Рішення

від 21.09.2020 по справі 480/1695/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

21.09.2020

Справа №480/1695/18

Провадження №2/489/87/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Матяєвою С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Департамент реєстрації Харківської міської ради, Відділ державної реєстрації осіб та фізичних осіб - підприємців управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання договору дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договір дарування майнових прав засновника приватного малого підприємства Навігатор від 24 листопада 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 358; зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради виключити відомості про ОСОБА_1 як засновника приватного малого підприємства Навігатор . Посилаючись на те, що у 1992 року було створене приватне мале підприємство Навігатор , засновником та керівником підприємства був його батько - відповідач по справі. Відповідач, починаючи з 2008 року, неодноразово наголошував про те, що передасть мені право керівництва зазначеним підприємством та дане підприємство є прибутковим, на підтвердження вказаного відповідач показував об`єкти, якими володіє підприємство та документи фінансової звітності, з яких вбачалося, що підприємство було з прибутковим балансом за період з 2009 року, першої половини 2010 року. Таким чином, у нього помилково склалося враження, що підприємство не є проблемним, жодних не погашених фінансових зобов`язань не має, тобто є прибутковим. Проте, відповідач до укладення договору дарування, висунув вимогу, що при зміні засновника підприємства, він все рівно буде керівником із правом підпису та прийняття усіх рішень. Після укладення договору дарування батько (відповідач) фактично продовжував керувати підприємством, та оскільки у нього були свої проекти, не заперечував проти таких дій. У 2018 році він випадково дізнався про те, що підприємство знаходиться у тяжкому матеріальному становищі та стоїть питання про банкрутство, а всі об`єкти нерухомого майна підприємства були предметом іпотеки і по їх відчуженню відбувалися судові процеси. На момент укладення договору дарування у підприємства вже існували договори іпотеки та кредитні зобов`язання, про які йому нічого не було відомо, а дана інформація навмисно була прихована відповідачем. Оскільки він був введений в оману відповідачем і в наслідок цього він перебував у стані помилки щодо об`єкта договору дарування.

Від управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту реєстрації Харківської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає наступне. Державним реєстратором виконкому Миколаївської міської ради реєстраційної палати в м. Миколаєві листом від 01.11.2011 року № 1452-21 на їх адресу було надіслано реєстраційну справу приватного малого підприємства Навігатор для постановки на облік у зв`язку зі зміною юридичною адресою місцезнаходження. Реєстраційна справа містить адміністративний акт від 14.11.2011 року № 1513/10-21/11 Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про те, що реєстраційну справу приватного малого підприємства Навігатор прийнято на облік з такими порушеннями, як відсутність деяких документів про виконані реєстраційні дії: від 10.09.2007 року; 13.06.2007 року; 25.10.2004 року; 25.10.2004 року. вказаний акт було надіслано державному реєстратору реєстраційної палати виконкому ММР Бондаренко О.М., який проводив вказані реєстраційні дії. На даний час приватне мале підприємство Навігатор є припиненим з 22.11.2018 року у зв`язку з визнанням юридичної особи банкрутом, а тому внесення дій до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-яких реєстраційних дій стосовно даного підприємства є неможливим.

Відповідачем, у встановлений судом строк без поважних причин відзив не надавався, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК).

Суд не вбачає передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи та, враховуючі відсутність необхідності заслуховувати додаткові пояснення сторін, відсутність інших заяв, клопотань, тощо, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, що повністю узгоджується з приписами статті 223 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 20.12.2010 року, приватне мале підприємство Навігатор , ЄДРПОУ 13859882, засноване 15.04.1992 року ОСОБА_3 , який є керівником та підписантом даного підприємства.

Відповідно до договору дарування майнових прав засновника приватного підприємства від 24.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 358, ОСОБА_3 (дарувальник) передав безоплатно у власність ОСОБА_1 (обдарованого), а обдарований приймає у власність майнові права засновника Приватного малого підприємства Навігатор , (складають його основні фонди і обігові кошти, а також інші матеріальні цінності, вартість яких відображається у балансі і належить йому за правом власності або повного господарського володіння, користування і розпорядження), на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 3 Договору дарування, інформація про перебування предмета договору під податковою заставою у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна про податкові застави відсутня, що підтверджується Витягами із зазначеного реєстру № 29372403; № 29373157 від 24.11.2010 року.

Згідно п. 8 Договору дарування, дарувальник стверджує, що повідомив обдарованого про всі істотні обставини, які мають відношення до Приватного малого підприємства Навігатор та які могли вплинути на волю обдарованого, щодо укладення цього договору.

Відповідно до п. 9 Договору дарування, обдарований стверджує, що йому відомо про характер діяльності та фінансовий стан справ приватного малого підприємства Навігатор на момент укладення цього договору.

Згідно п. 11 Договору дарування, дарувальник гарантує, що предмет цього договору до його укладення нікому іншому не відчужений, в спорі та під заставою, в тому числі податковою, не перебуває, правами третіх осіб як в Україні, так і за її межами не обтяжений.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 01.01.2011 року, засновником приватного малого підприємства Навігатор , ЄДРПОУ 13859882, є ОСОБА_1 , керівником та підписантом даного підприємства є ОСОБА_3 .

Позивач в своєму позові посилається на те, що у 2018 році він випадково дізнався про те, що підприємство знаходиться у тяжкому матеріальному становищі та стоїть питання про банкрутство, а всі об`єкти нерухомого майна підприємства були предметом іпотеки і по їх відчуженню відбувалися судові процеси.

Як вбачається з договору кредиту № 646/4-138 від 07.03.2008 року, між Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір кредиту № 646/4-138 від 07.03.2008 року, відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільного характеру використання, у сумі 800000,00 грн. зі сплатою 14,5 % процентів річних та комісій, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 06.03.2013 року (п. 1.1 Договору).

Відповідно до іпотечного договору від 07.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Войтовською Ж.Ф, зареєстрованого в реєстрі за № 581, укладеного між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та приватним малим підприємством Навігатор з метою забезпечення належного виконання зобов`язання ОСОБА_3 , що випливає з кредитного договору, передає, а іпотеко держатель приймає в іпотеку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно нежитлового приміщення, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 164,2 кв. м., на другому поверсі будівлі за літ. А-2, заставною вартістю 1179960,00 грн. та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом ММР 12.12.2007 року (п. 1.1 Договору).

Відповідно до іпотечного договору від 29.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 2683, укладеного між відкритим акціонерним товариством Райффайзен банк Аваль та приватним малим підприємством Навігатор з метою забезпечення вимоги іпотеко держателя, що витікають з Генерального кредитного договору №010/01-04/08-343 від 29.05.2008 року укладеного між іпотеко держателем та боржником ( ОСОБА_3 ), а також додаткових угод до нього та кредитних договорів, укладених в рамках нього, за умовами якого боржник зобов`язується перед іпотеко держателем повернути кредит у розмірі еквівалентному 193254,00 доларів США з можливістю надання кредитних коштів у національній валюті за курсом НБУ на день підписання цього договору у розмірі 937281,90 грн. строком до 28.05.2018 року, передає, а іпотеко держатель приймає в іпотеку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно: нежитловий об`єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом ММР від 27.01.2006 року (п. 1.1., 1.2 Договору).

Відповідно до іпотечного договору від 22.05.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1770, укладеного між Закритим акціонерним товариством Торгова компанія Барвінок та приватним малим підприємством Навігатор в особі директора Бурлаченко П.В. про наступне: цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя да Договором поставки № К-7004/П від 01.01.2009 року, укладеним між іпотеко держателем та Іпотекодателем, згідно з яким ЗАТ Торгова компанія Барвінок зобов`язується передати (поставити) у власність ПМП Навігатор , а ПМП Навігатор прийняти на оплатити товар, асортимент, кількість та вартість якого визначається у товарній накладній, що є невід`ємною частиною Договору поставки.

Згідно п. 2.2 Договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, що розташоване: АДРЕСА_3 , яке складається з 3-х нежитлових будівель за літ. В-1, загальною площею 21,2 кв. м., за літ. Г-1, загальною площею 312,9 кв. м., за літ Д-1, загальною площею 74,4 кв. м.

Стаття 15 ЦК закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13), споживачів (ст. 42), захист прав і свобод людини і громадянина судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, відповідними міжнародними судовими установами чи міжнародними організаціями (ст. 55).

Стаття 20 ЦК України встановлює здійснення права на захист. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог не інакше як за зверненням особи (стаття 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 717 Цивільного кодексу України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Положеннями частини 2 статті 719 цього Кодексу передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За нормою ч. 1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Згідно вимог частин 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України у редакції, яка діяла на час укладення спірного договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За нормою ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно положень ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів і т.п.); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які він повинен був зробити (зокрема, умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення і т. п.).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9 роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину заст. 230 ЦК України.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Отже, підставою для визнання правочину недійсним є введення однією стороною іншої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. До відповідних правових висновків дійшов і Верховний Суд України у Постанові від 29.04.2014 у справі № 3-11гс14.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження позивача про те, що він випадково дізнався, що підприємство знаходиться у тяжкому матеріальному становищі та стоїть питання про банкрутство, а всі об`єкти нерухомого майна підприємства були предметом іпотеки і по їх відчуженню відбувалися судові процеси та на момент укладення договору дарування у підприємства вже існували договори іпотеки та кредитні зобов`язання, про які йому нічого не було відомо, а дана інформація навмисно була прихована відповідачем, судом не береться до уваги, оскільки на підтвердження зазначеного позивачем не надані докази, які б свідчили про те, що позивач довідався про обман лише в 2018 році.

Більш того, відповідно до п. 9 Договору дарування, обдарований стверджує, що йому відомо про характер діяльності та фінансовий стан справ приватного малого підприємства Навігатор на момент укладення цього договору.

Як вбачається з реєстраційної справи Приватного малого підприємства "Навігатор", 02 червня 2011 року власником Приватного малого підприємства "Навігатор" - Іванов С.П. винесено рішення № 3/1 про припинення юридичної особи - ПМП "Навігатор", призначено голову ліквідаційної комісії - Іванова С.П.

03 червня 2011 року та 29 червня 2011 року ОСОБА_1 звертався до Державного реєстратора виконкому Миколаївської міської ради з заявою про припинення процедури припинення підприємства шляхом його ліквідації

В подальшому справами Приватного малого підприємства "Навігатор" займався ОСОБА_3 .

07 червня 2012 року ухвалою Господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство Приватного малого підприємства "Навігатор".

Постановою Господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року Приватне мале підприємство "Навігатор" визнано банкрутом.

Крім того, укладаючи договір дарування, позивач своїм підписом підтвердив, що йому відомо про характер діяльності та фінансовий стан справ Приватного малого підприємства "Навігатор" на момент укладання цього договору (п. 9 Договору дарування). Доказів на підтвердження зворотного позивачем не надано.

Позивач не довів наявність будь-яких обставин, що свідчать про факт обману та наявності умислу в діях відповідача ОСОБА_3 , при вчиненні правочину, а саме укладенні договору дарування. Крім того, сторони діяли з власної ініціативи, за власною волею та на власний розсуд з дотриманням всіх істотних умов договору, та в подальшому позивач добровільно надав право підпису та керування підприємством відповідачу.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, а тому суд вважає позов в частині визнання договору дарування недійсним є необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради виключити відомості про ОСОБА_1 як засновника приватного малого підприємства Навігатор , суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, Департамент реєстрації Харківської міської ради та його посадові особи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В своїй діяльності державний реєстратор керується Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в редакції від 31.01.2019.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , державний реєстратор: приймає документи; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію; рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , реєстраційна справа в паперовій формі зберігається у суб`єкта державної реєстрації за місцезнаходженням юридичної особи, громадського формування, фізичної особи - підприємця: щодо юридичної особи (крім громадського формування та релігійної організації) та фізичної особи - підприємця - у виконавчих органах міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях.

Державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської міської ради реєстраційної палати в м. Миколаєві листом від 01.11.2011 № 1452-21 на адресу Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради було надіслано реєстраційну справу Приватного малого підприємства Навігатор (код 13859882) для постановки на облік у зв`язку зі зміною юридичною особою місцезнаходження.

Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб та громадських формувань, Приватне мале підприємство Навігатор (ЄДРПОУ 13859882) є припиненим з 22.11.2018 року у зв`язку з визнанням юридичної особи банкрутом.

А тому, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб та громадських формувань будь-яких реєстраційних дій стосовно Приватного малого підприємства Навігатор є неможливим.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Департамент реєстрації Харківської міської ради, Відділ державної реєстрації осіб та фізичних осіб - підприємців управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання договору дарування недійсним - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4

Відповідач: ОСОБА_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, юридична адреса: м. Харків, пл. Конституції, 7, поверх 6.

Третя особа: Відділ державної реєстрації осіб та фізичних осіб - підприємців управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено 12 жовтня 2020 року.