Рішення

від 30.09.2020 по справі 200/3993/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 р. Справа№200/3993/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача Питель М.В., представника відповідача Вовченка С.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов`янськ адміністративну справу за позовом приватного підприємства АБЗ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2020 року №0002220510, №0002230510, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року приватне підприємство АБЗ звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002220510 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 123498,00 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002230510 про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 605942,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ СЕЛЄНА , ТОВ МАВІТАЛ як такі, що мають ознаки фіктивності, та щодо яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій. Позивач вважає спірні рішення відповідача протиправними, оскільки господарські операції з вказаними контрагентами підтверджено необхідними первинними документами.

04 травня 2020 року судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, про що постановлена відповідна ухвала.

25 травня 2020 року представником ГУ ДПС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що під час перевірки ПП АБЗ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств встановлено, що надані для перевірки документи, які оформлені по відносинах з ТОВ СЕЛЄНА за грудень 2018 року та з ТОВ МАВІТАЛ за червень 2019 року містять невідповідності та істотні дефекти, складені із порушеннями встановленого порядку.

Враховуючи обставини встановлені перевіркою, не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ПП АБЗ та вказаними контрагентами.

Представник відповідача звертає увагу, що у ході опрацювання отриманої податкової інформації, даних податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН будь-якими контрагентами, встановлено неможливість підтвердження фактичного здійснення в місці, розташованому на митній території України господарських операцій ТОВ СЕЛЄНА та ТОВ МАВІТАЛ та їх контрагентів попередніх ланок.

Окрім того, на думку представника відповідача про нереальність господарських операцій свідчать ухвала Печерського районного суду міста Києва від 20.02.2019 у справі №757/5979/18-к про надання старшому слідчому в ОВС ГСУ Національної поліції України Андріюку Андрію Андрійовичу, слідчому СГ ГСУ Національної поліції України Кримському Тарасу Святославовичу, слідчому СГ ГСУ Національної поліції України Руденку Павлу Олександровичу та/або слідчим слідчої групи або за їх дорученням оперативним співробітникам Національної поліції України та її територіальних підрозділів на тимчасовий доступ до документів, що містять відомості, які можуть становити банківську таємницю з можливістю їх вилучити (здійснити виїмку), які перебувають у володінні ПАТ УКРСОЦБАНК МФО 300023, юридична адреса: м. Київ вул. Ковпака, 29, по рахункам: НОМЕР_1 який належить ТОВ БАЛАНС ІНВЕСТ код ЄДРПОУ 40168474; НОМЕР_2 який належить ТОВ СЕЛЄНА код ЄДРПОУ 40405258.

Також представник відповідача посилається на ухвалу від 17.12.2019 року слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя у справі № 263/17381/19, згідно якої слідчим Управлінням Головного Управління Національної поліції в Донецькій області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019051120000143 від 09.11.2019 за фактом, привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами ТОВ Мавітал та ТОВ Ароса Пром за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

З урахуванням наведеного представник Головного управління ДПС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.

16 червня 2020 року судом продовжено строк проведення підготовчого провадження ще на тридцять днів.

29 липня 2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження до 01 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 09 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство АБЗ є юридичною особою, зареєстроване 23.02.2014 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 273 120 0000 002397, ідентифікаційний код 32866224, місцезнаходження: 84200, Донецька область, місто Дружківка, вул. Енгельса Ф. буд. 110.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 23.63 - виробництво бетонних розчинів, готових для використання.

У період, за який проводилася перевірка, товариство зареєстровано платником податку на додану вартість.

З 17 лютого 2020 року по 21 лютого 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства АБЗ за періоди діяльності з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року, з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ СЕЛЄНА за грудень 2019, ТОВ МАВІТАЛ за червень 2019 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липні 2019 року.

За результатами перевірки 28 лютого 2020 року був складений акт №258/05-99-05-10/32866224, згідно якого встановлено, що надані до перевірки ПП АБЗ первинні документи не підтверджують фактичне виконання робіт та проведення фінансово-господарських операцій у наступних контрагентів-постачальників: ТОВ СЕЛЄНА , ТОВ МАВІТАЛ .

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення ПП АБЗ ст.ст. 1,4, частин 1,2, 5 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні в результаті чого в регістрах бухгалтерського обліку відображені документально оформлені відносини з контрагентами ТОВ СЕЛЄНА за грудень 2018 року, ТОВ МАВІТАЛ за червень 2019 року, по яким не підтверджується реальність здійснення операцій приймання-передачі права власності на товари в місці, розташованому на митній території України, та по яким відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення підпунктів 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту а) пункту 185.1 статті 185, підпункту а) пункту 186.1 статті 186 Податкового кодексу України; підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, статті 198 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме завищено податковий кредит у рядках 10.1 та 17 всього у сумі 527 458 грн. 00 коп., у т.ч. за грудень 2018 року на суму 123 498 грн. 00 коп., за червень 2019 року у сумі 341 460 грн. 00 коп., за липень 2019 року у сумі 62 500 грн. 00 коп., в результаті чого: завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларацій), в періоді, що перевірявся, на загальну суму 123 498 грн. 00 коп., у т.ч. за грудень 2018 року у сумі 123 498 грн. 00 коп.; занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 403 960 грн. 00 коп., у т.ч. за червень 2019 року на суму 341 460 грн. 00 коп., за липень 2019 року на суму 62 500 грн. 00 коп.

20 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 28 лютого 2020 року №258/05-99-05-10/32866224 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002220510, згідно якого сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складає 123 498 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 65).

20 березня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 28 лютого 2020 року №258/05-99-05-10/32866224 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002230510, яким ПП АБЗ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ у сумі: 605 942 грн. 00 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями 403 960 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 201 980 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 67).

Позивач оскаржує вищевказані рішення, як такі, що прийняті не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

13 листопада 2018 року між ПП АБЗ (покупець) та ТОВ СЕЛЄНА (постачальник) укладено договір поставки №38/18-1(т. 1 а.с. 179).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, кількість товару, що підлягає поставці, зазначається у видаткових накладних. Товар поставляється окремими партіями, обсяг і строк яких визначаються сторонами на підставі письмових заявок покупця, у межах зазначених у видаткових накладних найменування, асортименту і кількості. Кількість поставленого в одній партії товару визначається на підставі товарно-транспортних накладних.

Згідно п.4.1 загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї поставленої за цим договором продукції) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції та узгодженої на неї ціни (відповідно до видаткових накладних).

На виконання умов вказаного договору ТОВ СЕЛЄНА було складено видаткові накладні: №СЛ410 від 04.12.2018 року, № СЛ412 від 04.12.2018 року, № СЛ413 від 04.12.2018 року (т. 1 а.с.186-190).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки підтверджується платіжними дорученнями: №3948, №3949, №3950 від 13.12.2018 року, №3959 від 14.12.2019 року (т. 1 а.с. 195-198).

Про доставку відповідних товарів свідчать складені товарно-транспортні накладні № РСЛ410/1 від 04.12.2018 року, №РСЛ413 від 04.12.2018 року (т. 1 а.с.193-194).

Використання у власній господарській діяльності товарів за договором поставки №38/18-1 підтверджується актом списання №СпТ-0692 від 07 грудня 2018 року (т.1 а.с. 200-203).

Отримані товари від ТОВ СЕЛЄНА були використані для виконання робіт за договором підряду №33/18 від 12.09.2018 року, укладеного з Мелітопольським міським краєзнавчим музеєм (т.1 а.с. 80-91).

04 червня 2019 року між ПП АБЗ (покупець) та ТОВ МАВІТАЛ (постачальник) укладено договір поставки №4-06/2019(т. 1 а.с. 216-219).

Відповідно до п. 1.1 в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність (поставляти), а покупець приймати і оплачувати щебінь фр.5-10, фр.20-40 та цемент, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявці, яка є додатком до цього договору і становить його невід`ємну частину (надалі іменується товар ).

На виконання умов вказаного договору ТОВ МАВІТАЛ було складено видаткові накладні: №0607/34 від 07.06.2019, №0614/11 від 14.06.2019,4 №0619/23 від 19.06.2019, №0620/02 від 20.06.2019, №0621/05 від 21.06.2019 (т. 1 а.с.221, т.2 а.с. 12, 43, 64, 93).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки підтверджується випискою з рахунку за період з 15.07.2019 року по 22.07.2019 року (т. 2 а.с. 135-141).

