 КЗпП України, статтями 2, 33 Закону України Про оплату праці , статтями 1, 2, 6, 9, 16 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу освіти Жидачівської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Львівська область, м. Жидачів, вул. І.Франка,19, ідентифікаційний код 02144536) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Жидачівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію заробітної плати у сумі 7 320,06 грн, інфляційні втрати за невиплачену індексацію заробітної плати у сумі 3 049,24 грн, а всього 10 369 (десять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн, 30 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Відділу освіти Жидачівської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір у сумі 335 (триста тридцять п`ять) грн, 68 коп.

Копію заочного рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення - 09 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів