Рішення

від 12.10.2020 по справі 161/3686/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3686/20

Провадження № 2/161/1878/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Пушкарчук В.П.,

за участю секретаря судового засідання Загоровської І.І.,

представника позивача Борща Н.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Марчука Петра Олександровича про зняття арешту, -

В С Т АН О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до старшого державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Марчука П.О. про зняття арешту.

Позов обґрунтовано тим, що 01 березня 2013 року Луцький міськрайонний суд видав виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1000 гривень щомісячно. На підставі цього виконавчого листа Перший ВДВС Луцького МУЮ відкрив виконавче провадження №36856162, в межах якого 24 листопада 2014 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Представник позивача вказує, що арешт було накладено на все нерухоме майно ОСОБА_2 , в тому числі, на земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,05 га, кадастровий номер 0721883600:05:000:1525, яка розташована за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, с. Веснянка, садівниче товариство Веснянка .

У зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_2 виконавче провадження щодо стягнення з нього аліментів передано на примусове виконання до Другого ВДВС Луцького МУЮ та наразі перебуває у провадженні відповідача.

Також представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 повністю погасив заборгованість по сплаті аліментів, в зв`язку з чим він звернувся до відповідача з письмовою заявою про зняття арешту з майна позивача. На таку заяву 21 серпня 2019 року відповідач відповів йому відмовою. Наразі заборгованість по сплаті аліментів у виконавчому проваджені №49460658 відсутня, а тому, на його думку, є підстави для зняття арешту з майна позивача.

Крім того представник позивача вказує на порушення прав позивача як власника земельної ділянки, адже останній не може повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном.

З огляду на наведене просить зняти арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 24 листопада 2014 року Першого відділу ДВС Луцького МУЮ та зареєстрований 27 листопада 2014 року за №7849197 в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, з нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме: із земельної ділянки площею 0,05 га, кадастровий номер 0721883600:05:000:1525, яка розташована за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, с. Веснянка, садівниче товариство Веснянка , земельна ділянка № НОМЕР_1 .

Ухвалою від 19 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 22 квітня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, які зазначені в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач старший державний виконавець ДВ ДВС у м. Луцьку Марчук П.О. позов заперечив, суду пояснив, що підстав для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 немає, адже позивач наразі має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей. Розмір заборгованості станом на 30 вересня 2020 року становить 2061 грн. Просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст.12 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволено частково, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі - 1000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 05 листопада 2012 року (а.с. 4).

01 березня 2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист у вищевказаній справі з метою реалізації права стягувача на здійснення примусового виконання рішення суду (а.с. 4-5).

Також встановлено, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів перебувало на виконанні в Першому ВДВС ЛМУЮ (ВП №36856162), однак 10 листопада 2015 року було закінчене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження в зв`язку зі встановленням фактичного місця проживання боржника ОСОБА_2 (а.с.9).

В межах цього виконавчого провадження 24 листопада 2014 року старшим державним виконавцем Першого ВДВС Луцького МУЮ Коренгою А.А. накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 (а.с.12).

В подальшому, постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Громовською Ю.С. від 25 листопада 2015 року, виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_2 знову було відкрито та наразі перебуває на примусовому виконанні відповідача (ВП № 49460658) (а.с.10, 12).

12 серпня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до начальника Другого ВДВС у м. Луцьку ГТУЮ у Волинській області із заявою про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 , оскільки останній вчасно сплачує аліменти, заборгованість зі сплати аліментів в нього відсутня.

У відповідь на таку заяву Другий ВДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області листом №43673 від 21 серпня 2019 року повідомив позивачу, що зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні можливе лише за умови погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, або ж - за рішенням суду.

З дослідженого судом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що все нерухоме майно ОСОБА_2 перебуває під арештом, який накладено на підставі постанови від 24 листопада 2014 року старшого державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ Коренгою А.А. (а.с.7-8).

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно із ч.2 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.

В силу статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, крім іншого, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Порядок стягнення аліментів визначається статтею 71 Закону України Про виконавче провадження . Згідно з ч.2 цієї статті, за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

З наданої відповідачем довідки вбачається, що станом на 31 травня 2020 року заборгованість позивача по сплаті аліментів становила 4 060,00 грн., а станом на 30 вересня 2020 року - 2061,00 грн. Вказаним розрахунком підтверджується та обставина, що заборгованість позивача по сплаті аліментів має систематичний характер.

Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача зазначає про наявність підстав для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 внаслідок відсутності в останнього заборгованості по сплаті аліментів, однак така обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки в матеріалах справи є документально підтверджені відомості про існування заборгованості по сплаті періодичних платежів.

Таким чином, враховуючи обов`язковість виконання рішення суду, а також категорію справи щодо стягнення аліментів, та приймаючи до уваги, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, суд вважає, що на даний час виконання рішення не може бути забезпечено в інший спосіб, аніж звернення стягнення на майно боржника. У зв`язку із чим, відсутні підстави на даному етапі виконавчого провадження для зняття арешту з майна боржника.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до старшого державного виконавця Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Марчука П.О. про зняття арешту.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12-13, 81, 141, 259, 264-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Марчука Петра Олександровича про зняття арешту - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений та підписаний 13 жовтня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинскої області В.П. Пушкарчук