Рішення

від 12.10.2020 по справі 420/4583/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4583/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТТ» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення №UA100130/2020/000002/2 від 02.03.2020р . , скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100130/2020/00104 від 02.03.2020р., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТТ» до Київської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України «Про коригування митної вартості товарів» №UA100130/2020/000002/2 від 02.03.2020р.; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100130/2020/00104 від 02.03.2020р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) № YL192705 від 23.10.2019р. позивачем у продавця з Китаю (Qingdao Yingli Machinery Co, Ltd) придбано товар (фланці) на загальну суму 8780,82 доларів США. Для здійснення митного оформлення вказаного товару було подано до відповідача митну декларацію, згідно якої заявлено його митну вартість за основним (першим) методом, та документи на підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач за результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів неправомірно відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що у поданих документах, на думку відповідача, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично за нього сплачена. Відмову у митному оформленні товару відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100130/2020/00104 від 02.03.2020р. Крім того, відповідач здійснив коригування митної вартості товару та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA100130/2020/000002/2 від 02.03.2020р ., яким, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості, самостійно визначив митну вартість імпортованого товару. Вважаючи зазначені рішення протиправними, такими, що прийняті відповідачем всупереч порядку та способу, визначеному чинним законодавством України, з метою їх скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №24983/20 від 30.06.2020 р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що під час митного оформлення було здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений ст. 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст. 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів п.1 ч. 6 ст. 54 МК України були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Ухвалою від 03.06.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання на 30.06.2020р.

Ухвалою суду від 30.06.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 14.07.2020р.

Ухвалою суду від 14.07.2020р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 13.08.2020 р.

Ухвалою суду від 13.08.2020 р. відкладено підготовче засідання по справі на 11.09.2020 р. в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Шостому апеляційному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 11.09.2020 р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.09.2020 р.

До судового засідання 30.09.2020 р. усі учасники справи явку представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення останнього повідомлені належним чином та завчасно.

30.09.2020 р. (вх. № 39901/20) від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.10.2019р. між компанією « Qingdao Yingli Machinery Co, Ltd» (Китай) (продавець) та ТОВ «ЛОТТ» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № YL192705 (далі - Контракт) (а.с. 12), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець придбаває фланці (товар) для подальшої реалізації (а.с. 12-16).

На виконання умов зазначеного Контракту позивачем у продавця з Китаю (Qingdao Yingli Machinery Co, Ltd) придбано товар (фланці) на загальну суму 8780,82 доларів США.

Для проведення митного оформлення придбаного товару декларантом подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію (МД) № 100130/2020/705465 від 22.02.2020р., а також документи на підтвердження митної вартості товару: контракт №YL192705 від 23.10.2019р. з додатком №1 від 24.10.2019р., пакувальний лист від 19.12.2019р., інвойс №YL192705 від 19.12.2019р., коносамент №JL14TJ1912457 від 21.12.2019р., декларацію про походження товару №YL192705 від 19.12.2019р., платіжні доручення №38 від 30.10.2019р. та №40 від 10.12.2019р., договір про надання послуг митного брокера, укладений з ТОВ Твоя Логістика , документ, що підтверджує вартість перевезення товару №135182 від 07.02.2020р., сертифікат походження товару від 19.12.2019р., лист-пояснення від 14.02.2020р. щодо маркування придбаних виробів в міжнародних стандартах та їх перекладу, а також копію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2019р. у справі №420/2205/19.

Під час оформлення товару, його митна вартість у декларації була визначена за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 100130/2020/705465 від 22.02.2020р. встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, та надані товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: відсутня документально підтверджена інформація щодо витрат на транспортування та страхування. Згідно положень зовнішньоекономічного контракту № YL 192705 від 23.10.2019р., графи 20 митної декларації №UA100130/2020/705465 від 22.02.2019р. умовами поставки даної партії товарів є FOB- Tianjin (Китай). Згідно положень Інкотермс -2010, термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення. Відповідно до ч. 10 ст.58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до ч. 2 ст.53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012р. Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення , для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004р. №1955-IV Про транспортно-експедиторську діяльність договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. До митного оформлення митної декларації №UA100130/2020/705465 від 22.02.2019р. для підтвердження витрат на транспортування надано: довідку про транспортні витрати №135182 від 07.02.2020р. ТОВ «Твоя Логістика із зазначенням дати коносамента №JL14TJ1912457 від 22.12.2019р., що є розбіжністю, а саме коносамента №JL14TJ1912457 від 21.12.2019р., разом з тим, у графі 44 митної декларації №lJA100130/2020/705465 відсутній документ 4301 (договір про перевезення).

З урахуванням зазначеного, з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у ЕМД №UA100130/2020/705465 від 22.02.2019р., митним органом на підставі вимог ч.3 ст. 53 МК України, зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також, за бажанням декларанта запропоновано надати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За змістом оскаржуваного рішення, в якості додаткових документів декларантом надано: 1) прайс-лист, який не містить в собі умов платежу, умов поставки положень Інкотермс-2010, термін дії, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця; 2) надано заявку на згідно договару №54574 стосовно перевезення товару, а сам договір не надано.

Декларантом на вимогу митного органу не надано: 1) документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме договір на перевезення та рахунки на оплату транспортних витрат; 2) бухгалтерських документів; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також декларантом надано лист № 705465 від 02.03.2020р. про те, що документів для підтвердження митної вартості більше немає можливості надати.

За таких обставин, Одеською митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100130/2020/000002/2 від 02.03.2020р . та на його підставі видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100130/2020/00104 від 02.03.2020р.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

За приписами ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності з ч.5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Опрацювавши додатково надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним у постанові від 12.03.2019 р. у справі №803/3649/15.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.10.2019р. між компанією « Qingdao Yingli Machinery Co, Ltd» (Китай) (продавець) та ТОВ «ЛОТТ» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № YL192705 (далі - Контракт) (а.с. 12), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець придбаває фланці (товар) для подальшої реалізації (а.с. 12-16).

Згідно п.1.2-1.4 Контракту, поставка здійснюється морським перевезенням на умовах FOB Таньцзинь ІНКОТЕРМ 2010 , виробником та товаровідправником є компанія « Qingdao Yingli Machinery Co, Ltd» .

Пунктом 2 Контракту передбачено, що загальна сума Контракту складає 8780,82 доларів США. Загальна сума включає у себе вартість товару, витрати на поставку товару на умовах FOB Циндао згідно з ІНКОТЕРМ 2010 .

За змістом п.3 Контракту, відвантаження товару має бути здійснено протягом 40 днів після проведення 30 % передплати за відвантажувану партію товару. При здійсненні поставки вантажу продавець надає покупцю разом з товаром такі документи:

інвойс (в інвойсі обов`язково мають бути зазначені коди ТНЗЕД всіх товарів, що відправляються, та умови поставки товару; коди попередньо погоджуються з покупцем та мають відповідати класифікації, застосовуваної Україною);

пакувальний лист (в пакувальному листі обов`язково повинні бути вказані коди ТНЗЕД всіх товарів, що відправляються, вага та кількість місць);

транспортна накладна;

сертифікат походження товару (у сертифікаті має бути зазначено повністю найменування товару, код ТНЗЕД, вага, номер інвойсу).

Згідно п. 4 Контракту, оплата проводиться покупцем шляхом передплати у розмірі 100 % за товар на рахунок продавця прямим банківським переводом протягом 30 банківських днів з дня набрання чинності цим Контрактом на підставі Додатку №1 до цього Контракту. Оплата здійснюється частинами : 30 % відповідно до п. 4.1 Контракту: 70 % протягом семи днів після повідомлення продавцем покупця про готовність товару до відвантаження.

Так, контракт № YL192705 було укладено 23.10.2019р. ТОВ ЛОТТ з виробником товару « Qingdao Yingli Machinery Co, Ltd» (Китай) (Китай).

Зазначений Контракт передбачає одну поставку товару на суму 8780,82 доларів США, а ціна, кількість (асортимент, всього 15 позицій) та вартість товару чітко визначена в Додатку №1 до Контракту.

Умовами контракту передбачено відвантаження товару протягом 40 днів з дня здійснення передплати у розмірі 30% від партії товару, що відвантажується, а решта вартості товару (70%) повинна була оплачуватись протягом 7 днів після повідомлення продавцем про готовність товару до відвантаження, в зв`язку з чим у платіжних дорученнях №38 від 30.10.2019р., №40 від 09.12.2019р. вказано призначення платежу - оплата за фланці по контракту №YL 192705 від 23.10.2019р.

Уповноваженою особою ТОВ ЛОТТ при митному оформленні товару відповідачу було надано інвойс №YL192705 від 19.12.2019р. на загальну суму 8780,82 доларів США, дані якого (вартість товару, умови поставки, номер контракту, асортимент та кількість товару) співпадали з даними контракту №YL192705 від 23.10.2019р.

Також до митного органу було надано пакувальний лист №YL192705 від 19.12.2019р., в якому перелік, асортимент та кількість товару співпадали з даними додатку №1 до Контракту №YL192705 від 23.10.2019р. та інвойсу №YL192705 від 19.12.2019р., а саме 7 упаковок, всього - 1585 предметів, об`ємом 4,67.

Крім того, відповідачу було надано сертифікат походження від 19.12.2019р. серії ССРІТ480 1904362966 №19С3702А2007/00165 на вказану партію товару, в якому вказано номер та дату інвойсу №YL192705 від 19.12.2019р., вага (брутто) 9918 кг, кількість пакувальних місць - 7.

ТОВ ЛОТТ до митного органу було надано лист-пояснення від Qingdao Yingli Machinery Co., Ltd. відносно підтвердження країни-походження товару, оскільки фактична вага брутто після пакування товару виявилася більшою, ніж вказана у сертифікаті походження від 19.12.2019р. серії ССРІТ480 1904362966 №19С3702А2007/00165, при цьому всі інші параметри товару співпадали.

Щодо вартості транспортно-експедиційних послуг, то умовами контракту була передбачена поставка на умовах FOB Tianjin відповідно до Інкотермс 2010.

21.12.2019р. виробником товару « Qingdao Yingli Machinery Co, Ltd» (Китай) відправлено товар морським перевезенням в Одесу, про що було видано коносамент №JL14TJ1912457, зі змісту якого вбачається, що на адресу ТОВ ЛОТТ було відправлено вантаж у кількості 7 місць вагою брутто 9918,00 кг, об`ємом 4,67. У коносаменті також зазначені дані контракту №YL192705 від 23.10.2019р., номер контейнера.

При митному оформленні уповноваженою особою ТОВ ЛОТТ також подано митному органу такі документи: договір про надання послуг №54754 від 05.05.2016р., довідку про транспортно-експедиційні витрати №135182 від 07.02.2020 р. (код 3007), видану ТОВ Твоя Логістика .

Так, відповідно до договору про надання послуг №54754 від 05.05.2016р., ТОВ Твоя Логістика надає ТОВ ЛОТТ послуги з організації міжнародних транспортно-експедиційних послуг (авіаційним, морським та автомобільним транспортом) та митне оформлення відповідно до узгоджених сторонами заявок. По цьому договору замовник сплачує винагороду на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Сторони підписують акт виконаних робіт після надання послуг відповідно до умов цього договору. Сума, що підлягає сплаті, погоджується сторонами в заявках. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі.

Відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати №135182 від 07.02.2020р., витрати на транспортування (в тому числі експедирування) товарів по коносаменту №JL14TJ1912457, загальною вагою брутто 9991,45 кг, за маршрутом Tianjin, China - Одеса (Україна) та складають 348 доларів США (8616,48 грн.). Страхування вантажу не здійснювалось. Зміст цієї довідки свідчить, що вартість послуг з розвантаження контейнеру в Україні не виокремлюється і включена у загальну вартість витрат на транспортування товарів.

Разом з тим, описка в довідці про транспортно-експедиційні послуги №135182 від 07.02.2020р., допущена в зазначенні дати коносамента 22.12.2019 , а не 21.12.2019 , враховуючи, що номер коносамента №JL14TJ1912457, вага та найменування товару, маршрут транспортування товару є вірними, не дає підстави для виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Судом встановлено, що товар, відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) № YL192705 від 23.10.2019р. поставлявся на умовах поставки є FOB- Tianjin (Китай), згідно з правилами Інкотермс 2010.

Базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 02.03.2018р. по справі № 804/2997/17.

Таким чином, витрати на транспортування підтверджено вищевказаними документами, які у своїй сукупності не мають розбіжностей та протиріч, підтверджують числові значення складових митної вартості, дозволяли відповідачеві здійснити контроль шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом та провести обчислення митної вартості.

Суд враховує, що жодних обгрунтованих сумнівів щодо вартості витрат на транспортування товару з Китаю у відповідача не було, так як розмір таких витрат був підтверджений та міг бути перевірений митним органом. Достовірність наданої інформації не була спростована відповідачем та підтверджується зокрема, фактом проведення оплати ТОВ ЛОТТ на користь ТОВ Твоя Логістика на підставі рахунку №135182 від 03.03.2020р. за послуги, надані згідно з актом надання послуг №135182 від 03.03.2020р. у розмірі 17475,00 грн. (платіжне доручення №255 від 19.03.2020р.).

Згідно рахунку №135182 від 03.03.2020р. та акту надання послуг №135182 від 03.03.2020р., вартість витрат по міжнародному морському перевезенню склала 8616,48 грн.

Згідно п.1 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.

Відповідно до вимог розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 р., у графі 20 декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торговельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) «Вільно на борту» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Відповідно до пп. 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 08.02.2019р. в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТТ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТТ» судового збору у розмірі 4204,00 грн.

17.07.2020р. (вх. № 10631/20) до суду надійшла заява про обґрунтування та стягнення з відповідача судових витрат, в якій позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

30.09.2020р. (вх. № ЕП/15761/20) від позивача до суду надійшла заява щодо судових витрат (додатково), до якої додано копії звітів про надання послуг та використання адвокатом робочого часу на надання правничої (правової допомоги) ТОВ «ЛОТТ» .

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що повязані із прибуттям до суду; 3) повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи повязані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

03.08.2020р. (вх. № 29967/20) від Київської митниці Держмитслужби до суду надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат, в якому зазначено, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., які останній просить стягнути з відповідача, є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Таким чином, суд визначає розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з наданих до суду документів, 01.04.2020р. між адвокатським об`єднанням ПАВЕРЛЕКС та ТОВ «ЛОТТ» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Адвокати Свида Катерина Володимирівна, Оксюта Вадим Васильович, що представляли інтереси ТОВ «ЛОТТ» під час розгляду цієї справи судом, є адвокатами адвокатського об`єднання ПАВЕРЛЕКС .

На підтвердження виконання вказаного договору від 30.03.2020р. позивачем надано до суду: копії звітів про надання послуг та використання адвокатом робочого часу на надання правничої (правової допомоги) ТОВ «ЛОТТ» , рахунку-фактури № 1 від 22.04.2020р., платіжного доручення №477 від 22.04.2020р.

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТТ» (67080, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 6; код ЄДРПОУ 31908069) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Одеса, бульвар Гавела Вацлава, 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення №UA100130/2020/000002/2 від 02.03.2020р . , скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100130/2020/00104 від 02.03.2020р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100130/2020/000002/2 від 02.03.2020р .

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100130/2020/00104 від 02.03.2020р .

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Одеса, бульвар Гавела Вацлава, 8-А; код ЄДРПОУ 43337359) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТТ» (67080, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 6; код ЄДРПОУ 31908069) судовий збір у розмірі 4404,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.) та витратт на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.