Рішення
від 13.10.2020 по справі 120/3603/20-а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 жовтня 2020 р. Справа № 120/3603/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (далі - відповідач), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення 52 сесії 7-го скликання Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 22.06.20020 року №397;

зобов`язати Вербівську сільську раду Томашпільського району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі у власність, яка розташована на території Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, із урахуванням правової оцінки, наданої судом в рішенні.

стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що вона звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, комунальної форми власності, земельна ділянка є сформованою та має кадастровий номер 0523981400:03:000:0005 яка розташована на території села Вербова, Томашпільського району Вінницької області, яка не перебуває в оренді, оскільки такий договір не зареєстрований в оренді у встановленому законом порядку.

До клопотання позивач додала всі необхідні відповідно до закону документи.

Рішенням 52 сесії 7 скликання №397 Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 22.06.2020 року позивачу відмовлено у наданні такого дозволу, оскільки дана земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ Кряж і Ко згідно договору оренди від 11.07.2014 року, строк дії якого до 31.12.2024 року.

Позивач вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 29.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії документів, а саме: клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з додатками до нього, оскаржуваного рішення № 397 від 22.06.2020 року, а також усіх наявних у відповідача документів, пов`язаних з розглядом цього клопотання, зокрема, копію договору оренди земельної ділянки від 11.07.2014 року, укладеного між ТОВ Кряж і Ко .

21.08.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що після отримання ухвали суду про відкриття провадження у цій справі, Вербівська сільська рада повторно розглянула клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 0523981400:03:000:0005) та прийняла рішення № 428 від 13.08.2020, яким внесла зміни до рішення 52 сесії 7 скликання Вербівської сільської ради № 397 від 22.06.2020 та виклала пункт 1 рішення в новій редакції:

Відмовити у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 05239814:03:000:0005) орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, оскільки ОСОБА_1 не є власником невитребуваної земельної частки (паю) (кадастровий номер 0523981400:03:000:0005) або його спадкоємцем, а дана земельна ділянка - є невитребуваною земельною часткою (паєм) після смерті ОСОБА_2 , право власності на яку за Вербівською сільською радою зареєстровано 10.01.2020 року площею 4,2038 га (витяг додається) і, відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям . Згідно договору на управління спадщиною від 21.09.2019 року дана земельна ділянка знаходиться в управлінні ТОВ Кряж і Ко .

Також за результатами розгляду справи відповідач просить суд вирішити питання про відшкодування за рахунок позивача витрат Вербівської сільської ради на правничу допомогу адвоката ОСОБА_3 в розмірі 7500,00 грн.

Окрім того, на виконання вимог суду про витребування додаткових доказів, разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав завірені копії клопотання позивача від 21.05.2020 (вх. № 71 від 10.06.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, доданого до нього викопіювання з Публічної кадастрової карти України із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, паспорта позивача ОСОБА_1 та ідентифікаційного коду, копію оспорюваного рішення 52 сесії 7 скликання Вербівської сільської ради № 397 від 22.06.2020, рішення 53 сесії 7 скликання Вербівської сільської ради № 428 від 13.08.2020, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.01.2020 № 196335099, договору на управління спадщиною від 21.09.2019, укладеного між Вербівської сільською радою та ТОВ "Кряж і Ко", а також рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 20.05.2019 у цивільній справі № 146/247/19.

Враховуючи наведене, на думку відповідача у задоволенні позову слід відмовити.

07.09.2020 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача. Зокрема, зазначає, що бажана для позивача земельна ділянка перебуває в комунальній власності, а відомості про зареєстроване права на неї інших осіб, в тому числі право оренди, відсутні. Щодо рішення 53 сесії 7 скликання Вербівської сільської ради № 428 від 13.08.2020, то таке не є предметом спору у цій справі і, на думку представника позивача, не спростовує доводів, наведених у позовній заяві. Крім того, навіть якщо виходити з того, що спірна земельна ділянка дійсно перебуває у користування третіх осіб, то на етапі надання дозволу на розробку документації із землеустрою, згода землекористувача не потрібна, а її відсутність не може бути законною підставою для відмови у наданні дозволу.

Також представник позивача заперечив вимоги відповідача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки вважає, що факт понесення таких витрат не підтверджуються належними доказами.

Враховуючи наведене, представник позивача просить суд позов повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

21.05.2020 позивачка звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, земельна ділянка є сформованою та має кадастровий номер 0523981400:03:000:0005, розташована в межах населеного пункту села Вербова, Томашпільського району Вінницької області.

До клопотання позивач додала копії свого паспорта та ідентифікаційного номера, а також викопіювання з Публічної кадастрової карти України із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням 52 сесії 7 скликання №397 Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 22.06.2020 позивачу відмовлено у наданні такого дозволу, оскільки дана земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ Кряж і Ко згідно договору оренди від 11.07.2014 року, строк дії якого до 31.12.2024 року.

Вважаючи вказане рішення незаконним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, в силу приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Крім того, за змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати свого клопотання погодження відповідного землекористувача.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 5 ст. 116 та ч. 6 ст. 118 ЗК України, вимога закону щодо надання погодження землекористувача є такою, що спрямована на захист прав землекористувачів (орендарів та постійних землекористувачів) від протиправного втручання в їх право користування земельною ділянкою. Відтак погодження землекористувача є обов`язковим, якщо клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою стосується земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і таке право не припинено у визначеному законом порядку.

У постановах від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а та від 06.06.2019 у справі № 804/4435/16 Верховний Суд дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Таким чином, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та додатки до нього мають бути належним чином оформленими. Водночас ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів, так само як і погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом при вирішенні справи за № 120/3666/19-а.

Судом встановлено, що 21.05.2020 позивачка звернулася до відповідача з клопотанням про надання ій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 0523981400:03:000:0005.

Оскаржуваним рішенням № 397 від 22.06.2020 відповідач відмовив позивачу у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ "Кряж і Ко" відповідно до договору оренди від 11.07.2014, строк дії якого до 31.12.2024.

Втім, зазначені підстави для відмови у наданні позивачу дозволу в ході розгляду справи не підтвердилися.

Так, для повного та об`єктивного з`ясування обставин справи судом використано загальнодоступну інформацію з Публічної кадастрової карти України, перевірено інформацію щодо права власності та речові права щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0523981400:03:000:0005 та долучено до матеріалів справи відповідну довідку. З наявної інформації видно, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, перебуває у комунальній власності Вербівської сільської ради та не використовується на правах оренди фізичними або юридичними особами, тобто вважається вільною.

Водночас на вимогу суду відповідач не надав будь-яких належних доказів, які б підтверджували той факт, що вказана земельна ділянка дійсно перебуває в оренді ТОВ "Кряж і Ко" відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11.07.2014, строк дії якого закінчується 31.12.2024.

Наведене свідчить про те, що відповідач застосував формальний підхід до розгляду клопотання позивача та в оскаржуваному рішенні вказав недостовірні відомості про те, що бажана для позивача земельна ділянка орендується іншою особою, у зв`язку з чим йому не може бути надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою.

Отже, суд доходить висновку, що зазначенні в оскаржуваному рішенні мотиви для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є необґрунтованими, а наявність підстав, якими керувався відповідач відмовляючи позивачу, в ході розгляду справи не доведені.

При цьому суд критично оцінює рішення 53 сесії 7 скликання Вербівської сільської ради № 428 від 13.08.2020, оскільки таке рішення було прийняте відповідачем вже після відкриття провадження у цій справі та фактично з метою зміни правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення № 397 від 22.06.2020.

Разом з тим, в силу вимог ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Відтак при вирішенні справи суд не бере до уваги надане відповідачем рішення 53 сесії 7 скликання Вербівської сільської ради № 428 від 13.08.2020 та вважає, що воно не підтверджує правомірності тих підстав, з яких позивачу було відмовлено у наданні дозволу, а змінює їх, що є недопустимим та виходить за межі предмету доказування.

З огляду на викладене суд визнає протиправним рішенням 52 сесії 7 скликання Вербівської сільської ради № 397 від 22.06.2020 про відмову позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га.

Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд захистити її порушені права шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути її клопотання від 21.05.2020 та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за кадастровим номером 0523981400:03:000:0005.

Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

За наслідками аналізу вказаних положень суд зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість у спірних правовідносинах повноваження відповідача не можуть вважатися дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви можуть бути лише визначені законом обставини. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.

Тобто в кожній конкретній справі, що стосується відмови у наданні громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність, суд, констатуючи незаконність наданої відмови, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для надання такому громадянину відповідного дозволу.

Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, з матеріалів справи видно, що 21.09.2019 Вербівська сільська рада уклала договір на управління спадщиною з ТОВ "Кряж і Ко" з метою утримання (догляду) та збереження спадкового майна, що залишилося після смерті громадян та громадян, які не визначились як розпорядитись своїм правом, які проживали (проживають) на території сільської ради. Дія цього договору поширювалася також і на земельну ділянку за кадастровим номером 0523981400:03:000:0005.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 20.05.2019 у цивільній справі № 146/247/19 задоволено позов першого заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вербівської сільської ради про визнання спадщини відумерлою. Визнано відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до склад якої входить земельна ділянка площею 4,2037 га відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 021602, що розташована на території Вербівської сільської ради, яка посвідчена державним актом на право власності на землю серії ВН № 021602, виданого Томашпільською районною державною адміністрацією, зареєстрованого за № 102.

10.01.2020 на підставі зазначеного рішення суду зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0523981400:03:000:0005 за Вербівською сільською радою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності за № 196335099 від 15.01.2020.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)" № 899-VI від 05 червня 2003 року невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Таким чином, з наданих суду доказів вбачається існування обставин, що безпосередньо впливають на вирішення питання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою з метою подальшої передачі у приватну власність спірної земельної ділянки за кадастровим номером 0523981400:03:000:0005. Проте суд не може надати оцінку таким обставинам у цій справі, оскільки вони не є предметом судового розгляду.

Відтак суд приходить до переконання, що належним способом захисту порушених прав позивача за результатами вирішення цієї адміністративної справи є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 21.05.2020 (вх. № 71 від 10.06.2020) про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, в межах населеного пункту с. Вербова, Томашпільського району, Вінницької області, з урахуванням правової оцінки наданої судом в цьому рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме у шляхом визнання протиправним та скасування рішення 52 сесії 7 скликання Вербівської сільської ради № 397 від 22.06.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, в межах населеного пункту с. Вербова, Томашпільського району, Вінницької області, з урахуванням правової позиції суду, наведеної у цьому рішенні.

Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову і беручи до уваги, що позовні вимоги мають немайновий характер, що унеможливлює визначення конкретної частки задоволених позовних вимог, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути половину понесених ним витрат зі сплати судового збору, тобто 420,40 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У відзиві на позов відповідач ставить питання про відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7500,00 грн.

З цього питання суд зазначає, що згідно з ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Разом з тим, частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, будучи суб`єктом владних повноважень, відповідач немає права на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До того ж відповідач належними доказами не підтвердив факт понесення таких витрат, а також їх складу та розміру.

Відтак за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для вирішення питання про відшкодування за рахунок іншої сторони витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасування рішення 52 сесії 7 скликання Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області № 397 від 22 червня 2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах населеного пункту с. Вербова, Томашпільського району, Вінницької області.

Зобов`язати Вербівську сільську раду Томашпільського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21 травня 2020 року (вх. № 71 від 10 червня 2020 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах населеного пункту с. Вербова, Томашпільського району, Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду за результатами розгляду цієї справи,

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 13.10.2020

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідач: Вербівська сільська рада Томашпільського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04330875, вул. Черняхівського, 18, с. Вербова, Томашпільський район, Вінницька область, 24246)

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна

СудВінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.10.2020
Оприлюднено15.10.2020
Номер документу92155382
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —120/3603/20-а

Рішення від 13.10.2020

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Шаповалова Тетяна Михайлівна

Ухвала від 29.07.2020

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Шаповалова Тетяна Михайлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні