Рішення

від 08.10.2020 по справі 120/3965/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 р. Справа № 120/3965/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Слюсар О.О.,

представника позивача Навроцького С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу

за позовом малого приватного підприємства "ЗЕВС"

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2020 до суду надійшла позовна заява малого приватного підприємства "ЗЕВС" (далі - МПП "ЗЕВС") до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якій позивач просить визнати протиправною відмову відповідача у формі листа за № М-12942/0-161/0/95-20 від 01.07.2020 у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву земель на земельній ділянці площею 51,70 га за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184, що перебуває у користуванні МПП "ЗЕВС", у зв`язку із змінами площ сільськогосподарських угідь, та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання зазначеного дозволу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 18.05.2020 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарських угідь земельної ділянки площею 51,70 га за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184, що перебуває в постійному користуванні МПП "ЗЕВС" на території Гулівської сільської ради Барського району Вінницької області, у зв`язку із збільшенням площ земельних ділянок під багаторічними насадженнями та необхідністю внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру. Листом від 01.07.2020 за № М-12942/0-161/0/95-20 відповідач відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць. Крім того, відповідач зазначив, що згідно з нормами Закону України "Про землеустрій" впорядкування сільськогосподарських угідь в межах землеволодінь та землекористувань передбачає розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Зазначений вид документації із землеустрою розробляється без надання дозволу відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідний проект землеустрою не підлягає погодженню і затверджується замовником.

Позивач з вказаною відмовою не погоджується, вважає її неправомірною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 11.08.2020 відкрито провадження у цій адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.09 2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який за своїм змістом відповідає змісту оскаржуваного листа-відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01.07.2020 № М-12942/0-161/0/95-20. Відповідач зазначає, що з огляду на положення ст. 52 Закону України "Про землеустрій", для розроблення проекту землеустрою позивачу не потрібний дозвіл органу виконавчої влади. Відтак відповідач вважає надану позивачу відмову правомірною та просить відмовити у задоволенні позову.

22.09.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує посилання відповідача на норми ст. 52 Закону України "Про землеустрій" та зауважує, що МПП "ЗЕВС" звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за отриманням дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарських угідь. Порядок проведення та мета такої інвентаризації визначаються положеннями ст. 35 Закону України "Про землеустрою". У відповідності до таких положень підставою для проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення для земель державної власності є рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, тобто рішення відповідача. Крім того, позивач просить врахувати, що інвентаризація є необхідною для внесення змін до Державного земельного кадастру, оскільки відбулася зміна (збільшення) площ земельних ділянок під багаторічними насадженнями (садами). Водночас це можливо зробити лише за результатами інвентаризації, а не в порядку ст. 52 Закону України "Про землеустрій".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Тому суд на підставі ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України розглядає справу за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін, суд встановив, що 18.05.2020 (вх. № 12942/0/94-20 від 26.05.2020) позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарських угідь земельної ділянки площею 51,70 га за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184, що перебуває в постійному користуванні МПП "ЗЕВС" на території Гулівської сільської ради Барського району Вінницької області, для внесення даних до Державного земельного кадастру про збільшенням площ земельних ділянок під багаторічними насадженнями.

При цьому позивач зазначив, що МПП "ЗЕВС" є постійним користувачем вказаної земельної ділянки державної власності відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого 21.09.1992 Барською районною радою Вінницької області. За час користування земельною ділянкою внесені зміни у сільськогосподарські угіддя шляхом збільшення площ багаторічних насаджень фруктових дерев. Так, станом на 26.11.2010 площа багаторічних насаджень становила 5,00 га, що підтверджується експлікацією земельних угідь, внесених до обліку Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Разом з тим, за період з січня 2011 року по грудень 2016 року площа багаторічних насаджень збільшилась і становить 15,00 га, що підтверджується актами посадки багаторічних насаджень. Відтак виникла необхідність у проведенні інвентаризації масиву земель на земельній ділянці за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184, що перебуває у користуванні МПП "ЗЕВС", з метою внесення змін до Державного земельного кадастру щодо площі сільськогосподарських угідь.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01.07.2020 за № М-12942/0-161/0/95-20 позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу. В листі зазначено, що відповідно до ст.. 52 Закону України "Про землеустрій" впорядкування сільськогосподарських угідь в межах землеволодінь та землекористувань передбачає розробку проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Водночас цей вид документації із землеустрою розробляється на підставі укладених договорів між замовниками документації та її розробниками і не потребує надання дозволу відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідний проект землеустрою не підлягає погодженню і затверджується замовником. Відомості про це в установленому законом порядку вносяться до державного земельного кадастру.

Позивач не погоджується із законністю відмови відповідача у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про землеустрій".

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Отже, законом передбачено право юридичної особи (резидента) на використання земельних ділянок державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого 22.09.1992 Барською районною радою Вінницької області, у у користуванні позивача МПП "ЗЕВС" перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення, державної форми власності, загальною площею 51,70 га, розташована на території Гулівської сільської ради Барського району Вінницької області. Відповідне

Вказана земельна ділянка є сформованою, ділянці присвоєно кадастровий номер 0520281400:02:002:0184. При цьому речове право позивача на цю земельну ділянку у встановленому порядку зареєстроване, відповідні відомості 07.11.2013 внесені до Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою (технічною документацією із землеустрою), зокрема шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями:

а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є:

для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою;

в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив;

б) при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо:

внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;

формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;

формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;

формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву.

За результатами проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив та про земельні ділянки, розташовані в ньому (у разі їх формування або за відсутності відомостей про них у Державному земельному кадастрі), вносяться до Державного земельного кадастру, про що замовник документації із землеустрою письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України № 476 від 05 червня 2019 року затверджено Порядок інвентаризації земель (далі - Порядок № 476), який визначає вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 476 інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Пунктом 6 Порядку № 476 передбачено, що інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок.

Під час проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи, визначені статтею 35 Закону України "Про землеустрій".

В силу вимог пункту 8 Порядку № 476 підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є:

для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою;

в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив.

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Держгеокадастр або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель.

Згідно з пунктами 26, 27, 29 Порядку № 476 за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України "Про землеустрій".

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.

Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Крім того, частиною 13 статті 186 ЗК України визначено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації. У разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується також сільською, селищною, міською радою (крім випадків проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення земель державної власності).

У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм Закону № 858-IV, Порядку № 476 та Земельного кодексу України дає змогу зробити такі висновки:

1) метою проведення інвентаризації земель є, зокрема, встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, а також встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру;

2) інвентаризація земель може проводитися у тому числі в межах масивів земель сільськогосподарського призначення та окремих земельних ділянок;

3) інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення має свої особливості, які, зокрема, полягають в тому, що підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення державної власності є рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою;

4) за результатами проведення інвентаризації земель виготовляється технічна документація із землеустрою, що погоджується та затверджується в порядку, встановленому ст.ст. 186, 186-1 ЗК України;

5) отримані за результатами інвентаризації земель відомості вносяться до Державного земельного кадастру, в тому числі опис меж та угідь, що входять до складу масиву земель сільськогосподарського призначення, контури угідь, їх площа, інформація про земельні ділянки, що входять до складу масиву тощо.

Як з`ясовано судом під час розгляду справи, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарських угідь земельної ділянки площею 51,70 га за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184, що перебуває в постійному користуванні МПП "ЗЕВС", з метою внесення змін до Державного земельного кадастру у зв`язку із збільшенням площ земельних ділянок під багаторічними насадженнями.

Наведене обумовлюється тим, що за час користування підприємством вказаною земельною ділянкою відбулися зміни у сільськогосподарських угіддях шляхом збільшення площі багаторічних насаджень та, відповідно, зменшення площі рілля. Так, згідно з витягом з ДЗК від 06.02.2017 № НВ-0505867972017 (розділ експлікація земельних угідь) площа угідь під садами становить 5,0189 га. Однак ці відомості не відповідають дійсності, оскільки за період з січня 2011 року по грудень 2016 року площа багаторічних насаджень збільшилась до 15,00 га, що підтверджується актами посадки багаторічних насаджень МПП "ЗЕВС" від 11.01.2011, від 10.10.2013 та від 01.12.2016.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що зазначені обставини дають підстави для проведення інвентаризації масиву земель на земельній ділянці за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184, адже саме у такий спосіб можливе внесення змін до Державного земельного кадастру щодо площі сільськогосподарських угідь та сформовані земельні ділянки, у даному випадку багаторічні насадження (сади).

Відтак позивач підставно та з дотриманням вимог чинного земельного законодавства звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за отриманням дозволу на проведення інвентаризації масиву земель на земельній ділянці, законним користувачем якої він є.

Водночас відмову відповідача, викладену у формі листа за № М-12942/0-161/0/95-20 від 01.07.2020, суд вважає неправомірною і такою, що ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального права.

Так, відповідач посилається на положення ст. 52 Закону України "Про землеустрій", згідно з якою проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються за заявою землевласників або землекористувачів з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів.

Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, визначають: а) розміщення виробничих будівель і споруд; б) організацію землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури; в) визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва; г) складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні; ґ) проектування полів сівозміни; д) розробку плану переходу до прийнятної сівозміни; е) перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.

Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, включає: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) документи, що підтверджують площу землеволодіння (землекористування); г) матеріали геодезичних та землевпорядних вишукувань; ґ) матеріали ґрунтових обстежень (за наявності); д) копії агрохімічних паспортів полів, земельних ділянок (за наявності таких паспортів) у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни; е) матеріали книги історії полів за останні три роки (за наявності); є) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України; ж) план існуючого стану використання земель у розрізі землеволодінь та землекористувань, угідь, обмежень та особливих умов використання земель; з) схему розміщення попередників сільськогосподарських культур (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни); и) план агровиробничих груп ґрунтів та крутизни схилів; і) план організації землеволодінь (землекористувань), впорядкування угідь, розміщення виробничих будівель і споруд, об`єктів інженерної та соціальної інфраструктури та заходів з охорони земель; ї) план організації території сівозміни (проектування полів сівозміни з визначенням їх типів і видів з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва, чергування сільськогосподарських культур у сівозміні) (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни); й) матеріали перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни); к) матеріали перенесення в натуру (на місцевість) меж земельних угідь (у разі здійснення за проектом зміни земельних угідь).

Отже, в порядку, визначеному статтю 52 Закону № 858-IV, розробляється проект землеустрою саме з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань - для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів.

Тобто мета та завдання вказаного проекту землеустрою полягають у забезпеченні еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, що у даному випадку немає відношення до спірних правовідносин та суті клопотання, з яким позивач звернувся до відповідача.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що відсутність дозволу відповідача на проведення інвентаризації земельної ділянки, що перебуває у користуванні МПП "ЗЕВС", перешкоджає внесенню відомостей про склад сільськогосподарських угідь, розташованих на такій ділянці, до Державного земельного кадастру, а також відображенню у ньому реальних даних про земельну ділянку, що на законних підставах використовується підприємством.

Відтак суд констатує незаконність відмови відповідача, викладеної у формі листа за № М-12942/0-161/0/95-20 від 01.07.2020.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною зазначеної відмови підлягають задоволенню.

Крім того, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить захистити його порушені права та інтереси шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву земель на земельній ділянці за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184.

Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Норму аналогічного змісту закріплено також у пункті 11 частини другої статті 245 КАС України.

Таким чином, з огляду на предмет спору та обставини справи, позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки узгоджуються з повноваженнями суду при вирішенні справи по суті, а прийняття судом такого рішення забезпечуватиме ефективний захист прав та інтересів позивача, порушених незаконною відмовою відповідача.

При цьому суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права та звертає увагу відповідача на те, що у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" , заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" , п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" , п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" , заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити та визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у формі листа від 01.07.2020 за № М-12942/0-161/0/95-20, про відмову у наданні МПП "ЗЕВС" дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарських угідь земельної ділянки за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184, та зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи повторно розглянути клопотання позивача від 18.05.2020 (вх. № 12942/0/94-20 від 26.05.2020) про надання такого дозволу.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позовні вимоги МПП "ЗЕВС" задоволено, сплачений підприємством судовий збір в розмірі 2102,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у формі листа від 01 липня 2020 року за № М-12942/0-161/0/95-20, про відмову у наданні малому приватному підприємству "ЗЕВС" дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарських угідь земельної ділянки за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи повторно розглянути клопотання малого приватного підприємства "ЗЕВС" від 18.05.2020 (вх. № 12942/0/94-20 від 26.05.2020) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації масиву земель на земельній ділянці площею 51,70 га за кадастровим номером 0520281400:02:002:0184, у зв`язку із змінами площ сільськогосподарських угідь.

Стягнути на користь малого приватного підприємства "ЗЕВС" сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: мале приватне підприємство "ЗЕВС" (код ЄДРПОУ 13302108, місцезнаходження: урочище Дубина, с. Гулі, Барський район, Вінницька область, 23042);

2) відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547, місцезнаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027).

Повне судове рішення складено 13.10.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович