Рішення

від 05.10.2020 по справі 280/3427/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2020 року Справа № 280/3427/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.,

за участю сторін :

представника позивача - Темненко В.О.

представника відповідача - Єфіменко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" (вул. Комсомольська, буд. 45, кв. 2, м. Енергодар, Запорізька область,71501, код ЄДРПОУ 20511754)

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №ЗП 236/581/АВ/П/ТД-ФС від 07.02.2019 про накладення штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем не зазначено підстави для проведення відвідування та не отримував жодного повідомлення про розгляд справи. Так між позивачем та 5-ма особами, згаданими в акті інспекційного відвідування були укладені цивільно-правові договори на виконання послуг, відповідно до яких замовник доручає, а підрядник бере на себе зобовязання виконати послугу. Факти надання позивачу вказаних послуг підтверджуються актами приймання-здачі наданих послуг. Жодні накази, розпорядження про прийняття даних осіб на роботу, допуск до роботи не видавались, не вівся облік робочого часу. Предметом угод є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес праці. Вважає помилковим висновок відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та фізичними особами. У цивільно-правових договорах не зазначено, що виконавець підпадає під дію внутрішнього трудового розпорядку, має права на одержання допомоги із соціального страхування, що позивач сплачує страхові внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням тощо. Вказаними договорами обумовлена періодичність виконання відповідних робіт, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку. Роботи мають тимчасовий характер, відсутня будь-яка регламентація трудової діяльності, визначення робочого часу та часу відпочинку виконавців, їх обовязку дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку тощо. Оплата робіт проводилась по факту виконаних робіт за відповідними актами, а не за процес виконання трудових обовязків протягом трудового дня. Тому позивач вважає безпідставними висновки відповідача про допуск працівників до роботи без укладання трудового договору, оскільки дані договори містять всі ознаки саме цивільно-правових договорів. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.05.2020 зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 236/581/АВ/П/ТД-ФС від 07.02.2019, до набрання законної сили рішенням суду в дані справі.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.06.2020.

Ухвалою суду від 16.06.2020 підготовче засідання відкладено на 29.07.2020.

22.06.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач зазначає, що на підставі інформації, отриманої від Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області за вх. № 15511-08 від 07.12.2019 керівництвом відповідача було прийнято рішення про необхідність проведення інспекційного відвідування позивача та видано відповідний наказ від 16.01.2019 № 115. Під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що позивачем здійснювався допуск до роботи 5 працівників без належного оформлення з ними трудових відносин, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 протягом січня-грудня 2018 року, ОСОБА_4 протягом лютого-вересня 2018 року, ОСОБА_5 протягом жовтня-грудня 2018 року виконували роботи з прибирання прибудинкової території та підїздів, прибирання біля мусорних контейнерів у вихідні дні, у разі виникнення ожеледиці - посипання доріжок піском, у тому числі у вихідні дні. Зазначені види робіт збігаються з колом обовязків за посадою робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями . Вважає, що усі послуги, які надавались пятьма особами, відповідно до Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлкомунгоспу України від 10.08.2004 № 150, є послугами з утримання будинків та прибудинкових територій. Однак жодна з цих осіб не являється субєктом господарювання у розумінні діючого законодавства, а тому дані особи є працівниками позивача. Крім того, в укладених договорах не вказується конкретний обсяг послуги (роботи) та її кінцевий результат, із зазначенням кількісних та якісних показників, після досягнення яких договори вважаються виконаними та дія їх припиняється. Фактично вбачаються ознаки строкових трудових договорів.

Роботи з прибирання прибудинкової території та підїздів, прибирання біля мусорних контейнерів передбачені Класифікатором професій ДК 003:2010, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, як робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями код професії за КП - 9162(3). Укладені договори з даними особами щомісяця переукладалися та усі 5 осіб повинні були виконувати ідентичну роботу. Оплата здійснювалась два рази на місяць з чіткою періодичністю, що є характерним для виплати заробітної плати за трудовим договором. Позивачем не надано звітів виконавців про використання матеріалу та його повернення. Що стосується процедурних порушень, то відповідач зазначив, що при розгляді питання про накладення штрафу ним було дотримано Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. Постановою КМУ від 17.07.2013 № 509. Просить в задоволенні позову відмовити.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки №02-35/20/42 від 09.06.2020 суддя Сіпака А.В. в період з 22.06.2020 по 12.07.2020 перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 14.07.2020 заяву представника Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" про участь у підготовчому засіданні призначеному на 29.07.2020 в режимі відеоконференції було задоволено.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2020 подовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 31.08.2020.

Ухвалою суду від 07.08.2020 заяву представника Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" про участь у підготовчому засіданні призначеному на 31.08.2020 в режимі відеоконференції було задоволено.

Протокольною ухвалою суду від 31.08.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання по суті 15.09.2020.

Ухвалою суду від 02.09.2020 заяву представника Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" про участь у судовому засіданні призначеному на 15.09.2020 в режимі відеоконференції було задоволено.

15.09.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.10.2020.

Ухвалою суду від 18.09.2020 заяву представника Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" про участь у судовому засіданні призначеному на 05.10.2020 в режимі відеоконференції було задоволено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила та просила у їх задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.12.2018 № 15511-18 керівником відповідача було видано наказ Про проведення інспекційного відвідування Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" з питань додержання законодавства про працю у термін по 25.01.2019 та видано направлення № 73 від 16.01.2019 про проведення заходу державного нагляду з 16.01.2019 по 18.01.2019.

Згідно Акту інспекційного відвідування № ЗП236/581/АВ від 18.01.2019 інспекторами праці встановлено порушення позивачем ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття їх на роботу. Порушення встановлено відносно таких громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

18.01.2019 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗП236/581/АВ/П, яким зобовязано позивача на протязі місяця усунути виявлені порушення.

07 лютого 2019 року винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП236/581/АВ/П/ТД-ФС у відношенні Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" на підставі абз. 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення ч. ч. 1,3 статті 24 КЗпП України накладено штраф у розмірі 625 950 грн. (шістсот двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень).

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності`від 05.04.2007 №877-V (далі -Закон України №877-V).

Згідно положень ч. 4ст. 2 Закону України №877-V заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно дост.259 Кодексу Законів про працю України(далі -КЗпП України) державнийнаглядтаконтроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96(далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.п. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно із пунктом 6 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (пункт 8 Порядку №295).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Щодо твердження позивача про те, що ним не було отримано жодного повідомлення про розгляд справи, чим порушено право на участь у процесі прийняття рішення суд зазначає наступне.

Так судом встановлено, що відповідач листом № 08/03.4-06/847 від 29.01.2019 повідомив позивача про розгляд справи 07.02.2019 о 14 год. 45 хв., про що свідчить квитанція про направлення рекомендованого листа на юридичну адресу (номер поштового відправлення 6909500263385).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд зауважує, що особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до пункту 7 Порядку №509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №813/3415/18.

З огляду на викладене, для скасування оскаржуваної постанови з підстави неналежного повідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи важливим є встановлення наявності сукупності вказаних обставин (чи брав позивач участь у засіданні, чи заявляв у такому клопотання про відкладення, чи не ухилявся від одержання повідомлення або ж не вчиняв інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні), однак до суду ні відповідачем ні позивачем таких доказів не надано.

Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином позивачем не надано суду доказів стосовно протиправності дій контролюючого органу при проведенні перевірки.

Враховуючи викладене, захід контролю у формі інспекційного відвідування уповноваженою особою управління Держпраці здійснено з дотриманням порядку та у відповідності з вищевказаними вимогами законодавства. Відтак, суд вважає його правомірним.

Щодо виявлених порушень при проведенні інспекційного відвідування суд зазначає наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначеноКодексом законів про працю України.

Згідно з ч.1ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.2ст.21 КЗпП Українипрацівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 3статті 21 КЗпП Українивстановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено уст. 626 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зістаттею 902 ЦК Українивиконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Наведений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі № 822/723/17 та від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а.

З матеріалів справи слідує, що підставою для прийняття постанови про накладення штрафу на житлово-будівельний кооператив стало виявлення уповноваженою особою контролюючого органу порушень вимог законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин.

Так, згідно Акту інспекційного відвідування № ЗП236/581/АВ від 18.01.2019 та постанови про накладення штрафу № ЗП236/581/АВ/П/ТД-ФС від 07.02.2019 у ході інспекційного відвідування Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2", встановлено, що позивачем було допущено до роботи 5 громадян без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу. Натомість між будівельним кооперативом та 5 громадянами укладено цивільно-правові договори про надання послуг (виконання робіт), які мають ознаки трудових договорів. Громадяни з якими укладено договори на виконання робіт: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Так судом встановлено, що між позивачем та гр. ОСОБА_2 було укладено цивільно-правові договори № 32 від 01.08.2018, № 35 від 03.09.2018, № 28 від 02.07.2018, № 24 від 01.06.2018, № 18 від 02.05.2018, № 15 від 02.04.2018, № 11 від 01.03.2018, № 6 від 01.02.2018, № 3 від 02.01.2018, № 43 від 01.11.2018, № 47 від 03.12.2018, № 40 від 01.10.2018, відповідно до п.п. 1.1 Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати такі роботи (надати послуги): прибирання прибудинкової території та підїздів по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (підмітання підїздів - один раз на тиджень у середу); прибирання біля мусорних контейнерів у вихідні дні; у разі виникнення ожеледиці - посипання доріжки піском, у тому числі у вихідні дні. Обовязки: зробити все необхідне для виконання поставленого завдання щодо прибирання, а саме: на прибудинковій території чисто, затишно, прибрано, полито та відсутні претензії від мешканців. Робочий час - влітку з 6.00 і до виконання зобовязання, взимку з 7.00 і до виконання зобовязання по прибиранню будинку і прибудинкової території, але не менше 6 годин робочого часу в строк протягом місяця.

Між позивачем та гр. ОСОБА_3 було укладено цивільно-правові договори № 1 від 02.01.2018, № 8 від 01.02.2018, № 10 від 01.03.2018, № 14 від 02.04.2018, № 19 від 02.05.2018, № 25 від 01.06.2018, № 29 від 02.07.2018, № 33 від 01.08.2018, № 37 від 03.09.2018, відповідно до п.п. 1.1 Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати такі роботи (надати послуги): прибирання прибудинкової території та підїздів по АДРЕСА_3 (підмітання підїздів - один раз на тиджень у середу); прибирання біля мусорних контейнерів у вихідні дні; у разі виникнення ожеледиці - посипання доріжки піском, у тому числі у вихідні дні. Обовязки: зробити все необхідне для виконання поставленого завдання щодо прибирання, а саме: на прибудинковій території чисто, затишно, прибрано, полито та відсутні претензії від мешканців. Робочий час - влітку з 6.00 і до виконання зобовязання, взимку з 7.00 і до виконання зобовязання по прибиранню будинку і прибудинкової території, але не менше 6 годин робочого часу в строк протягом місяця.

Між позивачем та гр. ОСОБА_1 було укладено цивільно-правові договори № 4 від 02.01.2018, № 7 від 01.02.2018, № 12 від 01.03.2018, № 16 від 02.04.2018, № 38 від 10.09.2018, № 41 від 01.10.2018, № 44 від 01.11.2018, № 48 від 03.12.2018, відповідно до п.п. 1.1 Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати такі роботи (надати послуги): прибирання прибудинкової території та підїздів по АДРЕСА_4 (підмітання підїздів - один раз на тиджень у середу); прибирання біля мусорних контейнерів у вихідні дні; у разі виникнення ожеледиці - посипання доріжки піском, у тому числі у вихідні дні. Обовязки: зробити все необхідне для виконання поставленого завдання щодо прибирання, а саме: на прибудинковій території чисто, затишно, прибрано, полито та відсутні претензії від мешканців. Робочий час - влітку з 6.00 і до виконання зобовязання, взимку з 7.00 і до виконання зобовязання по прибиранню будинку і прибудинкової території, але не менше 6 годин робочого часу в строк протягом місяця.

Між позивачем та гр. ОСОБА_4 було укладено цивільно-правові договори № 9 від 01.02.2018, № 13 від 01.03.2018, № 17 від 02.04.2018, № 20 від 02.05.2018, № 22 від 01.06.2018, № 26 від 02.07.2018, № 30 від 01.08.2018, № 35 від 03.09.2018, відповідно до п.п. 1.1 Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати такі роботи (надати послуги): прибирання прибудинкової території та підїздів по АДРЕСА_5 (1-3 підїзди) (підмітання підїздів - один раз на тиджень у середу); прибирання біля мусорних контейнерів у вихідні дні; у разі виникнення ожеледиці - посипання доріжки піском, у тому числі у вихідні дні. Обовязки: зробити все необхідне для виконання поставленого завдання щодо прибирання, а саме: на прибудинковій території чисто, затишно, прибрано, полито та відсутні претензії від мешканців. Робочий час - влітку з 6.00 і до виконання зобовязання, взимку з 7.00 і до виконання зобовязання по прибиранню будинку і прибудинкової території, але не менше 6 годин робочого часу в строк протягом місяця.

Між позивачем та гр. ОСОБА_5 було укладено цивільно-правові договори № 39 від 01.10.2018, № 49 від 03.12.2018, № 45 від 01.11.2018, відповідно до п.п. 1.1 Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати такі роботи (надати послуги): прибирання прибудинкової території та підїздів по АДРЕСА_6 (1, 2,3 підїзди), та АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та 37 (підмітання підїздів - один раз на тиджень у середу); прибирання біля мусорних контейнерів у вихідні дні; у разі виникнення ожеледиці - посипання доріжки піском, у тому числі у вихідні дні. Обовязки: зробити все необхідне для виконання поставленого завдання щодо прибирання, а саме: на прибудинковій території чисто, затишно, прибрано, полито та відсутні претензії від мешканців. Робочий час - влітку з 6.00 і до виконання зобовязання, взимку з 7.00 і до виконання зобовязання по прибиранню будинку і прибудинкової території, але не менше 6 годин робочого часу в строк протягом місяця.

Згідно п.п. 1.2 даних договорів замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої даними договорами.

Підпунктом 1.3 договорів передбачено, що замовник зобовязаний своєчасно прийняти й оплатити виконану виконавцем роботу.

Оплата виконується з дня прийняття замовником роботи за актом.

Аналізуючи зміст цивільно-правових договорів суд дійшов висновку, що умови є аналогічними за змістом, окрім адрес прибудинкових територій та підїздів та розміру зазначеної в п.п. 2.1 винагороди. Всі цивільно-правові договори укладались строком на один місяць із подальним переукладанням, в залежності від кількості місяців.

Вказані цивільно-правові договори містять загальні неконкретні обовязки щодо виконання робіт, такі як, зробити все необхідне для виконання поставленого завдання щодо прибирання, а саме: на прибудинковій території чисто, затишно, прибрано, полито та відсутні претензії від мешканців; замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої даними договорами; сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобовязань згідно з чинним законодавством. Також у вищезазначених цивільно-правових договорах відсутній об`єм робіт.

Судом досліджувалися цивільно-правові угоди, укладені позивачем з фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та акти приймання-передачі робіт.

Зокрема, як було зазначено вище, у цивільно-правових договорах, укладеному позивачем з фізичними особами визначено, що Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати такі роботи (надати послуги): прибирання прибудинкової території та підїздів (підмітання підїздів - один раз на тиджень у середу); прибирання біля мусорних контейнерів у вихідні дні; у разі виникнення ожеледиці - посипання доріжки піском, у тому числі у вихідні дні. Обовязки: зробити все необхідне для виконання поставленого завдання щодо прибирання, а саме: на прибудинковій території чисто, затишно, прибрано, полито та відсутні претензії від мешканців в строк визначений договорами.

При цьому, з актів приймання-передачі робіт вбачається, що підрядник виконав наступний обсяг робіт: прибирання прибудинкової території за адресами, які знаходяться на балансі позивача. Вказані акти складались двічі на місяць, а не за весь період з першого числа місяця по останній.

Наявні у матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт не свідчать про досягнення кінцевого матеріального результату кожного місяця, а вказують про систематичне виконання певної однорідної функції на підприємстві та отримання фіксованого доходу. Тому суд критично оцінює зазначені документи, як підтвердження факту виконання саме цивільно-правових угод.

У всіх наданих цивільно-правових договорах вказано, що виконавці виконують роботу на свій ризик, самостійно організовують виконання роботи, не підпадають під дію внутрішнього трудового розпорядку.

Своєю чергою, судом довготривалий характер правовідносин між фізичними особами та позивачем, а також оплату праці два рази на місяць з чіткою періодичністю та на систематичне виконання трудових функцій: прибирання прибудинкової території та підїздів, прибирання біля мусорних контейнерів, у разі виникнення ожеледиці - посипання доріжки піском.

Суд вказує на те, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Зазначене спростовує доводи представника позивача про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових.

Аналізуючи зміст даних договорів суд встановив, що вони не містять конкретних відомостей про результат виконуваної роботи, про об`єм робіт, які виконавець зобов`язаний виконати, що притаманно цивільно-правовим угодам. Предметом договорів був саме процес праці, а не її кінцевий результат.

Так на виконавців покладено функції з надання послуг по утриманню будинків та прибудинкових територій. Вищезазначена професія входить до переліку класифікатора професій України ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспожистандарту України від 28.07.2010 № 327, як робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями .

Суд наголошує на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Посилання позивача на виплату винагороди особам та відсутність права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування і т.д., що підтверджено умовами договорів, суд не вважає підставними, оскільки як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, кошти працівникам виплачувались на карткові рахунки у фіксованому розмірі, систематично, періодично, незалежно від досягнення кінцевого результату роботи, що має ознаки, притаманні виплаті заробітної плати працівникам у трудових відносинах. Не сплата та не проведення відрахувань не може бути доказом, що свідчить про існування лише відносин цивільного характеру.

Доводи позивача про те, що цивільно-правові угоди у встановленому законом порядку не визнано нечинними не спростовують той факт, що зміст цих договорів має ознаки трудових правовідносин, а тому такі посилання судом не беруться до уваги.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини між позивачем та вказаними особами носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованогоКонституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час. установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу". "Про альтернативну (невійськову) службу". "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками, начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Як встановлено судом та зазначалося вище, посадовими особами Управління Держпраці в Запорізькій області під час інспекційного відвідування Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" встановлено порушення ч. 1, 3 ст.24 КЗпП України, а тому правомірно прийнято постанову № ЗП236/581/АВ/П/ТД-ФС від 07.02.2019 року про накладення на нього штрафу у розмірі 625950, 00 гривень. Зазначена постанова не суперечить вимогам законодавтсва.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 та ч.2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, Управління Держпраці в Запорізькій області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні вказаного позову необхідно відмовити.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Низка рішень ЄСПЛ містить та розвиває такий підхід до обґрунтованості судових рішень.

Наприклад, у справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain , заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, Богатова проти України , Нечипорук і Йонкало проти України та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Таким чином всі інші доводи сторін не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Житлово-будівельного (експлуатаційного) кооперативу "Вілюй-2" (вул. Комсомольська, буд. 45, кв. 2, м. Енергодар, Запорізька область,71501, код ЄДРПОУ 20511754) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений 13.10.2020.

Суддя А.В. Сіпака