Про доставку відповідних товарів свідчать складені товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с.222-250, т.2 а.с. 1-133).

Використання у власній господарській діяльності товарів за договором поставки №38/18-1 підтверджується актами списання: №СпТ-000394 від 13.12.2019, №СпТ-000393 від 13.12.2019, №СпТ-000409 від 12.12.2019, №СпТ-000404 від 11.12.2019, №СпТ-000405 від 11.12.2019, №СпТ-000396 від 10.12.2019, №СпТ-000395 від 10.12.2019, №СпТ-000402 від 10.12.2019, №СпТ-000403 від 10.12.2019, №СпТ-000401 від 09.12.2019, №СпТ-000400 від 09.12.2019, №СпТ-000390 від 09.12.2019, №СпТ-000225 від 09.12.2019, №СпТ-000383 від 09.12.2019, №СпТ-000223 від 09.12.2019, №СпТ-000386 від 09.12.2019, №СпТ-000224 від 09.12.2019, №СпТ-000380 від 06.12.2019, №СпТ-000379 від 05.12.2019, №СпТ-000378 від 05.12.2019, №СпТ-000381 від 04.12.2019, №СпТ-000356 від 29.11.2019, №СпТ-000355 від 22.11.2019, №СпТ-000353 від 22.11.2019, №СпТ-000349 від 19.11.2019, №СпТ-000348 від 18.11.2019, №СпТ-000327 від 28.10.2019, №СпТ-000326 від 18.10.2019, №СпТ-000325 від 17.10.2019, №СпТ-000324 від 16.10.2019, №СпТ-000345 від 15.11.2019, №СпТ-000321 від 11.10.2019, №СпТ-000320 від 10.10.2019, №СпТ-000301 від 09.10.2019, №СпТ-000318 від 08.10.2019, №СпТ-000300 від 27.09.2019, №СпТ-000271 від 11.09.2019, №СпТ-000267 від 04.09.2019, №СпТ-000268 від 04.09.2019 (т.2 а.с. 185-250).

Отримані товари від ТОВ МАВІТАЛ були використані для виконання робіт за договором виготовлення продукції із матеріалів замовника №02/01 від 02.01.2019 року, укладеного з комунальним підприємством Мелітопольський асфальтобетонний завод Мелітопольської міської ради Запорізької області (т.1 а.с. 211-214).

Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентом були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем - ПП АБЗ та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари, до суду були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ СЕЛЄНА , ТОВ МАВІТАЛ у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача.

Щодо посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20.02.2019 у справі №757/5979/18-к в кримінальному провадженні №12017000000001071 від 21.06.2017 за фактом розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах при закупівлі перетворювачів тиску службовими особами філії УМГ Прикарпаттрансгаз ПАТ Укртрансгаз , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ухвалу від 17.12.2019 року Жовтневого районного суду м. Маріуполя у справі № 263/17381/19 в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019051120000143 від 09.11.2019 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами ТОВ Мавітал та ТОВ Ароса Пром за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України суд зазначає, що вказані господарські операції не стосуються відносин ПП АБЗ з вказаними контрагентами.

Крім того суд зазначає, що сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04 квітня 2018 року у справі №808/2519/15.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Вищевказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Податкова інформація щодо ТОВ СЕЛЄНА , ТОВ МАВІТАЛ , на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Суд вважає, безпідставними посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських операцій не підтвердження ланцюгу постачання, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДПС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з поставкою товару за договорами, укладеними з ТОВ СЕЛЄНА , ТОВ МАВІТАЛ .

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2020 року №0002220510, №0002230510 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства АБЗ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2020 року №0002220510, №0002230510, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов приватного підприємства АБЗ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2020 року №0002220510, №0002230510 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 20 березня 2020 року №0002220510.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 20 березня 2020 року №0002230510.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь приватного підприємства АБЗ (місцезнаходження: 84200, Донецька область, місто Дружківка, вул. Енгельса Ф. буд. 110, код ЄДРПОУ 32866224) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11191 (одинадцять тисяч сто дев`яносто одна) грн. 10 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 30 вересня 2020 року.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв